Постанова

від 03.03.2021 по справі 378/335/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 378/335/19

провадження № 61-21325св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури у інтересах держави в особі Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області,

відповідачі: Ставищенська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу прокурора Київської області на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року у складі судді Гуртовенка Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - Розумницька сільська рада) звернувся до суду з позовом до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області (далі - Ставищенська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017111030000137 встановлено порушення вимог земельного законодавства щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок.

Розпорядженням Ставищенської РДА від 30 жовтня 2008 року № 845 надано дозвіл на розроблення технічної документації земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення на території Розумницької сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2,00 га кожному.

Надалі, розпорядженням Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам села Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3224285201:01:009:0003 площею 2,00 га та ОСОБА_4 - з кадастровим номером 3224285201:01:009:0004 площею 2,00 га.

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на земельні ділянки від 15 січня 2009 року серії ЯЖ № 681164 та серії ЯЖ № 681165 відповідно. Ці державні акти 15 січня 2009 року зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Відділом державної реєстрації Ставищенської РДА 18 травня 2017 року здійснено записи про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки площею 1,9998 га, 1,9999 га за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 3224285201:01:009:0003, що розташована за адресою: Розумницька сільська рада, Ставищенський район, Київська область, 03 жовтня 2018 року видано на ім`я сина - ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,9998 га кадастровий номер 3224285201:01:009:0004, що розташована за адресою: Розумницька сільська рада, Ставищенський район, Київська область, видано 13 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_2 .

Спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту - села Розумниця і належать (до переходу у 2008 році у приватну власність) до земель комунальної власності.

Згідно з листом Розумницької сільської ради від 13 березня 2018 року № 02-26/73 та з листом Ставищенської РДА від 28 лютого 2018 року № 05-20/251, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були працівниками чи пенсіонерами державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Розумницької сільської ради, а також не проживають на цій території.

Ні Ставищенською РДА, ні Розумницькою сільською радою розпорядження (рішення) про розмежування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів та за межами населених пунктів станом на 2008 рік не приймалось, що було встановлено рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року у справі № 378/667/18, яке набрало законної сили. Ставищенська РДА не була уповноважена видавати розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, у зв`язку з чим розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 є незаконним.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки зареєстровано в установленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, відповідно до статті 16 ЦК України можливо лише шляхом визнання недійсним та скасування розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку від 15 січня 2009 року серії ЯЖ № 681164, серії ЯЖ № 681165 та витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок.

Враховуючи, що земля перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства України, які в у спірних правовідносинах порушені, прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради як органу уповноваженого державою на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території села Розумниця.

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради просив суд:

визнати недійсним розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 Про надання у власність земельних ділянок громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 площею по 2,00 га кожному;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Розумницької сільської ради земельні ділянки площею 2,00 га кожна з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0004, 3224285201:01:009:0003, загальною вартістю 198 897,06 грн, які розташовані на території Розумницької сільської ради;

стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір в сумі 4 904,46 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 01 березня 2019 року заяву заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури задоволено. Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, укладати договори, вчиняти будь-які інші правочини стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0003, 3224285201:01:009:0004, які розташовані в селі Розумниця Ставищенського району Київської області.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 11 грудня 2008 року № 966 Про надання у власність земельних ділянок громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 площею по 2,00 га кожному.

Скасовано заборону ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, укладати договори, вчиняти будь-які інші правочини стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0003, 3224285201:01:009:0004, які розташовані в селі Розумниця Ставищенського району Київської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Ставищенська РДА всупереч статтям 116, 118, 122 ЗК України (в редакції станом на 14 жовтня 2008 року) вийшла за межі своїх повноважень щодо надання у власність спірних земельних ділянок. Спірні земельні ділянки, які перебували у комунальній власності Розумницької сільської ради, вибули з власності громади на підставі незаконних рішень органу виконавчої влади, що призвело до безпідставної видачі державних актів на право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Розумницької сільської ради земельних ділянок, оскільки прокурором обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки наявність чинних державних актів про право власності на спірні земельні ділянки, які видані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , свідоцтв про право на спадщину, за яким ОСОБА_2 і ОСОБА_1 отримали у власність ці земельні ділянки та реєстрації їх права власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, у подальшому може ускладнити і навіть унеможливити виконання рішення суду в частині витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок.

Відмовляючи відповідачам у застосуванні наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції вважав, що прокурор самостійно виявив кримінальне правопорушення щодо незаконної передачі земельних ділянок в адміністративних межах Розумницької сільської ради та вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2017 року за частиною першою статті 364 КК України, а тому саме з цієї дати починається перебіг позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив частково позов прокурора, відмовивши при цьому у застосуванні наслідків спливу позовної давності, про застосування якої вказував у відзиві представник відповідачів.

Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими доводи прокурора про те, що про порушене право йому стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження від 30 червня 2017 року, а позовна давність почала перебіг саме з цієї дати.

Крім того, суд вказав, що з 01 січня 2013 року відомості про земельні ділянки, які містяться в Державному земельному кадастрі України є відкритими для безоплатного цілодобового доступу та опубліковані в мережі Інтернет за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-порталі Державного агентства земельних ресурсів України шляхом створення Публічної кадастрової карти України.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року прокурор Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли аргументованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966.

Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції, з підстав пропущення позовної давності, суд апеляційної інстанції не визнав обґрунтованими доводи прокурора про момент обізнаності щодо порушення вимог закону у спірних правовідносинах лише з 30 червня 2017 року, пославшись на можливість його поінформованості раніше за умови належного виконання положень наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № Згн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів та початок роботи з 2013 року в онлайн доступі в мережі Інтернет Публічної кадастрової карти України.

На думку прокурора , у цій справі закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд апеляційної інстанції не враховав , що позивач у спірних правовідносинах є орган місцевого самоврядування - Розумницька сільська рада, а не прокурор, а тому початок перебігу позовної давності розпочинається саме з моменту обізнаності ради. При цьому, Розумницька сільська рада не брала жодної участі у спірних правовідносинах, не повідомлялася про видання спірних розпоряджень та відчуження земель комунальної власності.

Спірні земельні ділянки до 2017 року взагалі не були освоєнні та не використовувались ні першими, ні останніми набувачами .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не звертались до Розумницької сільської ради про надання їм земельних ділянок, вони не є працівниками чи пенсіонерами державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також не проживають на території вказаного населеного пункту. Таким чином, на відміну від суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки доводам прокурора про те, що про порушення вимог земельного законодавства прокуратурі стало відомо лише після отримання та опрацювання відповідної інформації уповноважених органів, що долучена до позовної заяви, яка і стала підставою для звернення до суду з позовом, а позивачу - Розумницькій сільській раді у 2017 році.

Галузеві накази Генерального прокурора України не належать до нормативно-правових актів, призначені лише для службового користування і мають рекомендаційний характер . При цьому, необхідно також враховувати існування об`єктивних обставин, які впливають на можливість прокурора встановлювати факти прийняття протиправних рішень, на підставі яких незаконно вибувають із державної чи територіальної власності земельні ділянки, зокрема труднощі у перевірці здобутих доказів в їх сукупності та надання їм правової оцінки.

Виключно на припущеннях ґрунтується і висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості позивача та прокурора бути обізнаними про незаконне надання у власність неуповноваженим на те органом виконавчої влади, спірних земель з моменту початку роботи у відкритому доступі в мережі Інтернет Публічної кадастрової карти України (з 2013 року).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу суду від Ставищенської РДА надійшла заява, в якій викладено прохання розглядати справу без участі представника адміністрації. Крім того, у цій заяві вказано, що Ставищенська РДА позовні вимоги визнає, наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою прокурора Київської області та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2020 року клопотання прокурора Київської області про повернення надмірно сплаченого судового збору, за подання касаційної скарги на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року задоволено. Зобов`язано повернути сплачений прокуратурою Київської області судовий збір у розмірі 2 124,92 грн за платіжним дорученням від 04 грудня 2019 року № 3282.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суд першої інстанції, вважаючи позовні вимоги частково обґрунтованими, задовольнив їх у відповідній частині. Крім того, суд дійшов висновку, що звернувшись з позовом до суду у лютому 2019 року прокурор позовну давність не пропустив, оскільки її перебіг почався 30 червня 2017 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове, вважав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні наслідків спливу позовної давності, про застосування якої вказував у відзиві та у судовому засіданні представник відповідачів. Застосувавши наслідки спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256 і 257 ЦК України).

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги . Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд усупереч нормам процесуального права не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не з`ясував, чи є позовні вимоги обґрунтованими, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат .

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. М. Русинчук Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов