Постанова

від 03.03.2021 по справі 752/25421/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 752/25421/19 Номер провадження 22-ц/824/3789/2021 Головуючий у суді першої інстанції Т.М. Шевченко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 03 березня 2021року місто Київ

Номер справи 752/25421/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

сторони :

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

КЕРАМ - ПРО

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Шевченко Т.М., в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва, відомості про дату складення повного рішення відсутні, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ КЕРАМ-ПРО про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, мотивованим тим, що з 02.03.2015 він працював у відповідача на посаді комірника. 04.11.2015 у приміщенні фірмового магазину за адресою м. Львів, вул. Любінська, 168 , з позивачем стався нещасний випадок, на нього впав стенд зі зразками керамічної плитки, у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 прибрав підпірки, на яких фактично тримався стенд з керамічною пліткою. Внаслідок цієї події, ОСОБА_1 було госпіталізовано швидкою допомогою до Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф . До 18.11.2015 він перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальній міській клінічній лікарні, де йому проведено операцію. З 19.11.2015 по 18.06.2016 позивач проходив лікування у Комунальному некомерційному підприємстві Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району м. Києві у лікаря-травматолога.14.11.2018 наказом директора ТОВ КЕРАМ-ПРО створено комісію з розслідування нещасного випадку.

Згідно актів від 30 листопада 2018 року проведення розслідування нещасного випадку, що стався 4 листопада 2015 року о 10 год. 11 хв. у ТОВ КЕРАМ-ПРО , за формою Н-5 та Н-1, встановлено, що саме бездіяльність керівника ТОВ КЕРАМ-ПРО - ОСОБА_4 призвела до нещасного випадку та заподіяння травми на виробництві у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням. Для відновлення тазового суглобу, 9 листопада 2015 року позивачу хірургічним шляхом здійснено імплантацію металоконструкції (інтрамедулярний блокуючий стержень) лівої стегнової кістки (інтрамедулярнийметалосинтез). Висновком МСЕК у позивача констатовано стійку втрату працездатності, у відсотках - 15 відсотків без переогляду. Постановами Фонду соціального страхування України від 17.04.2019 року позивачу призначено щомісячну виплату у розмірі 491,42 грн., а також одноразову виплату у разі стійкої втрати працездатності - 4 898,55 грн.

Зазначив, що з моменту отримання травми, внаслідок нещасного випадку на виробництві, місце перелому продовжує його турбувати, він постійно відчуває біль у місці травми, постійно використовував милиці для пересування, а в подальшому ортопедичну палицю. Наслідком травми є укорочення правої ноги на 1,5 см. За вказаних обставин, позивач зазначає, що назавжди обмежений у веденні звичайного способу життя. Також, посилається на те, що протягом тривалого часу не міг працевлаштуватись.

Вказує, що відповідач протягом трьох років протиправно приховував факт нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем, і лише після звернення позивача за наданням правової допомоги та залучення адвоката, численними зверненнями зі скаргами, у листопаді 2018 року, тобто через три роки після нещасного випадку, відповідачем проведено розслідування нещасного випадку та складено необхідні документи.

За вказаних обставин, позивач на підставі ст. 23 ЦК України просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 000,00 грн., а на підставі ст. 22 ЦК України стягнути з відповідача додаткові витрати на лікування, які позивач буде змушений понести у майбутньому, у розмірі 86 112,50 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТОВ КЕРАМ-ПРО про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ КЕРАМ-ПРО на ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 гривень. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволення позову змінити, стягнувши з відповідача на корить позивача 15 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що суд невірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідач на користь позивача, оскільки розмір відшкодування має відповідати ступеню моральних страждань. Натомість суд абстрактно послався на вимоги розумності і справедливості. Не відповідає визначена судом компенсація і критерію виваженості. Вважає, що суд першої інстанції загалом правильно встановив обставини справи щодо завдання моральної шкоди, однак ніяким чином не пояснив, які саме обставини вказують, що саме компенсація в 50 000,00 грн є достатньою у даному випадку. Особливу тяжкість завданої позивачу травми підкреслює висновок МСЕК, яким встановлено постійну (безстрокову) стійку втрату працездатності у 15 відсотків, що свідчить про неможливість повного відновлення здоров`я позивача, що завдає тяжких душевних страждань. Зазначив, що суд не застосував до даних правовідносин положення статті 1195 ЦК України. Суд безпідставно послався на недоведеність позивачем необхідності у проведенні вказаних у позові процедур, пов`язаним із лікуванням отриманої з вини відповідача травми та відновлення стану здоров`я, що тягне за собою понесення витрат. На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 було надано у розпорядження суду докази, які суд необґрунтовано не взяв до уваги та незаконно відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 86 112,50 грн на понесення додаткових витрат на лікування.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити скаргу з викладених у ній підстав.

Представник відповідача ТОВ КЕРАМ -ПРО адвокат Тарала О.М. у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився. Подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на інший день у зв`язку із неможливістю з`явитися у судове засідання суду апеляційної інстанції, оскільки братиме участь у розгляді справи №372/3737/19, яка перебуває у провадженні Обухівського районного суду Київської області. Директор відповідача станом на 03.03.2021 перебуває у відрядженні у м. Львові.

Вирішуючи дане клопотання суд врахував, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

З урахуванням зазначеного та вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ КЕРАМ - ПРО , оскільки його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у справі доказів, які беззаперечно вказують на заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків з вини відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд взяв до уваги конкретні обставини справи, характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я, пов`язані з ним фізичні та моральні страждання позивача, відсоток втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, настання для позивача негативних наслідків та вважав, що стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн, що відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості. Розмір моральної шкоди - 15 000 000,00 грн, заявлений позивачем, суд вважав завищеним. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції вважав, що додані позивачем до позовної заяви докази на підтвердження необхідності понесення в майбутньому позивачем заявлених витрат, не доводять наявність, передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України підстав, для відшкодування витрат, які він мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, вони відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на таке.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 22 Закону України Про охорону праці , пункту 10 Порядку, роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.03.2015 по 10.01.2018 перебував у трудових відносинах з ТОВ КЕРАМ-ПРО , де працював на посаді комірника.

ТОВ КЕРАМ-ПРО визнає обставини нещасного випадку на виробництві, що стався 04.11.2015 у приміщенні фірмового магазину за адресою: м. Львів, вул. Люблінська, 168 з ОСОБА_1 .

З урахуванням положень ст.82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Так, 04.11.2015 у зв`язку із нещасним випадком ОСОБА_1 був госпіталізований каретою швидкої медичної допомоги Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з діагнозом - закритий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням.

Після надання невідкладної медичної допомоги пацієнта доставлено до Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Згідно листа Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 05-06вих.-1991 від 31.05.2018 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у 1-травматологічному відділенні з 04.11.2015 по 18.11.2015, куди був доставлений бригадою швидкої допомоги № 20 з робочого місця - м. Львів, вул. Любінська, 168 , магазин Зодіак .

Із дублікату виписки № 26678 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається повний діагноз, поставлений позивачу, - закритий уламковий кососпіральний перелом в/с/3 лівої стегнової кістки із зміщенням кісткових фрагментів. 09.11.2015 року йому було проведено операцію остеосинтез лівої стегнової кістки стержнем PFNA, піднято на милиці. По настоюванню останнього в задовільному стані виписано зі стаціонару із швами. Надано рекомендації, в тому числі, амбулаторне лікування в поліклініці по місцю проживання під наглядом травматолога, хода на милицях без навантаження лівої нижньої кінцівки.

Згідно інформації, викладеної у листі Комунального некомерційного підприємства Центр медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району м. Києва від 12.07.2018 № 775/1 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога з 19.11.2015 по 18.06.2016 з діагнозом: уламковий кососпіральний перелом в/с/3 лівої стегнової кістки із зміщенням уламків, стан після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків.

З відповіді в.о. головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова від 30.08.2018 № 03-07 вих. 358, вбачається, що з отриманих пояснень завідувача ЦТП ОСОБА_5 лікар інформував про нещасний випадок в письмовому вигляді роботодавця позивача, та в телефонному режимі інформував робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за місцезнаходженням підприємства, де працював ОСОБА_1 , та у територіальної орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку, що зафіксовано в журналі № 36 реєстрації хворих МТП Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова та журналі 35-17 обліку виробничих травм.

24 жовтня 2018 року адвокат Косань О.О. в інтересах позивача звернулась з повідомленням про настання нещасного випадку на виробництві до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просила провести розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2015 року з особою у приміщенні магазину Зодіак за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, та скласти акт про нещасний випадок, що пов`язаний із виробництвом.

Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 06.12.2018 №8/8/19/17895 надано відповідь про те, що директору ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 видано припис за формою Н-9 № 8/15-2018 від 07.11.2018, яким зобов`язано провести розслідування вищезазначеного випадку. Заявника проінформовано про те, що розслідування нещасного випадку завершено. За результатами розслідування нещасний випадок з ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний із виробництвом, оформлено акти за формою Н-5 та Н-1 від 30.11.2018 року.

Наказом директора ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 № 14-о від 14.11.12018 року створено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2015 року з ОСОБА_1 .

Згідно акту №1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, затвердженого 30.11.2018 директором ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 , зокрема, розділу 7 останнього, причиною настання нещасного випадку є: основна - організаційна - незадовільне функціонування системи управління охороною праці - незадовільна організація безпечних умов праці під час проведення робіт з оформлення стендів.

У розділі 10 вказаного акту визначено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, зокрема, встановлено, що директор ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 порушила вимоги абз.1 ст.13 Закону України Про охорону праці .

Відповідно до акту від 30.11.2018 про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2015 о 10 год. 11 хв. на ТОВ КЕРАМ-ПРО , комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем, пов`язаний з виробництвом, підлягає обліку, складається акт за формою Н-1. Особою, дії або бездіяльність якої призвели до нещасного випадку, є директор ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 .

Згідно розділу 4 вказаного акту, причиною настання нещасного випадку є організаційна причина, а саме - незадовільне функціонування системи управління охороною праці - незадовільна організація безпечних умов праці під час проведення робіт з оформлення стендів (код 09), порушено вимоги абз. 1 ст. 13 Закону України Про охорону праці , згідно якого роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо працівників у галузі охорони праці.

У статті 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві від 17 квітня 2019 року № 2609/927/927/2, потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату у розмірі 491,42 грн. з 25 березня 2019 року безстроково.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві від 17 квітня 2019 року № 2609/927/927/1, потерпілому ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 4 898,55 грн.

За висновком МСЕК від 26 березня 20169 року ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 15%, безстроково, що стверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АБ №0049730 від 26.03.2019.

Отже, доведеним є факт спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_1 , внаслідок нещасного випадку, який мав місце 04.11.2015 у приміщенні фірмового магазину за адресою: м. Львів, вул. Люблінська, 168, внаслідок дії/бездіяльності директора ТОВ КЕРАМ-ПРО ОСОБА_4 , якою порушено абз.1 ст.13 Закону України Про охорону праці , що потягло за собою стійку втрату ним професійної працездатності 15%.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд першої інстанції, з урахування встановлених обставин справи, які у своїй сукупності підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, а також визнаються відповідачем, а тому не потребують додаткової перевірки, дійшов правильного висновку про те, що такі докази беззаперечно вказують на спричинення позивачу з вини відповідача моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановив, що розслідування було проведено відповідачем лише за сплином тривалого часу (майже трьох років) за приписом Головного управління Держпраці у Київській області у 2018 році, яким було зобов`язано провести розслідування вищезазначеного випадку, що перебували нещасному випадку. Внаслідок нещасного випадку позивач втратив професійну працездатність у відсотках у розмірі 15 %, у зв`язку із чим його усталений спосіб життя значно змінився (користувався милицями, в подальшому ортопедичною палицею), переніс значний стрес, змушений терпіти постійні болі в місці ушкодження, потребує постійної підтримуючої терапії, згідно з рекомендаціями лікарів ортопедів-травматологів відповідного санаторно-курортного лікування та зміни, що сталися в його житті, є незворотними і він усвідомлює, що вже не може нічого змінити і що лише підсилює його моральні страждання. Встановивши, що ОСОБА_1 отримав травми від нещасного випадку на виробництві, під час виконання ним трудових обов`язків, чим йому завдано моральної шкоди, суд, з врахуванням того, що нещасний випадок стався з вини директора ТОВ КЕРАМ -ПРО ОСОБА_4 , вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із розміром моральної шкоди, визначеним судом, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд першої, визначаючи такий розмір, врахував ступінь вини директора ТОВ КЕРАМ -ПРО ОСОБА_4 , а також відсоток втрати ОСОБА_1 працездатності, який перебував у трудових правовідносинах з Товариством, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок нещасного випадку та отриманих травм, та застосував принцип розумності і справедливості.

Суд вірно вважав, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 15 000 000,00 грн. є безпідставно завищеним та необґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 86 112, 50 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Так, положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, необхідність понесення витрат у майбутньому саме у розмірі 86 112,50 грн., позивач обґрунтовував наданою у розпорядження суду попередньою калькуляцією, складеної начальником відділу розрахунків з юридичними особами ТОВ Дім Медицини № 558 від 11.07.2019 року на суму 49 72,50 грн, довідкою за підписом т.в.о. медичного директора ДП Клінічний санаторій ім. Пирогова ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофздоровниця від 23.09.2019 року №33977/03.

Проте, такі докази позивача не є належними та допустимими на підтвердження наявності підстав для стягнення матеріальної шкоди у рахунок понесення додаткових витрат позивачем на лікування у майбутньому, оскільки з доданої до позову копії попередньої калькуляції, складеної начальником відділу розрахунків з юридичними особами ТОВ Дім Медицини №558 від 11.07.2019 на суму 49 72,50 грн, вбачається лише перелік послуг, які може надати товариство та їх попередня вартість, а матеріали справи не містять відповідного направлення лікаря та/або призначення лікаря, яке б вказувало, що позивачу саме у зв`язку із відновленням та усуненням наслідків нещасного випадку, що стався 04.11.2015, призначено проведення вказаних у калькуляції процедур. Таких обставини не вбачається і з довідки за підписом т.в.о. медичного директора ДП Клінічний санаторій ім. Пирогова ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофздоровниця від 23.09.2019 року №33977/03.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у рахунок понесення ним у майбутньому додаткових витрат на лікування, не доводять наявність, передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України підстав, для відшкодування таких витрат .

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано ОСОБА_1 до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Таким чином, встановивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилався як на підставу для стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування у майбутньому, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди та заявленого розміру моральної шкоди, дав вірну оцінку запереченням відповідача та дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 , 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 12 березня 2021 року.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна