Рішення

від 11.09.2007 по справі 9/95-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/95-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.07р.

Справа № 9/95-07

За позовом  Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ 

до   Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області 

про стягнення 45116 грн. 76 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Левченко Д.А. - інженер комерційн. відділу, довіреність № 83 від 01.01.07р.

                       - Овчинніков Б.С. - ю/к, довіреність № 311 від 01.01.07р.

Від відповідача - Забазнова А.О. - ю/к, довіреність № 85-24юр від 02.01.07р. 

СУТЬ СПОРУ:

ДП „Придніпровська залізниця” звернулося у травні 2007 року із позовом до ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 45116,76 грн. плати за зберігання вантажу у грудні 2006 року. Вказує, що Відповідач неправомірно відмовлявся від прийому вагонів, у зв'язку із чим станцією Кривий Ріг про ці факти було складено акти загальної форми, а дані передано в товарну контору, що розташована на території під'їзної колії відповідача, де були складені аналогічні, які запропоновані на підпис представнику Відповідача, який від  підпису більшості актів відмовився. Через відмову Відповідача від прийому вагонів, вони простоювали на коліях станції і за цей час, згідно з п.8 Правил зберігання вантажів та у відповідності до п.2.3 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), було нараховано плату за зберігання вантажу, яку включено до накопичувальних карток. Ці накопичувальні картки  представник Відповідача підписав із зауваженнями, що робить неможливим списання нарахованих сум з його особового рахунку по Тех.-ПД. Вважає, що Відповідачем були порушені умови договору №ПР/ДН-2-06-1556/НЮп/4878 від 21.12.2006р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за надані залізницею послуги та порушенням положень ст. 46 Статуту залізниць України.

Відповідач позов не визнає, вважаючи нарахування збору за зберігання вантажу необґрунтованим. Вважає, що, у відповідності до розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), збір за зберігання вантажу відноситься до додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів. Згідно зі ст. 22 Статуту залізниць України, виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі окремих договорів. Договорами, укладеними між Позивачем та Відповідачем, не передбачена оплата такої послуги як збір за зберігання вантажів. Крім того, вважає, що збір за зберігання вантажу у сумі 1281,36грн. (з урахуванням ПДВ), відповідно до накопичувальної картки № 071201 від 07.12.2006р. нарахований позивачем безпідставно, оскільки вагони з вантажем, відповідно до актів загальної форми № 6199, № 6171, знаходилися на коліях станції Кривий Ріг з  23 годин 30хв. 03.12.2006р. до 18 годин 20хв.  04.12.2006р., що загалом становить 18 годин 50хвилин, а у відповідності до ст. 46 Статуту залізниць України, та п. 2.1 Розділу 2 Тарифного керівництва вантажі, що прибули на станцію, зберігаються безкоштовно протягом доби. Також вказує, що згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки подавання на під'їзну колію вагонів та їх номери (п.8), усі данні, вказані в цьому акті, передаються станцією у „Повідомленні про затримку вагонів” до обчислювального центру залізниці, та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію „Повідомлення про затримку вагонів” (додаток 5 Правил) не пізніше двох годин після його отримання (п. 10), чого Позивачем зроблено не було. В порушення зазначених норм Позивач у встановленому порядку не повідомив Відповідача про факт затримки вагонів, про що Відповідач зробив зауваження у накопичувальній картці. Звертає увагу на те, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, залізниця видає наказ (додаток 4 Правил), але такі накази Позивачем не надані. Також звертає увагу на те, що в актах загальної форми, доданих до позовної заяви, відсутні підписи вантажовласника, що є порушенням п.8 вказаних Правил. Вважає, що Позивач не надав Відповідачу можливості запобігти надмірної затримки вагонів. Посилається на положення ст. 614 ЦК України, згідно до яких особа що порушила зобов'язання, несе відповідальність лише при наявності її вини. Вважає, що оскільки затримка приймання вантажу виникла не з вини ВАТ „Міттал Стіл Кривий Ріг”, про що відповідачем зроблено застереження в накопичувальній картці, то Позивач не має підстав для притягнення до відповідальності Відповідача. Також посилається на положення ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, згідно до яких вантажовідправник несе відповідальність перед залізницею та сплачує всі збитки, що виникли при перевезенні з його вини.

В судовому засіданні 12.06.07р. оголошувались перерви до 26.06.07р. та до 12.07.07р.

В судовому засіданні 30.08.07р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (далі –Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Міттал Стіл Кривий Ріг" (далі –Відповідач), був укладений договір №ПР/ДН-2-06-1556/НЮп/4878 від 21.12.2006р. „про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги”, предметом якого є надання Позивачем послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення Відповідачем розрахунків за ці послуги.

В грудні 2006 року на адресу Відповідача надходили поїзди №3515, №3555, №3513, №3559, №3501, №3503 з різним вантажем, а також порожні.

Як вбачається із актів загальної форми №6199 від 03.12.2006р., №6212 від 12.12.2006р., №6213 від 13.12.2006р., №6225 від 24.12.2006р., №6419 від 26.12.2006р., №6420 від 27.12.2006р., що були складені станцією Кривий Ріг, Відповідач відмовлявся від прийому вагонів на свою під'їзну колію, внаслідок чого вони простоювали на коліях цієї станції.

За час простою станцією було нараховано Відповідачу плату за зберігання вантажу, яку включено до накопичувальних карток №071201 від 07.12.2006р., №181201 від 18.12.2006р., №311201 від 31.12.2006р.

Оскільки вказані накопичувальні картки були підписані представником Відповідача із зауваженнями, це робить неможливим для Позивача списання нарахованих сум з особового рахунку Відповідача по Тех.-ПД.

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

          Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої  години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

          У даному випадку має застосовуватися тариф, встановлений у п. 2.1 Розділу 2 Тарифного керівництва.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та інші).

Частиною 2 ст. 47 Статуту залізниць України встановлені підстави, за яких одержувач може відмовитись від прийняття вантажу, а саме: одержувач може відмовитись від прийняття  вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування  або пошкодження змінилася настільки, що виключають можливість повного або часткового використання.

Як вбачається із витягів книги повідомлень про час прибуття вантажу, Відповідач був повідомлений Позивачем про подачу вантажу, який прибув поїздами №3513, №3515 та №3503 і у Відповідача не було підстав, встановлених ч. 2 ст. 47 Статуту залізниць України, для відмови у прийнятті вантажу.

За таких обставин Відповідач зобов'язаний був внести плату за зберігання вантажу, що прибув у цих поїздах понад пільгову добу.

Проте щодо вантажу, який прибув поїздом №3515, то цей вантаж знаходився на коліях станції Кривий Ріг з 23 год. 30 хв. 03.12.2006р. до 18 год. 20 хв. 04.12.2006р., що загалом становить 18 год. 50 хв., тобто не перевищує доби.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу плату лише за зберігання вантажу, який надійшов у поїзді №3513 та №3503 на загальну суму 18913,08 грн. (9466,56 грн. + 48,36 + 9398,16 грн. = 18913,08 грн.) і не зобов'язаний сплачувати суми 1281,36 грн. за зберігання вантажу, який надійшов у поїзді №3515, що підтверджується контррозрахунком Відповідача, який є в матеріалах справи.

Як вбачається із наданих сторонами доказів про звірку повідомлень про прибуття поїздів за даними Книг повідомлень про час подачі вагонів під завантаження або вивантаження та Журналу диспетчерських розпоряджень по станції Кривий ріг Придніпровської залізниці, Відповідач не був належним чином, повідомлений про подачу вантажу, який прибув поїздами: №3555, №3559 та №3501.

Таким чином, Позивач не довів наявність вини у діях Відповідача у затримці прийняття від залізниці вантажу, який прибув цими поїздами, а відтак нарахована Позивачем плата у сумі 24922,32 грн. за зберігання цих вантажів є безпідставною, тому у позовних вимогах Позивача у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 59 ч.5 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Оскільки відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 14.06.07р. найменування Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" змінено на Відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", останнє є повним юридичним правонаступником його майнових і немайнових прав і обов'язків, що підтверджується пунктом 1.1 Статуту цього товариства.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі  вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин Відповідач у справі підлягає заміні на його правонаступника –на Відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 25, 32-33, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у справі –Відкрите акціонерне товариство „Міттал Стіл Кривий Ріг” на його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг"(50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974).

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” суму 18913 грн. 08 коп. основного боргу, 189 грн. 13 коп. витрат на держмито, 49 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед

Рішення підписано - 05.09.07р.