Постанова

від 10.03.2021 по справі 400/4146/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4146/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря Ішханяна Р.А., представника відповідача Єрємеєва С.О. та представника позивача-адвоката Герцун В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 04.11.2020р.) по справі за адміністративним позовом Колективного підприємства Хозрахунковий науково-технічний центр Квант до Головного управління ДФС у Миколаївській області та Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

26.11.2019 року КП Хозрахунковий науково-технічний центр Квант звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 16.08.2019 року №00066671407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з ПДВ на загальну суму 394 687,5 грн. в тому числі за основним платежем - 263 125 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 131 562,5 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 16.08.2019 року №00066681407, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду з ПДВ у розмірі 49 324 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки та невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року адміністративний позов КП ХНТЦ Квант - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019р. №00066671407 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 394 687,5 грн. , в т.ч. за основним платежем - 263 125 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 131 562,5 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019р. №00066681407 (форма В4 ), яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в розмірі 49 324 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДПС у Миколаївській області 03.12.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача судовому засіданні суду 2-ї інстанції категорично не визнав апеляційну скаргу та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Колективне підприємство Хозрахунковий науково-технічний центр Квант (КП ХНТЦ Квант ) зареєстровано як юридична особа 16.09.1991р. за №15221200000007862 та перебуває на обліку в ДПІ у Інгульському районі м Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з 17.06.2011 року. Юридична адреса позивача: вул.Кірова,238, м.Миколаїв-31. Фактичне місцезнаходження підприємства: вул.Велика Морська,139, м.Миколаїв.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням ; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем .

В період з 08.07.2019р. по 12.07.2019р. ревізорами ГУ ДФС у Миколаївській області, на підставі наказу №1502 від 05.07.2019р. та направлень №2060/14-29-01-04-36,№2061/14-29-01-04-36 від 05.07.2019р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ХНТЦ Квант з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками - ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС за вересень-жовтень 2018р. та ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП за червень 2018 року.

19.07.2019 року, за результатами вказаної перевірки складено акт, в якому перевіряючими було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства: 1) п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 263 125 грн., у т.ч.: за червень 2018р. - на суму ПДВ 26 924 грн.; за вересень 201р. - на суму ПДВ 161 875 грн.; за жовтень 2018р. - на суму ПДВ 74 326 грн.; 2) п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 49 324 грн., у т.ч.: за червень 2018 року - на суму ПДВ 49 324 грн.

02.08.2019 року КП ХНТЦ Квант подало до ГУ ДПС у Миколаївській області письмові заперечення на акт перевірки №1031/14-29-14-07/13847488 від 19.07.2019р. з вимогою скасувати висновки Акта перевірки та об`єктивно дослідити вказані в запереченнях обставини.

Однак, 15.08.2019р. підприємство отримало від ГУ ДПС у Миколаївській області відповідь на заперечення, в яких контролюючий орган відмовився скасовувати висновки Акту перевірки.

16.08.2019 року на підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №00066671407 форми Р , яким КП ХНТЦ Квант збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з ПДВ в сумі 394 687,5 грн. (з яких 263125 грн. - за основним платежем, а 131562,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ); та 2) №00066681407 форми В4 , яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду з ПДВ у розмірі 49 324 грн.

30.08.2019 року, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач, в порядку ст.56 ПК України, оскаржив їх до ДПС України.

Проте, 01.11.2019 року рішенням ДПС України вказана вище скарга КП ХНТЦ Квант була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з такими діями та з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того, ст.ст.61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Але, разом з тим, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер.

Як слідує зі змісту приписів ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ) , у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до положень п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як визначає пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Крім того, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно із п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа ) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з приписів пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ж п.134.1 ст.134 134.1 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення ) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку ), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів (у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При чому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як передбачено положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1-м цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як слідує з приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р., бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, як визначено у статті 1 цього Закону №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А як вказано у статті 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вище вимог діючого законодавства дає можливість підтвердити належне виконання договору.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні бути підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідивши надані представником позивача до суду 1-ї інстанції документи (докази) судовою колегією встановлено, що основними видами господарської діяльності позивача - КП ХНТЦ Квант - є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, а також діяльність у сфері інформаційних технологій, комп`ютерних систем та устаткувань.

Придбання комплектуючих для здійснення такої діяльності в більшості випадків здійснюється у виробників або імпортерів продукції.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 15.05.2018 року між КП ХНТЦ Квант м.Миколаїв (покупець ) та ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП м.Суми (продавець ) було укладено договір №4/18 постачання комплектуючих (т.1 а.с.123,124) . На виконання даного договору, позивачем було придбано у постачальника комплектуючі напівфабрикати, згідно із специфікацією (а саме: блок безшумної кореляції (ББК) у складі перетворювача радіочастот швидкодіючого (ПРЧ-Н-2) у кількості 2; 4-х канальний блок ВЧ комутатора (БВЧК) з розширювачем діапазону до 12 ГГц у кількості 4 ), які за довіреністю №23/18 від 26.06.2018р. отримав сам директор КП ХНТЦ Квант ОСОБА_1 .

Відповідно до умов цього договору, КП ХНТЦ Квант вивозило ці комплектуючі напівфабрикати (вагою 10 кг ) самовивозом , а саме - автомобілем HONDA-FR-V д.н. НОМЕР_1 , зареєстрованим 15.11.2016р. за гр. ОСОБА_2 (т.б. чоловіком директора КП ХНТЦ Квант ОСОБА_1 ), а сама поставка товару була оплачена позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів з банківських р/рахунків КП ХНТЦ Квант на р/рахунок ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківського платіжного доручення.

Виписана ж ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП на адресу позивача податкова накладна №183 від 27.06.2018р. була своєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевірена ДФС та 16.07.2018р. автоматично надійшла в реєстр отриманих податкових накладних КП ХНТЦ Квант , на підставі якого і було сформовано податкову декларацію з ПДВ за червень 2018 року.

Так, як видно з матеріалів справи, на підтвердження реальності цієї господарської операції та виконання вказаного вище договору від 15.05.2018р., позивачем як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції, було надано належним чином оформлені первинні документі: сам договір поставки від 15.05.2018р., підписаний керівниками підприємств, специфікацію, видаткову накладну від 27.06.2018р., рахунок на оплату, податкову накладну, квитанцію про реєстрацію цієї ПН, ТТН від 27.06.2018р. (довільної форми, що дозволено наказом Мінінфраструктури №26 від 27.01.2016р . ), протоколи відповідності, протоколи вхідного контролю, журнал обліку довіреностей, наказ та посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів на відрядження, банківські платіжні доручення та податкову декларацію з ПДВ (т.1 а.с.124,125,132,135,139,142,143,144,151,153,164,165,174).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, усі придбані у ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП комплектуючі були використані у виробничому процесі КП ХНТЦ Квант та включені до виробів, які є розробкою самого підприємства позивача.

Далі, що стосується правовідносин підприємства позивача з ТОВ КАССІС АВ (попередня назва ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС ) за вересень-жовтень 2018 року, то судова колегія зазначає наступне.

Так, як встановлено з матеріалів справи, КП ХНТЦ Квант , з метою виконання державного контракту з Міністерством Оборони України, було укладено договір з ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС (м.Маріуполь ) №4/18 від 12.06.2018р. на придбання радіоелектронних комплектуючих за специфікаціями №1 (блок безшумної кореляції (ББК) у складі перетворювача радіочастот швидкодіючого (ПРЧ-Н-21) у кількості 2; блок цифрової обробки сигналу (БЦОС) у кількості 6 ); №2 (широкосмугова антена 5А-1 для виявлення сигналів в діапазоні частот от 1 до 3000 МГц у кількості 12; вимірювальна антена для вимірювання електричної складової поля в діапазоні частот від 9 кГц до 2000 МГц у кількості 3; вимірювальна антена для вимірювання магнітної складової поля діапазоні частот від 9 кГц до 30 МГц у кількості 2 ); №3 (блок автоматичної локалізації центроїдним методом БАЛЦ у кількості 6; вимірювальна антена для вимірювання магнітної складової поля діапазоні частот від 9 кГц до 30 МГц в кількості 4 ).

Як свідчать матеріали справи, вказані комплектуючі (вагою 30 кг і 9 кг ) були отримані по довіреності №36/18 від 24.09.2018р. та №43/18 від 22.10.2018р. безпосередньо директором КП ХНТЦ Квант ОСОБА_1 , який був відряджений на власному автомобілі до м.Маріуполя, що відповідає умовам цього договору, оскільки позивач вивозив напівфабрикати самовивозом , а саме на автомобілі HONDA-FR-V д.н. НОМЕР_1 , зареєстрованим 15.11.2016р. за гр. ОСОБА_2 (т.б. чоловіком директора КП ХНТЦ Квант ОСОБА_1 ), а поставка товару була оплачена позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів з банківських р/рахунків КП ХНТЦ Квант на р/рахунок ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківського платіжного доручення.

Даний факт відповідачем не заперечується і в Акті перевірки.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження реальності цієї господарської операції та виконання вказаного вище договору №4/18 від 12.06.2018 року, представником позивача як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції, було надано належним чином оформлені первинні документі: сам договір поставки №4/8, підписаний керівниками підприємств, видаткові накладні №1/4-18 і №3/4-18, рахунки на оплату, податкові накладні, квитанції про реєстрацію цих ПН, ТТН від 26.09.2018р. та 2.10.2018р. (довільної форми, що дозволено наказом Мінінфраструктури №26 від 27.01.2016р . ), протоколи відповідності, протоколи вхідного контролю, журнал обліку довіреностей, наказ та посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів на відрядження, та банківські платіжні доручення (т.1 а.с.126,128,129,130,133,134,136-139,145-150,154-164).

Таким чином, вищевказані обставини та надані до суду 1- інстанції належним чином оформлені первинні документи, на думку судової колегії, беззаперечно підтверджують як факт реальності укладення вказаних вище договорів, так і факт здійснення та виконання цих спірних господарських операцій між КП ХНТЦ Квант та ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП і ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС (ТОВ КАССІС АВ ), а також і факт використання підприємством позивача отриманого від вказаних контрагентів товару у своїй господарській діяльності.

При цьому, судова колегія одночасно вважає за необхідне наголосити й на тому, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а факти вчинення злочину, в т.ч. у вигляді фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Докази проведення зустрічних перевірок зазначених контрагентів позивача, які б свідчили про нереальність вказаних господарських операцій відповідачем до суду 1-ї та 2-ї інстанцій не надано.

В даному ж випадку, податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен належним чином довести в суді фіктивність спірних господарських операцій, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, також необхідно звернути увагу й на той факт, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було належним чином доведено, що на момент здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника ПДВ.

При цьому, слід вказати, що аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018р. у справі №817/149/17 та від 29.03.2018р. у справі №813/2758/16.

Також, судова колегія виходить ще й з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника податків обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (послуги) або постачають товар, та не зобов`язує його перевіряти безпосереднього контрагента (або контрагента у 2-3 ланці ланцюга ) на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як відносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція суду 2-ї інстанції відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.01.2018р. у справі №К/9901/25587/18.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, а також приймаючи до уваги умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у даних контрагентів, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має в наявності та надав суду усі необхідні та належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про реальність вчинення та повного виконання спірних господарських операцій, в той час як доводи контролюючого органу, в свою чергу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ч.2 ст.77 КАС України, останній мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази на підтвердження своєї позиції щодо безпідставності задекларованого позивачем податкового кредиту сформованого за спірними господарськими операціями, які в реальності нібито не виконувались.

Отже, у зв`язку з викладеними обставинами, судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про неправомірність і передчасність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019р. №00066671407 і №00066681407 та необхідність їх скасування.

Що ж стосується тверджень відповідача про відсутність джерела походження придбаної позивачем продукції, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки по-перше, у спірному акті перевірки відсутня будь-яка інформація про проведення зустрічних звірок ТОВ АГРО-М АЛЬЯНС ГРУП та ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС з питань дослідження реалізації-придбання товарів за номенклатурою, що в подальшому була реалізована адресу позивача, а по-друге, факт поставки комплектуючих, отримання за них оплати беззаперечно підтверджується документально, спірні господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Щодо відсутності паспорта на комплектуючі, то судова колегія, як і окружний суд зазначає, що обов`язкова наявність паспорта до комплектуючих не передбачена вимогами чинного законодавства, оскільки це не є цілісні вироби, а лише його складові. Для простої продукції, якою є комплектуючі, наявність паспорта не є обов`язковим.

Теж саме стосується і відсутності сертифікатів якості на ці комплектуючі, до того ж сторони договору мають право самостійно визначатися щодо якісних характеристик товару, т.б. якщо позивача влаштовує загальна характеристика товару без наявності сертифікатів якості, то це не повинно бути підставою для заперечень з боку податкового органу.

Крім того, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, критично ставиться і до посилань представника відповідача в апеляційній скарзі на наявність кримінальних справ, по яким нібито проходять підприємства-контрагенти позивача і в яких, нібито досліджуються незаконні дії цих контрагентів, оскільки відповідачем, в порушення ч.2 ст.77 КАС України, не надано ані жодного належного доказу існування таких кримінальних справ, ані доказів наявності обвинувального вироку суду або рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо.

Навпаки, як вбачається зі змісту відповідей голів Ковпаківського районного суду м.Сими, Дніпровського районного суду м.Києва, які надійшли на запити (вимогу) апеляційного суду, вказаних в апеляційній скарзі кримінальних справ (проваджень) у них в суді не має, а з повідомлення судді Голосіївського районного суду м.Києвавід 24.02.2021р. видно, що кримінальне провадження №3201810001000004, на яке теж посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, розглядається судом відносно керівника зовсім іншого підприємства - голови правління ПАТ АТП 13058 ОСОБА_3 , яке не є ані контрагентом позивача, ані контрагентом його контрагента.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на звернення до правоохоронних органів та відкриття з цього приводу кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №120180000000376 від 06.09.2018р., то судова колегія зазначає, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, преюдиційне значення при розгляді даної справи для суду має саме виключно лише вирок у кримінальній справі. Проте, як видно з матеріалів справи та вже зазначалося вище, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і платник податків, в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При чому, одночасно також слід зазначити й про той факт, що вищенаведені висновки апеляційного суду повністю узгоджуються як з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними зокрема, в постановах від 01.06.2010р. (справа №21-573во10 ), від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 ), так і позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, в постановах від 17.01.2018р. (справа №804/2529/18 ), від 24.01.2018р. (справа №824/942/13а ), від 20.02.2018р. (справа №817/149/17 ), від 14.03.2018р. (справа №803/1198/16 ), від 27.03.2018р. (справа №816/809/17 ), від 12.04.2018р. (справа №804/698/16 ), від 07.08.2018р. (справа №808/760/16 ), від 31.01.2019р. (справа №802/548/15-а ), від 03.10.2019р. (справа №813/4079/15 ) та інш. при вирішенні спорів цієї категорії, а також з практикою Європейського Суду з прав людини (справи Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) ).

Вказані вище рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету ) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності ) та, в свою чергу, чітко визначають правило індивідуальної відповідальності добросовісного платника податків, який не має зазнавати будь-яких негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом і, при сплаті ПДВ має розраховувати на використання свого податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Таким чином, усі претензії контролюючого органу до зазначених вище контрагентів позивача є передчасними та фактично носять загальний, неконкретний і абстрактний характер, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і беззаперечними доказами.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було в даному випадку належним чином зроблено представником відповідача при розгляді справи в судах 1- та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15.03.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко