Рішення

від 01.04.2010 по справі 2/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/86

01.04.10

За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»

До                       1. Колективного підприємства «Звенигора»

   2. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної   

       інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»

про                      визнання права власності   

Суддя   Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Матвійчук А.В. –представник за довіреністю;

Від відповідача -1 не зявився

Від відповідача-2 не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про  визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.  та зобовязання відповідача-2 вчинити дії по реєстрації права власності позивача на зазначене приміщення, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –85,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 10.03.2010 було порушено провадження в справі  № 2/86 та призначено її  до розгляду на 25.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 розгляд справи було відкладено на 01.04.2010.

В судовому засіданні 01.04.2010 представник позивача  заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.  В обгрунтування позовних вимог позивач у позові посилався на те, що він є власником об'єкту нерухомого майна, а саме нежилого приміщення (склад), розташованого за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м., яке знаходиться на орендованій ним земельній ділянці і було відремонтовано відповідачем-1 на замовлення і за кошти позивача згідно умов договору будівельного підряду на виконання робіт № 28/12 від 28.12.2007. Але відповідач-2 після проведення технічної інвентаризації об’єкту та виготовлення технічного паспорту об’єкту - не здійснив реєстрації права власності позивача на таке нерухоме майно, чим порушено право власності позивача.

Відповідач-1 в судове засідання 01.04.2010 своїх представників не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання, в якому просив розглядати справу № 2/86 без участі представника відповідача-1. Також, відповідач-1 зазначав про те, що він проти позову не заперечує.

В судове засідання 01.04.2010 відповідач-2 свого представника повторно не направив, відзиву та витребуваних документів –не надав, про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Суд зазначає про те, що відповідач-2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2007 між позивачем –ТОВ «Ромстал Україна», як замовником, та відповідачем –1 –КП «Звенигора», як підрядником, було укладено договір будівельного підряду на виконання робіт № 28/12 (далі –договір № 28/12 від 28.12.2007), відповідно до умов якого за завданням замовника підрядник зобов’язується на власний ризик провести роботи на об’єкті замовника на об’єкті: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а, а замовник зобов’язується надати підряднику фронт робіт, прийняти від підрядника роботи та оплатити їх (п.1.1).

Умовами договору № 28/12 від 28.12.2007 сторони погодили ціну договору, строки виконання робіт, фінансування робіт, приймання –передачу закінчених робіт,  права та обов’язки сторін, проведення розрахунків, тощо.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем-1 було виконано обумовлений обсяг робіт по договору № 28/12 від 28.12.2007, передано виконані роботи по актам виконаних робіт на обумовлену договором суму, роботи були прийняті позивачем та оплачені повністю, що відповідачем –1 по справі –не заперечувалось.

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008, укладеного між Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, відповідно до умов якого позивачу на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 962/1623 за Актом приймання –передачі від 28.11.2008 було передано в оренду (строкове платне користування) на 5 років земельну ділянку по вул. Новокостянтинівська, 4-а в Оболонському районі міста Києва розміром 0,7039 га, цільове призначення –для реконструкції та обслуговування торговельно-складських будівель і споруд, кадастровий номер –8 000 000 000:78:141:0021.

Відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок по вул. Новокостянтинівська, 4-а в Оболонському районі міста Києва, виготовленого станом на 25.06.2009 та затвердженого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, та Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку  № 4а (літ. ХІ), загальна площа  нежилого приміщення (склад), розташованого за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ) складає 1 489,9 кв.м., і зазначене приміщення складається з приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.

Як зазначав позивачу у позові, ним було подано звернення до відповідача-2 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.

Але листом № 52310 від 08.12.2009 відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м., мотивуючи свою відмову п. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,а  саме тим, що позивачем не надано правовстановлюючого документу на приміщення.

Позивач вважає відмову відповідача-2 у реєстрації права власності незаконною та такою, що порушує  набуте ним право власності на  нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445 (Далі –Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 Цивільного кодексу України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було замовлено, оплачено та прийнято від відповідача-1 підрядні роботи  на об’єкті позивача за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а, які були виконані згідно договору № 28/12 від 28.12.2007. За результатами виконання робіт по договору № 28/12 від 28.12.2007 відповідачем-1 було відремонтовано об’єкт нерухомості, загальна площа якого склала 1 489,9 кв.м., що підтверджується Технічним паспортом на нежитловий будинок та Журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку  № 4а (літ. ХІ) по вул. Новокостянтинівська, 4а, і відповідно, позивач згідно ст. 144 Господарського кодексу України, ст. 331 Цивільного кодексу України набув право власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.  внаслідок його створення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на  нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.  - є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також, відповідач-2 відмовивши позивачу листом № 52310 від 08.12.2009 у реєстрації права власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м. порушив право власності позивача на зазначений об’єкт нерухомості, оскільки позивачем було доведено правомірність набуття права власності на вказане приміщення, а відповідно до вимог Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України  право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.  

А тому, позовна вимога позивача про зобовязання відповідача-2 зареєструвати право власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м. –є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Державне мито  і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на  відповідачів пропорційно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:      

1.          Позов задовольнити .

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (код ЄДРПОУ 32346937; місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а)  право власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.

3.          Зобовязати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»(01001 м.Київ, вул.  Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (код ЄДРПОУ 32346937; місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а)  право власності на нежиле приміщення (склад), розташоване за адресою: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а (літ. ХІ), загальною площею 1 489,9 кв.м., а саме: приміщення № 1 склад, загальною площею 1 489,9 кв.м.

4.          Стягнути з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.  Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»(код ЄДРПОУ 32346937; місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а) судові витрати по сплаті державного мита –42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

5.          Стягнути з Колективного підприємства «Звенигора»(місцезнаходження: 18000 м.Черкаси, вул. Слави, 1, код ЄДРПОУ 21383264) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»(код ЄДРПОУ 32346937; місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а) судові витрати по сплаті державного мита –42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

6.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

7.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                     І.О.Домнічева