Ухвала

від 11.03.2021 по справі 904/3594/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.03.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3594/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової I.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальінстю "Болид К"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р.

( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.11.2020 р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Комерційне підприємство "Оріон-Плюс",

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетрум",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 911 973,35 грн. та визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 662 803,40 грн., що складають суму заборгованості за видатковими накладними № № РН-0000066 від 23.05.2018 р.; РН-0000067 від 23.05.2018 р.; 87 878,02 грн. - річних; 161 291,93 грн. - інфляції грошових коштів та визнання недійсним договір № 11/10 від 05.10.2017 р. з наявним третейським застереженням.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар відповідно до видаткових накладних № № РН-0000066 від 23.05.2018 р.; РН-0000067 від 23.05.2018 р..

Також, Позивач заперечує укладання ним договору 11/10 від 05.10.2017 р. у редакції наданій Відповідачем, відтак і третейське застереження у наданому Відповідачем договорі останнім не підписувалося.

В обгрунтування позовних вимог пов`язаних із визнанням недійсним договору, Позивач зазначає, що наданий Відповідачем спірний договір: не укладався ТОВ "КП "Оріон-плюс"; не підписаний повноважним представником ТОВ "КП "Оріон-плюс"; особа підписанта - ОСОБА_1 є невідомою ТОВ "КП "Оріон-плюс"; довіреності на ім`я ОСОБА_1 для укладання договору не видавалося; статус та посада підписанта - ОСОБА_1 не зазначено; відсутні докази схвалення такого договору з боку ТОВ "КП "Оріон-плюс"; договір має ознаки підробленого доказу.

Враховуючи зазначене, Позивач вважає, що договір суперечить закону в ч. 2 ст. 207 ЦК України і підлягає визнанню недійсним повністю.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. позовні вимоги задоволено. Визнаний недійсним договір № 11/10 від 05.10.2017 р. з наявним третейським застереженням. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - 1 662 803,40 грн. - основного боргу; 161 291, 93 грн.- інфляції грошових коштів; 87 878,02 грн.- річних; 30 781,62 грн. - судового збору.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.

Щодо Договору № 11/10 від 05.10.2017 р. з наявним третейським застереженням недійсним, то враховуючи, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наступне схвалення Позивачем спірного правочину, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачем не доведено належними доказами того факту, що спірний договір був підписаний уповноваженою особою, а поставка за спірними накладними була здійснена на підставі Договору поставки № 11/10 від 05.10.2017 р.

Враховуючи, що судом Договір № 11/10 від 05.10.2017 р. визнано недійсним, у зв`язку з тим, що він був підписаний не уповноваженою особою та без волевиявлення Позивача, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що і третейське застереження, викладене у даному договорі з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не укладалося.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Болид К" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти ухвалу про залишення позову без розгляду. Разом з тим, в апеляційній скарзі Скаржник просив суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи ( щодо відсутності відповідних повноважень у підписанта Договору з боку Позивача ), а також з порушенням норми процесуального права ( пункт 7 частини 1 ст. 226 ГПК України ), а тому підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків Апелянта, оскільки рішенням визнано недійсним договір, який стосується прав та обов`язків Апелянта.

При цьому Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що предметом спору серед іншого було визнання недійсним договору №11/10 від 05.10.2017 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем. При цьому п. 1.2 Договору визначено, що предметом Договору є також відступлення Позивачем прав вимоги. В подальшому це положення Договору конкретизується в пунктах 10.2-10.9 Договору. Зокрема, в пункті 10.3 Договору зазначено, що Позивач відступає Відповідачу права вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю Болид К всіх зобов`язань по оплаті заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які виникнуть та/або можуть виникнути в подальшому в строк з 05.10.2017 р. по 31.12.2019 р. на підставі факту поставки (іншої форми передачі права власності) товару Позивачем на користь Апелянта.

Водночас, на думку Скаржника, враховуючи те, що предметом Договору серед іншого є відступлення Позивачем Відповідачу прав вимоги щодо оплати Апелянтом грошових коштів, очевидним є те, що Договір є підставою виникнення у Апелянта відповідних прав та обов`язків.

Скаржник наголошує на тому, що договір від імені Позивача підписаний ОСОБА_1. При цьому Позивач 08.06.2016 р. видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність, згідно з текстом якої ОСОБА_1 має право представляти інтереси Позивача перед юридичними особами, а також право підписувати від імені - Позивача будь-які договори, не заборонені законодавством України. Зазначена довіреність була чинною на момент підписання Договору. Викладене свідчить, що у особи, яка підписала спірний Договір з боку Позивача, на момент його підписання були відповідні повноваження. Тобто в даному випадку з боку Позивача було повністю дотримано вимогу ст. 207 ЦК України, якою визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Наведене в свою чергу виключає можливість визнання Договору недійсним. Що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо недійсності Договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що всі видаткові накладні, за якими Позивач просить стягнути заборгованість, а також всі інші первинні документи ( рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні ), складені Позивачем на виконання правочину з поставки товару, містять посилання на Договір. Зазначене дає підстави зробити висновок, що поставка товару, за який Позивач просить стягнути заборгованість, здійснювалась в рамках виконання Договору і саме Договір разом з законодавством України регулює правовідносини, що виникли між сторонами в рамках поставки продукції, за яку Позивач просить стягнути заборгованість. Договір містить третейське застереження, що всі спори, пов`язані з виконанням або невиконанням цього договору, в тому числі спори про стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 3% річних, інфляційних тощо, розглядаються третейським судом, склад якого сторони погодили в договорі. На думку Апелянта, спір по даній справі № 904/3594/20 є саме таким спором, який має розглядатись третейським судом, склад якого погоджений Позивачем та Відповідачем.

Апелянт долучив до даної апеляційної скарги доказ - копію довіреності Позивача, посилаючись на те, що не приймав участі під час розгляду справи судом, а дізнався про рішення лише у лютому 2021 року. У зв`язку з цим Апелянт не надав доказ, долучений до даної апеляційної скарги, з причини, яка об`єктивно не залежала від Апелянта.

Від Скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких ТОВ "Болид К" просить апеляційний суд додатково до вимог, заявлених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. по справі № 904/3594/20, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 р. по справі № 904/3594/20.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальінстю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що за відомостями ЄДРОПУ - ТОВ Болид к та ТОВ Цертум : знаходяться за спільною адресою м. Дніпро вул. Академіка Белелюбського буд.68 кв.211.; мають одних і тих самих засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; засновник ТОВ Цертум ОСОБА_3 є одночасно директором ТОВ Болид-к . Зазначене підтверджує факт того, що одні і ті самі особи діють спільно з метою недопущення списання коштів з ТОВ Цертум відповідно до рішення у даній справі, у тому числі зловживаючи правом апеляційного оскарження. Цілком очевидно, що ТОВ Болид-к було обізнане про існування спору по даній справі ще під час розгляду справи у суді першої інстанції, але зловживало правом апеляційного оскарження.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не вирішував права та обов`язки ТОВ Болид к . Посилання ТОВ Болид к на існування у нього прав та обов`язків на підставі договору № 11/10 від 05.10.2017 р. є неспроможним, а твердження ТОВ Болид к про набуття ним від ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс прав вимоги до ТОВ Цертум на підставі п. 10.2-10.9 договору № 11/10 від 05.10.2017 р. ( які ТОВ Болид к вважає договором 17/08 ) спростовується судовим рішенням у справі № 904/209/19 яке набрало законної сили. Вказаним рішенням суду встановлено, що права вимоги до ТОВ Болид к не відступалися ТОВ Комерційне підприємство Оріон-шнос на користь ТОВ Цертум , заміна кредитора не відбувалась.

Товариство також вказує на те, що рішення у даній справі в частині визнання недійсним договору № 11/10 від 05.10.2017 р. ніяк не стосується прав та обов`язків ТОВ Болид к , оскільки будь-якої зміни кредитора ТОВ Болид к з ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс на ТОВ Цертум не відбулося, а отже ТОВ Болид к не є особою, права та обов`язки якої зачіпаються рішення суду першої інстанції у даній справі. Враховуючи викладене, доцільним є закриття апеляційного провадження у справі на підтаві п. 3. ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Крім того, щодо наданої Скаржником довіреності від 08.06.2016 р., Позивач заперечує видачу ним довіреності від 08.06.2016 р. на ім`я ОСОБА_1 , про що також свідчать нотаріально посвідчені заяви осіб які працювали директорами підприємства Позивача, які були надані суду першої інстанції. Також на підставі ч. 1 ст. 87 ГПК України надається заява свідка ОСОБА_5 відносно довіреності нібито виданої ним на ім`я ОСОБА_1 .

Разом з цим, надана ТОВ Болид к має дефекти: не підписувалась ОСОБА_5 ; містить печатку іншого підприємства ТОВ Оріон плюс ( і. к. 31076085 ) замість ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс ( і. к. 38359454 ). Не містить будь-яких ідентифікуючих ознак уповноваженої особи ОСОБА_1 ( напр, адреса, ідентифікаційний код, паспортні дані). Відсутність будь-якої ідентифікуючої інформації відносно ОСОБА_1 не дає змоги встановити дану особу, отримати від неї пояснення щодо даної довіреності, про неможливість допиту та встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 вказано і у листі № 43.6/597 від 19.02.2021 р. старшого слідчого поліції ОСОБА_6 . Крім того, не зрозуміло яким чином, у розпорядженні ТОВ Болид к могла виявитись така довіреність враховуючи, що ТОВ Болид к не є стороною договору № 11/10 від 05.10.2017 р.. Тоді як у ТОВ Цертум такої довіреності у розпорядженні не було під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час апеляційного провадження. І це при тому, що ТОВ Болид к знаходяться з спільно адресою, мають спільних засновників, а директор ТОВ Болид к є засновником ТОВ Цертум . Не надало ТОВ Болид к такий доказ і у справу № 904/209/19 рішенням у якій з ТОВ Болид к на користь ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс було стягнуто 566 930 грн.. Серед іншого, Позивач також звертає увагу на те, що у рамках справи № 904/5840/18 примірник договору посвідчено адвокатом ТОВ Цертум Биструшкіним О.С. не містить п. 1.2 догвору № 11/10 від 05.10.2017 р..

Позивач наголошує на тому, що сам договір № 11/10 від 05.10.2017 р. і зокрема п. 1.2. договору, на який в обгрунтовання порушення власних прав та інтересів посилається ТОВ Болид к є підробленим доказом, про що зазначалось при розгляді апеляційної скарги ТОВ Цертум .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цетрум" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Від Скаржника надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів, а саме копії заяви керівника Позивача щодо виправлення недоліків які містяться в раніше наданій Скаржником копії довіреності виданій ОСОБА_1 .

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував факт написання такої заяви керівником підприємства.

Від ТОВ Болид К надійшло чергове клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи - копія укладеного між Позивачем та ТОВ Болид К договору щодо представницьких відносин.

Представник Позивача у судовому засіданні також заперечував факт укладання вказаної угоди.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова I.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Болид К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. у справі № 904/3594/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 46 172 грн. 40 коп. та доказів надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Цетрум" копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Від Позивача до суду надійшла заява, в якій він просить суд не приймати до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Болид К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020р. у справі № 904/3594/20, посилаючись на те, що рішення у даній справі в частині визнання недійсним договору 11/10 від 05.10.2017 р. ніяк не стосується прав та обов`язків ТОВ "Болид К", оскільки будь-якої зміни кредитора ТОВ "Болид К" з ТОВ "Комепрційне підприємство "Оріон-плюс" на ТОВ "Цертум" не відбулося, а отже на думку Позивача, ТОВ "БолидК" не є ососбою, яка може оскаржувати рішення суду першої інстанції у даній справі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.03.2021 р. о 15:00 год..

У судовому засіданні 11.03.2021 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальінстю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" в період з лютого по травень 2018 здійснило на адресу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Цетрум" постачання товару на загальну суму 3 748 629,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 та в рахунках-фактури № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018.

На вказану вище суму Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-фактури.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 2 085 826,12 грн., що підтверджується банківською випискою.

Позивачем на адресу Відповідача надсилалися вимоги № 2510/67 від 25.10.2018 та № 0310/67 від 03.10.2018 про сплату боргу у сумі 1 662 803,40 грн..

Відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість у сумі 1 662 803,40 грн. за отриманий товар відповідно до видаткових накладних № № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 не сплатив.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати за отриманий товар в сумі 1 662 803,40 грн. Відповідач на момент розгляду спору не надав.

Позивачем до стягнення заявлено річні у сумі 87 878,02 грн. за загальний період з 24.05.2018 р. по 25.02.2020 р. та інфляцію грошових коштів за загальний період з червня 2018 року по січень 2020 року на суму 161 291,93 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених Позивачем вимог, посилався на те, що поставка товару за спірними накладними відбувалась на виконання договору № 11/10 від 05.10.2017 р., який серед інших його умов, містив третейське застереження.

В підтвердження вказаних заперечень, Відповідачем під час розгляду спору в суді першої інстанції було залучено до матеріалів справи оригінал вказаного договору; з часом представником Відповідача було залучено ще один примірник оригіналу договору № 11/10 від 05.10.2020 р., редакції яких різняться між собою.

Оглянувши вказаний договір в суді першої інстанції та зазначаючи про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" вказаний договір не укладався, та був підписаний з боку Позивача особою, яка не мала повноважень на його підписання, Позивач, з посиланням на ч. 3 ст. 237 ГПК України, звернувся до суду із заявою, про визнання правочину недійсним.

Як вбачається з Договору № 11/10 від 05.10.2017 р., оригінал якого було надано Відповідачем до матеріалів справи, угода була підписана з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - ОСОБА_1, а з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" - директором В.М. Гриб., інший примірник договору від імені позивача також містить підпис ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити такий Товар на умовах Договору.

П. 7.1 Договору сторони дійшли згоди, що всі спори, які виникають із даного Договору або в зв`язку з ним, в тому числі, але не обмежуються - спори про визнання Договору дійсним чи недійсним, укладеним чи неукладеним, про стягнення заборгованості за Договором, штрафних санкцій, інших видів зобов`язання, про стягнення 3 % річних, інфляції, збитків, моральної (немайнової) шкоди, про тлумачення Договору або його окремих положень і т.д., підлягає передачі на розгляд та остаточному рішенню третейським судом, який створений для розгляду даного спору за Договором.

Згідно з п. 7.3 Договору сторони обрали третейським суддею Нікітченко Ольгу Василівну, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місто реєстрації

АДРЕСА_1 розгляду спору визначається третейським судом та буде вказано в ухвалі третейського суду про призначення дати та місця розгляду спору ( п. 7.4 Договору ).

Визнання недійсним або неукладеним Договору не тягне за собою недійсність даного третейського застереження між сторонами ( п. 7.8 Договору ).

Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір вступає в силу (стає обов`язковим для сторін) з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо ні одна із сторін не заявила про розірвання договору, договір вважається пролонгований на тих же умовах на наступний календарний рік.

З інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 05.10.2017 р. ( дату укладання спірного договор у) на посаді керівника юридичної особи ( Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" ) перебував ОСОБА_7 з 16.06.2016 р.

За твердженням Позивача - на момент підписання спірного договору ОСОБА_1 не була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", а тому не мала права підписувати договір, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Також, на підтвердження вказаному, Позивачем надані заяви свідків, а саме: ОСОБА_7 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 16.06.2016 р. по 26.02.2018 р.); ОСОБА_8 ( директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 03.09.2012 р. по 31.07.2013р. та з 27.02.2018 р. по даний час); ОСОБА_5 ( директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 01.08.2013 р. по 15.06.2016 р.); ОСОБА_9 ( засновник та єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс".

Із вказаних заяв вбачається, що дані особи підтверджують той факт, що ОСОБА_1 не була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", не мала повноважень на укладання договорів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та є невідомою особою. Будь-яких довіреностей на ім`я ОСОБА_1 директорами та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не видавалося.

Крім того, Позивач зазначає, що між сторонами в період з лютого по травень 2018 здійснювалось постачання на адресу Відповідача товару без укладання договору за видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018, в яких, як і в в рахунках-фактурах № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018, помилково зазначено номер договору відступлення права вимоги ( № 11/10 від 05.10.2017) на підтвердження чого останній надає заяву свідка, а саме директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - ОСОБА_8 , яким були підписані та оформлені дані документи. Наведене знайшло своє відображення також у акті "Про результати інвентаризації бухгалтерських та первинних документів по взаємовідносинах ТОВ "КП "Оріон-плюс" та ТОВ "Цертум" з 01.01.2018 р. по 01.06.2018 р.", який складено на виконання наказу директора ТОВ "КП "Оріон-плюс" № 4-р від 03.03.2020 р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача суми решти заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Дізнавшись під час розгляду спору в суді першої інстанції про заперечення Відповідача з посиланням на існування укладеного між сторонами Договору № 11/10 від 05.10.2020 р., а також з`ясувавши наявність кількох договорів із зазначеними реквізитами, редакції яких різняться між собою та встановивши, що такий договір зі сторони ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не укладався, та був підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання, Позивач, з посиланням на ч. 3 ст. 237 ГПК України, звернувся до суду із заявою, про визнання правочину недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що дії Позивача по передачі товару за видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 та надання для оплати рахунків-фактур № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018 Відповідачу на загальну суму 3 748 629,52 грн., та дії Відповідача по прийняттю товару вказаного в видаткових накладних, а також часткова оплата отриманого товару, свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати за отриманий товар в сумі 1 662 803,40 грн. Відповідач на момент розгляду спору не надав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем до стягнення заявлено річні у сумі 87 878,02 грн. за загальний період з 24.05.2018 р. по 25.02.2020 р. та інфляцію грошових коштів за загальний період з червня 2018 року по січень 2020 року на суму 161 291,93 грн. Відповідачем розрахунок річних та інфляції грошових коштів оскаржено не було.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених Позивачем вимог, посилався на те, що поставка товару за спірними накладними відбувалась на виконання договору № 11/10 від 05.10.2017 р., який серед інших його умов, містив третейське застереження.

В підтвердження вказаних заперечень, Відповідачем 07.09.2020 р. до матеріалів справи було залучено оригінал вказаного договору; 06.10.2020 р. представником Відповідача було залучено ще один примірник оригіналу договору № 11/10 від 05.10.2020, редакції яких різняться між собою.

Досліджуючи заявлені Позивачем вимоги щодо недійсності правочину, місцевим господарським судом встановлено, що Договір від 05.10.2017 р. був підписаний неповноважною особою на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", яка не мала повноважень підписанта Позивача, оскільки внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості підтверджують, що ОСОБА_1 не перебувала на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", ОСОБА_1 не була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", не мала повноважень на укладання договорів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та є невідомою особою. Будь-яких довіреностей на ім`я ОСОБА_1 директорами та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не видавалося.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наступне схвалення Позивачем спірного правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Щодо третейського застереження, викладеного у Договорі поставки № 11/10 від 05.10.2017 р., господарський суд зазначив, що п. 7.8 договору, свідчить про обмеження права Позивача на судовий захист, оскільки добровільного погодження такої умови між сторонами не відбулося.

Враховуючи, що Договір № 11/10 від 05.10.2017 визнано недійсним, у зв`язку з тим, що він був підписаний не уповноваженою особою та без волевиявлення Позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що і третейське застереження, викладене у даному договорі з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не укладалося.

Отже, в основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для примусового стягнення зазначеної вище суми, враховуючи, що судом Договір № 11/10 від 05.10.2017 р. визнано недійсним, у зв`язку з тим, що він був підписаний не уповноваженою особою та без волевиявлення Позивача, що також є підставою вважати, що і третейське застереження, викладене у даному договорі з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не укладалося.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач ( Товариство з обмеженою відповідальністю "Цертум" ) подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та постановити ухвалу по справі № 904/3594/20 про залишення позову без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Цетрум" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. у справі № 904/3594/20 залишено без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Болид К" також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти ухвалу про залишення позову без розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції стосується його прав та обов`язків, але ТОВ "Болид К" не було залучено до участі в справі.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч.1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є Скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження ( аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі № 911/2635/17 ).

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не встановила у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи факту наділення ТОВ "Болид К" новими правами або покладення на нього нових обов`язків, або зміну його прав та/або обов`язків, або позбавлення певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж вплив цього рішення на інтереси Скаржника тощо. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. у справі № 904/3594/20 безпосередньо не стосується прав та обов`язків ТОВ "Болид К", судом першої інстанції не розглянуто та не вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є Скаржник, рішення суду не міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Позивача, що посилання ТОВ Болид к на існування у нього прав та обов`язків на підставі договору № 11/10 від 05.10.2017 р. є неспроможним.

Твердження ТОВ Болид К про набуття ним від ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс прав вимоги до ТОВ Цертум на підставі п. п. 10.2-10.9 договору 11/10 від 05.10.2017 р. спростовується судовим рішенням яке набрало законної сили.

Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 р. у справі № 904/209/19 встановлено, що предметом укладеного в рамках договору № 11/10 від 05.10.2017 р. договору № 17/08 уступки права вимоги є перехід від Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Оріон-плюс ( Первісний кредитор ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Цертум ( Новий кредитор ) права вимоги до Товариства з обмеоісеною відповідальністю Болид К виконання зобов`язань з оплати заборгованості, пені, трьох процентів річних її інфляційних втрат, які виникнуть та/або можуть виникнути в майбутньому, у строк з 05.10.2017 р. по 31.12.2019 р., на підставі факту поставки боржнику товару первісним кредитором. Тобто . в порушення положень статей 512 , 514 ЦК України за договором відступлення права вимоги № 17/08 передане зобов 'язання, яке не існувало на той момент і не містить ідентифікуючих ознак зобов`язання , що є предметом договору відступлення. З огляду на викладене , апеляційний господарський суд доходить до висновку , що зміни кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Болид К за Договором купівлі-продажу на підставі договору відступлення права вимоги № 17/08 не відбулось , тому Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Оріон-плюс на момент ухвалення оскарженого рішення мало право вимоги виконання Відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу .

Таким чином, права вимоги до ТОВ Болид К не відступалися ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс ( Позивач у даній справі ) на користь ТОВ Цертум ( Відповідач у даній справі), заміна кредитора не відбувалась, це встановлено рішенням суду.

Відтак, рішення у даній справі № 904/3594/20 в частині визнання недійсним договору № 11/10 від 05.10.2017 р. ніяк не стосується прав та обов`язків ТОВ Болид К , оскільки будь-якої зміни кредитора ТОВ Болид К з ТОВ Комерційне підприємство Оріон-плюс на ТОВ Цертум не відбулося, а отже ТОВ Болид к не є особою, яка може оскаржувати рішення суду першої інстанції у даній справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що Скаржник не є стороною спірного договору № 11/10 від 05.10.2017 р..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Встановивши наведені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальінстю "Болид К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. у справі № 904/3594/20.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 264, 269, 328 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальінстю "Болид К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 р. у справі № 904/3594/20 - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 15.03.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя I. Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус