Постанова

від 01.06.2021 по справі 916/3048/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3048/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 - адвокат Підяш Н.О., довіреність № 26/21, дата видачі : 04.01.21;

Представники ПП Вектор та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства Вектор

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021

по справі №916/3048/20

за позовом Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006

до відповідачів:

1. Приватного підприємства Вектор

2. ОСОБА_1

про стягнення 285 674,20 грн.

суддя суду першої інстанції - Невінгловська Ю.М.

місце ухвалення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області

Повний текст рішення складено 11.03.2021.

В С Т А Н О В И В:

26.10.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 до відповідачів - Приватного підприємства Вектор та ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 285 674, 20 грн, що складається з 167 763, 98 грн. основного боргу, 2684, 22 грн. інфляційних витрат, 33552, 79 грн. штрафу, 81673, 21 грн процентів, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, договору поставки №ОД-111 від 22.03.2019 та договору поруки б/н від 10.09.2019 року в частині оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2021:

Закрито провадження у справі в частині стягнення штрафу в розмірі 6763, 98 грн.

Позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства Вектор та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 167 763,98 грн. основного боргу, 2 684,22 грн інфляційних втрат, 26 788,81 грн. штрафу, 81 673,21 грн процентів та 4183,65 грн. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. по справі №916/3048/20, здійснювати нарахування 48 відсотків річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, за формулою (СОБ х 48 х КДП): КДР:100= сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого Приватним підприємством Вектор та ОСОБА_1 , 48 - розмір процентів, КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного за період з 21.10.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржників, вказаних в наказі, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. по справі №916/3048/20, на користь Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 .

Роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Приватним підприємством Вектор та ОСОБА_1 , суми основного боргу, нарахування 48% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості станом на момент звернення з даним позовом в розмірі 167 763, 98 грн визначено вірно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 33 552, 79 грн., судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 33552, 79 грн та встановлено, що заявником відповідні суми визначено правильно.

Разом з тим, під час розгляду справи, відповідачем-1 у добровільному порядку сплачено кошти у розмірі 6763,98 грн, які позивачем зараховано в рахунок оплати частини штрафу, у зв`язку з чим, місцевим господарським судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрито провадження у справі в частині стягнення штрафу в розмірі 6763, 98 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2684, 22 грн. інфляційних втрат, 81673, 21 грн. процентів судом зазначено, що умовами договору сторони встановили, що розмір процентів від простроченої суми за весь час її прострочення становить 48%.

Перевіривши розрахунок процентів у сумі 81673, 21, який здійснений позивачем та розмір інфляційних втрат у сумі 2684, 22 грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунку обставинам справи.

Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідач-1 про зменшення розміру штрафу на 20% та процентів на 60%.

Судом зазначено, що матеріали справи не містять обґрунтованих підстав для зменшення штрафу, а положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України не передбачено зменшення процентів, які нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказані статті дозоляють зменшувати лише штрафні санкції.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне підприємство Вектор звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

Рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3048/20 від 01.03.2021 року в частині стягнення солідарно з Приватного підприємства ВЕКТОР та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 штрафу у розмірі 26 788 грн. 81 коп. та 48% річних у сумі 81 673 грн. 21 коп. - змінити, зменшивши до стягнення з Приватного підприємства ВЕКТОР та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 штраф на 20 % від заявленої суми (21 431,05 грн.) та 48% річних - на 60% від заявленої суми (32 669,28 грн.).

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3048/20 від 01.03.2021 року - залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував та не застосував норми ч. 2 ст. 233 ГК України, а також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Нарахована позивачем сума процентів у розмірі 81673, 21 грн., а також штраф не відповідають наслідкам порушення відповідачем зобов`язання за Договором поставки, не є співмірними дійсній сумі боргу, адже сума основного боргу складає 167763,98 грн., в той час як відсотки - 81673,21 грн., що становить половину від вказаного суми, а штраф - п`яту частину заявленої згідно позову суми боргу.

Скаржник посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 (12-79гс19), відповідно до якого, відсотки (проценти - 48% річних), передбачені умовами Договору поставки (пункт 7.2,.4.), як відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України).

За твердженнями скаржника, суд першої інстанції не погодився з викладеною позицією Великої Палати Верховного Суду та відступив від неї, дійшовши помилкового висновку, що не передбачено зменшення процентів, які нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а оскільки стягнення процентів не є штрафними санкціями, то до них не можуть застосовуватись ч. 1 статті 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

15.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі матеріали справи та оскаржуване рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 у справі №916/3048/20 - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

02.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства Вектор на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Бєляновського В.В., Богатиря К.В. що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Вектор на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 у справі № 916/3048/20.

Призначено справу № 916/3048/20 до розгляду на 01.06.2021 о 10:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 заяву представника Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 - адвоката Хомутова Григорія Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою комплексу EasyCon по справі по справі №916/3048/20, розгляд якої призначено на 01.06.2021 о 10:00 год. - задоволено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 заяву представника Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 - адвоката Підяш Наталії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою комплексу EasyCon по справі по справі №916/3048/20, розгляд якої призначено на 01.06.2021 о 10:00 год. - задоволено.

В судовому засіданні 01.06.2021 представник Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 надав пояснення, в яких заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін.

31.05.2021 до суду, від представника Приватного підприємства Вектор та ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого:

- перебуванням у службовому відрядженні - не є поважною, оскільки Ордери №576923 та 576953 видані Адвокатським об`єднанням Грищенко та партнери Одеси , отже адвокатське об`єднання, не позбавлено було уповноважити іншого адвоката на участь у справі, і неможливості відповідної заміни представника відповідачі не обґрунтували та не довели;

- участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом; не визнавалася вона такою й судом;

- матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника позивача у справі.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

01.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

22.03.2019 року між Приватним підприємством БІЗОН-ТЕХ 2006 (постачальник) та Приватним підприємством Вектор (покупець) було укладено договір поставки №ОД-111 (надалі - договір), згідно умов п.1.1 якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби (далі - насіння або товар); пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - пестициди або товар), мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1 Договору, погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказується ними в специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Положенням 2.3 Договору визначено, що сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до Договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні настилко, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної специфікації на умовах, вказаних у такій специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної специфікації пріоритет мають умови такої специфікації.

У п. 4.1. Договору сторони узгодили, що товар постачається покупцю на таких умовах FCA (склад постачальника) або DAP (склад постачальника). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах CPТ. У специфікації сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким сторони розуміють місце, в якому постачальник зобов`язується передати товар покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в специфікації не зазначені умови поставки, то товар за нею постачається покупцю на умовах FCA (склад постачальника), адреса якого повідомляється покупцю згідно запиту. Усі базису поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У специфікації сторонами можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі.

Умовами п. 4.2 Договору визначено, що строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю або перевізнику, вказується в Специфікації, у ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо інше не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

П. 4.6 Договору передбачено, що якщо умовами поставки товару є FCA (склад постачальника), то вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару Покупцем зі складу Постачальника (що є місцем поставки) за свій рахунок, своїм або автомобільним транспортом перевізника, що наймається Покупцем. Адреса складу може змінюватися Постачальником, про що він повинен завчасно повідомити Покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менші ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження. Завантаження товару в неробочі дні може здійснюватися за згодою Постачальника. Право власності на товар (у т.ч. на тару та пакувальні матеріали) у Покупця виникає, і всі ризики, пов`язані з ним до нього переходять, у місці поставки в момент передачі товару Покупцю або перевізнику.

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації.

Згідно п. 5.4 Договору, покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, специфікації, договору або іншого зобов`язання між сторонами зарахувати платіж покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено постачальником, то кошти, що надійшли від покупця в оплату товару за цим Договору погашають грошові зобов`язання (платежі) покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов`язань (платежів) із самими ранніми строками виконання. У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням покупцеві про таке зарахування.

Умовами п. 6.1 Договору, покупець зобов`язується у встановлені специфікаціями або договором строки оплатити товар.

У відповідності до п. 7.1.3 Договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцята) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Положенням п. 7.2.4 Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річ них від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Згідно п. 7.2.5. Договору, несприятливі погодні умови або інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю покупця, не є підставою для звільнення покупця від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні про передачу Покупцю товару є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть Новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару. (п. 9.1 Договору).

Як встановлено місцевим господарським судом, між ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 та ПП Вектор у межах Договору поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року були укладені специфікації, а саме:

1) специфікацію №1 від 22.03.2019 року, згідно якої предметом поставки є насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ в кількості 55 мішків, загальною вартістю з ПДВ - 267 763, 98 грн, із базисом та місцем поставки товару на умовах: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, ј, вид транспорту - автомобільний. Крім того, вказаною специфікацією було визначено строки оплати товару: не пізніше 29.03.2019 року покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 53552,80 грн та не пізніше 15.10.2019 року покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.

2) специфікацію №2 від 17.09.2019 року, згідно якої предметом поставки є інсектицид Імісід БТ, ТН у кількості 5 л, загальною вартістю з ПДВ - 3 826, 20 грн., із базисом та місцем поставки товару на умовах: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, ј, вид транспорту - автомобільний. При цьому визначено, що товар оплачується покупцем повністю на умовах попередньої оплати у порядку, вказаному в Договорі, і в такий строк: не пізніше 20.09.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 271 590, 18 грн. що підтверджуються видатковими накладними №9697 від 04.04.2019 на суму 267 763, 98 грн та №44412 від 17.09.2019 на суму 3826, 20 грн.

Разом з тим, з зазначених вище накладних вбачається, що вони підписані особою, відповідачем-1 без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості переданого товару. Крім того, відповідні видаткові накладні засвідчені печаткою ПП Вектор , як покупцем за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі.

Згідно виписки по рахунку БІЗОН-ТЕХ 2006 , відповідачем-1 за отриманий товар було сплачено: 04.04.2019 на суму 23000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ , 16.04.2019 на суму 10000 грн із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ .. , 17.04.2019 на суму 20000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику ЛГ 5542 КЛ .. , 19.09.2019 року на суму 3 826, 20 грн. із призначенням платежу: Сплата за інсектицид Імісід БТ, ТН .. , 13.11.2019 на суму 30000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику.. , 11.12.2019 на суму 17000 грн. із призначенням платежу сплата за насіння соняшнику.. .

Отже, як зазначає позивач, у встановлені строки ПП Вектор лише частково було сплачено за поставлений позивач товар у сумі 103 826, 20 грн.

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару, згідно укладеного договору у письмовій формі.

10.09.2019 між ОСОБА_1 (поручитель) та Приватним підприємством БІЗОН-ТЕХ 2006 (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до п.2.1 якого поручитель поручився за своєчасне і належне виконання боржником забезпечених зобов`язань і зобов`язується відповідати перед кредитором за порушення боржником забезпечуваних зобов`язань.

Згідно п.1.1.1 Договору поруки, боржник - це особа, яка є покупцем в Основному договорі та боржником кредитора, і за яку поручитель поручається переди кредитором за цим Договором, а саме: боржником є Приватне підприємство Вектор .

П. 1.1.2 Договору поруки визначено, що основним договором є договір поставки №ОД-111 від 22.03.2019, укладений між кредитором і боржником, включаючи всі додаткові угоди та специфікації до нього, у т.ч. ті, що можуть бути підписані його сторонами в майбутньому.

Умовами п. 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за основним договором.

У п. 3.1 Договору поруки зазначено, що у разі порушення боржником забезпечених зобов`язань поручитель зобов`язується сплатити кредитору за будь-яких обставин усі суми, належні кредитору від боржника за Основним договором, на тих же умовах, що і боржник. Факт порушення боржником забезпечених зобов`язань є достатньою самостійною підставою для поручителя виконати їх на користь кредитора. Пред`явлення Кредитором вимоги до поручителя або до боржника або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів поручителю, не є обов`язковим і необхідним для виконання цього Договору поручителем. Поручитель зобов`язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання боржником забезпечених зобов`язань. Поручитель має право сплатити кредитору суми, належні йому від боржника за Основним договором, до порушення боржником забезпечених зобов`язань, на тих же умовах, якщо він розуміє, що боржник не виконає своєчасно і належним чином забезпечені зобов`язання.

Порука (дія Договору) припиняється з припиненням Забезпечених зобов`язань, а також, якщо Кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку виконання Забезпечених зобов`язань не пред`явить вимоги до Поручителя. Якщо Основних договорів два і більше, то припинення Поруки за одним Основним Договором, не припиняє Поруку за іншим Основним договором, що не був виконаний Боржником або Поручителем. Визнання недійсним або неукладеним одного з Основних договорів не припиняє поруки за цим Договором щодо інших Основних договорів. (п.4.6 Договору поруки).

Разом з тим, між ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 та керівником ПП Вектор - ОСОБА_1 було здійснено звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 року - 31.12.2019 за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019, за результатами чого складено акт звірки, згідно якого заборгованість на користь позивача станом на 31.12.2019 року становить - 167 763, 98 грн.

Посилаючись на те, що відповідач-1 не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого ним товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому крім основної заборгованості просив стягнути солідарно з боржника (відповідача -1) та поручителя (відповідача- 2) нараховані інфляційні втрати у розмірі 2684, 22 грн., штраф у розмірі 33552, 79 грн та 48 % річних у розмірі 81673, 21 грн.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Оскільки відповідач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині задоволенні позовних вимог про стягнення 26 788,81 грн. штрафу, 81 673,21 грн. процентів, та просить зменшити означені суми, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 610, 612 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно положень ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегією суддів встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, узгоджений договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару за договором №ОД-111 від 22.03.2019 року

Так, загальний розмір заборгованості ПП Вектор за договором поставки №ОД-111 від 22.03.2019 року становить 167 763, 98 грн., що не оскаржується сторонами.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 26 788,81 грн. та річних у сумі 81 673,21 грн. та розгляду клопотання відповідача-1 про зменшення розміру штраф на 20 % та 48% річних - на 60% від заявленої суми, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 7.1.3. п.7.1. договору встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

У частині 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, відмовляючи відповідачу-1 у зменшення розміру штрафу, нарахованого позивачем відповідно до п.7.1.3 Договору, місцевим господарським судом зазначено наступне:

- довідка про відсутність коштів на рахунку відповідача-1 не є належним доказом його скрутного становища, оскільки у суду відсутня інформація про всі рахунки боржника та рух коштів по них за весь період з дати поставки товару за Договором. Господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах, нарахування штрафу є співрозмірними порівняно з основною заборгованістю та допущеним відповідачем-1 простроченням;

- останнім днем для остаточного розрахунку за поставку товару є 15.10.2019 року, тоді як відповідач-1 посилається на посуху, що виникла з зими 2019 року по осінь 2020 року;

- належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором внаслідок обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні;

- відповідно до п.7.2.5 Договору, сторонами було узгоджено, що несприятливі погодні умови й інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум;

- значний строк прострочення, допущений відповідачами, починаючи з 16.10.2019 року і по дату подання позову;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем-1 протягом такого строку грошових зобов`язань за договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та додатково зазначає наступне.

Скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції листа Одеської обласної державної адміністрації № 1/01-23/6417/2-20 від 02.09.2020 року в якому зазначається про негативні наслідки засухи на врожай, зібраний в Одеській області в 2020 році.

Проте, посуха зими 2019 року і 2020 року не могли вплинути на виконання зобов`язань за Договором поставки, граничним строком виконання зобов`язань за яким є 15.10.2019 року. Отже, ці обставини на які посилається скаржник, виникли після порушення ним зобов`язань за Договором.

Крім того, відповідно до пункту 7.2.5. Договору поставки, встановлено, що несприятливі погодні умови й інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, щодо надмірності суми штрафник санкцій, оскільки сума штрафу, заявлена позивачем до стягнення у цій справі, становить 20% від залишку суми прострочених грошових зобов`язань з оплати ціни товару. Інших штрафних санкцій, зокрема стягнення пені позивачем не заявлено.

Що стосується зменшення розміру нарахованих позивачем процентів, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 7.2.4. Договору відповідач1 і позивач домовились, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Пунктом 9.10. Договору поставки, відповідач 1 погодився з тим, що Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох Сторін і він містить усі істотні умови з яких Сторони бажали домовитися. Умови Договору Сторони визнають розумними і справедливими.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 48% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

Так, з досліджених матеріалів справи, колегією суддів не встановлено умов, які могли б бути достатніми для зменшення розміру процентів річних. Так колегія суддів зазначає, що висновок Верховного суду про можливість зменшення відсотків річних у справі № 902/417/18 здійснено із врахуванням обставин вказаної справи, які не є тотожними обставинам у даній справі. В свою чергу, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому відсутні правові підстави для зменшення їх розміру за рішенням суду.

Щодо посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

У розглядуваній справі ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку ВП ВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВП ВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим , коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, по-перше, як помилково стверджує скаржник, ВП ВС не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. По-друге, відповідне зменшення відсотків річних ВП ВС допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі, колегією судів принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу лише 48% річних за ст. 625 ЦК України без нарахування пені не встановлено, як і того, що відповідач вказував про порушення таких принципів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, правовідносини у справі № 916/3048/20 та № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому колегія суддів не вбачає невідповідності висновку суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваному рішенні, висновками, зробленим ВП ВС.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.221 у справі №910/6349/19.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Вектор - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 у справі № 916/3048/20 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство Вектор .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2021.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя К.В. Богатир