Постанова

від 15.03.2021 по справі 908/2096/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2096/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді : Білецької Л.М. (доповідач),

суддів : Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року (повний текст складено 10 листопада 2020 року, суддя Топчій О.А.) у справі № 908/2096/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Саферо (АДРЕСА_3)

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.

Фізична особа - підприємець Філоненко Юрій Станіславович звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Саферо грошових коштів в сумі 32 100,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним набуттям відповідачем грошових коштів в сумі 32 100,72 грн., внаслідок чого відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що грошові кошти були сплачені позивачем на виконання відповідачем поставки товару на підставі рахунку на оплату № 67 від 06.02.2020р., але строки поставки товару між позивачем та відповідачем не було узгоджено, отже договір не відбувся, і за відсутності правової підстави грошові кошти в сумі 32 100,72 грн. є безпідставно набутими та підлягають стягненню з відповідача за приписами статті 1212 ЦК України.

Провадження у справі № 908/2096/20 здійснено в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване встановленням факту наявності договірних правовідносин сторін, відтак грошові кошти, перераховані позивачем, не можна вважати безпідставно набутими відповідачем, в силу чого такі кошти не підлягають стягненню на підставі положення статті 1212 ЦК України, якою позивач обґрунтував позовні вимоги, оскільки стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Грошові кошти в розмірі 32 100,72 грн. були сплачені позивачем на виконання договірних зобов`язань, оскільки своїми діями (здійснення оплати виставленого рахунку) позивач схвалив укладення договору в розумінні норми статті 203 ЦК України.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Філоненко Юрій Станіславович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Філоненка Юрія Станіславовича задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, в сумі 3 153,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд неправильно визначив характер спірних правовідносин при вирішення даного спору, не надав належної оцінки доказам у справі та матеріалам справи в цілому, протиправно вийшов за межі позовних вимог, встановивши між сторонами договірні правовідносини і дійшов протилежного висновку при вирішенні справи всупереч норм чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

В обґрунтування скарги позивач зазначив наступне:

- Судом не прийнято до уваги правовий висновок Верховного Суду у справі №190/18279/19, викладений в постанові від 22.10.2020 року щодо покладення саме на суд обов`язку з`ясування правової кваліфікації відносин сторін та яка правова норма підлягає застосуванню (за принципом jura novit curia ).

- Суд самостійно змінив предмет позову із стягнення заборгованості на повернення безпідставно набутого майна, чим порушив ч. 2 ст. 237 ГПК України, вийшовши за межі позовних вимог.

- В даній справі вбачається безпідставне збагачення відповідача за рахунок отримання грошових коштів від позивача, тому позивач наполягає на відсутності договірних правовідносин між сторонами та необхідності застосування норми статті 1212 ЦК України при вирішенні справи.

- Станом на момент пред`явлення позову виробнича необхідність в отриманні вказаного товару вже була відсутня, тобто відпала підстава для набуття відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем, договір купівлі-продажу між сторонами не укладався, тому суд безпідставно не застосував норму статті 1212 ЦК України.

- Хибними є твердження суду стосовно того, що адреса АДРЕСА_4 не має відношення до ТОВ Компанія Саферо , оскільки така адреса зазначена на всіх інтернет-сайтах з об`явами про надання послуг даним підприємством відповідача.

- В матеріалах справи міститься листування з електронних адрес сторін, що спростовує твердження про необізнаність відповідача щодо свого обов`язку здійснити поставку оплаченого товару.

- 19.11.2020 року представником позивача здійснено виїзд за місцем знаходження відповідача - АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, за даними адресами відповідач або директор відповідача - відсутні. Представником позивача також перевірено наявність боргових зобов`язань перед іншими особами і встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа №280/8085/20 за позовом ДПС у Запорізькій області про стягнення коштів за податковим боргом та вилучення готівки. Із наведеного вбачається, що відповідач не мав на меті відправити оплачений товар позивачеві, не вбачав договірних правовідносин між сторонами, відтак в діях відповідача вбачається шахрайство.

- Судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.03.2020 р. у справі № 357/4259/15-ц, відтак висновок суду про обрання неналежного способу захисту позивачем свого порушеного права є неправомірним, оскільки визначення правового способу врегулювання спору, норм права, що мають бути застосовані, є обов`язком суду і покладається на суд.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи № 908/2096/20 апеляційним господарським судом.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.01.2021 року на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, в якій представник позивача просив переглянути судове рішення, надавши правову оцінку доказам у справі, посилаючись на те, що приписами статті 1212 ЦК України передбачено всі можливі засоби захисту як договірних (п. 3 ч. 3 ст. 1212), так і без договірних відносин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ Компанія Саферо виставлено Фізичній особі - підприємцю Філоненку Ю.С. рахунок на оплату № 67 від 06.02.2020 на суму 32 100,72 грн. щодо оплати товару - круг абразивний відрізний та круг абразивний зачисний.

В рахунку № 67 зазначено: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта .

Платіжним дорученням №249 від 13.03.2020 позивач сплатив на рахунок відповідача суму 32 100,72 грн. із зазначенням призначення платежу: передплата зг. рахунка № 67 від 06.02.2020 за круги відрізні та зачисні, 1020 шт. в т.ч. ПДВ 20% 5350,12 грн .

Позивачем надано претензію від 15.07.2020, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача повернення грошових коштів в сумі 32 100,72 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зазначена претензія адресована директору ТОВ Компанія Саферо із зазначенням адреси: АДРЕСА_3

Позивач зазначив, що надіслав претензію відповідачеві службою доставки Нова пошта .

З експрес-накладної №59000534297900 від 16.07.2020 вбачається, що відправлення для одержувача ТОВ Компанія Саферо (ОСОБА_1) надіслано за адресою АДРЕСА_4

Відповідач заперечував отримання зазначеної претензії, оскільки поштове відправлення було надіслане за адресою, яка не є ані юридичною, ані поштовою адресою відповідача.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ Компанія Саферо є: АДРЕСА_3. Місцем проживання засновника ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_3 .

Доказів отримання відповідачем претензії не надано.

У відповіді на відзив позивач висловив заперечення проти виникнення між сторонами договірних відносин, зазначив, що сторонами не було досягнуто усіх істотних умов, відтак договір є неукладеним (таким, що не відбувся).

Також зауважив, що позивачем неодноразово надсилалися листи на електронну адресу відповідача та велися телефонні розмови щодо поставки товару.

Відповідач грошові кошти в сумі 32 100,72 грн. не повернув, поставку товару не здійснив, строків поставки з позивачем не погодив, що і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про витребування грошових коштів в сумі 32 100,72 грн. як безпідставно набутих відповідачем.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2020 року позивачем було здійснено оплату в сумі 32 100,72 грн. відповідно до рахунку № 67 від 06.02.2020 ТОВ Компанія Саферо за товар - круг абразивний відрізний та круг абразивний зачисний, що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 13.03.2020р.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу у спрощений спосіб: шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предмет договору і його ціна - круги абразивні відрізний та зачисний в кількості 520 та 500 шт. відповідно, на загальну суму 32 100,72 грн., визначені в оплаченому позивачем рахунку № 67 від 06.02.2020, з чого вбачається погодження сторонами цих істотних умов договору купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, враховуючи обставини справи № 908/2096/20 що розглядається, відсутність погодженої умови стосовно строків передачі товару не свідчить, що договір є неукладеним, з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

У розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , рахунок № 67 від 06.02.2020 і платіжне доручення № 249 від 13.03.2020 є первинними документами, якими підтверджується здійснення позивачем господарської операції з купівлі у ТОВ Компанія Саферо кругів абразивних.

У листі Міністерства фінансів України від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339 "Щодо особливостей застосування первинних документів" роз`яснено, що Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг" внесено зміни до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), яким, зокрема, передбачено спрощення документообігу підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов`язкових реквізитів.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

За наявних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання рахунку № 67 від 06.02.2020 і платіжного доручення № 249 від 13.03.2020р. належними і достовірними доказами, які засвідчують існування між сторонами спору зобов`язально-договірних правовідносин.

Встановивши факт здійснення позивачем оплати згідно виставленого відповідачем рахунку № 67 від 06.02.2020 на суму 32 100,72 грн. платіжним дорученням № 249 від 13.03.2020 із призначенням платежу передплата зг. рахунка № 67 від 06.02.2020 за круги відрізні та зачисні, 1020 шт. в т.ч. ПДВ 20% 5350,12 грн. , суд встановив, що грошові кошти в розмірі 32 100,72 грн. були сплачені позивачем на виконання договірних зобов`язань.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Відповідно до статті 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову у справі № 908/2096/20 були вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 32 100,72 грн.

За приписами статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Обставинами справи встановлено, що причиною виникнення даного спору стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 32 100,72 грн, які, на думку позивача, були безпідставно отримані відповідачем за непоставлений товар та призвели до безпідставного збагачення відповідача.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погодилась з висновком місцевого господарського суду щодо наявності зобов`язально-договірних правовідносин між сторонами.

Мета, з якою позивач сплатив, а відповідач - отримав грошові кошти в сумі 32 100,72 грн. свідчить, що відповідач зобов`язався виконати певні дії, в даному випадку - дії з поставки товару, що в силу приписів статті 509 ЦК України дає підстави для висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, у яких позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

Як зазначалось вище за текстом даної постанови, правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, як вбачається із правового висновку постанови Великої Палати, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

За таких обставин твердження скаржника, що під час здійснення провадження у справі № 908/2096/20 суд вийшов за межі позову, самостійно змінивши предмет позову із стягнення заборгованості на повернення безпідставно набутого майна, - не знайшли свого підтвердження та відхиляються колегією суддів. Дійсно, під час розгляду справи та ухвалення рішення у справі на суд покладається обов`язок з`ясування правової кваліфікації відносин сторін та яка правова норма підлягає застосуванню, а також - визначення правового способу врегулювання спору, норм права, що належить застосуванню до спірних правовідносин під час вирішення спору, як це унормовано статтею 237 ГПК України, проте апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із рахунка № 67 від 06.02.2020 р., оплата за яким була здійснена позивачем 13 березні 2020 р., вбачається: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом за наявності довіреності та паспорту . Отже, за текстом рахунка № 67, фактично погодженого позивачем своїми діями з оплати, правовідносини сторін підлягають регулюванню за правилами, встановленими для договору поставки.

За змістом претензії від 15.07.2020 р., позивач, повідомивши про оплату рахунку № 67, зауважив, що поставка товару не була здійснена відповідачем, та звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 32100,72 грн., наполягаючи на відсутності договірних правовідносин між сторонами.

Аналіз наявних у справі доказів у сукупності із встановленням правової кваліфікації відносин сторін свідчить про те, що, здійснивши оплату рахунку № 67, покупець фактично погодився з умовами договору поставки, за змістом якого ФОП Філоненко Ю.С. повинен був повідомити постачальника про факт здійснення оплати і отримати вказаний товар шляхом самовивозу, чого позивачем зроблено не було.

В матеріалах справи наявні електронні листи, надіслані від імені Позивача на адресу електронної пошти відповідача (а.с. 53-58, 77, 79-80), за змістом яких Філоненко Ю.С. 17.03.2020 р. проінформував відповідача про здійснення оплати за товар, і вимагав від ТОВ Саферо здійснити поставку або повернути грошові кошти, хоча такі вимоги суперечать умовам поставки, узгодженими сторонами відповідно до наданого та оплаченого рахунку.

Натомість, матеріали справи не містять доказів щодо наміру позивача здійснити самовивіз оплаченого товару, як не містять доказів відмови відповідача від передачі оплаченого товару позивачу відповідно до узгоджених сторонами умов реалізації поставки, тобто із наявних у справі доказів не вбачається порушення відповідачем умов договору поставки в розумінні статті 693 ЦК України, оскільки строки передачі товару сторонами не було встановлено, а отримання товару за умовами договору повинно було відбуватись шляхом самовивозу позивачем.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги стосовно обов`язку відповідача здійснити поставку, про яку відповідач був обізнаний, як свідчить листування сторін, оскільки за умовами договору поставки отримання товару позивачем повинно було відбуватись шляхом само вивозу оплаченого товару.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про вчинення відповідачем шахрайства, оскільки відповідно до статті 20, 21 Господарського процесуального кодексу України, встановлення факту наявності або відсутності в діях ТОВ Саферо ознак шахрайства не входить до компетенції суду господарської юрисдикції.

Відповідно до частини 2 статті 164 позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Апеляційний господарський суд відхиляє докази, подані представником позивача в обґрунтування твердження апеляційної скарги про невірний висновок господарського суду під час з`ясування місцезнаходження ТОВ Саферо (отримані представником позивача під час виїзду 19.11.2020 р. за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4), оскільки такі докази не були подані позивачем до суду першої інстанції.

Доводи, наведені представником позивача в апеляційній скарзі в обґрунтування того, що у відповідача існувала заборгованість перед іншими кредиторами, апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що предметом позову у справі № 908/2096/20 є правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі рахунку на оплату № 67 від 06.02.2020 на суму 32 100,72 грн. щодо оплати товару - круг абразивний відрізний та круг абразивний зачисний, а отже встановлення або надання правової оцінки обставинам, про які зазначає скаржник, не було предметом дослідження суду першої інстанції та не підлягає з`ясуванню в апеляційному господарському суді в межах справи № 908/2096/20.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 р. у справі № 357/4259/15-ц з огляду на наведені апеляційним господарським судом мотиви, викладені вище в пункті 7 цієї постанови, додатково зауваживши, що наслідок відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ Саферо вартості оплаченого товару в сумі 32100,00 грн. зумовлений не тим, що суд не застосував до спірних правовідносин норми закону , що підлягали застосуванню навіть якщо позивачем було обрано невірне нормативно-правове обґрунтування підстав позову, а внаслідок того, що за умовами існуючих між сторонами договірних правовідносин в діях відповідача не вбачається порушення умов договору поставки товарів, передбачених рахунком на оплату № 67 від 06.02.2020 на суму 32 100,72 грн., натомість позивач не реалізував своє право отримати оплачений ним товар шляхом самовивозу у відповідача, доказів про такий намір до суду не надав .

Таким чином, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку всім аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Довід скаржника про виїзд за адресою відповідача доказами не підтверджений.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 р. у справі №908/2096/20 прийнято з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін відповідно до ст. 276 ГПК України.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 року у справі № 908/2096/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко