Постанова

від 12.03.2021 по справі 640/13627/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13627/19 Головуючий у 1 інстанції - Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018, направлених ТОВ ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 на реєстрацію 15.01.2019;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, рішення за результатом перевірки податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018; зобов`язано Державну фіскальну службу України прийняти рішення, визначене пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, щодо податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна податкова служба України (правонаступник Державної фіскальної служби України) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 направлено засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018 (т. 1 а.с. 16-18).

Позивач вказує, що станом на 12.02.2019 квитанція про прийняття/не прийняття зазначених податкових накладених ним не отримана, у зв`язку з чим позивачем скеровано запит до Державної фіскальної служби України про стан податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018.

Листом від 22.02.2019 № 383/ЗПІ/99-99-09-07-02-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про те, що документ не може бути прийнятий - закінчення дії форми - листопад 2018 року. Порушено пункт 3 Порядку заповнення податкової накладної, а саме: документ складено за формою, не чинною на дату реєстрації в ЄРПН; документ не може бути прийнятий - на дату виписки податкової накладної (17 грудня 2018 року) платник ПДВ з ІПН 407032315545 присутній в Реєстрі платників ПДВ з ЄДРПОУ 40703235 , який не співпадає з графою Податковий номер платника податку - покупця ( 40703015 ) , про що повідомлено платника квитанціями.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо реєстрації вказаних вище податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладених протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки квитанції про прийняття/неприйняття податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018 позивачем не було отримано та зазначені податкові накладені в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано, то наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття відповідно до пункту 13 Порядку №1246 рішення за результатом перевірки податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018 та, як наслідок, зобов`язання відповідача прийняти рішення, визначене пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 щодо податкових накладних ТОВ ВІВЕРЕ БЕНЕ 2 № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до вимог абзацу 13 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку № 1246).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку №1246).

Абзацом 13 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалося вище та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, позивачем 15.01.2019 протягом операційного дня направлено в електронному вигляді до ДФС України податкові накладні № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018, тобто в межах граничного строку для реєстрації вказаної податкової накладної.

Підтвердженням про направлення даних податкових накладних є скріншоти з електронного кабінету позивача в системі М.е.doc та квитанції про направлення на реєстрацію

Аналіз наведеного свідчить, що позивачем належним чином підтверджено своєчасність направлення ним податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів надіслання платнику податків протягом операційного дня (15.01.2019) квитанцій про прийняття або неприйняття, чи зупинення реєстрації вказаних вище податкових накладних, а відтак такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки контролюючим органом вказані податкові накладні не було зареєстровано та не було надано доказів надіслання позивачу протягом операційного дня 15.01.2019 квитанцій про прийняття/неприйняття або зупинення реєстрації податкових накладних, що суперечить положенням пунктів 13, 14 Порядку № 1246, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення реєстрації податкових накладних № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018, поданих позивачем 15.01.2019, є протиправною, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 249 від 17.12.2018, № 76 від 17.12.2018, № 96 від 18.12.2018, оскільки це буде дотриманням гарантій того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що на дату виписки податкової накладної (17 грудня 2018 року) платник ПДВ з ІПН 407032315545 присутній в Реєстрі платників ПДВ з ЄДРПОУ 40703235 , який не співпадає з графою Податковий номер платника податку - покупця ( 40703015 ), колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються даними реєстру платників ПДВ, який розміщений на сайті Державної податкової служби України ( https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv ). Більше того, вказані доводи не спростовують факту нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних та ненадіслання позивачу протягом операційного дня 15.01.2019 квитанцій про прийняття/неприйняття або зупинення реєстрації податкових накладних.

При цьому, інші доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.