Постанова

від 23.06.2021 по справі 378/335/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6685/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 378/335/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області,

відповідачі: Ставищенська районна державна адміністрація Київської області,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Першого заступника прокурора Київської області, а також представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Юхименка Ігоря Миколайовича

на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року ,ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Гуртовенко Р.В., -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2019 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області звернувся з позовом до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Свої вимоги мотивував тим, що о під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017111030000137 встановлено порушення вимог земельного законодавства щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок.

Розпорядженням Ставищенської РДА від 30 жовтня 2008 року № 845 надано дозвіл на розроблення технічної документації земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення на території Розумницької сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2,00 га кожному.

Надалі, розпорядженням Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам села Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3224285201:01:009:0003 площею 2,00 га та ОСОБА_4 - з кадастровим номером 3224285201:01:009:0004 площею 2,00 га.

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на земельні ділянки від 15 січня 2009 року серії ЯЖ № 681164 та серії ЯЖ № 681165 відповідно. Ці державні акти 15 січня 2009 року зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Відділом державної реєстрації Ставищенської РДА 18 травня 2017 року здійснено записи про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки площею 1,9998 га, 1,9999 га за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 3224285201:01:009:0003, що розташована за адресою: Розумницька сільська рада, Ставищенський район, Київська область, 03 жовтня 2018 року видано на ім`я її сина - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,9998 га кадастровий номер 3224285201:01:009:0004, що розташована за адресою: Розумницька сільська рада, Ставищенський район, Київська область, видано 13 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_1 .

Спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту - села Розумниця і належать (до переходу у 2008 році у приватну власність) до земель комунальної власності.

Згідно з листом Розумницької сільської ради від 13 березня 2018 року № 02-26/73 та з листом Ставищенської РДА від 28 лютого 2018 року № 05-20/251, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були працівниками чи пенсіонерами державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Розумницької сільської ради, а також не проживають на цій території.

Ні Ставищенською РДА, ні Розумницькою сільською радою розпорядження (рішення) про розмежування земель державної та комунальної власності у межах населених пунктів та за межами населених пунктів станом на 2008 рік не приймалось, що було встановлено рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року у справі № 378/667/18, яке набрало законної сили. Ставищенська РДА не була уповноважена видавати розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, у зв`язку з чим розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 є незаконним.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки зареєстровано в установленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, відповідно до статті 16 ЦК України можливо лише шляхом визнання недійсним та скасування розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку від 15 січня 2009 року серії ЯЖ № 681164, серії ЯЖ № 681165 та витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок.

Враховуючи, що земля перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства України, які в у спірних правовідносинах порушені, прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради як органу уповноваженого державою на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території села Розумниця.

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради просив суд:

визнати недійсним розпорядження Ставищенської РДА від 11 грудня 2008 року № 966 Про надання у власність земельних ділянок громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 площею по 2,00 га кожному;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Розумницької сільської ради земельні ділянки площею 2,00 га кожна з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0004, 3224285201:01:009:0003, загальною вартістю 198 897,06 грн, які розташовані на території Розумницької сільської ради; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір в сумі 4 904,46 грн.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року позов задоволено частково, визнано недійсним розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 11 грудня 2008 року № 966 Про надання у власність земельних ділянок громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 площею по 2,00 га кожному.

Скасовано заборону ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення, укладати договори, вчиняти будь-які інші правочини стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 32242 85201:01:009:0003, 3224285201:01:009:0004, які розташовані в селі Розумниця Ставищенського району Київської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок, судом не враховано, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним.

Так, судом підтверджено незаконність набуття права власності на спірні земельні ділянки першими набувачами, а тому є всі підстави для витребування зазначених земельних ділянок у останніх власників, у зв`язку з вибуттям майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Просив, скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року в частині відмови у витребуванні з незаконного володіння спірних земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок задовольнити.

В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника також подали апеляційну скаргу на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року, яку обґрунтовували тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 входили до категорії осіб, наділених правом на отримання безоплатно земельних ділянок на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

Земля сільськогосподарського призначення могла бути отримана безоплатно у власність будь-яким громадянином України в межах норм безоплатної приватизації, і жодних переваг одні громадяни перед іншими не мають.

Зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги доказ, який не стосується предмета позову, та помилково дійшов висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не входили до категорії осіб, наділених правом на отримання безоплатно у власність земельних ділянок на території Розумницької сільської ради.

Висновок суду, про те, що Ставищенською РДА розпорядження № 966 від 11 грудня 2008 року про надання у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок в адміністративних межах с. Розумниця видане без погодження та відому Розумницької сільської ради є припущенням і не підтверджується дослідженими судом доказами.

Суд не встановлював факту належності спірних земельних ділянок до земель резервного фонду, створюваного під час передачі земель у колективну власність.

Крім цього, інформацію про безоплатну передачу у власність земельних ділянок, а відтак і розпорядження, як підставу такої передачі, органи державної влади дізналися 15 січня 2009 року, а органи місцевого самоврядування мали об`єктивну можливість та обов`язок дізнатися з 15 січня 2009 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу прокурора Київської області задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Підяш О.С. підтримав доводи апеляційної скарги прокуратури з підстав, викладених в ній, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечував.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокуратури підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Ставищенська РДА всупереч статтям 116, 118, 122 ЗК України (в редакції станом на 14 жовтня 2008 року) вийшла за межі своїх повноважень щодо надання у власність спірних земельних ділянок. Спірні земельні ділянки, які перебували у комунальній власності Розумницької сільської ради, вибули з власності громади на підставі незаконних рішень органу виконавчої влади, що призвело до безпідставної видачі державних актів на право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Розумницької сільської ради земельних ділянок, оскільки прокурором обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки наявність чинних державних актів про право власності на спірні земельні ділянки, які видані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , свідоцтв про право на спадщину, за яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали у власність ці земельні ділянки та реєстрації їх права власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, у подальшому може ускладнити і навіть унеможливити виконання рішення суду в частині витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок.

Відмовляючи відповідачам у застосуванні наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції вважав, що прокурор самостійно виявив кримінальне правопорушення щодо незаконної передачі земельних ділянок в адміністративних межах Розумницької сільської ради та вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2017 року за частиною першою статті 364 КК України, а тому саме з цієї дати починається перебіг позовної давності.

З вказаними висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується не в повній мірі, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу в рамках доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації Київської області №845 від 30 жовтня 2008 року Про надання дозволу на розробку технічної документації земельних ділянок передбачених до передачі у власність громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області надано дозвіл на розробку технічної документації земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення на території Розумницької сільської ради Ставищенського району, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_3 по 2,000 га кожному.

Розпорядженням Ставищенської РДА №966 від 11 грудня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради та передано у власність, зокрема ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3224285201:01:009:0004 площею 2,0000 га, ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3224285201:01:009:0003 площею 2,0000 га.

На підставі зазначеного розпорядження від 11 грудня 2008 року, видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки: ОСОБА_4 - державний акт серія ЯЖ №681165 від 15 січня 2009 року; ОСОБА_3 - державний акт серія ЯЖ №681164 від 15 січня 2009 року для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Розумниця Ставищенського району Київської області.

Вказані державні акти 15 січня 2009 року зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі.

У подальшому, відділом державної реєстрації Ставищенської РДА у Київській області 18 травня 2017 року за індексними номерами 35238619, 35239171 здійснено записи про державну реєстрацію права власності на дані спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1,9998 га за ОСОБА_4 та площею 1,9999 га за ОСОБА_3 відповідно.

Прокурором самостійно виявлено кримінальне правопорушення щодо незаконної передачі земельних ділянок, в т. ч. спірних та внесено відомості до ЄРДР 30 червня 2017 року за ч.1 ст.364 КК України.

Згідно відомостей відділу у Ставищенському районі міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру в Київській області №10-10-0.36-254/117-17 від 20 вересня 2017 року, вартість земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0003, 3224285201:01:009:0004 станом на 01 січня 2008 року становить 99448,53 грн з урахуванням коефіцієнту індексації.

Із змісту листів відділу у Ставищенському районі ГУ Держгекадастру у Київській області від 11 липня 2017 року №148/117-17, Розумницької сільської ради №02-26/164 від 05 липня 2017 року, №02-26/73 від 13 березня 2018 року та Ставищенської районної державної адміністрації №05-20/251 від 28 лютого 2018 року, №05-20/1503 від 31 жовтня 2017 року вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту с. Розумниця і відносяться (до передачі у приватну власність у 2008 році) до земель комунальної власності.

ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не звертались до Розумницької сільської ради про надання їм земельних ділянок, вони не є працівниками чи пенсіонерами державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Розумницької сільської ради, а також не проживають на її території.

Ні Ставищенською РДА, ні Розумницькою сільською радою розпорядження (рішення) про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів та за їх межами станом на 2008 рік не приймались.

До видачі оспорюваного розпорядження Ставищенської РДА у вказаних осіб земельні ділянки, які передані їм у власність, не перебували у їх користуванні.

ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не входили до категорії осіб, наділених правом на отримання безоплатно земельних ділянок на території Розумницької сільської ради.

Згідно листів Ставищенської райдержадміністрації від 12 травня 2017 року, відділу у Ставищенському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07 липня 2017 року №169/117-17, висновку та проекту формування території і встановлення меж Розумницької сільської ради, викопіювання з публічної кадастрової карти виготовленого ФОП ОСОБА_5 - інженером землевпорядником, викопіювання із проекту формування території та встановлення меж Розумницької сільської ради, витягів з публічної кадастрової карти України, схеми економіко-планувального зонування, копії висновку державної експертизи землевпорядної документації від 14 липня 2017 року №960-17, копії витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, копії графічного зображення меж території адміністративно-територіальної одиниці на картографічній основі Державного земельного кадастру, копії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Розумниця, спірні земельні ділянки знаходяться на території Розумницької сільської ради, тобто в межах населеного пункту села Розумниця Ставищенського району Київської області.

Рішенням Ставищенського районного суду по справі №378/667/18, яке набрало законної сили 09 січня 2019 року, визнано недійсним розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації Київської області №966 від 11 грудня 2008 року Про надання у власність земельних ділянок громадянам с. Розумниця для ведення особистого селянського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 , ОСОБА_7 площею по 2,0000 га кожному; визнано недійсними виданий ОСОБА_7 державний акт серія ЯЖ № 681163 від 15 січня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224285201:01:009:0001 для ведення особистого селянського господарства; виданий ОСОБА_6 акт серія ЯЖ № 681162 від 15 січня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224285201:01:009:0002 для ведення особистого селянського господарства; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області земельні ділянки площею 2,0000 га кожна з кадастровими номерами 3224285201:01:009:0001, 3224285201:01:009:0002, які розташовані на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах с. Розумниця Ставищенського району, перебували у комунальній власності та на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 11 грудня 2008 року №966, рішення (розпорядження) про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів та за їх межами не приймалось.

Згідно інформації Лисянської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Черкаській області МЮ України №2331/01-16 від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_3 , 1928 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та було заведено спадкову справу №259/2018.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3224285201:01:009:0003, що розташована за адресою: Київська область Ставищенський район Розумницька сільська рада, видано 03 жовтня 2018 року за реєстровим №1575 на сина - ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області МЮ України №962/01-16 від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,9998 га кадастровий номер 3224285201:01:009:0004, що розташована за адресою: Київська область Ставищенський район Розумницька сільська рада, видано 13 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Землі резервного фонду передані у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не були членами місцевого сільськогосподарського підприємства і не проживають в селі Розумниця, тобто не відносяться до соціальної сфери села.

Більше того, вони не були працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, а також пенсіонерами з їх числа розташованих на території Розумницької сільської ради.

Спірні земельні ділянки до передачі їх у власність вказаним особам ніколи не перебували у користуванні цих осіб.

Також встановлено, що ні Ставищенською РДА, ні Розумницькою сільською радою розпорядження (рішення) про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів та за їх межами станом на 2008 рік не приймались, що підтверджується листом Розумницької сільської ради №02-26/73 від 13 березня 2018 року та листом Ставищенської РДА №05-20/251 від 28 лютого 2018 року.

Спірні земельні ділянки до моменту їх передання у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у комунальній власності та в межах Розумницької сільської ради, що підтверджується листом відділу у Ставищенському районі ГУ Держгекадастру у Київській області від 11 липня 2017 року №148/117-17.

Останні в установленому законом порядку не звертались до сільської ради про отримання земельних ділянок у власність.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації Київської області №966 від 11 грудня 2008 року, які зареєстровано 15 січня 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, та 18 травня 2017 року відділом державної реєстрації Ставищенської державної адміністрації Київської області здійснено записи про державну реєстрацію права власності на дані земельні ділянки за вказаними особами.

Крім цього встановлено, що в результаті смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірні земельні ділянки у спадщину отримали їх спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, що підтверджується інформаційними листами Лисянської та Суворовської державних нотаріальних контор.

В зв`язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію їх права власності на отримані у спадщину земельні ділянки.

З огляду на встановлені обставини, відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги позивачів щодо помилковості висновків суду першої інстанції та невірної оцінки доказів у справі, оскільки Ставищенська РДА не була наділена повноваженнями надавати у власність землі на території Розумницької сільської ради.

Звертаючись до суду з вказаним позовом на підставі частини першої статті 388 ЦК України, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Розумницької сільської ради Ставищенського району просив, зокрема, витребувати від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Розумницької сільської ради Ставищенського району спірні земельні ділянки, оскільки це майно вибуло з володіння громади поза її волею.

За змістом статей 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010 та від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15.

Враховуючи викладене, спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України на користь Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області, як власника та розпорядника майна територіальної громади.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Порушення інтересів держави полягає в тому, що земельні ділянки незаконно, без волі власника, вибули з власності територіальної громади, що позбавляє Розумницьку сільську раду Ставищенського району ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись нею, чим завдається шкода державі.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Частиною 5 вказаної статті зазначається, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що вони є добросовісним набувачами спірних земельних ділянок. На час прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були власниками майна та мали усі правовстановлюючі документи на нього. Відповідачі не знали і не могли знати про права територіальної громади на земельні ділянки.

Однак, наявність у власника майна правовстановлюючих документів на нього на час прийняття спадщини не свідчить про те, що майно не може бути витребувано з володіння особи, яка це майно набула, у разі наявності законних на те підстав.

Необізнаність добросовісних набувачів про право на земельні ділянки іншої особи не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги відповідачів спростовуються встановленими обставинами справи і судом першої інстанції вказаним обставинам надана належна правова оцінка та постановлене законне та обґрунтоване рішення в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідачів підлягають відхиленню та спростовуються наявними матеріалами справи.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора, то вказані доводи є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній ним частині, виходячи з вищенаведеного.

Щодо строків позовної давності, про застосування яких було заявлено відповідачами в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду в цій частині про відмову у їх застосуванні, виходячи з наступного.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Такі висновки ґрунтуються на аналізі норм статей 256, 261, 267 ЦК України та статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом).

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Зазначений правовий висновок, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Встановлено, що згідно листів-повідомлень Розумницької сільської ради (а. с. 52, 59) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за життя не були жителями с. Розумниця, заяв про надання земельних ділянок в користування чи власність до сільської ради вони не подавали. Протягом 2005 - 2017 років Розумницькою сільською радою рішень про надання вказаним особам земельних ділянок не приймалось. Зазначені обставини вказують на те, що Ставищенською РДА розпорядження №966 від 11.12.2008 р. про надання у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок в адміністративних межах с. Розумниця видане без погодження та відому Розумницької сільської ради. Представник Розумницької сільської ради Яричівська Л.О., яка працює землевпорядником в даній сільській раді в судовому засіданні зазначила, що спірні земельні ділянки належать Розумницькій сільській раді і до 2017 року вони фактично не використовувались.

Прокурором самостійно виявлено кримінальне правопорушення щодо незаконної передачі земельних ділянок в адміністративних межах Розумницької сільської ради та внесено відомості до ЄРДР 30.06.2017 року за ст. 364 ч. 1 КК України (а. с. 28).

Таким чином, саме з цієї дати починається перебіг позовної давності.

З позовом до суду прокурор звернувся у лютому 2019 року.

Відтак, клопотання у відзиві на позовну заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_9 про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв`язку із закінченням строків позовної давності є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Згідно положень частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин у вказаній справі, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідачів є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не грунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист право на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову, районний суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив усі наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив в цій частині рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок на користь держави з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного із Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені Київською обласною прокуратурою, а саме по 4870,50 грн судового збору сплаченого судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Витребувати на користь Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224285201:01:009:004 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224285201:01:009:003 загальною вартістю 198 897,06 грн., які розташовані на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

Стягнути з Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області по 4870,50 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 липня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: