Ухвала

від 10.03.2021 по справі 5010/711/2012-18/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 5010/711/2012-18/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.03.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 3159/21) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії " Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Івано-Франківськ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД"

про: стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття лінії №56 від 17.05.2010 в сумі 3057225,04 грн.

Представники сторін не викликались; приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатів Олекса Любомирович надіслав суду заяву про розгляд подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку без його участі.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Івано-Франківської області від приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича надійшло подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 3159/21) у справі №5010/711/2012-18/36, в якому приватний виконавець просить суд в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" звернути стягнення на нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД", яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: навіс металічний (метал стовпи), загальною площею 36,6 кв.м, розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Кобилянської О., буд 7.

Згідно приписів пункту 2 частини 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

У відповідності до частини 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з частиною 11 вищевказаної статті, суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що термін "негайно" не означає (якщо виходити із загального контексту), що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі. Для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (див. рішення у справі Штеґмюллера від 10.11.1969 року, серія А, № 9). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2021 подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 3159/21) прийнято до розгляду з призначенням його до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2021.

Представники сторін в судове засідання не викликались.

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатів Олекса Любомирович про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений телефонограмою.

10.03.2021, від приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича, електронною поштою (з ЕЦП) надійшла заява (вх. № 3575/21) про розгляд подання без його участі.

Також, 10.03.2021, приватним виконавцем направлено суду пояснення з додатком (4 світлокопії навісу металічного), які прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2012 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення заборгованості за Кредитним договором про відкриття лінії №56 від 17.05.2010 р. (з договорами про внесення змін) в сумі 3 057 225,04 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість в сумі 3 057 225,00 грн. та 61 144,52 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, 27.08.2012 видано наказ про примусове виконання рішення від 14.08.2012.

28.10.2020, приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатів Олексою Любомировичем відкрито виконавче провадження ВП № 63433872 по виконанню наказу № 909 від 27.08.2012 року, виданого Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 5010/711/2012-18/36.

18.05.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАД" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки з застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №56 від 17 травня 2010 року (а також усіх договорів про внесення змін до нього).

Предметом іпотеки, серед іншого майна, є автогазозаправочний пункт, який складається з операторної (матеріал стін-цегла), в плані позначеної літерою "А" загальною площею 19,9 кв. м., яка розташована за адресою: місто Болехів, вулиця Кобилянської О., будинок 7, Івано-Франківської області.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП 63433872 від 24.11.2020 року (а.с. 22-26, том 6) описано та накладено арешт на майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД", а саме:

автогазозаправочний пункт, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 19,9 кв. м.;

піднавіс металічний що складається з двох металічних стовпів на яких тримається металічний дах, що обшитий металічною бляхою.

На замовлення приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича, інвентаризатором ФОП Чех Лідією Михайлівною, проведено технічну інвентаризацію за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця О. Кобилянської, №7 та виготовлено Технічний паспорт, станом на 15.01.2021(а.с. 16-26, том 6).

Відповідно схеми розташування будівель та споруд, під літерою "А" на плані розташований автогазозаправочний пункт, площа земельної ділянки (м 2 ) під основною будівлею 25,8; під №1 - навіс, площа земельної ділянки (м 2 ) під основною будівлею 36,6.

Згідно характеристики громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами:

автогазозаправочний пункт (літера А), фундамент - буто бетон, стіни - цегла, покрівля - шифер, перекриття - залізо-бетонні плити, підлога - бетон, електрика - так, водопровід - центральний, каналізація - місцева, висота (м) - 3,54, площа основи (забудови)(м 2 ) - 25,8, об`єм (м 2 ) - 91;

навіс (№1), фундамент - металеві стовпи, покрівля - метал, підлога - бетон бруківка, електрика - так, висота (м) - 4,10, площа основи (забудови)(м 2 ) - 36,6, об`єм (м 2 ) - 150.

Згідно довідки технічної інвентаризації № 1440 від 15.01.2021 (а.с. 21, том 6) , станом на 20.12.2005 (момент здійснення технічної інвентаризації), до складу автозаправочного пункту №7 входили: автозаправочний пункт - (цегла) (літера А), загальна площа 19,9 кв.м.; станом на 15.01.2021 (момент здійснення технічної інвентаризації), до складу автозаправочного пункту №7 входили: автозаправочний пункт - (цегла) (літера А), загальна площа 19,9 кв.м, навіс (метал стовпи) (№1), загальна площа 36,6 кв.м.

Згідно інформаційної довідки номер 241541274 від 23.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Кобилянської О., буд 7 за боржником зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, тип майна: автогазозаправочний пункт, реєстраційний номер майна: 13303129 та земельна ділянка кадастровий номер 2610200000:04:003:0083 площею 0,15 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, яка перебуває в користуванні ТОВ "ВАД" відповідно до договору оренди землі (а.с. 27-38, том 6).

Обґрунтовуючи необхідність задоволення судом подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - навіс металічний (метал стовпи), право власності на який не зареєстровано в установленому законом порядку приватний виконавець зазначає наступне.

При проведенні технічної інвентаризації та опису майна боржника встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" (боржник) споруджено новий об`єкт нерухомості - навіс металічний (метал стовпи).

Проте, відсутні будь-які документи на об`єкт, що підтверджують право власності на нього (та не надані боржником), хоча останній розміщений на земельній ділянці наданій в оренду боржнику ТОВ "ВАД" Болехівською міською радою.

Приватний виконавець стверджує, що вищезазначений новостворений об`єкт є предметом іпотеки згідно договору іпотеки з застереження про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.05.2010 року укладеного між стягувачем - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАД" (іпотекодавець), оскільки частиною 5 статті 5 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Без підтвердження права власності на навіс металічний, останній неможливо виставити для реалізації на торги на торгівельну площадку "Сетам" в порядку передбаченому чинним законодавством. Також, неможливо зареєструвати право власності на дану споруду після реалізації у нотаріуса.

Підтримуючи подання, приватний виконавець долучив до письмового пояснення світлокопії навісу металічного та звертає увагу суду, що останній є нероздільною частиною автогазозаправочного пункту; складається із забетонованих у землі металічних стовпів між якими було розміщене обладнання для заправки газом транспортних засобів та невід`ємно привареного даху.

Приватний виконавець стверджує, що вищезазначений об`єкт є спорудою, яка не може бути розібрана (демонтована) без шкоди для її технічних характеристик та зменшення вартості описаного (арештованого) майна.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до положень частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями частинами 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що допускається під час виконання судових рішень звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку. Передбачена ГПК України можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або державного виконавця від необхідності доведення доводів, на які вони посилаються, відповідними доказами.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, із змінами та доповненнями, (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 ЦК України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного догововору.

Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

При цьому, суд звертається до правових позицій Верховного Суду, що викладені в постановах від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 04.09.2019 у справі № 301/660/16-ц з посиланням на правову позицію в ухвалі Верховного Суду України від 20.04.2011 у справі № 6-61027св10 в постанові. Вказана правова позиція також застосована у постанові ВС від 10.12.2019 по справі № 910/15584/16 (№ в ЄДРСР 86430912).

При розгляді матеріалів, господарським судом встановлено, що об`єкт є новою спорудою, складовою частиною автозаправочного пункту і є фактично складовою предмета іпотеки, а отже у даному випадку наявні підстави для звернення із поданням в порядку ч.10 ст.336 ГПК України. Висновки суду підтверджуються документами наданими приватним виконавцем, а саме: технічним паспортом на будівлю, довідкою технічної інвентаризації автозаправочного пункту №1440 від 15.01.2021, постановою про опис та арешт майна від 24.11.2020, фотоматеріалами.

Правильність наведеної правової позиції, узгодженої із правовими позиціями, що послідовно викладені Верховним Судом стосовно обсягу та меж прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, який тим, чи іншим шляхом зазнав змін, підтверджується відтворенням в нормі частини 5 статті 5 Закону України "Про іпотеку", правила, згідно з яким у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що новостворений об`єкт (навіс металічний) є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 18.05.2010 укладеного між стягувачем та боржником.

Приватним виконавцем надані достатні та належні докази, які підтверджують, що право власності на новостворений об`єкт - споруду (навіс металічний (метал стовпи), належить боржнику, але не зареєстровано в установленому законом порядку. Вказаний об`єкт є окремим нерухомим майном, оскільки наділений специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про можливість звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: навіс металічний (метал стовпи), загальною площею 36,6 кв.м., розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Кобилянської О., буд 7 в порядку статті 336 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задоволити подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 3159/21) у справі №5010/711/2012-18/36.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: навіс металічний (метал стовпи), загальною площею 36,6 кв.м., розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Кобилянської О., буд 7.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.03.2021.

Суддя Л.М. Неверовська