Постанова

від 09.03.2021 по справі 620/372/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року

м. Харків

справа № 620/372/19

провадження № 22ц/818/844/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Заповіт 2000 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , представник третьої особи - Ушаков Е. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року в складі судді Яценка Є.І.

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт 2000 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля про визнання договору оренди припиненим внаслідок закінчення строку його дії та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2008 року між ним та відповідачем укладено договори оренди належних йому земельних ділянок: площею 3,0099 га, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та площею 0,4701 га, кадастровий номер 6322283000:01:000:0449, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

Вказав, що зазначені договори оренди укладені на 10 років з часу реєстрації та зареєстровані у Зачепилівському відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 серпня 2008 року, отже, строк їхньої дії сплинув 26 серпня 2018 року.

Зазначив, що не мав наміру продовжувати договірні відносини з Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт 2000 , про що завчасно письмово повідомив відповідача. Додаткову угоду про поновлення строку договору оренди вони не укладали. Однак, відповідач не повернув йому земельні ділянки і продовжує їх безпідставно обробляти.

Просив визнати припиненими договір оренди, укладений 15 січня 2008 року між ним та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт 2000 , зареєстрований 26 серпня 2008 року у Зачепилівському відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 серпня 2008 року внаслідок закінчення строку дії договору оренди та договір оренди, укладений 15 січня 2008 року між ним та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт 2000 , зареєстрований 26 серпня 2008 року у Зачепилівському відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 серпня 2008 року внаслідок закінчення строку дії договору; витребувати у Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт 2000 земельну ділянку з кадастровим номером 6322283000:01:000:0449 площею 0,4701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 3,00099 га, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 094946 від 20 листопада 2006 року та державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ №989769 від 20 листопада 2006 року; стягнути з відповідача судовий збір та витрати з надання правничої допомоги.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля на його користь земельну ділянку площею 3,0099 га, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 0,4701 га, кадастровий номер 6322283000:01:000:0449, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вийшов за межі позовних вимог, витребувавши земельні ділянки у товариства, яке є третьою особою. Вказав, що спірні земельні ділянки знаходяться всередині земельного масиву, який він обробляє. Він пропонував позивачу рівноцінний обмін, однак ОСОБА_1 відмовився.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 товариство не оскаржує.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля необхідно задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що у позивача відсутнє волевиявлення щодо перебування належних йому земельних ділянок в оренді, тому необхідно витребувати їх у Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля .

Проте, з таким висновком суду в оскаржуваній частині погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: площею 3,0099 га, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та площею 0,4701 га, кадастровий номер 6322283000:01:000:0449, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 989769 та серії ЯБ № 994946 від 20 листопада 2006 року (а. с. 8).

15 січня 2008 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт Леніна (нині Сільськогосподарський виробничий кооператив Заповіт 2000 ) та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,0099 га та договір оренди земельної ділянки площею 0,4701 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а. с. 9-15).

Пунктом 8 зазначених договорів встановлено строк їхньої дії - 10 років та передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця письмово про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 договорів передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Вказані земельні ділянки передані в оренду за актами приймання-передачі (а. с. 11. 14).

Зазначені договори оренди зареєстровані у Зачепилівському відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 серпня 2008 року за № 040869400339 та № 040869400338.

31 березня 2018 року ОСОБА_1 , не маючи наміру продовжувати договірні відносини з орендарем, направив поштою голові правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт 2000 заяви від 27 березня 2018 року, в якій повідомив, що бажає припинити договори оренди земельних ділянок площею 3,0099 га та площею 0,4701 га і буде самостійно обробляти свою землю (а. с. 57-58).

Додаткові угоди про поновлення строку договорів оренди землі між сторонами не укладались.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,0099 га, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, зареєстровано 04 квітня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2019 року (а. с. 20).

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 28 березня 2019 року вбачається, що сусідні земельні ділянки перебувають у землекористуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля (а. с. 17-19).

З довідки Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 19 листопада 2019 року №9711 вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6322283000:04:000:0126 та 6322283000:01:000:0449 є пайовою землею та на даний час знаходяться в обробітку Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт-2000 (а. с. 70).

Проте, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що йому як агрономуТовариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля відомо, що земельні ділянки ОСОБА_1 обробляє Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

За змістом статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Отже, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку , а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц, провадження № 14-97цс20.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц (провадження № 61-46496св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 623/1199/18 (провадження № 61-3616св19).

Як встановлено судом, Сільськогосподарський виробничий кооператив Заповіт 2000 не направляв ОСОБА_1 листів-повідомлень про намір поновити договори оренди землі від 15 січня 2008 року на новий строк з проектом додаткової угоди. В свою чергу, ОСОБА_1 у березні 2018 року направив орендарю листи про відсутність наміру на поновлення договорів оренди належних йому земельних ділянок. Будь-яких додаткових угод до договорів оренди землі від 15 січня 2008 року сторонами не укладалось.

Отже, у Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт 2000 відсутнє переважне право на поновлення договорів оренди землі на новий строк. Строк дії договорів оренди землі від 15 січня 2008 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт 2000 та ОСОБА_1 , що зареєстровані 26 серпня 2008 року, закінчився 26 серпня 2018 року та сторонами не поновлювався.

Однак, всупереч вимогам статті 34 Закону України Про оренду землі та пункту 21 договорів оренди після закінчення строку договору оренди земельна ділянка ОСОБА_1 не повернута.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , хоча в позові як відповідача ОСОБА_1 зазначив лише Сільськогосподарський виробничий кооператив Заповіт 2000 , оскільки з кооперативом у нього були орендні відносини.

В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля та ОСОБА_1 не заперечували проти того, що його земельними ділянками користується Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , яке залучено до участі у справі як третя особа. Будь - яких договорів оренди між третьою особою та ОСОБА_1 не укладалося.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 щодо витребування земельних ділянок, суд першої інстанції поклав обов`язок з їх повернення на Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , у користуванні якого перебуває земельний масив, серед якого знаходяться й земельні ділянки позивача.

Проте, як зазначалось вище Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а не як відповідач. Судовим рішенням не можуть бути покладені будь-які обов`язки на третю особу, а не на відповідача у справі.

Із змісту статті 51 ЦПК України вбачається, що належний відповідач залучається до участі у справі за клопотанням позивача. Письмового клопотання від ОСОБА_1 , як свідчать матеріали справи, до суду першої інстанції не надходило.

Враховуючи, що витребування у третьої особи земельних ділянок, впливає на їхні права та обов`язки, судова колегія зазначає, що висновок суду щодо витребування земельних ділянок у третьої особи без її залучення до участі у справі як співвідповідача, є помилковим.

Слід зазначити, що суд повинен сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частинами 3 та 4 статті 37-1 Земельного Кодексу України передбачено, що власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастровий номер 6322283000:04:000:0126, ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 28 березня 2019 року вбачається, що сусідні земельні ділянки дійсно перебувають у землекористуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля (а. с. 17-19).

Із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля про залучення до участі у справі як третьої особи вбачається, що товариство за домовленістю з Сільськогосподарським виробничим кооперативом Заповіт-2000 обробляє земельні ділянки, які перебувають у нього в оренді та розташовані у земельному масиві, який обробляється Товариством з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , що не заперечувалось і в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції не виконано вимоги статей 12, 51 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості щодо залучення до участі в справі як співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля , рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, що не позбавляє права ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн, який у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля - задовольнити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Заповіт 2000 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля в частині витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Приорілля 2305,20 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А. В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 12 березня 2021 року.