Постанова

від 11.03.2021 по справі 361/7469/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5439/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 361/7469/20

11 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Локтіонова Едуарда Вікторовича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Дутчак І.М., про забезпечення позову у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" до ОСОБА_1 про припинення права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2020 року Обслуговуючий кооператив " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Зазначав, що є власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та квартири НОМЕР_1 у цьому будинку. Відповідач ніколи не був членом житлово-будівельного кооперативу, будь-яких договорів про пайову участь позивач з відповідачем не укладав, а тому вважає договір про пайову участь у кооперативі № 1 від 12.06.2017року не укладеним, так як було відсутнє волевиявлення позивача на укладення такого договору та підпис уповноваженої особи позивача у вказаному договорі.

В цей же день, разом із позовною заявою, представник позивача Обслуговуючого кооперативу " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" адвокат Ліщишин Ігор Віталійович подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .

Зазначав, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 є предметом спору у даній справі. Вказує, що недобросовісна поведінка відповідача щодо реєстрації за ним права власності на вказану квартиру дає позивачу обгрунтовані підстави стверджувати, що відповідач може продовжити свою протиправну поведінку та до моменту прийняття рішення у даній справі може відчужити зареєстровану за ним на праві власності спірну квартиру на користь третіх осіб, чим ускладнить процес повернення квартири у власність позивача. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить позивача можливості ефективного захисту своїх прав та інтересів. Крім того, посилається на те, що накладення арешт на квартиру ніяким чином не позбавляє відповідача права користування вказаною квартирою, а лише позбавляє його права відчуження цієї квартири до вирішення спору по суті.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року заяву задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 10 лютого 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Локтіонов Едуард Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необгрунтованою.

Зазначав, що, постановлюючи вказану ухвалу, суд першої інстанції не навів обгрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд не зазначив в оскаржуваній ухвалі чим він керувався, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Посилається на те, що суд не вказав в ухвалі, яким чином він переконався, що між сторонами дійсно існує спір, не надав оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обгрунтованості, адекватності таких вимог.

Вказує, що необхідність забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру представник позивача обгрунтовує з лише тим, що предметом спору є припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому позивач відсутні будь-які докази, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 не був учасником договору і заявлені позовні вимоги грунтуються лише на домислах позивача.

Зазначає також, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд повинен враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись для того, щоб гарантувати виконання і лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших часників справи.

З огляду на те, що представником позивач не надано доказів на підтвердження доказів його заяви про забезпечення позову, вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як необгрунтована та незаконна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Ліщишин Ігор Віталійович просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову - залишити без змін, як законну та обгрунтовану . Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача Обслуговуючого кооперативу " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" адвокат Ліщишин Ігор Віталійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Локтіонов Едуард Вікторович в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи судом повідомлялись встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , представник позивача Обслуговуючого кооперативу " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" адвокат Ліщишин Ігор Віталійович посилався на те, що вказана квартира на даний час належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , вказане право власності відповідача на дану квартиру позивачем оскаржується у даній справі. Вважає, що є ризик того, що відповідач може відчужити вказану квартиру третім особам під час розгляду справи, до вирішення спору по суті. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить позивача можливості ефективного захисту своїх прав та інтересів та призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та, накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, а невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до відчуження майна третім особам до вирішення вказаного спору по суті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він грунтується на вимогах процесуального закону, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Позивач Обслуговуючий кооператив " Житлово-будівельний кооператив " Лісовик-24" звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Отже, предметом спору у даній справі є припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 17.01.2018 року на підставі акту серія та номер, виданого 12.09.2017 року ОК ЖБК " Лісовик-24" ОСОБА_1 ; довідки, серія, номер, виданої 12.06.2017 року ОК ЖБК " Лісовик-24"; договору про пайову участь у кооперативі, серія, номер, виданого 12.06.2017 року ОК ЖБК " Лісовик-24".

Право власності відповідача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та державна реєстрація вказаного права оскаржуються позивачем у даній справі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду даній справі і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Також судом при задоволенні заяви про забезпечення позову способом накладення арешту на спірну квартиру в повній мірі враховано принцип співмірностізабезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги про те, що, постановлюючи вказану ухвалу, суд першої інстанції не навів обгрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та не зазначив в оскаржуваній ухвалі, чим він керувався, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, колегія суддів відхиляє, так як суд першої інстанції погодився з доводами заяви про те, що невжиття вказаного виду забезпечення позову може призвести до відчуження спірної квартири власником, яким є відповідач, до вирішення спору по суті . З урахуванням того, що предметом спору у даній справі є припинення права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо співмірності такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на вказану квартиру, заявленим позовним вимогам.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вказав в ухвалі, яким чином він переконався, що між сторонами дійсно існує спір, так як звернення позивача до суду з вказаним позовом свідчить про те, що між сторонами існує спір щодо права власності на спірну квартиру.

Доводи апеляційної скарги про те, що необхідність забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру представник позивача обгрунтовує лише тим, що предметом спору є припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому у позивача відсутні будь-які докази, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 не був учасником договору і заявлені позовні вимоги грунтуються лише на домислах позивача, правильності висновків суду першої інстанції щодо забезпечення позову не спростовують, так як обставини щодо укладення з ОСОБА_1 договору про пайову участь підлягають дослідженню та оцінці при розгляді справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову .

Доводи апеляційної карги про те, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд повинен враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших часників справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як, накладаючи арешт на спірну квартиру, суд першої інстанції посилався на те, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову, а також зазначив, що вказаний вид забезпечення позову не обмежить прав ОСОБА_1 щодо володіння та користування квартирою, а лише обмежить його право тимчасово розпоряджатись квартирою .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року про забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Локтіонова Едуарда Вікторовича.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Локтіонова Едуарда Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 березня 2021 року

Головуючий: Судді