Постанова

від 02.03.2021 по справі 480/168/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шаповал М.М.

02 березня 2021 р.Справа № 480/168/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

09.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) від 21.12.2019 року № 18-21813/16-19-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області за межами населених пунктів.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 року № 18-21813/16-19-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, розміром 2,00 гектара, кадастровий номер 5925087800:00:002:0412, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з наступних підстав: запроектовану земельну ділянку згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, який в переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Позивач вважає наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 року № 18-21813/16-19-СГ протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Єдиною визначеною законом підставою для відмови в затвердженні проекту може бути лише те, що проект не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України. Проект землеустрою ОСОБА_1 погоджено належним чином висновком від 18.04.2019 року № 4412/82-19, але відповідачем, в свою чергу, було відмовлено його у затвердженні з підстав, що не передбачені законодавством.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 15.10.2018 року № 18-12330/16-19-СГ включено 2127 земельних ділянок площею 17800,3928 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах, в тому числі і масив площею 14,4017 га з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, в який входить земельна ділянка, яка планується до відведення позивачу. Враховуючи, що земельні ділянки, які включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них і виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватись, відповідач правомірно відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Також відповідач не погоджується із позовною вимогою щодо зобов`язання затвердити проект землеустрою, оскільки остання є прямим втручанням в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області.

Рішенням Сумській окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що відповідно до аналізу приписів ст. 136 ЗК України слідує, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що на спірну земельну ділянку на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (за межами населеного пункту) земельні торги не оголошувались, а тому включення її у перелік земельних ділянок державної та прав на них, які виставляються на земельні торги є незаконним.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 23.11.2018 року № 18-9211/16-18-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.14).

На підставі вказаного наказу, ПП Сумиспецзем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с.13, 18-20).

Висновком від 18.04.2019 року № 4412/82-19 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с.22).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.11.2019 року № НВ-5913711252019, відділом у Тростянецькому районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області було сформовано та зареєстровано земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер 5925087800:00:002:0412, для ведення особистого селянського господарства (а.с.10-12).

09.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с.35).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 року № 18-21805/16-19-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, розміром 2,00 га, кадастровий номер 5925087800:00:002:0412, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: запроектовану земельну ділянку згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, який в переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с.9).

Частково не погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України, відповідно до частини 4 якої проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За приписами ч. 6 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

За приписами ч. 14 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

За приписами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що виключними підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою можуть бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, за наслідками розгляду заяви позивача, відповідач наказом від 08.04.2020 №18-14517/16-20-СГ відмовив ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що запроектована земельна ділянка згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, який в переліку земельних ділянок, право на які буде висталено на земельні торги. Згідно ч. 3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Колегія суддів зауважує, що наведена вище підстава для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не міститься в ст. 186-1 ЗК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку посилання відповідача в оскаржуваному наказі, в якості підстави для відмови у наданні на приписи ст. 136 ЗК України, є помилковим та необґрунтованим, оскільки як вбачається з наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 15.10.2019 року № 18-12330/16-19-СГ, який міститься в матеріалах даної справи (а.с.36-37), зазначений наказом було лише включено 2127 земельних ділянок площею 17800,3928 га в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах з додатком, тобто лише затверджено перелік вільних ділянок, які пропонуються до продажу на земельних торгах, а не перелік земельних ділянок, права на продаж яких вже виставлено на торги.

Тобто, сам факт затвердження переліку земельних ділянок, які лише пропонуються до продажу на земельних торгах, не може бути обґрунтованою підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області

Щодо посилання відповідача правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.10.2018 року по справі № 806/3708/15, то колегія суддів зауважує, що вказана правова позиції не підлягає врахуванню при розгляді даної справи, оскільки спірні правовідносини по даній справі не є тотожними тим, які склалися по справі, що розглядалася судом касаційної інстанції стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не її затвердження, та оскільки в межах даної справи затверджено лише перелік вільних ділянок, які тільки пропонується до продажу на земельних торгах. Тобто, в даній справі відсутні докази того, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки виставлені на земельні торги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 15.10.2019 року № 18-12330/16-19-СГ не вбачається, що 2127 земельних ділянок площею 17800,3928 га виставлені саме на торги, а доводи відповідача у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу не містить обґрунтованих доводів протилежного.

Інших належних доказів, що свідчили б, що наведені вище земельні ділянки було б виставлено на земельні торги до матеріалів справи не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Сумській області діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства є протиправною.

Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 317 КАС України, дійшла висновки про часткову обґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 та необхідність часткового скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог його адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення, шляхом його доповнення абзацом наступного змісту: зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2.102,00 грн (840,80 грн за подання позовної заяви та 1.261,20 грн за подання апеляційної скарги (840,80 х 150 %)), що підтверджується доказами про їх оплату (квитанцією № 19_12 від 09.01.2020 року (а.с.8) та квитанцією № 0.0.1664385017.1 від 31.03.2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, водночас ураховуючи те, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з ГУ Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 1.051,00 грн на користь ОСОБА_1 ..

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року скасувати, в частині якою судом відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 грудня 2019 року № 18-21813/16-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області за межами населених пунктів та прийняти в цій частині постанову про задоволення означеної вимоги.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 грудня 2019 року № 18-21813/16-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області за межами населених пунктів.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року змінити шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом наступного змісту:

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривень 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 12 березня 2021 року.