Рішення

від 01.03.2021 по справі 916/3048/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3048/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Хомутов Г.В. (на підставі ордеру);

від відповідача 1: Гладишева О.О. (на підставі ордеру);

від відповідача 2: Гладишева О.О. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11, код ЄДРПОУ 34216986);

до відповідачів: 1. Приватного підприємства «Вектор» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.25, код ЄДРПОУ 32178719);

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 )

про стягнення 285 674, 20 грн.

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 26.10.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (вх. ГСОО №3154/20) до відповідачів - Приватного підприємства «Вектор» та ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 285 674, 20 грн, що складається з 167 763, 98 грн. основного боргу, 2684, 22 грн. інфляційних витрат, 33552, 79 грн. штрафу, 81673, 21 грн процентів, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, договору поставки №ОД-111 від 22.03.2019р. та договору поруки б/н від 10.09.2019 року в частині оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3048/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.11.2020 року.

25.11.2020 року до суду від Приватного підприємства Вектор надійшло клопотання (вх.№ГСОО 31579/20), в якому відповідач-1 просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

У судовому засіданні від 25.11.2020 року було оголошено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання Приватного підприємства Вектор та відкладено підготовче засідання на 16.12.2020 року.

15.12.2020 року до суду від Приватного підприємства Вектор надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 33428/20), відповідно до якого відповідач-1 повідомляє, що ним вживаються заходи щодо виконання своїх зобов`язань, зокрема згідно платіжного доручення №729 від 04.11.2020 року ним було сплачено 6763, 98 грн. При цьому, відповідач-1 просив суд зменшити розмір штрафу на 20% та процентів на 60%, обґрунтовуючи тим, що нараховані позивачем проценти та штраф не є співмірним з наслідками порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором. Крім того, на сьогоднішній день відповідачі позбавлені фактичної можливості виконати зобов`язання з оплати суми заборгованості через скрутне фінансове становище, що склалось у зв`язку з посухою з зими 2019 року по осінь 2020 року.

У судовому засіданні від 16.12.2020 року було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.01.2021 року.

17.12.2020 року від Приватного підприємства Вектор надійшло клопотання (вх.№ГСОО 33714/20) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №729 від 04.11.2020 року та копії виписки за рахунками відповідача-1.

28.12.2020 року до суду від Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 надійшла відповідь на відзив (вх.№ГСОО 34709/20), згідно якого позивач зазначає, що Приватне підприємство Вектор платежем від 04.11.2020 року у сумі 6 763, 98 грн відповідно до положень ст. 534 Цивільного кодексу України та п. 5.4 Договору, погасив частину штрафу, а не основний борг, про що відповідача-1 було повідомлено письмовим сповіщенням.

При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б допускали зменшення судом розміру нарахованого штрафу. Посилання у відзиві на необхідність зменшення штрафних санкцій з причин неспівмірності штрафних санкцій збиткам позивача є безпідставним, адже сума неоплаченого основного боргу, яка є лише частиною тих збитків, що заподіяні позивачу порушення Договору поставки, перевищує, як суму штрафу окремо, так і в сукупності звимогами сплати інфляційних втрат і процентів річних, які не є штрафними санкціями. Більше того, позивач посилається на п. 7.2.5. Договору поставки, відповідно до якого сторонами було погоджено, що несприятливі погодні умови й інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.

28.12.2020 року до суду від Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 надійшло повідомлення (вх.№34711/20), згідно якого позивач зазначає про сплату відповідачем-1 коштів у розмірі 6 763, 98 грн., які були зараховані позивачем в рахунок оплати частини штрафу, у зв`язку з чим, провадження в цій частині стягнення штрафу підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Крім того, на підставі наведеного, позивач просить суд повернути йому сплачений судовий збір в частині 101, 46 грн.

У судовому засіданні від 04.01.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2021 року.

14.01.2021 року до суду від Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 876/21), відповідно до яких позивач повторно наголошує, що сплачені відповідачем-1 кошти зараховані ним в погашення частини штрафу та заперечує щодо зменшення розміру штрафу і процентів з аналогічних підстав, викладених ним у відповіді на відзив.

У судовому засіданні від 15.01.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.01.2021 року. При цьому, суд зауважив, що питання закриття провадження у справі в частині стягнення штрафу у розмірі 6 763, 98 грн. буде вирішено під час розгляду справи по суті, оскільки заявлена позивачем сума штрафу не є безспірною.

У судовому засіданні від 29.01.2021 року судом було оголошено перерву до 01.03.2020 року.

У судовому засіданні від 01.03.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. А також, просив суд закрити провадження в частині стягнення штрафу у розмірі 6 763, 98 грн.

Представник відповідачів у судовому засіданні від 01.03.2021 року просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому наполягала на зменшенні розміру штрафу та процентів.

В судовому засіданні 01.03.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 11.03.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

22.03.2019 року між Приватним підприємством «БІЗОН-ТЕХ 2006» (постачальник) та Приватним підприємством Вектор (покупець) було укладено договір поставки №ОД-111 (надалі - договір), згідно умов п.1.1 якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби (далі - насіння або товар); пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - пестициди або товар), мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1 Договору, погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказується ними в специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Положенням 2.3 Договору визначено, що сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до Договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні настилко, якщо тількиінше не вказано в ній. Сторони в специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної специфікації на умовах, вказаних у такій специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної специфікації пріоритет мають умови такої специфікації.

У п. 4.1. Договору сторони узгодили, що товар постачається покупцю на таких умовах FCA (склад постачальника) або DAP (склад постачальника). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах CPТ. У специфікації сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким сторони розуміють місце, в якому постачальник зобов`язується передати товар покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в специфікації не зазначені умови поставки, то товар за нею постачається покупцю на умовах FCA (склад постачальника), адреса якого повідомляється покупцю згідно запиту. Усі базису поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У специфікації сторонами можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі.

Умовами п. 4.2 Договору визначено, що строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю або перевізнику, вказується в Специфікації, у ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо інше не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

П. 4.6 Договору передбачено, що якщо умовами поставки товару є FCA (склад постачальника), то вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару Покупцем зі складу Постачальника (що є місцем поставки) за свій рахунок, своїм або автомобільним транспортом перевізника, що наймається Покупцем. Адреса складу може змінюватися Постачальником, про що він повинен завчасно повідомити Покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менші ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження. Завантаження товару в неробочі дні може здійснюватися за згодою Постачальника. Право власності на товар (у т.ч. на тару та пакувальні матеріали) у Покупця виникає, і всі ризики, пов`язані з ним до нього переходять, у місці поставки в момент передачі товару Покупцю або перевізнику.

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації..

Згідно п. 5.4 Договору, покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, шо оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, специфікації, договору або іншого зобов`язання між сторонами зарахувати платіж покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено постачальником, то кошти, що надійшли від покупця в оплату товару за цим Договору погашають грошові зобов`язання (платежі) покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов`язань (платежів) із самими ранніми строками виконання. У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням покупцеві про таке зарахування.

Умовами п. 6.1 Договору, покупець зобов`язується у встановлені специфікаціями або договором строки оплатити товар.

У відповідності до п. 7.1.3 Договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних дтів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних дтів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцята) % віл суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних дтів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Положенням п. 7.2.4 Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), шо дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період У будь-якому випадку розмір процентів, шо сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річ них від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Згідно п. 7.2.5. Договору, несприятливі погодні умови або інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю покупця, не є підставою для звільнення покупця від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні про передачу Покупцю товару є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть Новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару. (п. 9.1 Договору).

Як встановлено судом, між ПП Бізон-Тех 2006 та ПП Вектор у межах Договору поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року були укладені специфікації, а саме:

1) специфікацію №1 від 22.03.2019 року, згідно якої предметом поставки є насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ в кількості 55 мішків, загальною вартістю з ПДВ - 267 763, 98 грн, із базисом та місцем поставки товару на умовах: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, ј, вид транспорту - автомобільний. Крім того, вказаною специфікацією було визначено строки оплати товару: не пізніше 29.03.2019 року покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 53552, 80 грн та не пізніше 15.10.2019 року покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.

2) специфікацію №2 від 17.09.2019 року, згідно якої предметом поставки є інсектицид Імісід БТ, ТН у кількості 5 л, загальною вартістю з ПДВ - 3 826, 20 грн. , із базисом та місцем поставки товару на умовах: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, ј, вид транспорту - автомобільний. При цьому визначено, що товар оплачується покупцем повністю на умовах попередньої оплати у порядку, вказаному в Договорі, і в такий строк: не пізніше 20.09.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 271 590, 18 грн. що підтверджуються видатковими накладними №9697 від 04.04.2019 року на суму 267 763, 98 грн та №44412 від 17.09.2019 року на суму 3826, 20 грн.

Разом з тим, з зазначених вище накладних вбачається, що вони підписані особою, відповідачем-1 без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості переданого товару. Крім того, відповідні видаткові накладні засвідчені печаткою ПП „Вектор» , як покупцем за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі.

Згідно виписки по рахунку Бізон-Тех 2006 , відповідачем-1 за отриманий товар було сплачено: 04.04.2019 року на суму 23000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ , 16.04.2019 року на суму 10000 грн із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ .. , 17.04.2019 року на суму 20000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ .. , 19.09.2019 року на суму 3 826, 20 грн. із призначенням платежу: Сплата за інсектицид Імісід БТ, ТН .. , 13.11.2019 року на суму 30000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику.. , 11.12.2019 року на суму 17000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику.. .

Отже, як зазначає позивач, у встановлені строки ПП Вектор лише частково було сплачено за поставлений позивач товар у сумі 103 826, 20 грн.

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару, згідно укладеного договору у письмовій формі.

10.09.2019 року між ОСОБА_1 (поручитель) та Приватним підприємством Бізон-Тех 2006 (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до п.2.1 якого поручитель поручився за своєчасне і належне виконання боржником забезпечених зобов`язань і зобов`язується відповідати перед кредитором за порушення боржником забезпечуваних зобов`язань.

Згідно п.1.1.1 Договору поруки, боржник - це особа, яка є покупцем в Основному договорі та боржником кредитора, і за яку поручитель поручається переди кредитором за цим Договором, а саме: боржником є Приватне підприємство Вектор .

П. 1.1.2 Договору поруки визначено, що основним договором є договір поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року, укладений між кредитором і боржником, включаючи всі додаткові угоди та специфікації до нього, у т.ч. ті, що можуть бути підписані його сторонами в майбутньому.

Умовами п. 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за основним договором.

У п. 3.1 Договору поруки зазначено, що у разі порушення боржником забезпечених зобов`язань поручитель зобов`язується сплатити кредитору за будь-яких обставин усі суми, належні кредитору від боржника за Основним договором, на тих же умовах, що і боржник. Факт порушення боржником забезпечених зобов`язань є достатньою самостійною підставою для поручителя виконати їх накористь кредитора. Пред`явлення Кредитором вимоги до поручителя або до боржника або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів поручителю, не є обов`язковим і необхідним для виконання цього Договору поручителем. Поручитель зобов`язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання боржником забезпечених зобов`язань. Поручитель має право сплатити кредитору суми, належні йому від боржника за Основним договором, до порушення боржником забезпечених зобов`язань, на тих же умовах, якщо він розуміє, що боржник не виконає своєчасно і належним чином забезпечені зобов`язання.

Порука (дія Договору) припиняється з припиненням Забезпечених зобов`язань, а також, якщо Кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку виконання Забезпечених зобов`язань не пред`явить вимоги до Поручителя. Якщо Основних договорів два і більше, то припинення Поруки за одним Основним Договором, не припиняє Поруку за іншим Основним договором, що не був виконаний Боржником або Поручителем. Визнання недійсним або неукладеним одного з Основних договорів не припиняє поруки за цим Договором щодо інших Основних договорів. (п.4.6 Договору поруки).

Разом з тим, між ПП „Бізон-Тех 2006» та керівником ПП „Вектор» - ОСОБА_1 було здійснено звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 року - 31.12.2019 року за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року, за результатами чого складено акт звірки, згідно якого заборгованість на користь позивача станом на 31.12.2019 року становить - 167 763, 98 грн.

