Рішення

від 01.03.2021 по справі 544/1401/20

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1401/20

2/544/67/2021

Номер рядка звіту 20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 березня 2021 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Ралець О.С.,

учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 ,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пирятинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що є власником 17/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, власником якої є Пирятинська територіальна громада в особі Пирятинської міської ради. Власником іншої частини будинку та користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 (надалі - відповідачка). 29.05.2019 комісія відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконкому Пирятинської міської ради з виходом на місце в її присутності провела обстеження домоволодіння АДРЕСА_3 та встановила: будинок за вказаною адресою двоквартирний, земельна ділянка між двома співвласниками розділена; собака відповідачки утримується на території двору на слабкому мотузку, без вольєра. Бували випадки, коли собака зривалася з прив`язі та перестрибувала через огорожу до її двору. З цього приводу вона неодноразово зверталась до поліції, чим порушено Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР; крім того відповідачка утримує худобу (в`єтнамські свині) в господарській будівлі (сараю), що розташована на віддалі 5,8м від її житлового будинку, чим порушується п.6.1.41 розділу Садибна забудова ДБН України Планування і забудова територій Б.2.2-12:2018 , відповідно до яких господарська будівля (сарай) для худоби, інших тварин та птахів, площею до 50кв.м повинні знаходитись на віддалі не ближче 15 м від житлових будинків; навколо вищезазначеної господарської будівлі (сараю) влаштована цементна відмостка (з ухилом в бік її території), фасадна частина якої використовується як місце вигулу та годівлі тварин, та по якій атмосферні опади з покрівлі сараю із залишками продуктів життєдіяльності худоби потрапляють на її земельну ділянку та завдають шкоди городнім культурам; поряд із вищевказаною господарською будівлею на території відповідачки знаходиться яма для сміття, в яку скидається компост та яка розташована на віддалі близько 4м від її житлового будинку, чим порушені норми розділу Садибна забудова ДБН України Планування і забудова територій Б.2.2-12:2018 , відповідно до яких майданчик для компосту повинен розміщуватись на відстані не менше 20 м від житлових будинків. Біля вищевказаної ями збирається велика кількість комах та від неї надходить постійний неприємний запах. Окрім того собака, відірвавшись із прив`язі та перестрибуючи через огорожу до її подвір`я, пошкодила огорожу, про що вказано в акті комісії. За результатами обстеження комісія склала акт та зобов`язала відповідачку в місячний термін: 1) ліквідувати існуючу яму для сміття; 2) перенести худобу та компостосховище в інше місце відповідно до санітарних норм; 3) відновити пошкоджену огорожу; 4) влаштувати належне водовідведення з покрівлі господарської будівлі; 5) постійно контролювати за перебуванням собаки в межах двору.

Однак відповідачка не виконала припис комісії через місяць. Через рік після складення відповідного акту ситуації лишається незмінною. Вважає, що такими діями відповідачка порушує її право користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю. Оскільки в добровільному порядку відповідачка не усуває перешкоди, зобов`язання, встановлене комісією міської ради, не виконує, вона вимушена звернутись до суду з проханням зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. На підставі викладеного позивачка просить суд зобов`язати ОСОБА_2 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в користуванні ОСОБА_1 , шляхом: 2.1. Утримання собаки на спеціально добре обгородженій території (ізольованому приміщенні) - вольєрі. 2.2. Перенесення господарську будівлю (сарай), що розташована на віддалі 5,8 м. від будинку позивача, в якій відповідач утримує худобу, в глиб двору Відповідача на відстань не менше ніж 15 м від будинку позивача. 2.3. Влаштування водовідведення з покрівлі господарської будівлі (сараю), що розташована на віддалі 5,8 м. від будинку позивача, в якій відповідач утримує худобу, запобігаючи потраплянню атмосферних опадів на територію позивача. 2.4. Ліквідації ями для сміття, в яку скидається компост та яка розташована на відпалі близько 4м від житлового будинку позивача; та перенесення ями для сміття, в яку скидається компост та яка розташована на віддалі близько 4м від житлового будинку позивач вглиб території Відповідача на відстань не менше ніж 20м від житлового будинку. 2.5. Відновлення пошкодженої огорожі по межі земельних ділянок Відповідача та користувача. А також просить стягнути з відповідачки на її користь понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Суду надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, а також пояснила, що документів на право власності на земельну ділянку у неї немає, порядок користування спільним майном з відповідачкою не встановлювали, свою частку у спільному майні вона не виділяла.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За таких обставин суд уважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки на підставі доказів, наявних у справі.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він у складі комісії виходив на обстеження будинку по АДРЕСА_3 . він здійснював юридичне супроводження комісії. Будинок поділено на 2 частини, двір відмежовано парканом. Всі порушення були зафіксовані в акті. Правовстановлюючих документів він не бачив та не перевіряв, у замірах участі не приймав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що від ОСОБА_1 до міської ради надійшла заява щодо утримання її сусідкою худоби. При виході на місце було встановлено, що будинок поділено на 2 господаря, земельна ділянка розділена парканом з сітки рабіци. Правовстановлюючі документи вони не перевіряли. Всі виявлені комісією порушення вони зафіксували в акті. При складанні акту сусідки вдома не було, всі заміри вони робили через паркан, який зроблений із сітки рабіци та добре проглядається. Також зі слів ОСОБА_1 вони записали в акті, що собака сусідки утримується неналежним чином та що він перестрибнув через паркан, пошкодивши його.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2003 ОСОБА_1 є власником 17/25 частин жилого будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходиться в АДРЕСА_3 (а.с.7-8).

Власником 8/25 частин жилого будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходиться в АДРЕСА_3 , являється ОСОБА_8 , що підтверджено договором купівлі-продажу частки житлового будинку (а.с.27-29).

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права може бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами ст.16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з положеннями статті 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Згідно норм ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як убачається із матеріалів даної справи будинок за адресою: АДРЕСА_3 , належить позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. За таких обставин спірні правовідносини регулюються, в тому числі, і главою 26 ЦК України Право спільної власності .

Так, згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтями 386, 391 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.12, 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вказаних вимог закону позивачкою не надано суду жодного правовстановлюючого документу, а саме: державного акта про право власності, договору оренди чи користування, витягу про реєстрацію, який би посвідчував право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , (про яку вона зазначає, що земельна ділянка належить саме їй), чи документа, який би засвідчував місце розташування із зазначенням меж земельної ділянки, яка належить саме їй на праві власності або на праві користування.

Суд знаходить безпідставними вимоги позивачки щодо перенесення господарської будівлі (сараю), що розташована на відстані 5,8м від будинку позивачка, в якій відповідач утримує худобу, вглиб двору відповідача на відстань не менше 15м від будинку позивача, оскільки із матеріалів справи убачається, що будинок позивачки та відповідачки - це єдине ціле домоволодіння, яке належить їм на праві спільної часткової власності.

Крім того вимоги позивачки про перенесення господарської будівлі (сараю), що належить відповідачці, та/або влаштування водовідведення з покрівлі вказаного сараю є взаємовиключними, а суд згідно з нормами процесуального права не наділений повноваженнями на власний розсуд обирати спосіб захисту прав позивача. При цьому суд звертає увагу, що згідно договорів купівлі-продажу від 07.08.2003 та 28.08.2014 сарай-Б належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Будь-яких доказів про те, що відповідачкою побудовано інший сарай, який створює перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, останньою суду не надано.

Також взаємовиключними є вимоги позивачки і в частині зобов`язати ОСОБА_4 ліквідувати та перенести яму для сміття.

Щодо вимог в частині зобов`язати відповідачку утримувати собаку на спеціально огородженій території (ізольованому приміщенні) - вольєрі, суд зазначає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_4 неналежним чином утримує свого собаку. Фотознімки, надані позивачкою в електронному вигляді на диску, суд оцінює як неналежний доказ, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування.

При цьому суд звертає увагу позивачки, що для осіб, які порушують правила тримання собак та котів, відповідальність передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Також для відновлення пошкодженої огорожі по межі земельних ділянок позивачки та відповідачки, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що були встановлені межі сусідніх земельних ділянок (позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 ).

Суд не бере до уваги як доказ акт обстеження домоволодіння ОСОБА_1 від 29.05.2019, оскільки він не узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи іншим доказами. Так, в акті зазначено, що земельна ділянка між двома співвласниками розділена. Однак вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи. Крім того вказаний акт складався зі слів ОСОБА_1 , думка та пояснення іншого співвласника ОСОБА_4 не заслуховувались, правовстановлюючі документи не досліджувались.

Отже, аналізуючи спірні правовідносини в контексті вищевказаних норм права, суд зазначає, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів про порушення її прав як власника чи користувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки нею не надано документів на підтвердження права власності чи права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , а також не надано доказів про те, що між нею та співвласником ОСОБА_4 встановлено порядок користування майном (будинком та земельною ділянкою), що перебуває в їх спільній частковій власності, або документів про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відсутність таких доказів унеможливлює встановити наявність порушеного права позивачки як власника чи користувача земельної ділянки.

З огляду на викладене суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними, тому в їх задоволенні слід відмовити з указаних вище підстав.

Керуючись ст.6-13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пирятинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.03.2021.

Суддя Н.В.Нагорна