Постанова

від 31.08.2021 по справі 520/6288/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/6288/2020

адміністративне провадження № К/9901/17483/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року (головуючий суддя - Чудних С.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Жигилій С.П., Любчич Л.В.)

у справі №520/6288/2020

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1

до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про визнання протиправним та скасування рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2020 року приватний виконавець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною та скасувати довідку Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про результати перевірки від 24 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30, про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 5 травня 2020 року № 1583/5 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані довідка та подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесені з порушенням Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, будь-які наслідки бездіяльності приватного виконавця для боржника не наступили, а також що жодний нормативний документ не визначає обов`язку приватного виконавця вносити зміни до розміру основної винагороди та не визначає обов`язкових строків для здійснення такий дій.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30, про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 5 травня 2020 року № 1583/5 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі представник відповідачів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року у справі № 629/1292/16-ц стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 651,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 325 470,51 грн, з яких 7 997,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 190 670,10 грн - заборгованість за кредитом, 2 905,21 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 69 264,86 грн - заборгованість за відсотками, 1 807,50 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 45 239,44 грн - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 851,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 20 296,12 грн - сума пені за несвоєчасне повернення відсотків. Стягнуто в рівних частинах судовий збір у розмірі 4 882,62 грн.

7. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк 1 897,50 доларів США за несвоєчасне повернення кредиту та 851,29 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано та в цій частині відмовлено у задоволені позову.

8. 11 січня 2018 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист.

9. 13 грудня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №629/1292/16-ц відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 259 934,96 грн.

10. Також 13 грудня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 основної винагороди приватного виконавця в сумі 25 993,50 грн.

11. Обидві постанови були направлені для виконання та до відома ОСОБА_2 та Акціонерному товариству Укрсоцбанк .

12. Листом від 26 лютого 2019 року приватний виконавець звернувся до Акціонерного товариства Укрсоцбанк з вимогою надати повну інформацію чи в повному обсязі виконано рішення міськрайонного суду ОСОБА_2 ; у разі якщо рішення суду виконано боржником частково, надати інформацію про залишок боргу.

13. Листом від 2 квітня 2019 року банк повідомив позивача, що судове рішення виконано не в повному обсязі. Залишок боргу складає 1 703,30 долари США та 4 882, 62 грн.

14. 4 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до приватного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом без стягнення основної винагороди приватного виконавця. У відповідь на заяву приватний виконавець листом від 30 липня 2019 року повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених статтею 39 Закону України Про виконавче провадження .

15. Постановами від 29 серпня 2019 року приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що розміщені у банківських установах та належать ОСОБА_2 , та на все нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1 703,30 долари США та 4 882,62 грн.

16. 3 лютого 2020 року представник боржника ОСОБА_2 звернувся до Міністра юстиції України зі скаргою на незаконні дії та бездіяльність приватного виконавця та просив провести позапланову перевірку фактів порушення, що мали місце у виконавчому провадженні, та притягнути виконавця до дисциплінарної відповідальності.

17. Скарга обґрунтована ним, що ОСОБА_2 у добровільному порядку було виконано судове рішення в повному обсязі, про що 26 січня 2018 року повідомлено стягувача, Лозівський міськрайонний суд Харківської області та відділ державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області. Незважаючи на це 13 грудня 2018 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також про стягнення основної винагороди приватного виконавця виключно з ОСОБА_2 незважаючи на те що судовим рішенням передбачено солідарну відповідальність. На заяву про закінчення виконавчого провадження було отримано лист з повідомленням про відсутність таких підстав, а також накладено арешт на рахунок, відкритий у АТ Ощадбанк для нарахування заробітної плати. Вважав дії приватного виконавця щодо відмови у закінченні виконавчого провадження та стягненні винагороди у розмірі 25 993,50 грн. неправомірними.

18. 24 лютого 2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 . Так, у ході перевірки було встановлено, що приватним виконавцем після отримання інформації про часткове погашення боржником боргу не змінено суму основної винагороди, оскільки основна винагорода встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, та відповідно не винесено постанову про зміну реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження. Таким чином дії в частині винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 25 993,50 грн вчинені без дотримання вимог статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , пункту 14 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 7 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

19. Постановою приватного виконавця від 8 квітня 2020 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: в резолютивній частині замість стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 259 934,96 грн зазначено стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 902,58 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 259 934,96 грн, з яких 7 997,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 190 670,10 грн, заборгованість за кредитом 2 905,21 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 2 грудня 2015 року становить 69 264,86 грн. Згідно заяви стягувача залишок боргу складає 1 703,30 долари США та 4 882,62 грн. ; замість стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 25 993,50 грн зазначити стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 170,33 доларів США та 488,26 грн

20. Міністерство юстиції України звернулося до Дисциплінарної комісії приватних виконавців з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 .

21. 14 квітня 2020 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, за результатами якого було вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України та застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

22. Наказом Міністра юстиції від 5 травня 2020 року № 1583/5 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30.

23. Вважаючи довідку про результати перевірки, протокол засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців № 30 та наказ про введення його у дію протиправними у зв`язку з відсутністю в його діях вини, позивач звернувся до суду з позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки довідка про результати перевірки від 24 лютого 2020 року не порушує права та інтереси позивача та не створює негативних наслідків, а є документом який фіксує в собі певну інформацію, тому позовна вимога про її скасування не підлягає задоволенню.

25. На виконання вимог статей 27, 42 Закону України Про виконавче провадження 13 грудня 2018 року позивачем одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, сума якої обчислена у відсотковому значенні до суми стягнення.

26. Суд звернув увагу що приватний виконавець не вчинив дії щодо примусового стягнення саме суми основної винагороди, тобто не вчинив жодних дій, які б спричинили негативні наслідки для боржника ОСОБА_2 . Також суд зазначав, що чинним законодавством не передбачено строки внесення виконавцем відповідних змін у постанови в рамках виконавчого провадження.

27. Приймаючи спірне рішення від 14 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 30, Дисциплінарна комісія приватних виконавців не дослідила всіх обставин, а саме які норми закону порушені приватним виконавцем, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками, не надав правильну оцінку викладеним у скарзі доводам скаржника, у зв`язку з чим оскаржуване рішення було визнано неправомірним та скасовано.

28. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та залишаючи рішення окружного суду без змін, суд апеляційної інстанції зазначав, що ні статтею 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів , ні Законом України Про виконавче провадження , ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не встановлено строків в межах яких виконавець зобов`язаний внести зміни у постанови про стягнення основної винагороди, а також взагалі не передбачено обов`язку приватного виконавця вчиняти такі дії, а отже відповідачем не доведено неналежне виконання своїх обов`язків позивачем.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Представник відповідачів у касаційній скарзі зазначав, що жодних порушень щодо винесення приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди в сумі 25 993,50 грн відповідачами не було встановлено, оскільки дійсно на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не міг знати про часткове погашення боргу. Тому висновок судів що відповідач виходив з того що приватним виконавцем на момент відкриття провадження не вірно визначено суму основної винагороди, не відповідає дійсності.

30. Як визначає стаття 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для здійснення заходів з виконання рішення суду виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Про часткове виконання рішення суду у справі № 629/1292/16-ц від боржника приватному виконавцю було відомо наприкінці 2018 року, а від стягувача - на початку 2019 року, проте суму основної винагороди не було змінено та відповідно не винесено постанову про зміну реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження. Таким чином дії позивача в частині винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 25 993,50 грн вчинені без дотримання вимог статті 13 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів , пункту 14 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 7 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

31. Відповідно до статті 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів органи державної виконавчої служби та приватні виконавці здійснюють свою діяльність з дотриманням, зокрема, принципу розумності строків виконавчого провадження. Вказане кореспондується зі статтею 2 Закону України Про виконавче провадження , в якій визначено серед засад виконавчого провадження також принцип розумності строків виконавчого провадження.

32. Частиною другою статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановлені позаплановою невиїзною перевіркою діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 порушення вимог законодавства при здійсненні виконавчого провадження свідчать про порушення ним зазначених принципів та засад здійснення виконавчого провадження.

33. Внесення змін до постанови про стягнення основної винагороди було здійснено приватним виконавцем через один рік і сім днів після отримання інформації про часткове погашення боргу і тільки після звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України про проведення перевірки. Проте такі доводи відповідачів не були досліджені та враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме вимог статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів , пункту 14 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 7 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

34. Відповідно до статті 38 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, є невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків.

35. Дисциплінарна комісія приватних виконавців розглянула подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та прийняла за результатами його розгляду рішення у межах своїх повноважень і у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Проте суди першої та апеляційної інстанцій здійснили втручання у дискреційні повноваження Дисциплінарної комісії чим порушено норми процесуального права.

36. Скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів щодо стягнення приватним виконавцем суми основної винагороди пропорційно до фактично стягнутої суми при примусовому виконанні виконавчого провадження; пункту 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 7 розділу II Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження щодо зміни приватним виконавцем реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження стосовно стягнення основної винагороди приватного виконавця у зв`язку із частковим виконанням рішення до відкриття виконавчого провадження; статті 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів та статті 2 Закону України Про виконавче провадження щодо дотримання приватним виконавцем принципу розумності строків виконавчого провадження під час внесення ним зміни реєстраційних даних в АСВП стосовно стягнення основної винагороди приватного виконавця; статей 39-41 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів та пунктів 24-27 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців щодо дискреційних повноважень Дисциплінарної комісії під час розгляду питань притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

37. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

39. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

40. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу правомірності притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

41. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII).

43. Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

44. Статтею 37 Закону № 1403-VIII обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

45. Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

46. Частинами третьою, четвертою та сьомою статті 34 Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

47. Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

48. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

49. Відповідно до частини першої і пункту 4 частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, визначено невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

50. Відповідно до положень статті 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків (частина перша); рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (частина восьма); рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (частина дев`ята).

51. За приписами статті 40 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

52. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

53. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

54. Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

55. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

56. Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

57. У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

58. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

59. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що при здійсненні позивачем виконавчого провадження № 57922285 ним порушено вимоги статті 31 Закону №1403-VIII, пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція), пункту 7 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення) та не змінено суму основної винагороди приватного виконавця при отриманні відомостей про часткове погашення боргу боржником до відкриття виконавчого провадження.

60. Отже, зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання наявності/відсутності у діях приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, передбачених частиною другою статті 38 Закону № 1403-VIII та передумов для застосування дисциплінарного стягнення, передбачених частиною п`ятою статті 40 Закону.

61. Відповідно до частини першої-п`ятої, сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

62. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

63. Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

64. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

65. Відповідно до статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, пунктом 19 якого встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

66. На виконання вимог статті 31 Закону № 1403-VIII позивач після відкриття виконавчого провадження № 57922285 про стягнення заборгованості за кредитним договором, одночасно виніс постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 25 993,50 грн.

67. Після повідомлення боржником про погашення заборгованості у добровільному порядку та необхідність у зв`язку з цим закриття виконавчого провадження, приватний виконавець вчиняв дії щодо перевірки вказаної інформації. Відповідь стягувача щодо виконання судового рішення та залишку заборгованості було отримано виконавцем 15 квітня 2019 року.

68. Окружний суд звертав, крім іншого, увагу що позивач не вчинив дії щодо примусового стягнення суми основної винагороди, тобто не вчинив жодних дій які б спричинили негативні наслідки для боржника ОСОБА_2 .

69. Відповідно до абзацу другого пункту 14 Розділу ІІ Інструкції якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

70. Пунктом 7 Розділу ІІ Положення передбачено, що внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова. Зміни та видалення реєстраційних даних фіксуються та зберігаються Системою автоматично.

71. 8 квітня 2020 року позивачем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою, зокрема, внесено виправлення суми основної винагороди в рамках виконавчого провадження № 57922285.

72. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначав, що законодавством не передбачено строки, упродовж яких виконавець вносить зміни у постанову про стягнення основної винагороди в рамках виконавчого провадження.

73. Представник відповідачів у касаційній скарзі також чітко не вказує правової норми яка б встановлювала такий строк.

74. У той же час у касаційній скарзі заявник посилається на недотримання позивачем у своїй діяльності принципу розумності строків виконавчого провадження, передбаченого статтею 4 Закону № 1403-VIII та статтею 2 Закону України Про виконавче провадження .

75. Таке обґрунтування вже було перевірено апеляційним судом, в результаті чого суд прийшов до правомірного висновку що відповідачем не доведено неналежне виконання своїх обов`язків приватним виконавцем з огляду на відсутність у спеціальному законі відповідних строків для вчинення дій по внесенню змін (доповнень) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження.

76. Принцип розумності строків виконавчого провадження означає, що під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень. Такі строки не можуть перевищувати передбачені цим Законом строки виконання окремих дій або прийняття окремих рішень.

77. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

78. Інструкція вказує що виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі якщо під час проведення виконавчих дій встановить дані, які можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Строки для здійснення дій по внесенню змін у розмір основної винагороди приватного виконавця нормативним актом не встановлено, а тому не можна з упевненістю сказати про їх порушення позивачем.

79. Також є безпідставними доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про втручання суду у дискреційні повноваження Дисциплінарної комісії при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наслідками розгляду подання Міністерства юстиції України.

80. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

81. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

82. Згідно із Додатком до Рекомендації №Р(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

83. Таким чином, дискреційні повноваження не є необмежними, вони лише надають суб`єкту владних повноважень можливість обирати із декількох варіантів юридично допустимих рішень, що передбачені чинним законодавством, таке рішення, яке він вважає кращим по відношенню до особи за певних обставин.

84. У справі яка розглядається, Дисциплінарна комісія, враховуючи положення статті 40 Закону № 1403-VIII, має повноваження як для задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, так і для відхилення такого подання. Проте зазначена дискреція комісії можлива при дотриманні правової процедури розгляду питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності (зокрема перевірки підстав та причин, правового підґрунтя подання, наявність вини та негативних наслідків).

85. Крім того рішення Дисциплінарної комісії за результатом розгляду подання Міністерства юстиції України є правовим актом індивідуальної дії та може бути оскаржене до суду як таке, що порушує права та інтереси приватного виконавця.

86. У касаційній скарзі представник відповідачів посилалась на постанови Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 520/2210/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/12436/18, зазначаючи що в них було визнано законними та такими, що здійснено у межах повноважень, накладення на приватних виконавців Дисциплінарною комісією та Міністерством дисциплінарного стягнення. Проте таке посилання є помилковим оскільки у зазначених справах Судом не вирішувалося питання про втручання у дискреційні повноваження, а було перевірено підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності та правомірність внесення подання на розгляд комісії.

87. Скаржник у касаційній скарзі помилково вказує на обізнаність приватного виконавця про часткове погашення боргу у добровільному порядку наприкінці 2018 року оскільки судами було встановлено, що після отримання листа від боржника ОСОБА_2 ним вчинялися дії по перевірці таких даних шляхом надіслання запиту до банківської установи.

88. Також судами першої та апеляційної інстанцій було перевірено доводи відповідачів про внесення приватним виконавцем змін до виконавчого провадження через один рік і сім днів після отримання інформації про часткове погашення боргу, а тому посилання у касаційній скарзі на їх неврахування підлягає спростуванню.

89. Решта доводів касаційної скарга не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

90. Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті справи, і не приймаються Судом як належні.

91. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

92. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

93. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців залишити без задоволення , а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі № 520/6288/2020 - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова

Н.М. Мартинюк