Посилаючись на те, що відповідач-1 не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого ним товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому крім основної заборгованості просив стягнути солідарно з боржника (відповідача -1) та поручителя (відповідача- 2) нараховані інфляційні втрати у розмірі 2684, 22 грн., штраф у розмірі 33552, 79 грн та 48 % річних у розмірі 81673, 21 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару за договором №ОД-111 від 22.03.2019 року

Як вище встановлено судом, відповідно до специфікації №1 від 22.03.2019 року, покупець здійснює остаточний розрахунок не пізніше 15.10.2019 року, а згідно специфікації №2 від 17.09.2019 року - не пізніше 20.09.2019 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за поставлений товар згідно специфікації №2 від 17.09.2019 року відповідач-1 сплатив 19.09.2019 року, тобто у встановлений строк. Однак, за специфікацією №1 від 22.03.2019 року, ПП Вектор розрахувався лише частково у сумі 100000 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості ПП Вектор за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року становить 167 763, 98 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачі доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів у повному обсязі за поставлений товар не представили, не надали суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростували.

За висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем-1 дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року, а відповідачем-2 умови Договору поруки від 10.09.2019 в частині сплати забезпечених зобов`язань відповідача-1 перед позивачем, у зв`язку з чим останній цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості станом на момент звернення з даним позовом в розмірі 167 763, 98 грн зазначено правильно.

Окрім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань за поставлений товар позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2684, 22 грн. інфляційних витрат, 33552, 79 грн. штрафу та 81 673, 21 грн. 48% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 33 552, 79 грн., слід зазначити таке:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пп. 7.1.3. п.7.1. договору встановлено, щоза прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 33552, 79 грн та встановлено, що заявником відповідні суми визначено правильно.

Разом з тим, як встановлено судом, під час розгляду справи, відповідачем-1 у добровільному порядку було сплачено кошти у розмірі 6763, 98 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №729 від 04.11.2020 року та які позивачем було зараховано в рахунок оплати частини штрафу, про що, в порядку п.5.4 Договору було повідомлено відповідача-1.

У зв`язку з наведеним, позивачем було подано до суду письмове повідомлення, в якому позивач зазначає суд про необхідність закриття провадження в цій частині та повернення частини судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням передбачено у ст. 534 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

- у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування ст.534 ЦК України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання.

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України .

Водночас, згідно п. 5.4 Договору, покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, шо оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, специфікації, договору або іншого зобов`язання між сторонами зарахувати платіж покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено постачальником, то кошти, що надійшли від покупця в оплату товару за цим Договору погашають грошові зобов`язання (платежі) покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов`язань (платежів) із самими ранніми строками виконання. У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням покупцеві про таке зарахування.

Отже, сторони, за умовами Договору поставки, погодили порядок та черговість зарахування платежів надаючи право Постачальнику (позивачу) самостійно визначати цю черговість, у разі прострочення покупцем виконання своїх грошових зобов`язань.

Оскільки у платіжному дорученні №729 від 04.11.2020 року реквізит "Призначення платежу" п. 5.4 Договору не містить повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів отримувачу, відповідачем-1 призначення платежу чітко визначено не було, вказувалось як загальна підстава - "сплата за насіння соняшнику зг. Рах.." без зазначення реквізитів (номер і дату) цього Договору, а також реквізитів (номер і дату) Специфікації до Договору, суд вважає, що в даному випадку розподіл коштів може здійснюватись саме кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України .

Таким чином, приймаючи до уваги, що Приватним підприємством «Вектор» у добровільному порядку сплачено 6763, 98 грн. в якості погашення сплати штрафу, суд вважає за необхідне, провадження у справі в частині стягнення штрафу у сумі 6763, 98 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2684, 22 грн. інфляційних втрат, 81673, 21 грн. процентів слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2. договору в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору сторони встановили, що розмір процентів від простроченої суми за весь час її прострочення становить 48%.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів у сумі 81673, 21 грн. за період з 16.10.2019р. по 20.10.2020р., вважає його вірним та таким, що підлягає стягненню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 2684, 22 грн. за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року, вважає його вірним та таким, що підлягає стягненню.

Щодо забезпечення виконання зобов`язань, то останні врегульовані Главою 49 ЦК України , зокрема ст. 546 , 553-559 ЦК України

Так за ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що відповідач-1 своїх зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивачем нараховано 48% річних, інфляційні витрати та штраф, отже, відповідач-2 відповідає перед позивачем як солідарний з відповідачем-1 боржник.

Щодо зменшення штрафу та процентів, нарахованих за Договором поставки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217 , 230 , 231 Господарського кодексу України . При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України , які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустой ки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- довідка про відсутність коштів на рахунку відповідача-1 не є належним доказом його скрутного становища, оскільки у суду відсутня інформація про всі рахунки боржника та рух коштів по них за весь період з дати поставки товару за Договором. Господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах, нарахування штрафу є співрозмірними порівняно з основною заборгованістю та допущеним відповідачем-1 простроченням;

- останнім днем для остаточного розрахунку за поставку товару є 15.10.2019 року, тоді як відповідач-1 посилається на посуху, що виникла з зими 2019 року по осінь 2020 року;

- належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором внаслідок обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні;

- відповідно до п.7.2.5 Договору, сторонами було узгоджено, що несприятливі погодні умови й інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум;

- значний строк прострочення, допущений відповідачами , починаючи з 16.10.2019 року і по дату подання позову;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем-1 протягом такого строку грошових зобов`язань за договором;

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, нарахованого позивачем відповідно до п.7.1.3 Договору.

Що стосується зменшення розміру нарахованих позивачем процентів, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України ).

Пунктом 7.2.4. Договору відповідач1 і позивач домовились, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Пунктом 9.10. Договору поставки, відповідач 1 погодився з тим, що Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох Сторін і він містить усі істотні умови з яких Сторони бажали домовитися. Умови Договору Сторони визнають розумними і справедливими.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України не передбачено зменшення процентів, які нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , вказані статті дозоляють зменшувати лише штрафні санкції.

Таким чином, щодо стягнення процентів, то суд вважає, що вони не є штрафними санкціями і до них не можуть застосовуватись ч. 1 статті 233 ГК України та ч.3 статті 551 ЦК України .

Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, керуючись положеннями ст. 238 ГПК України , просив суд зазначити в резолютивній частині рішення таке: "органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів.

За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу .

Суд зазначає, що при розрахунку суми відсотків, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідачів за договором поставки становить 167 763, 98 грн. Прострочення оплати товару почалося з 16.10.2019 року. Суд розглянув вимогу про стягнення 48% річних за період з 16.10.2019р. по 20.10.2020 р., отже, нарахування 48% річних може бути продовжене, починаючи з 21.10.2020 року.

Обчислення розміру 48% річних необхідно здійснювати за формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР: 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, 48 - розмір процентів, КДП - кількість днів прострочення оплати суми основного боргу за період з 21.10.2020 р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховані проценти. День фактичної сплати суми заборгованості (у повному обсязі або частково) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 48% річних.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені), за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), яка підлягає стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

На підставі викладеного та зазначеного, а також враховуючи, що умовами п. 7.2.4. Договору поставки № ОД-111 від 22 березня 2019 року визначено, зокрема, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення, суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача 48% річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення/сплати суми основного боргу за Договором поставки № ОД-111 від 22 березня 2019 року, та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Приватним підприємством «Вектор» або ОСОБА_1 суми основного боргу, нарахування 48% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4183, 65 грн. покладаються на відповідачів, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення штрафу в розмірі 6763, 98 грн.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Вектор» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.25, код ЄДРПОУ 32178719) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11, код ЄДРПОУ 34216986) 167 763 /сто шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят три/ грн. 98 коп. основного боргу, 2 684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн 22 коп. інфляційних втрат, 26 788 /двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят вісім/ грн.81 коп. штрафу, 81 673 /вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят три/ грн 21 коп. процентів та 4183 /чотири тисячі сто вісімдесят три/ грн. 65 коп. судового збору.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. по справі №916/3048/20, здійснювати нарахування 48 відсотків річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, за формулою (СОБ х 48 х КДП): КДР:100= сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого Приватним підприємством «Вектор» та ОСОБА_1 , 48 - розмір процентів, КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного за період з 21.10.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржників, вказаних в наказі, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. по справі №916/3048/20, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11, код ЄДРПОУ 34216986).

5.Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Приватним підприємством «Вектор» та ОСОБА_1 , суми основного боргу, нарахування 48% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 березня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська