Постанова

від 19.07.2021 по справі 544/1401/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1401/20 Номер провадження 22-ц/814/1155/21Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянув в м. Полтаві в режимі відеоконференції з Пирятинським районним судом Полтавської області цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 1 березня 2021 року у складі судді Нагорної Н. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пирятинська міська рада Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому посилаючись на порушення відповідачкою її прав, просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом: утримання собаки на спеціально добре обгородженій території (ізольованому приміщенні) - вольєрі; перенесення господарської будівлі (сараю), що розташована на відстані 5,8 м від будинку позивача, в якій відповідач утримує худобу, в глиб двору відповідача на відстань не менше ніж 15 м від будинку позивача; влаштування водовідведення з покрівлі господарської будівлі (сараю), що розташована на відстані 5,8 м від будинку позивача, в якій відповідач утримує худобу, запобігаючи потраплянню атмосферних опадів на територію позивача; ліквідації ями для сміття, в яку скидається компост та яка розташована на відстані близько 4 м від житлового будинку позивача, та перенесення ями для сміття вглиб території відповідача на відстань не менше ніж 20 м від житлового будинку; відновлення пошкодженої огорожі по межі земельних ділянок відповідача та позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Пирятинська територіальна громада в особі Пирятинської міської ради.

29 травня 2019 року комісія відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконкому Пирятинської міської ради з виходом на місце провела обстеження домоволодіння АДРЕСА_2 та встановила порушення ДБН України Планування і забудова територій Б.2.2-12:2018 та Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР з боку відповідача. За результатами обстеження комісія склала акт та зобов`язала відповідачку в місячний термін: 1) ліквідувати існуючу яму для сміття; 2) перенести худобу та компостосховище в інше місце відповідно до санітарних норм; 3) відновити пошкоджену огорожу; 4) влаштувати належне водовідведення з покрівлі господарської будівлі; 5) постійно контролювати за перебуванням собаки в межах двору.

Однак відповідачка не виконала припис комісії через місяць. Через рік після складення відповідного акту ситуації лишається незмінною.

Оскільки в добровільному порядку відповідачка не усуває перешкоди, зобов`язання, встановлене комісією міської ради, не виконує, чим порушує її право користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю, вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 1 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно не взяв до уваги як доказ акт обстеження домоволодіння ОСОБА_1 від 29.05.2019 та вказав, що він не узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами, оскільки викладені в акті обставини в повному обсязі узгоджуються з показами свідків, які підтвердили наведені в позовній заяві обставини щодо порушення її прав з боку відповідача.

Крім того вказує, що матеріали справи не містять належного підтвердження того, що наданий акт обстеження домоволодіння було поставлено під сумнів та спростовано, судом відхилено вказаний доказ на власний розсуд без зазначення норми, якою керувався суд.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.08.2003 ОСОБА_1 є власником 17/25 частин жилого будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 7, 8).

Власником інших 8/25 частин вказаного жилого будинку з відповідною частиною господарчих будівель, є ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 28.08.2014 (а.с. 27-29).

У спільній частковій власності сторін перебуває житловий будинок А-1, сарай Б, вбиральня Д.

Згідно повідомлення Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 26.08.2020 за № 3017/02-24 земельна ділянка по АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності Пирятинської міської ради Полтавської області та має цільове призначення - для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, сформовані межі в розмірі 0,0638 га та кадастровий номер 5323810100:50:012:0281.

29 травня 2019 року комісія відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконкому Пирятинської міської ради з виходом на місце у присутності заявниці ОСОБА_1 провела обстеження домоволодіння АДРЕСА_2 та склала акт, де зазначила, що собака відповідачки утримується на території двору на слабкому мотузку, без вольєра, зі слів заявниці зривалася з прив`язі та перестрибувала через огорожу (сітку-рабицю) до її двору, що є порушенням Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР; ОСОБА_4 утримує худобу (в`єтнамські свині) в господарській будівлі (сараю), що розташована на віддалі 5,8 м від вікон житлового будинку заявниці, чим порушений п. 6.1.41 розділу Садибна забудова ДБН України Планування і забудова територій Б.2.2-12:2018 , відповідно до яких господарська будівля (сарай) для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 кв. м повинні знаходитись на віддалі не ближче 15 м від житлових будинків; навколо цього сараю влаштована цементна відмостка (з ухилом в бік території заявниці), фасадна частина якої використовується, як місце вигулу та годівлі тварин, та по якій атмосферні опади з покрівлі сараю із залишками продуктів життєдіяльності худоби потрапляють на земельну ділянку заявниці та завдають шкоди городнім культурам; поряд із господарською будівлею на території ОСОБА_4 знаходиться яма для сміття, в яку скидається компост та яка розташована на віддалі близько 4 м від житлового будинку заявниці, чим порушені норми розділу Садибна забудова ДБН України Планування і забудова територій Б.2.2-12:2018 , згідно яких майданчик для компосту повинен розміщуватись на відстані не менше 20 м від житлових будинків, заявниця скаржиться на постійний неприємний запах та велику кількість мух.

За результатами обстеження комісія зобов`язала ОСОБА_4 у місячний термін: 1) перенести худобу та компостосховище в інше місце відповідно до санітарних норм; 2) ліквідувати існуючу яму для сміття; 3) утримувати собаку відповідно до чинних норм; 4) відновити пошкоджену огорожу; 5) влаштувати водовідведення з покрівлі господарської будівлі, запобігаючи потраплянню атмосферних опадів на територію заявниці.

Вимоги комісії виконкому Пирятинської міської ради відповідачкою не виконані.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано належних та допустимих доказів встановлення порядку користування сторонами спільним майном (будинком та земельною ділянкою) чи виділу в натурі належної їм частки із спільного майна. Житловий будинок та сарай Б є спільним домоволодінням сторін, частки яких не винесені в окремий об`єкт нерухомості, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідачки перенести спільну господарську будівлю (сарай) вглиб її двору на відстань не менше 15 м від будинку є безпідставними. Доказів, що відповідачкою побудовано інший сарай, який створює перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, суду не надано і таких обставин не доведено, а заявлені вимоги стосовно сараю та вигрібної ями (компостосховища) є взаємовиключними. За відсутності доказів розподілу земельної ділянки між сторонами та встановлення межі, відсутні підстави відновлення пошкодженої огорожі по такій межі. Порядок тримання собак та котів встановлений відповідними Правилами, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність.

Колегія суддів апеляційного суду не може цілком погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою статті 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно частини третьої статті 22 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

За приписами пункту а частини першої статті 15 Закону України Про відходи громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами.

Відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (стаття 1 Закону України Про відходи ).

Поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил (частина перша статті 35-1 Закону України Про відходи ).

Державними будівельними нормами України Планування і забудова територій ДБН Б.2.2-12:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, встановлено допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд, що наведені в таблиці 6.7. пункту 6.1.41, відповідно до яких, зокрема, відстань від житлового будинку та літньої кухні до господарських будівель (сараїв) для худоби, свійських тварин та птахів площею до 50 кв. м має становити не менше 15 метрів, до майданчиків для компосту, дворових вбиралень, сміттєзбірників, сходив для добрив та ядохімікатів - не менше 20 м.

По справі встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці площею 0,0638 га, кадастровий номер 5323810100:50:012:0281, що перебуває у комунальній власності Пирятинської міської ради.

Згідно даних технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого 1 серпня 2014 року, за цією адресою знаходиться житловий будинок А-1, 1962 року побудови, сарай Б, 1962 року побудови, вбиральня Д, 1989 року побудови, водогін № 1 та огорожа № 2 (а.с. 30-32). Господарська споруда сараю Б є об`єктом права спільної часткової власності сторін. Доказів знаходження на спірній земельній ділянці іншого сараю для худоби сторонами по справі не надано і суду таких обставин не доведено.

Відповідно до частин першої, другої статті 358, статей 360, 364, 367 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, вимагати виділу в натурі належної їм частки або поділу спільного майна. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Оскільки сарай Б перебуває у спільній частковий власності сторін та існував на час набуття ними прав на нерухомість по АДРЕСА_2 , іншого по справі не встановлено і суду не доведено, розташування такого сараю на відстані 5,8 м від житлового будинку не можна розцінити, як втручання у права позивача з боку відповідачки, а обраний позивачем спосіб захисту щодо перенесення будівлі сараю та влаштування належного водовідведення з покрівлі цього сараю не відповідає змісту права та характеру порушення. За таких обставин відмова судом першої інстанції у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, що затверджені Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР та Міністерством охорони здоров`я УРСР 17.06.80 та є чинними, не забороняють громадянам тримати собак у населених пунктах у вільному вигулі на ізольованій, добре обгородженій території або в ізольованому приміщенні, на прив`язі або без неї при суворому дотриманні санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання та при умові обов`язкового забезпечення безпеки людей. Факту недотримання відповідачкою цих Правил та порушення внаслідок цього прав позивача по справі не встановлено і суду належними доказами не доведено, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і в частині тримання собаки у вольєрі.

Вимога щодо відновлення пошкодженої речі (огорожі) ґрунтується на деліктних правовідносинах, що передбачають встановлення протиправної поведінки та вини заподіювача шкоди (статті 22, 1166, 1192 ЦК України), проте жодних доказів на підтвердження факту пошкодження огорожі внаслідок неправомірних дій відповідача матеріали справи не містять, а доказування, отже і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводами апеляційної скарги встановлені по справі фактичні обставини не спростовуються, а докази, на які посилається апелянт, на вищезазначені висновки суду не впливають.

Разом з тим, влаштування відповідачкою на земельній ділянці без згоди іншого співвласника та землекористувача вигрібної ями (компостосховища), яке знаходиться на відстані 4 м від житлового будинку, є порушенням вказаних норм законодавства щодо поводження з побутовими відходами та виходячи з приписів статей 16, 293, 386, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України позивачка має право вимагати усунення порушення її права користування своїм майном та земельною ділянкою й права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 1 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо влаштування відповідачем ОСОБА_2 вигрібної ями (компостосховища) - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати самовільно облаштовану вигрібну яму (компостосховище) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 1 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна