Постанова

від 02.03.2021 по справі 816/1434/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 р. Справа № 816/1434/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські Традиції" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 (суддя О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.11.20) по справі № 816/1434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські Традиції"

до Головного управління ДПС у Полтавській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукас Індастріз"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0002781401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №816/1434/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.08.2016 №0002781401. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені ТОВ "Сільські традиції" у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 4492,51 грн.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №816/1434/16 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково; постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №816/1434/16 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи №816/1434/16 надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 29.05.2020 та передані на розгляд судді Гіглаві О.В.

У подальшому, в ході підготовчого провадження було замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Полтавській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

Ухвалою суду від 13.08.2020 залучено до участі у справі №816/1434/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукас Індастріз", а також витребувано у вказаного товариства додаткові докази у справі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сільські традиції" відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив докази по справі та дійшов помилкового висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту у травні та червні 2015 року за рахунок господарських операцій з контрагентом ТОВ "Лукас Індастріз", та як внаслідок правомірність збільшення контролюючим органом ТОВ "Сільські традиції" спірним податковим повідомленням -рішенням грошового зобов`язання з ПДВ на 199667, 00 грн. Апелянт вважає, що неподання до суду первинних документів до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами, а саме необізнаність директора про наявність документів, великий проміжок часу між співпрацею з Виконавцем послуг та розглядом справи в судовому порядку, відсутністю контактів із колишнім юристконсультам товариства, що завадило вчасно отримати потрібну інформацію. Також зауважив, що судом першої інстанції помилково не враховано Висновку від 11.08.2016 експертного економічного дослідження по листу від 26.05.2016 №308, в якому експерт Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса констатував документальне не петвердження висновків акту ГУ ДФС у Полтавській області від 29.07.2016 № 300/16-31-14-01-09/36156348.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Сільські традиції" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36156348 / том 1 а.с. 20-21/.

Станом на червень - липень 2016 року товариство перебувало на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ ГУ Міндоходів (Кобеляцьке відділення) /том 1 а.с. 21/ та мало реєстрацію платника податку на додану вартість, а також було платником фіксованого сільськогосподарського податку /том 1 а.с. 38/.

Основні види діяльності позивача за КВЕД-2010: 01.46 Розведення свиней, 10.11 Виробництво м`яса, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримується на фермах, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.23 Оптова торгівля живими тваринами, 46.23 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах /том 1 а.с. 17/.

У період з 14.06.2016 по 27.07.2016 фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сільські традиції" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2016 №300/16-31-14-01-09/36156348 (надалі - Акт перевірки) /том 1 а.с. 37-91/, в якому, зокрема, зафіксовано порушення ТОВ "Сільські традиції" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, 201.1 статті 201, пунктів 209.2, 209.5, 209.7, пп. 209.15.1 п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ (спеціальної декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 199667,00 грн, у тому числі:

- за травень 2015 року в сумі 116667,00 грн;

- за червень 2015 року в сумі 83000,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 11.08.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002781401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 299500,50 грн (в т.ч. 199667,00 грн - основний платіж, 99833,50 грн - штрафні (фінансові) санкції) /том 1 а.с. 22/.

Не погодившись з цим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лукас Індастріз" (ідентифікаційний код 39422008), у травні-червні 2015 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 199667,00 грн /том 1 а.с. 112 зворот, 118 зворот/.

Однак, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сільські традиції" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету в розмірі 199667,00 грн.

Мотивуючи такий висновок, відповідач зазначив, що в наданих до перевірки позивачем актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, наданих юридичних та консалтингових послуг, а вказана лише назва послуги. Також, посилався на інформацію з бази "Податковий блок", де встановлено: внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Лукас Індастріз".

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, згідно пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку (пункт 209.5. статті 209 Податкового кодексу України).

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися операцій з придбання консалтингових та юридичних послуг.

Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції до матеріалів справи залучено копію договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 року №18/05 /том 1 а.с. 121-122/, за умовами якого Замовник (ТОВ "Сільські традиції") дає завдання, а Виконавець (ТОВ "Лукас Індастріз") приймає на себе зобов`язання по наданню передбачених цим договором консалтингових та юридичних послуг за плату.

За змістом пункту 2.1 вказаного договору Виконавець із урахуванням положень п. 1.2 цього Договору бере на себе зобов`язання щодо надання наступних консалтингових та юридичних послуг:

- участь у переддоговірних заходах з метою підготовки й укладання договорів оренди землі з орендодавцями з числа мешканців сільських районів Полтавської та Харківської областей: підшукання потенційних орендодавців, дослідження умов щодо укладання договорів на вигідних для Замовника умовах, проведення інших переддоговірних заходів;

- участь у переговорах або, за дорученням Замовника, веденні переговорів з потенційними орендодавцями, підготовці документів, необхідних для укладання договорів оренди;

- надання консультацій та рекомендацій з питань, пов`язаних із проведенням переддоговірних заходів і укладання договорів.

При наданні послуг за цим Договором Виконавець зобов`язується /пункт 2.2 Договору/:

- досліджувати питання, що надаються Замовником, шляхом надання йому роз`яснень, консультацій, рекомендацій, письмових довідок (у залежності від обставин, що склалися), результатів/висновків тощо;

- здійснювати економічний аналіз, вивчати правову позицію, встановлювати можливість досягнення позитивного результату та шляхи його досягнення;

- надавати інші послуги в рамках цього Договору, необхідні для досягнення позитивних результатів;

- надавати послуги Замовнику з питань оформлення договорів оренди;

- виконувати чесно й сумлінно обов`язки, передбачені цим Договором, вчасно й точно виконувати розпорядження Замовника, дотримуватися вимог нормативних актів про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або іншої конфіденційної інформації, передбачених чинним законодавством України та локальними актами Замовника;

- своєчасно усувати допущені відхилення від умов цього Договору або недоліки у наданих послугах, що погіршують їх результати. /том 1 а.с. 121/.

За доводами позову на виконання умов вказаного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом травня 2015 року надало ТОВ "Сільські традиції" юридичні послуги загальною вартістю 700000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лукас Індастріз" (Виконавець) укладено договір від 08.06.2015 року №08/06 /том 1 а.с. 181-182/, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання функцій Замовника по підготовці матеріалів для купівлі та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області, для розміщення свинокомплексів та обслуговуючих об`єктів.

За доводами позову на виконання умов вказаного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом червня 2015 року надало ТОВ "Сільські традиції" послуги із пошуку об`єктів нерухомості та земельних ділянок для розташування свинокомплексів та обслуговуючих об`єктів загальною вартістю 498000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 83000,00 грн.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

За вказаними операціями ТОВ "Лукас Індастріз" виписано на користь позивача податкові накладні від 20.05.2015 № 9 на суму 700000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 116666,67 грн та від 17.06.2015 №10 на суму 498000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 83000,00 грн /том 1 а.с. 124, 186/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень 2015 року та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 116666,67 грн (за травень 2015 року) та ПДВ в розмірі 83000,00 грн (за червень 2015 року), що відображено у податковій декларацій з ПДВ за травень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /том 1 а.с. 115-119/ та у податковій декларацій з ПДВ за червень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /том 1 а.с. 109-113/.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що за умовами пункту 4.1 договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 №18/05 /том 1 а.с. 121 зворот/ по мірі завершення надання чергового етапу послуг, Виконавець звітує перед Замовником про зміст та обсяг фактично наданих послуг та результати їх надання у формі Акта приймання-передачі наданих послуг.

Поряд з цим, за умовами пункту 1.4 договору від 08.06.2015 №08/06 /том 1 а.с. 181/ приймання робіт здійснюється по Акту передачі-приймання.

Позивачем під час розгляду справи в суду першої інстанції до матеріалів справи надано копії актів приймання наданих послуг від 20.05.2015 №7 та від 17.06.2015 №11, що складені та підписані договірними сторонами /том 1 а.с. 123, 185/.

Дослідивши копії вказаних актів приймання наданих послуг судом першої інстанції встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що вказані акти не деталізовані та містять узагальнену інформацію щодо наданих послуг, у них не зазначено змісту та обсягу господарських операцій, а вказано лише назви послуг.

До перевірки та до суду ТОВ "Сільські традиції" надані також:

- Звіт юридичних послуг та консалтингових послуг ТОВ "Лукас Індастріз" відповідно до договору №18/05 про надання юридичних послуг від 18.05.2015 /том 1 а.с. 126-180/ ;

- Звіт по підготовці матеріалів для купівлі, та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області для обслуговування свинокомплексів та обслуговуючих об`єктів /том 1 а.с. 189-250, том 2 а.с. 1-3/;

- Перелік свинокомплексів, з якими можливе укладення договорів /том 2 а.с. 4-8/.

Одночасно, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені звіти фактично є лише добіркою витягів із нормативно-правових актів, деякі з яких станом на 2015 рік втратили чинність.

Також під час нового розгляду справи судом першої інстанції з метою перевірки реальності спірних господарських операцій між ТОВ "Сільські традиції" та ТОВ "Лукас Індастріз", а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 №816/1434/16, ухвалою суду першої інстанції від 13.08.2020 було залучено до участі у справі в якості третьої особи контрагента позивача ТОВ "Лукас Індастріз" та зобов`язано останнього надати суду: - письмові пояснення (з підтверджуючими документами) стосовно того, за яких обставин і в який спосіб налагоджувалися господарські зв`язки між ТОВ "Лукас Індастріз" та ТОВ "Сільські традиції", хто персонально брав у цьому участь; - письмові пояснення (з підтверджуючими документами) стосовно того, якими силами та засобами надавались юридичні послуги ТОВ "Сільські традиції" з підготовки матеріалів для купівлі та відведення земельних ділянок згідно з укладеними договорами №18/05 від 18.05.2015, №08/06 від 08.06.2015; - письмові пояснення (з підтверджуючими документами) щодо наявності в ТОВ "Лукас Індастріз" технічної можливості надавати спірні послуги з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових (фахових/кваліфікованих) ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), наявності в товариства інформаційно-аналітичних баз даних, придбання ним періодики та літератури у сфері права.

Проте, як свідчать матеріали справи вимоги ухвали від 13.08.2020 щодо надання витребуваних судом документів залишилися ТОВ "Лукас Індастріз" не виконаними. Судові повідомлення, які направлялись на юридичну адресу товариства, повернулись до суду без вручення адресату з відмітками пошти "адресат відсутній".

З огляду на наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень від 20.05.2015 №2060 та від 17.06.2015 №2295 судом не заперечується проведення позивачем на користь ТОВ "Лукас Індастріз" оплати вартості консалтингових та юридичних послуг в сумі 1198000,00 грн /том 2 а.с. 45-46/.

Разом з тим, формуючи висновки про реальність чи нереальність спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в ході розгляду справи в якості свідка судом першої інстанції був допитаний колишній генеральний директор ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_1 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, зазначив, що метою співпраці з ТОВ "Лукас Індастріз" було отримання усних консультацій та переліку свинокомплексів, з якими можливе укладення відповідних договорів. Необхідність отримання такої інформації і переліку свинокомплексів зумовлена питаннями розширення бізнесу товариства щодо розведення свиней. Як вказав свідок, для нього, як на той час директора товариства, найважливішим було отримати перелік свинокомплексів, з метою розширити сферу діяльності позивача по розведенню свиней.

На запитання суду щодо наявного у матеріалах справи звіту юридичних та консалтингових послуг відповідно до договору №18/05 від 18.05.2015 про формування запиту про інформацію відносно користування ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" земельною ділянкою, яка знаходиться під свинокомплексом та іншими спорудами, перевірка відповідності земельної ділянки, яка передається в оренду, та недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, свідок ОСОБА_1 вказав, що ТОВ "Лукас Індастріз" послуги надавались переважно в усній формі, а тому він не пам`ятає чи формувався такий запит про інформацію. Також свідок вказав, що ним звіти чи акти за наслідками надання послуг ТОВ "Лукас Індастріз" не перевірялись, цим займався штатний юрист товариства.

З огляду на покази свідка про те, що основним завданням ТОВ "Лукас Індастріз" було надати перелік свинокомплексів, з якими можливе укладення договорів, відповідно до укладеного договору від 08.06.2015 №08/06, судом першої інстанції поставлено питання щодо економічної доцільності укладення договору про надання юридичних послуг №18/05 від 18.05.2015, на підтвердження виконання якого до матеріалів справи позивачем надано звіт щодо формування запиту на інформацію відносно користування ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" земельною ділянкою, яка знаходиться під свинокомплексом та іншими спорудами. На запитання суду свідок ОСОБА_1 вказав, що фактичним укладенням окремого договору від 18.05.2015 товариство знайшло можливість збільшити вартість наданих ТОВ "Лукас Індастріз" послуг.

Водночас, допитана в якості свідка головний бухгалтер ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 вказала, що взаємовідносини з ТОВ "Лукас Індастріз" стосувалися надання бухгалтерських консультацій щодо трансферного ціноутворення, режиму оподаткування ПДВ, відмінного від спеціального. Також з питань розширення бізнесу щодо оренди землі та купівлі свинокомплексів з представниками ТОВ "Лукас Індастріз" працював директор товариства.

Одночасно в ході розгляду справи в суді першої інстанції до матеріалів справи позивачем не надавались документи, які б свідчили про надання ТОВ "Лукас Індастріз" бухгалтерських консультацій.

До матеріалів справи позивачем надано висновок від 11.08.2016 експертного економічного дослідження по листу від 26.05.2016 №308, в якому експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса констатував документальне не підтвердження висновків акту ГУ ДФС у Полтавській області від 29.07.2016 №300/16-31-14-01-09/36156348 в частині заниження ПДВ (спеціальної декларації з ПДВ) на загальну суму 199667,00 грн.

За приписами статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний висновок складений на замовлення самого позивача, а не на виконання вимог ухвали суду про призначення експертизи та без вжиття судом попередніх заходів з попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а тому оцінюється критично.

Крім того, зазначені у висновку експертного економічного дослідження від 11.08.2016 висновки експерта суперечать обставинам, встановленим судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо не врахування судом першої інстанції під час розгляду справи висновку від 11.08.2016 експертного економічного дослідження по листу від 26.05.2016 №308.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем податкового кредиту у травні та червні 2015 року за рахунок господарських операцій з контрагентом ТОВ "Лукас Індастріз", та, як наслідок, правомірність збільшення контролюючим органом ТОВ "Сільські традиції" спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з ПДВ на 199667,00 грн.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо правомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2016 №0002781401 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов`язання, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття ППР) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2016 №0002781401 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99833,50 грн, що складає 50% від суми визначеного основного податкового зобов`язання /том 1 а.с. 22/.

Правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання контролюючий орган обґрунтовує повторним протягом 1095 днів визначенням суми податкового зобов`язання з ПДВ / зменшенням суми бюджетного відшкодування. При цьому, повторність протягом 1095 днів визнання суми податкового зобов`язання з ПДВ / зменшенням суми бюджетного відшкодування підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2014 №0003352201, винесеним на підставі висновків акта перевірки ТОВ "Сільські традиції" від 14.07.2014 №1805/16-03-23-01-08/36156348 /том 3 а.с 23/.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку, проте за результатами судового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі №816/3173/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сільські традиції" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.08.2014 №0003352201 відмовлено /том 2 а.с. 15-22/.

Відтак, застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 99833,50 грн є обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

До того ж, як визначено частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач в ході судового розгляду справи довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо наданих документів в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи була відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки, позивачем під час проведення перевірки не були представлені зазначені документи, останні також не були надані контролюючому органу після завершення перевірки і до винесення податкових повідомлень-рішень, тому в силу вищевказаних приписів закону правові підстави вважати ці документи належними і достатніми для підтвердження факту реальності господарських відносин є відсутніми.

У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №К/9901/476/18 вказано, що аналіз положень п.44.6, п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України свідчить про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські Традиції" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 816/1434/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 12.02.21.