Постанова

від 25.02.2021 по справі 357/8297/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 357/8297/19

Провадження №22-ц/824/4551/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Котовського , яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ Олійникова Слобода , було укладено договір оренди землі №б/н, за яким відповідач передав позивачу земельну ділянку площею 2,4046 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0027, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років.

В подальшому 21.07.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 14590666. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату, проте, починаючи з лютого 2018 року, відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Олійникова Слобода права користування за договором оренди.

За скаргою, поданою 28.02.2018 рокуОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України, наказом № 727/5 від 15.03.2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0027 за ТОВ Олійникова Слобода .

05.03.2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс Узин договір оренди №б/н цієї ж земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного ТОВ Олійникова Слобода звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди від 05.03.2018 року. Після цього ОСОБА_1 за заявою, що була посвідчена 30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А., здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0027 на дві - площею по 1,2023 га з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0042 та 3220484400:01:011:0043.

12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 10.12.2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди, за яким передав в оренду ТОВ Агрокомплекс Узин обидві земельні ділянки: з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0042 та 3220484400:01:011:0043. 13.12.2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс Узин .

Позивач стверджує, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0027, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право, і жодним чином не вплинуло на його дійсність, а тому, просив суд визнати недійсними договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0042 та 3220484400:01:011:0043; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на ці земельні ділянки; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс Узин на користь ТОВ Олійникова Слобода земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0042 та 3220484400:01:011:0043; внести зміни до договору оренди землі №б/н від 17.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олійникова Слобода , шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

В березні 2020 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній зазначав, що після подання позивачем позову набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , яким було внесено зміни до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з якими ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. На підставі наведеного, позивачем позовні вимоги було доповнено вимогою про припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0042 та 3220484400:01:011:0043.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанціїскасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У своїх відзивах на апеляційну скаргу відповідачі вважають доводи апелянта неналежними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Просили відмовити у задоволенні скарги а рішення суду залишити без змін.

За результатами розгляду справи колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків:

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції були належним чином встановлені та оцінені усі обставини справи, відтак підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Звертаючись до суду, позивач свої позовні вимоги обґрунтовував незаконністю з його точки зору укладених між відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин договорів про оренду спільної землі, на підставі чого просив визнати вказаний правочин недійсним, відтак задовольнити інші, похідні від такої вимоги.

З такою позицією апелянта колегія суддів погодитися не може.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України особа має право звернутися до цивільного суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином підставою для судового захисту особи є встановлення порушення, невизнання чи оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Зважаючи на наведені норми, оспорювати правочин крім його сторони може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але чиї права та інтереси на час розгляду справи судом порушуються таким правочином.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом за результатами розгляду справи № 910/14255/18.

З наведеної конструкції вбачається, що правом на оскарження оспорюваного правочину володіє або його сторона, або інша особа чиї права чи інтереси порушує такий правочин. Позивач не є стороною спірних договорів, відтак основоположним для даної справи є вирішення питання, чи порушує законні існуючі права позивача вказаний правочин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом права користування спірною землею оренди, яке ґрунтується на відповідному договорі оренди від 17 червня 2013 року. Підтвердив дану обставину і представник позивача в ході розгляду апеляційної скарги.

Таким чино питання про наявність чи відсутність у позивача права користування спірною ділянкою на час вирішення спору є основоположним при вирішенні даної справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведених норм вбачається, що існування права користування (оренди) землі взаємопов`язане з наявністю державної реєстрації такого права.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №322/1178/17.

З матеріалів справи вбачається, щонаказом № 727/5 Міністерства юстиції України від 15.03.2018 року було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0027 за ТОВ Олійникова Слобода . З врахуванням вищевикладених положень, з моменту скасування державної реєстрації права оренди позивача, таке право припинило свою дію. В свою чергу це приводить до відсутності передбачених ч. 3 ст. 215 ЦК України підстав для оскарження ТОВ Олійникова Слобода спірних правочинів, як і підстав для задоволення похідних від цього позовних вимог.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько