Постанова

від 11.03.2021 по справі 340/4145/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4145/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 р. (суддя Сагун А.В.) в справі № 340/4145/20 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області про визнання протиправним і скасування рішення №275 від 03.09.2020 р., зобов`язання на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2020 р., зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправним і скасоване рішення Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області №275 від 03.09.2020; зобов`язано Добрівську сільську раду Вільшанського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити рішення про зобов`язання відповідача на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2020 р., зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції, який встановив протиправність відмови у позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, фактично не розглянуто позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити порушене право, не приведено жодних мотивів для відхилення доводів позивача про не встановлення відповідачем підстав для відмови у задоволенні заяви позивача.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 р. замінено відповідача Добрівську сільську раду Вільшанського району Кіровоградської області правонаступником - Вільшанською селищною радою Кіровоградської області.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулась до Добрівської сільської ради Вільшанського району із заявою від 28.08.2020 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами.

До вказаної заяви додані документи згідно з додатком.

Згідно з рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області № 275 від 03 вересня 2020 року Про розгляд заяви ОСОБА_1 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Встановивши, що в оскарженому рішенні не вказано, які саме порушення вимог статті 118 Земельного кодексу України допустив позивач при зверненні із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, тобто оскаржуване рішення є невмотивованим, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке рішення підлягає скасуванню.

Оскільки заява позивача від 28.08.2020 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою розглянута з порушенням норм чинного законодавства, суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовна вимога про зобов`язання Добрівську сільську раду на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву від 28.08.2020 є законною та обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Добрівську сільську раду прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами, судом першої інстанції зазначено, що оскільки повноваження із надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційними повноваження відповідача, а рішення відповідача про відмову позивачу у наданні такого дозволу не містить обґрунтування, тому вважав належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судове рішення оскаржене позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Добрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів згідно з поданими графічними матеріалами.

Рішенням Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області № 275 від 03.09.2020 р. Про розгляд заяви ОСОБА_1 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішення не містить мотивів, за якими сільською радою відмовлено у задоволенні заяви.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За при приписами частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлені статтею 121 Земельного кодексу України, згідно з пунктом б частин 1 якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Оскільки ОСОБА_1 є громадянином України, вона має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Відповідачем як компетентним органом розглянута заява позивача із прийняттям рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте рішення органу місцевого самоврядування не містить підстав для відмови у наданні такого дозволу.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України та Закону № 280/97-ВР у питанні надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність такого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки хоча відповідачем у спосіб, передбачений законом, питання, ініційоване позивачем, розглянуто, рішення по суті заяви прийнято, проте рішення не містить підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України в контексті спірних правовідносин відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Як зазначено вище, підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки сформованому переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області.

Тобто, при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не зазначено конкретною підстави, визначеної частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відсутність обґрунтованого рішення із зазначенням підстав, встановлених частиною сьомою 7 статті 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не дозволяє надати належну правову оцінку рішенню у контексті його обґрунтованості, й відповідно, прийняти рішення про зобов`язання надати такий дозвіл.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що обраний спосіб захисту порушеного права позивача є неефективним, суд вказує на таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відтак, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за заявою відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Через те, що відповідачем не дотримано вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягають.

Відтак, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Доводи апелянта стосовно неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду в справі № 825/2228/18 суд визнає необґрунтованими та зазначає про відмінність фактичних обставин в справі, що зараз переглядається, та в справі № 825/2228/19, адже в справі № 825/2228/19 відповідачем чітко визначені підстави, за якими відмовлено особі в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як в цій справі відповідачем такі підстави не зазначені, що не дозволяє суду надати правову оцінку наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу.

Також судом враховується, що в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. в справі № 825/2228/18 судом касаційної інстанції зроблено наступний висновок: 36. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. .

В цьому випадку судом не встановлено відсутність підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, адже підстави не зазначені відповідачем у рішенні, тому суд не може зобов`язати відповідача надати такий дозвіл.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 р. в справі № 340/4145/20 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 р. в справі № 340/4145/20 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 11.03.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.03.2021 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко