Постанова

від 03.03.2021 по справі 520/6288/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 р.Справа № 520/6288/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Вельковського С.В.,

представника відповідачів - Голуб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., повний текст складено 10.12.20 року) по справі № 520/6288/2020

за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1

до Дисциплінарної комісії приватних виконавців , Міністерства юстиції України , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати

- довідку Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про результати перевірки приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 від 24.02.2020;

- рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України від 14.04.2020 оформлене протоколом №30 про притягнення приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження;

- наказ Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1583/5 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.04.2020, оформлене протокол №30.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.04.2020 оформлене протоколом №30 про притягнення приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, Наказ Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1583/5 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.04.2020, оформлене протоколом №30.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, Міністерство юстиції України (далі - відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що призвело до неправомірного висновку.

Зазначає, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам, оскільки факт неналежного виконання приватним виконавцем обов`язку є доведеним, позивач лише через один рік змінив постанову про стягнення основної винагороди, а висновки суду щодо відсутності негативних наслідків є помилковими, оскільки зазначені обставини не є підставою, що звільняють від дисциплінарної відповідальності.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ним не допущено порушення вимог законодавства, оскільки діючим законодавством не встановлено строків внесення змін у постанови в рамках виконавчого провадження.

Дисциплінарна комісія приватних виконавців, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надали відзиви на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, апеляційну скаргу та пояснення на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 17.11.2017 є приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області, що підтверджується посвідченням №2125.

На виконанні у приватного виконавця з 13.12.2018 року перебуває виконавче провадження № 5792285 з примусового виконання виконавчого листа Лозівського міськрайонного суду Харківської області №629/192/16-ц про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 10902 доларів США 58 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 02.12.2015 становить 259934 гривень 96 копійок, з яких 7997,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 02.12.2015 становить 190670,10 грн. - заборгованість за кредитом, 2905,21 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 02.12.2015 становить 69264,86 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 13.12.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 основної винагороди за виконавчим листом №629/1292/16-ц у сумі 25993,50 грн. (т. 1 а.с. 19).

ОСОБА_2 (боржник) повідомила приватного виконавця про добровільне виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі №629/1292/16-ц в повному обсязі, що вбачаєтьчя із заяви від 19.12.2018 року (т. 1 а.с. 126).

З метою перевірки зазначених боржником відомостей щодо виконання рішення суду приватним виконавцем 26.02.2019 року направлено запит до АТ Укрсоцбанк (стягувач), у відповідь на який останній повідомив, що залишок боргу складає 1703 долари США, 30 центів та 4882 гривні, 62 копійки, що підтверджується листом від 02.04.2019 №б/н (т. 1 а.с. 21).

Під час здійснення виконавчих дій 29.08.2019 року приватним виконавцем внесено постанови про накладення арешту на кошти та майна боржника у межах суми звернення стягнення за виконавчим листом №629/1292/16-ц з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1703,30 доларів США та 4882,62 грн., що підтверджується постановами ВП № 5792228 від 29.08.2019 року (т. 1 а.с. 24, 26).

05.02.2020 року ОСОБА_2 подано скаргу на дії приватного виконавця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, з вимогою притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 31-32).

Відповідачем, за наслідками розгляду скарги боржника, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №57922285, під час якої були відібрані пояснення у позивача, досліджені матеріали виконавчого провадження та складено довідку від 24.02.2020 року (т. 1 а.с. 37-38).

В довідці зазначено, що позивач неналежно виконував свої обов`язки, з порушенням вимог ст.31 Закону України Про осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , що виразилося у не внесенні змін основної винагороди, яка встановлюється у відсотках від суми стягнення, та не своєчасному винесенні постанови про зміну реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження. (т. 1 а.с. 37-38).

Департаментом внесено подання 31.03.2020 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку на підставі ст. 38 Закону України Про осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , яким вважається, зокрема, невиконання або неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків. (т. 1 а.с 39-41).

Під час проведення перевірки, позивачем винесена постанова від 08.04.2020 року №57922285 про зміну (доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження до Постанови про стягнення з боржника основної винагороди №57922285 від 13.12.2018 р., в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця замість 25993,50 грн. зазначено 170,33 доларів США та 488,26 грн. (т. 1 а.с. 30), про що повідомлену дисциплінарну комісію приватних виконавців листом від 08.04.2020 р. (а.с. 42-44).

Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленим протоколом № 30 від 14.04.2020 року, подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності задоволено та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (т. 1 а.с. 46-48).

На зазначене рішення членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців винесено окрему думку, в якій вважаючи дане рішення незаконним та необґрунтованим зазначив, що ст.31 Закону України Про осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів не визначає обов`язку приватного виконавця вносити зміни до розміру основної винагороди.

Наказом Міністерства юстиції України № 1583/5 від.05.05.2020 Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.04.2020, оформлене протоколом №30, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру приватних виконавців України. (т. 1 а.с. 52).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачами довідкою, рішенням та наказом, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт неналежного виконання обов`язків відповідачем не доведено, а отже рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є неправомірним.

Апеляційним судом переглядається судове рішення в частині задоволення позову в межах доводів апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII), Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 (далі Положення), Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 № 3284/5 (далі Порядок)

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.17 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.

Згідно з ч. 1, 2 ч. 3 ст. 34 Закону № 1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Згідно ст.14, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України Про виконавче провадження , учасниками виконавчого провадження є, зокрема виконавець, сторони, представники сторін.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення .

Відповідно до п. 4 Порядку № 3284/5 позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених ч.3 ст. 34 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 34 Закону № 1403-VIII, під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована Положенням № 3791/5.

Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 4 Положення Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 13,16 Положення засідання Дисциплінарної комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п`яти членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

Згідно з п. 19 Положення члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді.

Розгляд подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи (пункт 25 Положення).

За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення).

Відповідно до п. 27 Положення у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Згідно з п. 29 Положення рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін`юсту.

Статтею 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" визначено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; порушення правил професійної етики приватного виконавця; розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;4) припинення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 40 Закону № 1403-VIII, дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вимогами частини 5 статті 40 Закону № 1403-VIII, у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до ч.2 ст. 38 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які настали внаслідок його дій та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

Судом першої інстанцій вірно встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугували висновки відповідача про неналежне виконання обов`язків під час винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження змін щодо розміру основної винагороди.

Відповідач, виходив з того, що приватним виконавцем, на момент відкриття виконавчого провадження, не вірно визначено суму основної винагороди, яка встановлюється у відсотках від суми стягнення, а зміни до зазначеної постанови внесено лише через один рік після отримання інформації про часткове погашення боргу боржником, що є порушення вимог ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів".

Колегія суддів зазначає, що такі висновки не грунтуються на доказах наявних в справі, оскільки на час відкриття виконавчого провадження і винесення постанови про стягнення основної винагороди у приватного виконавця були відсутні відомості щодо повного виконання рішення суду боржником, оскільки заява боржника від 19.12.2018 року не містила доказів сплати боргу в повному обсязі.

Крім того, зазначене також підтверджується листом стягувача АТ Укрсоцбанк б/н від 02.04.2019, в якому зазначено про часткове, а не повне виконання судового рішення.

08.04.2020 року приватним виконавцем внесені зміни в частині суми стягнення з боржника основної винагороди.

Щодо доводів апеляційної скарги, про порушення позивачем розумного строку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Так, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Питання стягнення основної винагороди приватного виконавця закріплено в статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" №1403-VIII, частинами 3 та 4, якої визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

фіксованої суми - у разі виконання рішення суду немайнового характеру;

відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, абзацом 2 пункту 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Тобто, ні статтею 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів", ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не встановлено строків в межах яких державний виконавець зобов`язаний внести зміни у постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, а також взагалі не передбачено обов`язку приватного виконавця вчиняти такі дії, а отже відповідачем не доведено неналежне виконання своїх обов`язків приватним виконавцем.

Отже, відповідачем не доведено неналежне виконання приватним виконавцем обовязків, порушення ним вимог закону або іншого нормативно-правового акту під час здійснення виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання судом першї інстанції на відсутність негативних наслідків не є такими, що свідчать про неправомірність судового рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власного рішення, під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі № 520/6288/2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі № 520/6288/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 15.03.2021 року