Постанова

від 12.03.2021 по справі 188/356/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3473/21 Справа № 188/356/20 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на навчання,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання.

Позов мотивований тим, що позивачка є донькою ОСОБА_1 . Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області по справі №2- 680/ 2013 від 21 серпня 2013 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення нею повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачці виповнилось 18 років, вона продовжує навчання у Бердянському державному педагогічному університеті на факультеті фізичної культури, спорту та здоров`я людини на заочному відділенні на контрактній основі, що підтверджується: довідкою Бердянського державного педагогічного університету N264-07/257 від 20.02.2020 р.; довідкою факультету фізичної культури, спорту та здоров`я людини Бердянського державного педагогічного університету №45/20 від 19.02.2020 р.; договором №19-207 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 08.08.2019 р., відповідно до п. 9 якого загальна вартість навчання складає 26400.00 грн.

Оплата за навчання є для ОСОБА_2 надмірною, вона не працює, перебуває на утриманні матері, ОСОБА_3 , яка працює, але отримує мінімальну заробітну плату.

Вважає, що її батько ОСОБА_1 має можливість сплачувати позивачці аліменти на період її навчання, адже його матеріальний стан є задовільним, він отримує значну пенсію та не має проблем зі здоров`ям.

Просить суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання на час навчання.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу) батька, щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 18.03.2020 року і до припинення нею навчання, але не більш ніж до двадцяти трьох років, або зміни матеріального чи сімейного становища сторін; допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до довідки №308/20 від 04.11.2020 року позивачка продовжує навчання у державному педагогічному університеті на заочній формі навчання, плановий термін закінчення навчання 30.06.2023 року, навчається за кошти фізичних осіб, і потребує подальшого утримання від батька.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів, що стягнуто, з 1/5 до 1/20 частини, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_1 , відповідача по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.11.2016 року виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за №3.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2003 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання позивачки до досягнення нею повноліття.

Довідкою Бердянського державного педагогічного університету №454/20 від 19.02.2020 року підтверджується, що ОСОБА_2 навчається на 1 курсі заочної форми навчання факультету фізичної культури, спорту та здоров`я людини, Бердянського державного педагогічного університету. Термін навчання з 01.09.2019 року по 30.06.2023 рік. Наказ про зарахування №334с від 06.08.2019 року.

Договором №19-2-07 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 08.08.2019 року підтверджується, що договір з учбовим закладом укладено матір`ю позивачки про надання освітньої послуги, отримання вищої освіти позивачкою.

Мати позивачки, маючи в середньому 5450 грн. щомісячний дохід, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, але уклала зазначений договір, по отриманню позивачкою вищої освіти і взяла на себе зобов`язання по його оплаті.

Сімейний стан матері позивачки і наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей, підтверджується рішенням Петропавлівського районного суді Дніпропетровської області від 02.08.2017 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до довідки №308/20 від 04.11.2020 року позивачка продовжує навчання у державному педагогічному університеті на заочній формі навчання, плановий термін закінчення навчання 30.06.2023 року, навчається за кошти фізичних осіб, і потребує подальшого утримання від батька.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що донька відповідача - ОСОБА_2 навчається у Бердянському державному педагогічному університеті та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 має можливість утримувати повнолітню доньку, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.

Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд першої інстанції врахував матеріальне становище позивача та повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також матеріальне становище відповідача, можливість надавати матеріальну допомогу відповідачем.

Судом першої інстанції правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що потреба позивачки в зв`язку з наданням матеріальної допомоги пояснюється необхідністю оплатити навчання у розмірі 26 400 грн., по 6600 грн. кожен рік, тобто щомісячний розмір оплати за навчання становить 550 грн., у зв`язку з чим він повинен сплачувати 275 грн щомісячно, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання освітніх послуг укладений з навчальним закладом з матір`ю позивача - ОСОБА_3 , а відтак ОСОБА_2 особисто взагалі не має матеріального навантаження в зв`язку із навчанням, оскільки не є стороною цього договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на момент укладання цього договору ОСОБА_2 ще не виповнилось 18 років, а тому мати, як законний представник уклала даний договір.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2021 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко