Постанова

від 11.03.2021 по справі 380/8566/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8566/20 пров. № А/857/1177/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського міськрайонного суду Львівської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Самбірського міськрайонного суду Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (суддя першої інстанції Кедик М.В., м. Львів, повний текст складено 24.11.2020),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Самбірського міськрайонного суду Львівської області про визнання протиправної відмови Самбірського міськрайонного суду Львівської області надати інформацію на запит від 23.09.2020 та зобов`язання негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1, ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправною відмову Самбірського міськрайонного суду Львівської області викладену у листі від 25.09.2020 № 9334/20-Вих. Зобов`язано Самбірський міськрайонний суд Львівської області повторно розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 23.03.2020 з урахуванням висновків суду по даній справі.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в позові. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що в запиті вказано іншу адресу ОСОБА_1 ніж та, що зазначена у позовній заяві. Також суд зобов`язав повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 23.03.2020, в той час згідно мотивувальної частини рішення йдеться про запит від 23 вересня 2020 року. Звернув увагу, що у запиті заявник просив надати йому звіти про автоматизований розподіл справ, в той час як Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Рішенням Ради суддів України №30 від 26 листопада 2010 року не передбачено наявності такої публічної інформації. Також у запиті на доступ до публічної інформації запитувач просив повідомити причину відсутності таких звітів у публічному доступі на сайті, тобто надати пояснення, тлумачення факту, пов`язаного із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, що за своєю суттю не є публічною інформацією. Крім того вказав, що Самбірський суд не є розпорядником коштів, а тому суд безпідставно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 840, 80 грн.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із запитом на доступ до публічної інформації від 23.09.2020 такого змісту:

Самбірський міськрайонний суд Львівської області розглядав наступні справи:

1) 452/1253/20, 452/1252/20, 452/1255/20 щодо ОСОБА_2 . Однак Звіт про автоматизований розподіл справи № 452/1255/20 у публічному доступі відсутній https://court.gov.ua/log_documents/5379320/1334/;

2) № 452/1298/20, № 452/1297/20 щодо ОСОБА_3 .. Однак у публічному доступі відсутній Звіт про автоматизований розподіл справи № 452/1298/20. https://court.gov. uа/log _documents/5386761/1334/;

3) № 452/3870/19 та № 452/3871/19 щодо ОСОБА_4 . Однак у публічному доступі відсутній Звіт про автоматизований розподіл справи № 452/3871/19. https://court.gov. uа/log _documents/5000963/1334/

4) № 452/3190/19 щодо ОСОБА_5 . Однак у публічному доступі відсутній Звіт про автоматизований розподіл цієї справи.

Враховуючи наведене, просив надати електронні копії усіх Звітів про автоматизований розподіл наступних справ: № 452/3190/19, 452/3871/19, 452/1298/20, 452/1255/20 та повідомити причину відсутності цих звітів у публічному доступі на сайті https://court.gov.uа/fair/

Листом від 25.09.2020 № 9334/20-Вих Самбірський міськрайонний суд Львівської області на запит про отримання інформації повідомив, що всі згадані справи були розглянуті судом із дотриманням процесуального порядку. Згідно з ст. 285 КУпАП передбачено осіб яким вручаються копії постанов і які мають право знайомитись з матеріалами справи. Оскільки ОСОБА_1 не входить в коло осіб, які мають право на ознайомлення з матеріалами справ, то запитувану інформацію надати неможливо.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такої відмови з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації".

За змістом статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частинами 1-5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Як вбачається із змісту запиту від 23.09.2020 він відповідає критеріям запиту на публічну інформацію, передбаченим статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення), яким визначено, зокрема, що автоматизована система документообігу суду (далі - АСДС) - сукупність комп`ютерних програм і відповідних програмно-апаратних комплексів, що входять до складу Єдиної судової інформаційної системи, та забезпечують виконання завдань, визначених цим Положенням, в тому числі таких як: функціонування документообігу суду та органів системи правосуддя; обмін інформацією між ними та з іншими органами державної влади; обмін з єдиною централізованою базою даних судової влади; оприлюднення інформації за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України; захист інформації від несанкціонованого доступу, тощо (підпункт 1 пункту 1 розділу ІІ); адміністратор АСДС - державне підприємство Інформаційні судові системи , віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України. Підприємство є адміністратором Єдиної судової інформаційної системи та Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і вживає заходів, пов`язаних із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування АСДС та інших підсистем, у тому числі в якості системного інтегратора (підпункт 5 пункту 1 розділу ІІ); офіційний веб-портал судової влади України, веб-портал Судова влада України - офіційний веб-портал судової влади України, який використовується АСДС для оприлюднення публічної інформації про діяльність судів та органів системи правосуддя і за допомогою якого надається безоплатний доступ до оприлюднених інформаційних ресурсів (підпункт 30 пункту 1 розділу ІІ).

Згідно з п. 1 Положення правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється цим Положенням відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронний цифровий підпис , Про інформацію2, Про доступ до публічної інформації", Про доступ до судових рішень , Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", Про захист персональних даних" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 1 Розділу Х Положення результатом роботи модулю автоматизованого розподілу є зокрема протокол для автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно з пп. 3 п. 1 Розділу Х Положення всі протоколи автоматично створюються модулем автоматизованого розподілу та невідкладно публікуються на веб-порталі.

Відповідно до п. 1 Розділу XIV Положення на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (в розрізі кожного суду), автоматично, крім випадків, установлених законом, оприлюднюється по кожній судовій справі, що слухається у відкритому судовому засіданні наступна інформація: 1) номер судового провадження; 2) прізвища або код ЄДРПОУ та найменування сторін спору; 3) предмет позову та категорія (підкатегорія справи); 4) дата надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, інформація щодо особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) оказів; 5) протоколи автоматизованого розподілу по справі; 6) склад суду; 7) стадія розгляду справи; 8) місце, дата і час наступного судового засідання. У разі, якщо суд розташований в декількох приміщеннях, у списку зазначається адреса приміщення суду. Для місцевих та апеляційних загальних судів додатково зазначається форма судочинства; 9) код та найменування суду до якого передана справа, дата її надсилання.

Згідно з п. 14 Розділу Х Положення копія протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.

З викладеного випливає, що на веб-порталі судової влади України оприлюднюється саме протокол автоматизованого розподілу по справі між суддями відповідного суду.

Позивач у запиті на доступ до публічної інформації від 23.09.2020 просив Самбірський міськрайонний суд Львівської області надати електронні копії усіх звітів про автоматизований розподіл справ: № 452/3190/19, 452/3871/19, 452/1298/20, 452/1255/20 та повідомити причину відсутності цих звітів у публічному доступі на сайті https://court.gov.uа/fair/.

При цьому Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11.2010 № 30 не передбачає найменування документу Звіт про автоматизований розподіл справ .

Однак, апеляційний суд зазначає, що хоч у запиті вказано іншу назву документа (не протокол, а звіт), однак автор звернення чітко вказав суть запитуваної інформації й документу - про результат автоматизованого розподілу справ і така є зрозумілою, тобто перешкоди у розумінні, яка саме інформація необхідна позивачу, були відсутні, а тому розпорядник інформації зобов`язаний був надати таку інформацію .

Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис (ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі.

Статтею 6 Закону України Про доступ до публічної інформації врегульоване питання щодо доступу до публічної інформації з обмеженим доступом, відповідно до частини 1 якої, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація і службова інформація.

Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, зокрема, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, відмовляючи у наданні інформації на запит, розпорядник повин зазначити:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини другої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації );

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Такої інформації відповідь Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.09.2020 № 9334/20-Вих не містить.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , отже є протиправною.

Доводи апелянта про неправильне вирішення судом першої інстанції спору з огляду на відмінність зазначеної у запиті ОСОБА_1 про надання публічної інформації адреси та вказаної адреси у позовній заяві суд відхиляє, оскільки зазначені обставини не впливають на характер спірних правовідносин і не мають значення для правильного вирішення публічно-правового спору.

При цьому апеляційний суд зазначає, що апелянт правильно зауважив, що в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року зазначено про зобов`язання Самбірського міськрайонного суду Львівської області повторно розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 23.03.2020 з урахуванням висновків суду по даній справі.

Однак, як видно з тексту мотивувальної частини судового рішення, суд зазначав, що предметом позову є саме ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 23 вересня 2020 року.

Отже, очевидно, що в резолютивній частині рішення була допущена описка при зазначенні дати запиту (а саме місяця), яка може бути виправлена шляхом постановлення відповідної ухвали як за заявою стрін так і за ініціативою суду.

Апеляційний суд зазначає, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про неправомірне стягнення судових витрат з Самбірського районного суду Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань, тоді як зазначена установа не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки розподіл судових витрат здійснювється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача суму сплаченого позивачем при поданні позову судового збору.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Самбірського міськрайонного суду Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 12.03.2021.