Постанова

від 17.02.2021 по справі 804/588/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 804/588/17

адміністративне провадження № К/9901/41760/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

за участі секретаря судового засідання: Жураковської Б.М.,

представника Відповідача: Прохорова С.С.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецолива

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року ( суддя Олійник В. М.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року ( судді Дадим Ю.М., Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецолива

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецолива (надалі також - Позивач, ТОВ Укрспецолива ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі також - Відповідач, правонаступник- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року №0008911407 та №0008901407.

В обґрунтування позову зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки висновки контролюючого органу щодо фактичного нездійснення господарських операцій ТОВ Бі Сі Інвест , ТОВ "ТК Грандіс", ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Імперіал Плюс ЛТД", ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Монолитід'', ТОВ "Амелі Груп", ТОВ "Марсі Траст Груп", ТОВ "Діналекс", ТОВ "Єйвері", ТОВ "Інкон Констракшн" ґрунтуються на неповному встановленні обставин.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що висновки відповідача про неправомірне відображення Позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій з ТОВ Бі Сі Інвест , ТОВ "ТК Грандіс", ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Імперіал Плюс ЛТД", ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Монолитід'', ТОВ "Амелі Груп", ТОВ "Марсі Траст Груп", ТОВ "Діналекс", ТОВ "Єйвері", ТОВ "Інкон Констракшн", є обґрунтованими.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати і ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі Позивач посилається на те, що судами при вирішенні спору не враховано всіх обставин, що мають значення для висновку щодо фактичного здійснення господарських операцій Позивача з його контрагентами:

- Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не зазначено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін, незвичності (нетиповості) цих операцій для позивача , про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити про нереальність (фіктивність) вчинених операцій, відсутність факт надання послуг та постачання товару, а також того що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди;

- в ході розгляду справи не надано доказів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб контрагентів, не досліджені питання щодо можливості залучення третіх осіб до виконання послуг, що були предметом договорів;

- висновок судів про те, що послуги з обслуговування обладнання Позивача є недоцільними, так як ціна за надання таких послуг в декілька разів перевищує ціну самого обладнання, є упередженим, оскільки порушує право на підприємницьку діяльність, а ціни за надання відповідних послуг за надання таких послуг між двома суб`єктами господарювання законодавчими актами;

- відсутність завдань на роботи, дефектних відомостей та інших подібних документів не може вважати фактом відсутності надання послуг, адже чинне законодавство не передбачає особливих форм звітів чи інших документів, які б підтверджували факт надання послуг з обслуговування технічного обладнання,як і не передбачено детального опису в первинних документах даних про вид та обсяг таких послуг;

- судами не було досліджено той факт, що фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ Інкон констакшн за грудень 2015 року, ТОВ Ейвері за листопад 2015 року, ТОВ Діналекс за вересень-жовтень 2015 року ТОВ Дакар Констракшн за серпень, жовтень-листопад 2015 року , ТОВ Марсі Траст Груп за серпень 2015 року підтверджується судовими рішеннями у справі №804/5171/16.

У письмових поясненнях Відповідач зазначав про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій; Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали вичерпну оцінку доводам податкового органу, які на думку останнього, вказують про нездійснення операцій між Позивачем та його контрагентами.

У судові засідання суду касаційної інстанції, призначені на 11 січня 2021 року та 17 лютого 2021 року Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоч був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду. Суд звертає увагу на те, що судові повістки надсилались як за юридичною адресою Позивача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і за адресою, що зазначена в касаційній скарзі. Відповідні повістки також надсилались на електронну пошту.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено перевірки Позивача, за результатами яких складено акти від 17 жовтня 2016 року №568/04-36-14-03/33264625, від 14 грудня 2016 року №698/04-36-14-08/33264625.

Згідно з висновками актів Позивачем порушено вимоги:

- підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 872 179,00 грн;

- пункту 44.1, 44.6 статті 44, підпункту а пункту 198.1 та абзаців першого і другого підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статтей 1, 2, 3, 4, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 839640,00 грн.

Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останній, включивши до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшивши фінансовий результат до оподаткування на суму витрат за результатами взаємовідносин із ТОВ Бі Сі Інвест , ТОВ "ТК Грандіс", ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Імперіал Плюс ЛТД", ТОВ "Монолитід'', ТОВ "Амелі Груп", ТОВ "Марсі Траст Груп", ТОВ "Діналекс", ТОВ "Єйвері", ТОВ "Інкон Констракшн", ТОВ Дакар Констракшн допустив порушення вимог податкового законодавства, оскільки фактичне здійснення операцій із цими суб`єктами господарювання не підтверджується.

На підставі актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року:

- № 0008911407 про збільшення ТОВ Укрспецолива суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 839 640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 419 820,00 грн.,

- № 0008901407 про збільшення ТОВ Укрспецолива суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 5 872 179,00 грн.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та права на відображення сум податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем та ТОВ БІ СІ Інвест , ТОВ "ТК Грандіс", ТОВ "Ескомпані", ТОВ Імперіал Плюс ЛТД , ТОВ Монолитід , ТОВ Інкон Констракшн , ТОВ Марсі Траст Груп , ТОВ Ейвері , ТОВ Діналекс , ТОВ Дакар Констракшн укладено договори щодо надання послуг по профілактичній діагностиці та технічному обслуговуванню механізмів та обладнання, яке належить ТОВ „Укрспецолива".

Також у 2015 році Позивач укладав договір поставки товару (олії) із ПП ТОВ Світ Олія , а із ТОВ Амелі Груп - договір купівлі-продажу, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за якими надано копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зазначили про те, що вони не підтверджують фактичного надання послуг та поставки товару, з огляду на таке.

Так, за змістом встановлених судами першої та апеляціної інстанцій обставин, документально оформлені актами виконаних робіт та податковими накладними операції щодо надання послуг по профілактичній діагностиці та технічному обслуговуванню механізмів та обладнання на значні суми, а так само щодо поставки та придбання товарів контрагенти Позивача не мали об`єктивної можливості їх здійснити в силу відсутності у них основних фондів та відповідного обсягу трудових ресурсів.

Позивачем під час судового розгляду не надано відповідних доказів, які б спростували відповідні твердження податкового органу.

При цьому у силу наявності документально оформлених трудових відносин із 16 особами, в т.ч. особами виробничої частини: інженер-технолог, апаратник 4 особи, слюсар-ремонтник, бригадний апаратник, старший апаратник, Позивачем не обґрунтовано доцільності залучення відповідних суб`єктів господарювання до виконання послуг щодо діагностики та обслуговування механізмів.

Слід зазначити, що за своєю сутністю виконанню послуг щодо технічного обслуговування та профілактичної діагностики механізмів та обладнання передує визначення конкретних порушень (збоїв) у роботі техніки та обладнання, втім як встановлено судами попередніх інстанцій до перевірки не надано перелік обладнання, відповідно якого виконувалась профілактична діагностика та обслуговування технічного обладнання, дефектних відомостей (актів) із зазначеними видами робіт, які потрібно виконати.

Також в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), як встановлена судами попередніх інстанцій, не зазначена інформація щодо змісту та обсягу господарських операцій, у зв`язку із чим неможливо встановити, яка саме робота була виконана та для якого саме обладнання (власного чи орендованого), чи транспорту, чи механізму.

Крім того, вартість послуг, які за твердженнями Позивача, надавали йому контрагенти, у декілька разів перевищували балансову вартість власних машин і обладнання, при цьому Позивачем не зазначено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено ділової мети придбання таких послуг.

Щодо операцій із ТОВ Амелі Груп , то зміст, обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, свідчить про невідповідність даних номенклатури товару, зазначеної у видаткових та податкових накладних. Так, у наданих до перевірки видаткових накладних зазначена номенклатура товару: Затверджувач УП-0633М та Бочка мет. 200 л , у податкових накладних - Профілактична діагностика та обслуговування технологічного обладнання , що суперечить умовам договору, предметом якого є постачання товару. Фактично ж, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ Укрспецолива отримано послуги по профілактичній діагностиці та обслуговуванню технологічного обладнання.

Відтак, суд касаційної інстанції, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, погоджується із висновками щодо непідтвердження фактичного здійснення операцій між Позивачем та ПП "ТОВ Світ олія", ТОВ "Амелі Груп", ТОВ БІ СІ Інвест , ТОВ "ТК Грандіс", ТОВ "Ескомпані", ТОВ Імперіал Плюс ЛТД , ТОВ Монолитід , ТОВ Інкон Констракшн , ТОВ Марсі Траст Груп , ТОВ Ейвері , ТОВ Діналекс , ТОВ Дакар Констракшн .

При цьому, відсутність доказів притягнення до відповідальності посадових осіб контрагентів, за наявності обставин, які підтверджують фактичне нездійснення операцій цими контрагентами із покупцем товарів, робіт та послуг, не може були підставою для висновків про правомірність формування останнім наслідків таких операцій у податковому обліку.

Щодо посилань Позивача на те, що операції ТОВ Інкон констакшн за грудень 2015 року, ТОВ Ейвері за листопад 2015 року, ТОВ Діналекс за вересень-жовтень 2015 року ТОВ Дакар Констракшн за серпень, жовтень-листопад 2015 року, ТОВ Марсі Траст Груп за серпень 2015 року підтверджуються судовими рішеннями у справі №804/5171/16, то вони не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляціної інстанцій.

Так, 12 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, позов ТОВ Укрспецолива задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року №0000231400.

Так, Верховним Судом постановою від 16 січня 2019 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі №804/5171/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

За результатами розгляду цієї справи 1 жовтня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким у позові ТОВ Укрспецолива відмовив та зазначив про непідтвердженість матеріалами справи фактичного здійснення ТОВ Ікон Констракшн , ТОВ Ейвері , ТОВ Діналекс , ТОВ Дакар Констракшн , ТОВ Марсі Траст Груп послуг на загальну суму 18 269 400 грн.

Тобто твердження про підтвердженість фактичного здійснення операцій судовим рішенням у справі №804/5171/16 є необґрунтованим, а також таким, що не ґрунтується на положеннях частин четвертої та п`ятої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, судами оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень процесуального законодавства.

При цьому межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Отже наведені вище обставини вказують на те, що за результатами дослідження і оцінки доказів у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача належних і допустимих доказів щодо здійснення операцій із зазначеними вище контрагентами, до безпідставного формування податкового кредиту та витрат за цими операціями.

Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття рішень), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість Позивачем з огляду на приписи процесуального закону (частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час прийняття рішення) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з відповідними контрагентами.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецолива залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх