Постанова

від 04.03.2021 по справі 910/15621/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15621/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників :

ТзОВ "НВП "Укргеологстром": Карташова К. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020

у складі колегії суддів: Калатай Н. Ф. - головуючої, Поляк О. І., Кропивної Л. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укргеологстром"

про стягнення 249 672,53 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

1 . У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (далі - ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укргеологстром" (далі - ТзОВ "НВП "Укргеологстром", відповідач) про стягнення 249 672,53 грн, з яких: 135 000,00 грн основний борг, 62 050,07 грн пеня, 40 894,10 інфляційні втрати та 11 728,36 грн - 3 % річних.

2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" на підставі попередньої усної домовленості з ТзОВ "НВП "Укргеологстром" щодо надання послуг з проведення повторної геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин було перераховано відповідачу згідно виставленого ним рахунку від 07.12.2016 № 248 в якості оплати 50 % вартості послуг з проведення оцінки 135 000,00 грн , необхідність у проведенні якої згодом у позивача зникла, з урахуванням чого договір про надання послуг з її проведення між сторонами не укладався, а надісланий йому відповідачем проект договору ним не підписувався. Однак кошти перераховані позивачем в рахунок надання послуг йому досі не повернуто та збережено відповідачем без достатньої правової підстави.

3 . Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" позову визначено приписи частини третьої статті 11, частин першої другої статті 509, частин першої, другої статті 1212, частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

4 . Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи, що грошові кошти згідно усних домовленостей сторін на підставі виставленого ним рахунку було перераховано позивачем в якості авансування послуг, від прийняття фактично виконаного обсягу яких ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" відмовилося.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. 07.12.2016 ТзОВ "НВП "Укргеологстром" виставило ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" рахунок № 248 на оплату 135 000,00 грн (з ПДВ), які становлять 50 % вартості проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин (270 000,00 грн з ПДВ). Підставою платежу в рахунку № 248 зазначено договір № 94/6Б-16 від 06.12.2016.

6 . Платіжним дорученням від 07.12.2016 № 5636 позивач перерахував відповідачу 135 000,00 грн з призначенням платежу: "передоплата 50 % за проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин зг. рах. № 248 від 07.12.16 р. у т.ч. ПДВ 22 500,00 грн.".

7 . Апеляційним судом встановлено, що сторонами не заперечується проведення між ними перемовин щодо укладення договору на проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин Мало-Кохнівське родовище гранітів.

8 . Також судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи зі змісту наданих сторонами документів встановлено, що 07.12.2016 відповідач направив позивачу за допомогою електронної пошти для погодження та опрацювання проект відповідного договору, який позивачем підписано не було. Разом з тим, як з`ясовано апеляційним господарським судом, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" відповідача, після перерахування йому коштів, про відсутність потреби у виконанні робіт та/або заперечення проти факту досягнення між сторонами домовленості про виконання відповідачем робіт з проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин Мало-Кохнівське родовище гранітів, яке знаходить в Коростишевському районі Житомирської області, або звернення з вимогою повернути спірні кошти.

9 . Із урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично вчинено двосторонній правочин, спрямований на набуття цивільних прав та обов`язків, шляхом виставлення відповідачем рахунку від 07.12.2017 № 248 та оплати його позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 21.07.2020 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 910/15621/19, яким позовні вимоги ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" задовольнив частково. Стягнув з ТзОВ "НВП "Укргеологстром" на користь ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" грошові кошти в сумі 135 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

11 . У задоволеній частині вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами справи договору на проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин у порядку статей 205-208 ЦК України, статей 180, 181 ГК України не укладалось, а грошові кошти в сумі 135 000,00 грн набуті та збережені відповідачем без належної правової підстави, у зв`язку з чим у відповідності зі статтею 1212 ЦК України ці кошти підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

12 . Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд зазначив, що застосування заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання пов`язується, зокрема зі встановленням строку виконання певного обов`язку, тоді як зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 135 000,00 грн у період з 07.12.2016 по 30.10.2019, з урахуванням чого підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період відсутні.

13 . Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення пені, оскільки за приписами ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, тоді як між сторонами договір не укладався.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14 . Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/15621/19 змінив. Виклав резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/15621/19 у такій редакції: "У позові відмовити повністю." Стягнув з ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" на користь ТзОВ "НВП "Укргеологстром" витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 037,50 грн.

15 . Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 135 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи доведено наявність відповідної правової підстави (договірних відносин) для отримання відповідачем спірних коштів, оскільки між сторонами вчинено двосторонній правочин, з урахуванням чого висновок суду першої інстанції щодо стягнення цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих є невмотивованим та не відповідає обставинам справи.

16. Щодо заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову в цій частині зауваживши, що вказані вимоги не сформульовані самостійно, не містять окремого обґрунтування та доказів, а їх задоволення є наслідком задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 135 000,00 грн, відсутність підстав для чого встановлена судом.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

17 . 22.12.2020 ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Рух касаційної скарги

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15621/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.01.2021.

19. Ухвалою від 05.02.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/15621/19 за касаційною скаргою ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 04.03.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.02.2021.

20 . 18.02.2021 на адресу Верховного Суду від ТзОВ "НВП "Укргеологстром" надійшов відзив на касаційну скаргу позивача б/н від 15.02.2021.

21 . У судове засідання 04.03.2021 з`явився представник відповідача, який надав пояснення у справі.

22 . Позивач своєї явки в судове засідання не забезпечив. Будь-яких заяв, клопотань від позивача щодо неможливості ними забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

23 . Ухвалою від 01.03.2021 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" про участь 04.03.2021 у справі № 910/15621/19 в режимі відеоконференції з огляду на відсутність технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області та інших судах, які знаходяться в місті Кременчук Полтавської області.

24 . Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

25 . Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 05.02.2021 на 04.03.2021 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 7 резолютивної частини згаданої ухвали суду.

26 . З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр")

27. ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на прийняття постанови судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд неправильно застосував норми частини першої статті 207, частини першої статті 638 ЦК України, частин другої, третьої, четвертої статті 180, частин першої, восьмої статті 181 ГК України, оскільки не з`ясував, чи були погоджені між сторонами істотні умови договору;

- судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми частини першої, пунктів 4, 5 частини третьої статті 162, пункту 1 частини третьої статті 237 ГПК України та залишено поза увагою, що саме суд покладено обов`язок надавати правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТзОВ "НВП "Укргеологстром"

28 . У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "НВП "Укргеологстром" не погоджується із доводами касаційної скарги ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" та просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, зокрема, з огляду на таке:

- права та обов`язки між сторонами спору виникли на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом вчинення сторонами дій, що виявили їх волю на встановлення правовідношення. Жодних дій направлених на розірвання договору сторонами не вчинялося, а тому він є дійсним;

- грошові кошти було сплачено позивачем в якості авансування робіт за договором. Позивач безпідставно відмовився від прийняття фактично виконаного обсягу робіт;

- доводи позивача про необхідність дослідження виконання/невиконання відповідачем договірних зобов`язань є безпідставними, оскільки він не заявляв позов з цих підстав і такими обставинами вимоги не обґрунтовував.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32 . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

33 . Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

34 . Позивач вважає, що договір надання послуг з проведення повторної геолого-економічної оцінки родовища з відповідачем не був укладений, оскільки після перерахування позивачем 50 % вартості послуг, яка є предметом цього судового розгляду, у нього зникла необхідність у їх виконанні та ним не підписувався надісланий йому відповідачем проект відповідного договору.

35 . У свою чергу відповідач стверджує, що грошові кошти за погодженою між сторонами домовленістю перераховувалися в якості авансування послуг, від прийняття фактично виконаного обсягу яких ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" згодом відмовилося.

36 . Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині та наявність підстав для їх стягнення в порядку статті 1212 ЦК України з огляду на те, що договір між сторонами не укладався, тоді як апеляційний господарський суд такий висновок місцевого господарського суду визнав невмотивованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

37 . Аналіз доводів касаційної скарги позивача, свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог в порядку статті 1212 ЦК України, оскільки судом не з`ясовано чи були погоджені між сторонами істотні умови договору та залишено поза увагою норми процесуального права, якими на суд покладено обов`язок надавати правову кваліфікацію спірних правовідносин.

38 . Отже, з огляду на зміст предмету судового розгляду, доводів скаржника, заперечень відповідача та висновків суду апеляційної інстанції в ході касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення за встановлених судами обставин справи, необхідним є вирішення питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України та задоволення позову з наведених позивачем підстав заявлених вимог, з урахуванням чого суд зважає на таке.

39 . Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

40 . Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

41 . Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

42 . Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 ).

43 . Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

44 . Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 ).

45 . Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

46 . Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17 ).

47. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19 .

48 . У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні кошти в сумі 135 000,00 грн відповідачем було отримано за наявності між сторонами відповідної правової підстави, оскільки фактично, між позивачем та відповідачем вчинено двосторонній правочин, що спрямований на набуття цивільних прав та обов`язків.

49 . Під час встановлення цих обставин апеляційним господарським судом враховано проведення між позивачем та відповідачем перемовин, наявність яких не заперечується жодною з сторін, щодо укладення договору на проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин Мало-Кохнівське родовище гранітів.

50 . Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, в рамках цих перемовин 07.12.2016 ТзОВ "НВП "Укргеологстром" виставило ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" рахунок № 248 на оплату 135 000,00 грн (з ПДВ) згідно якого позивач платіжним дорученням від 07.12.2016 № 5636 перерахував відповідачу 135 000,00 грн з призначенням платежу: "передоплата 50 % за проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин зг. рах. № 248 від 07.12.16 р. у т.ч. ПДВ 22 500,00 грн.". Підставою платежу в рахунку № 248 зазначено договір № 94/6Б-16 від 06.12.2016.

51 . Апеляційним господарським судом також встановлено, що 07.12.2016 відповідач направив позивачу за допомогою електронної пошти для погодження та опрацювання проект відповідного договору, який позивачем підписано не було.

52 . Факт направлення відповідачем та отримання проекту договору на проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин позивачем не заперечується жодною сторін спору.

53 . Разом з тим, як з`ясовано судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" відповідача, після перерахування йому коштів, про відсутність потреби у виконанні робіт та/або заперечення проти факту досягнення між сторонами домовленості про виконання відповідачем робіт з проведення геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин.

54 . Згідно із частинами першою, другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

55 . За таких обставин, апеляційний господарський суд реалізуючи свої дискреційні повноваження при наданні оцінки спірних правовідносин та наданих сторонами доказів встановив, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім за наявної відповідної правової підстави (договірних правовідносин).

56 . Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вкотре акцентує увагу на імперативні приписи статті 300 ГПК України згідно з якими суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи , а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 ).

57 . Суд також звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду сформованого у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Такий висновок також підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19 .

58 . З урахуванням викладеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржника щодо визначеної судом апеляційної інстанції природи спірних правовідносин між сторонами, а саме перерахування позивачем коштів відповідачеві за наявності правової підстави в рамках договірних відносин між сторонами.

59 . Тобто правовідносин, виникнення яких зумовили обопільні конклюдентні дії сторін спору та докази припинення (розірвання) яких, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини відсутності повідомлення ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" відповідача, після перерахування йому коштів, про зникнення потреби у виконанні робіт та/або заперечення проти факту досягнення між сторонами домовленості про виконання відповідачем робіт, матеріали справи не містять .

60 . За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

61 . Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19 ).

62 . Як свідчать встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, відповідач набув майно (отримав грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

63 . Отже правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права.

64 . У такому разі договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу попередньо сплачені кошти за договором.

65 . Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 .

66. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу на підставі статті 1212 ЦК України.

67 . Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів перерахованих позивачем в якості попередньої оплати за договором, не підлягають задоволенню судом також решта заявлених вимог позивача (стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат) адже зазначені вимоги є похідними до вимоги про стягнення 135 000,00 грн.

68 . Доводи скаржника зазначені у пункті 27 даної постанови не узгоджуються із встановленим обставинами справи та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції. До того ж аргументи щодо відсутності між сторонами договірних за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

69 . Суд звертає увагу на те, що як свідчать встановлені судом апеляційної інстанції встановлені обставини справи, сторонами не заперечується наявності між ними попередньої усної домовленості щодо надання відповідачем послуг та перерахування позивачем в рамках цієї домовленості згідно виставленого йому рахунку грошових коштів на користь відповідача, тоді як між ними наявний лише спір щодо подальшого виконання цих домовленостей (позивач стверджує, що після перерахування коштів у нього відпала необхідність у надані послуг та договір ним не підписувався, а кошти збережені відповідачем без правової підстави, тоді як відповідач зазначає, що ним було виконано в рамках домовленостей відповідні роботи, від фактично прийняття обсягу яких позивач відмовився).

70 . Тобто у спірній площині у цій справі фактично перебуває питання виконання договірних відносин сторонами, правове регулювання яких здійснюється нормами зобов`язального права.

71 . Частиною другою статті 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

72 . Тому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами . Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновок викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 ).

73 . Звідси, з урахуванням встановлених обставин справи, є безпідставними аргументи позивача щодо відсутності договірних відносин між сторонами з огляду на неукладення договору з відповідачем.

74 . Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зауважено, що з огляду на предмет та підстави позову у цій справі, при вирішенні спору сторін по суті не розглядаються та не встановлюються обставини належного виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору, оскільки це не впливає на вирішення спору сторін по суті та не позбавляє їх права, у випадку виникнення спору щодо вартості та обсягу виконаних/невиконаних відповідачем робіт, вирішити такий спір, в тому числі в судовому порядку.

75 . Тож аналогічно як і попередні, доводи скаржника в частині ненадання судом апеляційної інстанції оцінки змісту спірних правовідносин не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.

76 . Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

77 . Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

78 . Доводи ТзОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

82 . Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

83 . Договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу попередньо сплачені кошти за договором.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/15621/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк