Постанова

від 10.03.2021 по справі 910/1240/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа№ 910/1240/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 10.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 (повний текст рішення підписано 12.10.2020)

у справі № 910/1240/20 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до 1. Головного управління Національної поліції в Черкаській області

2. Прокуратури Черкаської області

3. Державної казначейської служби України

третя особа: Державне підприємство "Смілянське лісове господарство"

про стягнення 8 268 350,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач-1), Прокуратури Черкаської області (далі - відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3) про стягнення 8 268 350, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що йому завдана матеріальна шкода у розмірі 56 800, 00 грн., у зв`язку із незаконними діями органу досудового розслідування ГУ НП України в Черкаській області, а саме пошкодженням речових доказів (пиломатеріалів з вільхи, дошка не обрізна, загальним об`ємом 29, 202 м3) та внаслідок їх неповернення власнику, 8 206 550, 00 грн. - втраченого прибутку за контрактом № 005 від 26.05.2016 на поставку пиломатеріалів, 5 000 грн. - витрати за проведення експертизи пиломатеріалів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що позивачем не доведено факту нанесення йому шкоди саме протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів 1 та 2, причинного зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів 1 та 2 і шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.

Крім того, позивачем не доведено завдання йому шкоди у вигляді втраченого прибутку за контрактом №005 від 26.02.206 на поставку пиломатеріалів, не підтверджено її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданими збитками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична-особа-підприємць ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що матеріальна шкода, яка заподіяна незаконними діями посадових осіб відповідачів 1 та 2, полягає в безпідставному відкритті кримінального провадження, неповерненні тимчасово вилученого майна позивачу, а згодом у неповерненні речових доказів, неналежному та тривалому їх зберіганні, і як наслідок зменшення їх якості (пошкодження товару, втрата товарного вигляду пиломатеріалами, що підтверджено висновком експерта).

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов необгрунтовного висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 не намагалась отримати майно, оскільки слідчим в постанові про закриття провадження не було вирішено питання про повернення тимчасово вилученого майна та речових доказів. У свою чергу, апелянт звертався з листами до ДП "Смілянське лісове господарство" та до СУ ГУНП України в Черкаській області про повернення майна.

Апелянт наголошує, що факт пошкодження майна доведено висновком експерта-оцінювача Губського М.В. №180-10-19 від 25.10.2019, в якому вказано, що вартість шкоди завдана внаслідок втрати якості пиломатеріалу в розмірі 56 800 грн.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок невиконання умов контракту №005 від 26.02.2016 на поставку пиломатеріалів, UAB "Vilniaus Medienos Prekyba" розірвано в односторонньому порядку контракт, внаслідок чого вона не отримала прибуток від виконання даного контракту.

Узагальнені доводи відзиву Головного управління Національної поліції в Черкаській області на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-1 у своєму відзиві, наданому до суду 02.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-1 вказує, що з 06.12.2016 на підставі рішення суду, яким скасовано арешт на майно, ОСОБА_1 мала вільний доступ до нього та повне право відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України отримати належне їй майно, що було вилучено в ході проведення огляду місця події 28.10.2016. Однак, не скористалась своїм правом на отримання власного майна. ГУНП в Черкаській області, з огляду на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 06.12.2016, не мало правових підстав чинити перешкоди в користуванні особистим майном ОСОБА_1 .

Відповідач-1 зазначає, що Прокуратурою Черкаської області 28.12.2017 керуючись ст. ст. 36, 110, 174 Кримінального процесуального кодексу України прийнято постанову про скасування накладеного арешту на майно Придніпровським районним судом м. Черкаси від 02.11.2016, а саме пиломатеріалів з вільхи об`ємом 29,202 м3 визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні, в постанові вказано, що її копію направлено володільцю майна ОСОБА_1 Проте, з 28.12.2017 ФОП ОСОБА_1 не вчиняла заходів щодо його повернення, у зв`язку з чим, своїми діями призвела до збільшення терміну зберігання майна.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області звертає увагу, що апелянт не вчиняла жодних дій, які передбачені приписи статей 303, 304, 306, 307 КПК України, якими регламентовано порядок оскарження та розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, в тому числі скарг володільця тимчасово вилученого майна при неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідач-1 стверджує, що скаржником в установленому порядку не доведено наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) ГУНП в Черкаській області. Працівниками слідчого управління ГУНП в Черкаській області, вчинені всі дії щодо арешту майна та його схоронності з додержанням всіх норм чинного законодавства.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області вказує, що позовна заява не містить обґрунтування та довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУНП в Черкаській області та збитками, які позивачка, наче б то зазнала за неналежне виконання умов контракту №005 від 26.02.2016.

Узагальнені доводи відзиву Прокуратура Черкаської області на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Прокуратура Черкаської області у своєму відзиві, наданому до суду 04.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-2 вказує, що судові рішення щодо визнання незаконними дій чи бездіяльності працівників органів прокуратури відсутні, а відтак, відсутні і підстави для покладення відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду (за умови її наявності) на органи прокуратури. Також, відсутні докази протиправної поведінки та причинно-наслідковий зв`язок між дією та завданою шкодою, оскільки з моменту отримання ОСОБА_1 ухвали суду апеляційної інстанції від 06.12.2016, якою скасована ухвала суду про арешт майна, позивачки не зверталась до органу досудового розслідування та прокурора у кримінальному провадженні щодо повернення майна.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

15.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивачки до суду надійшли відповідь на відзив Головного управління Національної поліції в Черкаській області та відповідь на відзив Прокуратури Черкаської області, які за своїм змістом є тотожними апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 справу № 910/1240/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/1240/20 та призначений розгляд справи на 16.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та відкладено розгляд справи на 25.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Призначено справу №910/1240/20 до розгляду в режимі відеоконференції на 25.01.2021. Доручено Господарському суду Черкаської області забезпечити проведення відеоконференції 25.01.2021 у приміщенні Господарського суду Черкаської області (бульвар Шевченка, 307, Черкаси, Черкаська область, 18005).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 оголошено перерву у розгляді справи № 910/1240/20 до 10.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 розгляд справи №910/1240/20 відкладено на 10.03.2021.

Явка представників сторін

Відповідач-3 в судове засідання, призначене на 10.03.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача-3 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-3.

Позиції учасників справи

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 10.03.2021 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області у судовому засіданні Господарського суду Черкаської області в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "Easy Con" 10.03.2021 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Прокурор міста Києва в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 10.03.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.10.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала митну декларацію №902040000/2016/403125 до митного поста Сміла Черкаської митниці ДФС, за якою задекларовано до оформлення в митному режимі експорту (ЕК10) товар пиломатеріали з вільхи, без подальшої обробки, не лущені, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з`єднань, свіжопиляні: дошка не обрізна (3 сорт) - 21,458 м.куб. (розмір 53х140-260х3000мм); дошка не обрізна (2 сорт) - 3,773 м.куб. (розмір 50х270-480х3000мм); прокладки б/с - 0,3 м.куб. (розмір 20/50х20/80х1100мм). Всього: 25,531 м.куб. Виробники: ФОП Литвиненко К.В., ФОП Левківський М.А., UA загальною вагою брутто 23900 кг та вартістю 3191,38 Євро, що поставлявся ФОП ОСОБА_1 на адресу компанії UAB Vilniaus Medienos Prekyba (Juozapaviciaus pr.48A-20, LT-45222, Kaunas, Lietuva,) транспортним засобом державні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на виконання зовнішньоекономічного контракту №005 від 26.02.2016 на підставі комерційного інвойсу від 03.10.2016 №105, товарно-транспортної накладної (CMR) від 19.10.2016 А№ 928957 та сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 20.10.2016 №ЧР030960.

26.10.2016 під час здійснення митного контролю вантажу, головним державним інспектором митного поста "Сміла" Чераської митниці ДФС Умновим М.І. встановлено, що фактична кількість пред`явленого до митного оформлення експорту товару пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна становить 27,030 м3, що на 1,799 м3 більше ніж було задекларовано за митною декларацією №902040000/2016/403125 та зазначено в комерційному інвойсі від 03.10.2016 №105 і сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 20.10.2016 №ЧР030960. При цьому, загальна кількість дошок становить 576 шт., що на 6 шт. більше ніж, зазначено у пакувальному листі від 03.10.2016 №105 (570 шт.).

27.10.2016 за даним фактом уповноваженою посадовою особою Черкаської митниці ДФС, за наявності приводів та підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 491 Митного кодексу України, відносно громадянки України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №97/90204/16 за ст. 472 Митного кодексу України, яким вилучено 1,799 м3 пиломатеріалів з вільхи вартістю 6 343, 55 грн.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.12.2016 (справа № 712/13585/16-п) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 100 відсотків вартості предметів правопорушення на суму 6343 грн. 55 коп., з конфіскацією на користь держави товару пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна у кількості 1,799 м3.

У свою чергу, 25.10.2016 слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250000000313 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України з приводу того, що 20.10.2016 до митного посту Сміла Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала документи для митного оформлення в режимі експорт , в ході перевірки яких виявлені ознаки підроблення, а саме невідповідність заявлених розмірів пиломатеріалів та виданого сертифікату про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.

Постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 31.10.2016 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250000000313 від 25.10.2016 предмети, вилучені в даному кримінальному провадженні, а саме: пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна, загальним об`ємом 29,202 м3, з яких 1, 799 м3 вказаних пиломатеріалів вилучено Черкаською митницею ДФС згідно з протоколом про порушення митних правил № 97/90204/16 від 27.10.2016. Пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна, загальним об`ємом 29,202 м3, з яких 1,799 м3 вказаних пиломатеріалів вилучено Черкаською митницею ДФС згідно з протоколом про порушення митних правил № 97/90204/16 від 27.10.2016 - після проведення перевірок та всіх слідчих дій здано на відповідальне зберігання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2016 у справі № 711/9357/16-к задоволено клопотання слідчого про арешт майна. З метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт, який передбачає заборону відчуження, на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме на пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна загальним об`ємом 29,202 м3, визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні №12016250000000313 постановою від 31.10.2016 старшого слідчого СУ ГУ НП в Черкаській області Фрей А.П.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області (провадження № 11-сс/793/543/2016) від 06.12.2016 скасовано ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2016, якою накладено арешт на дошки не обрізні, загальним об`ємом 29, 202 м3, що належать ФОП ОСОБА_1, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за №12016250000000313 постановою від 31.10.2016.

Постановою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.12.2017 кримінальне провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито, у зв`язку з встановленою відсутністю події кримінального правопорушення.

Постановою Прокуратури Черкаської області від 28.12.2017 скасовано накладений арешт Придніпровським районним судом м. Черкаси від 02.11.2016 на майно, а саме на пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізана загальним об`ємом 29,202 м3, яке належить ОСОБА_1, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Копію постанови направлено володільцю майна ОСОБА_1 .

Постановою Прокуратури Черкаської області від 18.12.2019 скасовано постанову Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.12.2017 про закриття кримінального провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з тим, що старшим слідчим у вказаній постанові не вирішено питання речових доказів, а саме: пиломатеріалів з вільхи та дошки необрізні, загальним об`ємом 29,202 м3.

Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.12.2019 кримінальне провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито, у зв`язку з встановленою відсутністю події кримінального правопорушення. Майно ФОП ОСОБА_1, а саме: пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна загальним об`ємом 29 202 м3, які знаходяться на зберіганні у ДП Смілянське лісове господарство за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Будки, вул. Незалежності, 16 - повернуто власнику (ОСОБА_1).

Звертаючись з позовом позивач посилався на те, що йому завдана матеріальна шкода у розмірі 56 800, 00 грн., у зв`язку із незаконними діями органу досудового розслідування ГУ НП України в Черкаській області, а саме пошкодженням речових доказів (пиломатеріалів з вільхи, дошка не обрізна, загальним об`ємом 29, 202 м3), внаслідок їх неповернення власнику і 8 206 550, 00 грн. - втраченого прибутку за контрактом № 005 від 26.05.2016 на поставку пиломатеріалів, 5 000 грн. - витрати за проведення експертизи пиломатеріалів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Дії (бездіяльність) ГУНП в Черкаській області та Прокуратури Черкаської області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 Кримінального процесуального кодексу України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок № 1104) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 169 Кримінального процесуального кодексу України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому, відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Як вказувалось вище, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області (провадження № 11-сс/793/543/2016) від 06.12.2016 скасовано ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2016, якою накладено арешт на дошки не обрізні, загальним об`ємом 29, 202 м3, що належать ФОП ОСОБА_1, визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні за №12016250000000313 постановою від 31.10.2016.

Постановою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.12.2017 кримінальне провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито, у зв`язку з встановленою відсутністю події кримінального правопорушення.

Постановою Прокуратури Черкаської області від 28.12.2017 скасовано накладений арешт Придніпровським районним судом м. Черкаси від 02.11.2016 на майно, а саме на пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізана загальним об`ємом 29,202 м3, яке належить ОСОБА_1 визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні. Копію постанови направлено володільцю майна ОСОБА_1 .

В подальшому, постановою Прокуратури Черкаської області від 18.12.2019 скасовано постанову Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.12.2017 про закриття кримінального провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з тим, що старшим слідчим у вказаній постанові не вирішено питання речових доказів, а саме: пиломатеріалів з вільхи та дошки необрізні, загальним об`ємом 29,202 м3.

Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.12.2019 кримінальне провадження №12016250000000313 від 25.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито, у зв`язку з встановленою відсутністю події кримінального правопорушення. Майно ФОП ОСОБА_1, а саме: пиломатеріали з вільхи, дошка не обрізна загальним об`ємом 29 202 м3, які знаходяться на зберіганні у ДП Смілянське лісове господарство за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Будки, вул. Незалежності, 16 - повернуто власнику ( ОСОБА_1 ).

З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що згідно з обов`язковими до виконання приписами ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у разі скасування арешту. В ухвалі Апеляційного суду Черкаської області від 06.12.2016 та у постанові Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.12.2017 не вирішено питання про повернення арештованого майна власникові. Натомість, питання щодо повернення власнику пиломатеріалів з вільхи, дошка не обрізна загальним об`ємом 29 202 м3, які знаходяться на зберіганні у ДП Смілянське лісове господарство за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Будки, вул. Незалежності, 16, вирішено постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.12.2019.

Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що слідче управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області всупереч чинному законодавству вирішило питання щодо повернення власнику майна лише 20.12.2019.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

На підтвердження понесення збитків ФОП ОСОБА_1 надала висновок №180-10-19 від 25.10.2019, який виконаний експертом-оцінювачем Губським М.В. Відповідно до вказаного висновку вартість шкоди, що завдана ПП ОСОБА_1 внаслідок втрати якості пиломатеріалу, у зв`язку із неналежним зберіганням протягом трьох років пиломатеріалів вільхи не обрізаної в кількості 25,5 м.куб., становить - 56 800,00 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Дослідивши висновок експерта-оцінювача Губського М.В. №180-10-19 від 25.10.2019, колегія суддів встановила, що у вказаному висновку експерта відсутні відомості про те, що він підготовлений для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і дані, що саме майно, яке було вилучено у ФОП ОСОБА_1, досліджувалось.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що висновок експерта-оцінювача Губського М.В. №180-10-19 від 25.10.2019 є недопустимим та неналежним доказом, у зв`язку з чим, не приймає його до уваги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач звертався до відповідачів про повернення майна після винесення постанови слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.12.2019 про закриття кримінального провадження №12016250000000313 від 25.10.2016.

Також, перебування майна на зберіганні в Державному підприємстві "Смілянське лісове господарство" підтверджуються ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2019, в якій розглянуто клопотання Державного підприємства "Смілянське лісове господарство" щодо речових доказів, які належать ФОП ОСОБА_1

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не довів наявність збитків у розмірі 56 800,00 грн. у зв`язку із втратою якості пиломатеріалу, як однієї із трьох умов для притягнення органу дрежавної влади до відповідальності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задовленні позову в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56 800, 00 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 8 206 550, 00 грн. втраченого прибутку за контрактом № 005 від 26.05.2016 на поставку пиломатеріалів, слід зазначити наступне.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідачів, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідачів є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювачів збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювачів та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювачів є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надала відповідних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходу у розмірі 8 206 550,00 грн., а також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення втраченого прибутку.

Положення частини 1 статті 225 Господарського кодексу України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не доведено збитків у розмірі 8 206 550,00 грн., причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та збитками, які апелянт зазнав за неналежне виконання умов контракту №005 від 26.02.2016.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 206 550,00 грн. втраченого прибутку за контрактом № 005 від 26.05.2016 на поставку пиломатеріалів.

Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5 000 грн. витрат за проведення експертизи пиломатеріалів, оскільки, як вказувалось вище, висновок експерта-оцінювача Губського М.В. №180-10-19 від 25.10.2019 не є належним доказом у справі, у зв`язку з чим, відсутні підстави для покладання вказаних витрат на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/1240/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/1240/20 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1240/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1240/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1240/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.03.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім