Рішення

від 10.03.2021 по справі 922/3966/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3966/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Фізичної особи-підприємця Жирко Валерія Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" в особі Філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" про стягнення 911115,28 грн. за участю :

Представник позивача - Межова К.П., на підставі ордеру від 18.12.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.06.2016 року.

Представник відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Жирко Валерій Леонідович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" в особі Філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" про стягнення заборгованості за договором поставки № 83/2016/КБ/0 від 25.11.2016 року в розмірі 911115,28 грн., з яких 550846,80 грн. основного боргу, 327117,52 грн. пені, 15533,88 грн. інфляційні втрати, 17617,08 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 21.12.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.01.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2021 року підготовче засідання у справі було відкладено на 08.02.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2021 року підготовче засідання у справі було відкладено на 22.02.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 10.03.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки.

Представник відповідача в судове засідання 10.03.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

25.11.2016 року між Фізичною особою-підприємцем Жирко Валерієм Леонідовичем (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Курганський бройлер філія Голден Кросс (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 83/2016/КБ/0, у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, предметом постачання є тирса (товар), перелік і найменування якого зазначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, кількість та асортимент товару на кожну окрему партію поставки передбачається в заявках покупця, специфікаціях, рахунках-фактурах та накладних документах на товар.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець на кожну партію товару складає заявку в довільній формі, завірену підписом уповноваженої особи покупця, та надсилає її постачальнику наступними способами, на свій вибір: по факсу, за допомогою мережі Інтернет (електронною поштою).

Згідно з п. 5.1 договору, моментом поставки вважається дата поставки постачальником товару до пункту призначення згідно умов даного договору, що підтверджується підписом покупця на видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.6 договору, оплата товарів покупцем проводиться на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару.

В матеріалах справи наявні наступні специфікації до договору поставки:

- Специфікація № 10 від 30.10.2019 року на суму 150038,00 грн. (графік поставки товару з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року);

- Специфікація № 11 від 30.10.2019 року на суму 131913,60 грн. (графік поставки товару з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року);

- Специфікація № 12 від 15.05.2020 року на суму 150886,40 грн. (графік поставки товару з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року тирса на квітень, з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року тирса за травень 2020 року, з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року тирса за червень 2020 року);

- Специфікація № 13 від 28.09.2020 року на суму 84000,00 грн. (графік поставки товару з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 550846,80 грн.

В матеріалах справи також наявні рахунки на оплату, виставлені позивачем.

Також на підтвердження поставки товару позивачем, останнім було надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків, який було підписано сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача склала 466846,80 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено заборгованість за поставлений позивачем товар, останнім 16.10.2020 року було направлено відповідачу претензію (а.с. 24) за вих. № 16/10 про сплату боргу.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не оплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти наявності заборгованості у розмірі 550846,80 грн., оскільки останнім було підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 466846,80 грн. та враховуючи те, що заборгованість у розмірі 84000,00 грн. не була зазначена в акті звірки, вказана сума не підлягає до стягнення з відповідача. Також відповідач вказує на невірний розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений позивачем та зазначає про відсутність підстав для нарахування пені, оскільки остання не передбачена умовами договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 466846,80 грн., що підтверджується накладними, які підписані обома сторонами та актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний як з боку позивача так і з боку відповідача на відповідну суму.

Також у відзиві на позов відповідач не заперечує проти поставки товару на суму 466846,80 грн.

Щодо заборгованості у розмірі 84000,00 грн., відповідач не визнає зазначений борг з огляду на те, що вказана сума не була зазначена в акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у жовтні 2020 року, на виконання специфікації № 13 та договору поставки, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 78442,00 грн. за наступними накладними:

- № 19 від 20.10.2020 року на суму 11858,00 грн.;

- № 20 від 21.10.2020 року на суму 6384,00 грн.;

- № 21 від 22.10.2020 року на суму 6384,00 грн.;

- № 22 від 22.10.2020 року на суму 11858,00 грн.;

- № 23 від 26.10.2020 року на суму 11858,00 грн.;

- № 24 від 27.10.202 року на суму 11858,00 грн.;

- № 27 від 29.10.2020 року на суму 6384,00 грн.;

- № 26 від 29.10.2020 року на суму 11858,00 грн.

Таким чином, з урахуванням поставки товару на суму 466846,80 грн., яка визнана відповідачем та поставки товару у жовтні 2020 року на суму 78442,00 грн. за вище переліченими накладними, загальна сума поставки становить 545288,80 грн.

В той час, як позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 550846,80 грн., з посиланням на те, що у жовтні 2020 року позивачем було здійснено поставку ще за однією накладною.

Проте матеріали справи містять докази поставки товару у жовтні 2020 року лише на суму 78442,00 грн., у зв`язку з чим посилання позивача на поставку товару на більшу суму не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутня первинна документацію на більшу суму поставки.

Щодо заперечень відповідача стосовно наявності заборгованості за вище переліченими накладними, у зв`язку з підписанням акту звірки на суму 466846,80 грн., суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням зазначеного, факт поставки товару повинен підтверджуватися, зокрема, накладними та товарно-транспортними накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Отже, для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, для з`ясування реальності господарської операції суд також має встановити чи мало місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

В даному випадку в матеріалах справи наявні видаткові накладні, підписані обома сторонами та товарно-транспортні накладні на перевезення товару, що у відповідності до норм чинного законодавства є первинними документами, які підтверджують поставку товару.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено поставку позивачем товару у жовтні 2020 року, у зв`язку з чим посилання відповідача на відсутність зазначених накладних в акті звірки взаєморозрахунків, як на підставу відсутності заборгованості за відповідними накладними є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 83/2016/КБ/0 від 25.11.2016 року в розмірі 545288,80 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5558,00 грн., суд відмовляє в їх задоволенні, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів поставки товару на відповідну суму.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17617,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 15533,88 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено період та суму нарахування відсотків річних та інфляційних втрат відповідно.

Так, позивачем нараховано річні та інфляційні втрати за період з 28.10.2019 року по 20.11.2020 року на суму заборгованості 550846,80 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, поставка товару здійснювалась протягом року, а саме з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року окремим партіями та на підставі різних видаткових накладних.

Отже строк оплати за кожною з видаткових накладних є різним, як і сума заборгованості, на яку здійснюється нарахування річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 6.6 договору, оплата товарів покупцем проводиться на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару.

Таким чином, нарахування річних та інфляційних втрат має здійснюватись за кожною видатковою окремо на відповідну суму накладної та з урахуванням оплати протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару, як то визначено п. 6.6 договору.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вимог діючого законодавства та у відповідності до умов договору, судом встановлено, що вірним періодом та сумою нарахування є:

Видаткова накладнаСума накладноїПочаток нарахуванняКінцева дата нарахування 3% річнихІнфляційні втрати №20 від 28.10.2019 13160,00 07.11.2019 21.11.2020 411,14 520,03 № 19 від 28 10.2019 12320,00 07.11.2019 21.11.2020 384,90 486,83 №28 від 28.10.2019 13160,00 07.11.2019 21.11.2020 411,14 520,03 №22 від 29 10.2019 12320,00 08.11.2019 21.11.2020 383,89 486,83 №21 від 29.10.2019 12320,00 08.11.2019 21.11.2020 383,89 486,83 №23 від 29.10.2019 11984,00 08.11.2019 21.11.2020 373,42 473,56 № 24 від 30.10.2019 12320,00 09.11.2019 21.11.2020 382,87 486,83 №25 від 30.10.2019 11984,00 09.11.2019 21.11.2020 372,43 473,56 №26 від 31 10.2019 13160,00 12.11.2019 21.11.2020 405,73 520,03 №27 від 31 10.2019 11144,00 12.11.2019 21.11.2020 343,58 440,36 №29 від 31.10.2019 13160,00 12.11.2019 21.11.2020 408,73 520,03 №30 від 31 10.2019 13006,00 112.11.2019 21.11.2020 400,99 513,94 №37 від 11.11.2019 12516,00 21.11.2019 21.11.2020 373,62 481,58 №32 від 04.11.2019 13160,00 14.11.2019 21.11.2020 403,57 520,03 №31 від 04.11.2019 13160,00 14.11.2019 21.11.2020 403,57 520,03 №34 від 05.11.2019 13160,00 15.11.2019 21.11.2020 402,49 520,03 №33 від 05.11.2019 13160,00 15.11.2019 21.11.2020 402,49 520,03 №40 від 20.11.2019 11144,00 30.11.2019 21.11.2020 327,09 428,79 №39 від 20 11.2019 13160,00 30.11.2019 21.11.2020 386,27 506,36 №42 від 21.11.2019 6529,60 03.12.2019 21.11.2020 190,03 251,22 №41 від 21 11.2019 6944,00 03.12.2019 21.11.2020 202,10 267,19 №36 від 11.11.2019 6104,00 21.11.2019 21.11.2020 183,68 234,86 №35 від 06.11.2019 11144,00 16.11.2019 21.11.2020 339,92 428,79 №38 від 11 11.2019 11732,00 21.11.2019 21.11.2020 353,03 451,41 № 8 від 24.04.2020 13160,00 07.05.2020 21.11.2020 214,66 330,82 № 1 від 13.04.2020 13160,00 23.05.2020 21.11.2020 197,40 290,47 №3 від 13.04.2020 13160,00 23.05.2020 21.11.2020 197,40 290,47 № 11 від 28.04.2020 13160,00 11.05.2020 21.11.2020 210,34 330,82 №2/1 від ІЗ 04.2020 9268,00 23.04.2020 21.11.2020 161,81 232,98 № 10 від 28.04.2020 13160,00 11.05.2020 21.11.2020 210,34 330,82 № 5 від 14 04.2020 13160,00 24.04.2020 21.11.2020 228,68 330,82 № 13 від 29.04.2020 11144,00 12.05.2020 21.11.2020 177,21 280,14 № 4 віл 14.04.2020 13160,00 24.04.2020 21.11.2020 228,68 330,82 № 12 від 29.04.2020 13160,00 12.05.2020 21.11.2020 209,27 330,82 № 7 від 22.04.2020 13160,00 05.05.2020 21.11.2020 216,82 330,82 № 14 від 29,04.2020 890,40 12.05.2020 21.11.2020 14,16 22,38 № 6 від 22.04.2020 13160,00 05.05.2020 21.11.2020 216,82 330,82 № 14/1 від 29.04.20'20 12269,60 12.05.2020 21.11.2020 195,11 308,44 № 9 від 24.04.2020 11144,00 07.05.2020 21.11.2020 181,78 280,14 № 15 від 29.04.2020 6703,20 12.05.2020 21.11.2020 106,59 168,51 №2 від 13 04.2020 1876,00 23.04.2020 21.11.2020 32,75 47,16 № 19 від 20.10.2020 11858,00 30.10.2020 21.11.2020 22,36 154,15 № 20 від 21.10.2020 6384,00 31.10.2020 21.11.2020 11,51 82,99 № 21 від 22.10.2020 6384,00 03.11.2020 21.11.2020 9,94 82,99 № 22 від 22.10.2020 11585,00 03.11.2020 21.11.2020 18,47 154,15 № 23 від 26.10.2020 11858,00 05.11.2020 21.11.2020 16,52 154,15 № 24 від 27.10.2020 11858,00 06.11.2020 21.11.2020 15,55 154,15 № 27 від 29.10.2020 6384,00 10.11.2020 21.11.2020 6,28 82,99 № 26 від 29.10.2020 11858,00 10.11.2020 21.11.2020 11,66 154,15

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 11742,68 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 5874,40 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Загальна сума інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати становить 16646,15 грн.

Проте враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 15533,88 грн., в той час, як суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 15533,88 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 327117,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

В даному випадку, як на підставу стягнення з відповідача пені, позивач посилається на п. 7.1 договору, яким визначено, що за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 № 904/4156/18 (12-117гс19) зазначила, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами укладеного між сторонами договору не було встановлено розмір пені за порушення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар.

Також в даному випадку відсутні законодавчі акти, на підставі яких у даних правовідносинах можливе нарахування пені без зазначення її розміру у договорі.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування до стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 327117,52 грн. пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 8588,48 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, село П`ятигірське, вул. Першотравнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 30773272) в особі Філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 35462691) на користь Фізичної особи-підприємця Жирко Валерія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 545288,80 грн. основного боргу, 11742,68 грн. 3% річних, 15533,88 грн. інфляційних втрат та 8588,48 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Фізична особа-підприємець Жирко Валерій Леонідович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, село П`ятигірське, вул. Першотравнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 30773272) в особі Філії "Голден Кросс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський Бройлер" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 35462691) .

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "12" березня 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3966/20