Ухвала

від 10.03.2021 по справі 212/9129/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/9129/18

1-кс/212/383/21

У Х В А Л А

10 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши внесене в кримінальному провадженні №12013040730000391 від 29.01.2013 року старший слідчим відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 та погоджене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, директора ТОВ «КМС ІНВЕСТ», неодруженого, малолітніх (неповнолітніх) дітей на утриманні не має, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ ПокровськогоВП КВПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави.

Клопотання мотивує тим, що слідчим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013040730000391від 29.01.2013року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років. Враховуючи наведене, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може залишити місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідківкримінального правопорушення, через що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Захисник відносно задоволення клопотання заперечив, просив відмовити в задоволенні клопотання. Пояснив, що слідчий обґрунтовує клопотання щодо обрання запобіжного заходу наступними ризиками: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перебуваючи на волі може вплинути на свідків в даному кримінальному провадженні. Вважає, що стороною обвинувачення не наведено існування ризиків.

Захисник зазначив, що ст. 177 КПК Українивизначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК України.

Згідно зст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення;

- вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

- міцність соціальних зв`язків підозрюваного;

- наявність судимостей у підозрюваного;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; тощо,

а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Відповідно до положеньстатті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваном, необхідно враховувати вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Перевіряючи достатність доказів, слідчий суддя, наряду з положеннямиКПК України, має враховувати практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

В поданому клопотанні про обрання запобіжного заходу слідчому судді не надано доказів того, що підозрюваний може ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження (обшуки проведено), незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, що допитані під час досудового розслідування та можуть бути допитані в майбутньому, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Необхідно прийняти до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, самостійно з`явився до слідчого задля отримання уточненої підозри і до суду для розгляду даного клопотання.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя має брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу про те, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування, є недостатнім. За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, підтримав думку свого захисника.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши прокурора, підозрюваного та захисника, слідчий суддя приходить до висновку, що у клопотанні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав люди

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що обраний захід обмежує права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», а тому може бути застосоване тільки за наявності законної мети та підстав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

У ч.2 ст.183 КПК України визначений вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, прийти до висновку, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зі змісту ст. 178 КПК України слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність судимостей у підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини, тощо.

При вирішенні питання щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дотримується вищезазначених положень діючого законодавства.

Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК Українита розпочато кримінальне провадження №12013040730000391 від 29.01.2013 року.

Про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.5ст.191,ч.1ст.209КК ОСОБА_5 повідомлено 09.03.2021 року.

Відповідно до ч.1ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2ст. 194 КПК Українислідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними доказами, а саме: відношенням ЗАТ НДВП «Криворіжстальконструкція»; актом інвентаризації; договором-продажу від 10.03.2016 року; додатком до договору-продажу; договором купівлі-продажу монтажних кранів від 06.04.2016 року; договором оренди монтажних кранів від 04.01.2017 року; наказом про призначення ОСОБА_5 на посаду директора «КМС ІНВЕСТ» від 18.02.2014 року; договором підряду від 30.10.2017 року; висновком експерта № 24201/19-56 від 30.12.2020 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частина 3ст. 176 КПК Українипередбачає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Суд непогоджується іздоводами прокурорапро те,що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду, знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, незаконно впливатина свідків,або іншихпідозрюваних уцьому жкримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває майже 17 років та з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідування по даному кримінальному правопорушенню, до цього часу, у слідства було 17 років для того, щоб зібрати необхідні письмі докази злочинної діяльності ОСОБА_5 , встановити та опитати всіх наявних, за думкою слідства, свідків.

Таким чином твердження прокурора про наявність вказаних ризиків зі сторони підозрюваного ОСОБА_5 не знайшло свого підтвердження, та є надуманими.

Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя вважає, що бажання підозрюваного ОСОБА_5 добровільно здати слідчому документи, які надають право виїзду за кордон свідчить про відсутність мети переховування.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 має рідну доньку ОСОБА_7 та онуку ОСОБА_8 , з якими підтримує постійні родинні зв`язки, приймає участь у вихованні онуки. Також ОСОБА_5 підтримує близькі родинні зв`язки з донькою померлої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яку виховував як рідну доньку, її дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яких вважає своїми онуками, постійно зустрічається та приймає участь у їх вихованні, що також свідчить про відсутність намагання ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення на час подання клопотання про обрання запобіжного заходу не надала до суду належних та об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ризиків, вказаних прокурором у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, що зазначено у п.п. 111, 112 рішення ЄСПЛ у справі "Белевитський проти Росії"; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України".

У рішенні ЄСПЛ у справі «Биков проти Росії» суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила наявність причин, які виправдовували її звільнення з-під варти.

Натомість, наявність підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином особливо тяжким та тяжким, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, постійне місце роботи, а також, чисельні нагороди, відзнаки та грамоти за трудові досягнення, слідчий суддя приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України та вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 40, 107, 131, 132, 154, 155, 157, 309, 369 КПК України,слідчий суддя,

постановив :

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на два місяці наступні обов`язки:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, а саме до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в залежності від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Копію ухваливручити учасникамта направитидо відділенняполіції №3Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області для негайного виконання та здійснення контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_5 .

Ухвала в частині відмови у в задоволенні клопотання слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1