Постанова

від 12.03.2021 по справі 487/5843/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.03.21

22-ц/812/443/21

Провадження № 22-ц/812/443/21 Головуючий суду першої інстанції Павлова Ж.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Миколаїв Справа № 487/5843/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника відповідача - Павленка В.В., Педака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Павлової Ж.П., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна (далі - ТОВ Екопік - Україна , державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання незаконним набуття права власності на іпотечне майно, скасування реєстрації речового права, визнання права власності на іпотечне майно,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Екопік-Україна , державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства Юстиції України Молдованової Г.М., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де просив:

- визнати незаконним набуття ТОВ Екопік - Україна права власності на іпотечне майно - нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04 березня 2015 року, а також скасувати сам запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904;

- визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивував тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 460312-КЮ від 15 березня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банком Морський (далі - ПАТ Банк Морський ) та Приватним підприємством Вікі , директором якого був він, укладено іпотечний договір від 15 березня 2012 року, предметом якого є зазначений нежитловий об`єкт за вказаною адресою.

18 липня 2014 року ПАТ Банк Морський за договором відступило право вимоги за зазначеним іпотечним договором ТОВ Екопік-Україна в обсязі та на умовах визначених цим іпотечним договором.

05 липня 2016 року йому стало відомо що 26 лютого 2015 року державний реєстратор здійснила державну реєстрацію речового права, права власності на іпотечне майно за ТОВ Екопік-Україна .

Вважав, що перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя до ТОВ Екопік-Україна відбувся з порушенням встановленого іпотечним договором та законом порядку, зокрема: ТОВ Екопік - Україна за одним і тим самим зобов`язанням двічі звернуто стягнення, спочатку в судовому порядку стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором, а потім у позасудовому порядку звернуто стягнення на іпотечне майно; жодних вимог від іпотекодержателя про передачу права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання він не отримував, тобто не був належним чином повідомлений про виникнення іпотечного випадку; на дату прийняття рішення про реєстрацію оцінка вартості іпотечного майна за якою відбулося зарахування вимог реєстратору не надавалась.

Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2017 року визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 486 від 18 липня 2014 року, а тому ТОВ Екопік-Україна немає підстав для звернення до державного реєстратора з питаннями по реєстрацію за юридичною особою права власності на іпотечне майно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2020 року з урахування ухвали про виправлення описки від 08 липня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним набуття ТОВ Екопік - Україна права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитловий об`єкт складає: літ. Б-2 - цех площею 5313,5 кв.м; літера Г - адміністративна будівля площею 317,8 кв.м; літера О - адміністративна будівля площею 135,6 кв.м; літера Ж - магазин-прохідна площею 95,6 кв.м; літера Ш - майстерня; літера Щ1 - сарай; літера Щ2 - сарай; літера Ш1 - сарай; літера Ц - вагова; літера Ц1 - навіс; літера Ч - вбиральня; літера Ю - майстерня; літера Щ - трансформаторна підстанція; літера Т - сарай; літера Є - гараж-літня кухня; літера Р - альтанка; літера Я - торговий павільйон площею 59,3 кв.м; літера Я1 - навіс; літера 1а,1,3-7 - огорожі; літера 8,10,1,11 - споруди.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитловий об`єкт складає: літера Б-2 - цех площею 5313,5 кв.м; літера Г - адміністративна будівля площею 317,8 кв.м; літера О - адміністративна будівля площею 135,6 кв.м; літера Ж - магазин-прохідна площею 95,6 кв.м; літера Ш - майстерня; літера Щ1 - сарай; літера Щ2 - сарай; літера Ш1 - сарай; літера Ц - вагова; літера Ц1 - навіс; літера Ч - вбиральня; літера Ю - майстерня; літера Щ - трансформаторна підстанція; літера Т - сарай; літера Є - гараж-літня кухня; літера Р - альтанка; літера Я - торговий павільйон площею 59,3 кв.м; літера Я1 - навіс; літера 1а,1,3-7 - огорожі; літера 8,10,1,11 - споруди.

Скасовано рішення та запис про державну реєстрацію державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію права та обтяжень, зареєстрованого за № 19776904 від 04 березня 2015 року.

Також стягнуто з ТОВ Екопік-Україна на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 280 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ Екопік - Україна порушено встановлений договором та законом порядок звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки. Письмова вимога про усунення порушень позивачу не надходила, у зв`язку з чим у ТОВ Екопік - Україна не виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки, на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності, оцінка вартості майна не визначалась, що є перешкодою для оформлення права власності за іпотекодержателем.

Договори про відступлення прав іпотекодержателя були визнані недійсними, отже ТОВ Екопік - Україна не мало права на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 480 від 15 березня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Морський .

Оскільки, ТОВ Екопік - Україна не мало право звертати стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 480, укладеним 15 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Морський через недійсність договору від 18 липня 2014 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 480 від 15 березня 2012 року, рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04 березня 2015 року підлягає скасуванню, оскільки лише таким чином може бути захищене право позивача та відновлено його становище, яке існувало до порушення.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Екопік - Україна оскаржило його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило його скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд не врахував що позовні вимоги щодо правомірності дій державного реєстратора вже були розглянуті у справі № 487/5565/16-ц, за результатом розгляду якої постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його позову до державного реєстратора. В даному випадку справа в цій частині підлягала закриттю за ст. 205 ЦПК України. Спір у цій справі № 487/5843/17 з тим самим предметом та з тих самих підстав є вже третім. Також, одночасно розглядалися тотожні спори у справі № 814/1433/16 та справі № 487/5565/16-ц. Отже суд розглянув один і той же спір з тих самих підстав.

Суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінку доказам щодо вимоги позичальника та іпотекодавця про усунення порушення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами від 01 серпня 2014 року та повторній вимозі про усунення порушення зобов`язань за кредитним та іпотечним договором від 03 жовтня 2014 року, звіту про оцінку майна від 02 березня 2015 року, списку № 5709 від 23 липня 2014 року та опису вкладення.

Скаржником було подано всі необхідні документи для реєстрації права власності на спірний нерухомий об`єкт, які передбачає порядок № 868 та іпотечний договір від 15 березня 2012 року. Всі ці документи наявні в матеріалах справи, проте суд першої інстанції не надав їм жодної оцінки.

Суд першої інстанції, зазначаючи в своєму рішенні про те, що ТОВ Екопік - Україна незаконно набуло права вимоги за договором іпотеки не навів в чому полягало таке порушення скаржника.

Окрім цього, відносини щодо порушення відступлення права вимоги за іпотечним договором не були предметом розгляду справи № 487/5843/17, а судом першої інстанції не враховано презумпцію правомірності правочину.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ Екопік - Україна спочатку було отримано заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2016 року по справі № 487/6307/14-ц, яким було стягнуто 16 178 117 грн 07 коп. у солідарному порядку з ПП ВІКІ та ОСОБА_1 , а потім 4 березня 2015 року за ТОВ Екопік - Україна було зареєстровано спірне майно, що було предметом іпотеки.

Проте, такий висновок не відповідає встановленим самим же судом першої інстанції обставинам, адже як стає очевидним спочатку 04 березня 2015 року за ТОВ Екопік - Україна було зареєстровано спірне майно, що було предметом іпотеки, а потім було прийнято заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2016 року по справі № 487/6307/14-ц.

При цьому такі обставини не мають жодних відношень для даної справи, а можуть бути предметом розгляду лише в справі № 487/6307/14-ц.

У даній цивільній справі ТОВ Екопік - Україна вважає, що воно повинно бути єдиним відповідачем, проте спір пред`явлено та вирішено до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнав та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2012 року, між ПАТ Банк Морський та ПП Вікі укладено кредитний договір № 460312 - КЮ.

Згідно умов пункту 1.1. Договору, Банк зобов`язався надати, а Боржник прийняти, використовувати та повернути Банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних коштів з кредитним лімітом в розмірі 10 000 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Кредитні кошти надавались ПАТ Банк Морський на строк 36 місяців та повинні були бути повернутими не пізніше 15 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 460312 - КЮ від 15 березня 2012 року, між ПАТ Банк Морський та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 15 березня 2012 року.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитловий об`єкт, який належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2011 року серії НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). Нежитловий об`єкт складає: літера Б-2 - цех площею 5313,5 кв.м; літера Г - адміністративна будівля площею 317,8 кв.м; літера О - адміністративна будівля площею 135,6 кв.м; літера Ж - магазин-прохідна площею 95,6 кв.м; літера Ш - майстерня; літера Щ1 - сарай; літера Щ2 - сарай; літера Ш1 - сарай; літера Ц - вагова; літера Ц1 - навіс; літера Ч - вбиральня; літера Ю - майстерня; літера Щ - трансформаторна підстанція; літера Т - сарай; літера Є - гараж-літня кухня; літера Р - альтанка; літера Я - торговий павільйон площею 59,3 кв.м; літера Я1 - навіс; літера 1а,1,3-7 - огорожі; літера 8,10,1,11 - споруди. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, розміром 25001 кв.м з кадастровим № 4810136300:02:004:0010, що передана Іпотекодавцю в оренду на 15 років відповідно договору оренди, посвідченого 03 липня 2003 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, за номером у реєстрі 2224 та зареєстрованого в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі 07 липня 2003року за № 1805.

18 липня 2014 року, між ПАТ Банк Морський та ТОВ Екопік - Україна укладено нотаріально посвідчений договір № 486 відступлення права вимоги, на підставі якого до ТОВ Екопік - Україна перейшло право в обсязі та на умовах визначених іпотечним договором №480 від 15 березня 2012 року.

04 березня 2015 року Державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Молдовановою Г.М., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 19776904, відповідно до якого право власності на вказаний нежитловий об`єкт розташований АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Екопік-Україна та внесено запис про державну реєстрацію права власності номер 8947470, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер інформаційної довідки 62767817 від 05 липня 2016 року.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 лютого 2016 року (справа № 487/6307/14-ц) було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Екопік - Україна заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 16 178 117 грн 07 коп. Це рішення набрало законної сили та перебувало на примусовому виконанні.

Рішенням того ж суду від 30 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Екопік-Україна , приватного підприємства Вікі (справа № 487/5704/16-ц) визнано недійсними договір про відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року за договором № 460312-КЮ від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна , договір від 18 липня 2014 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 480 від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна , договір від 01 вересня 2014 року про відступлення прав за договором застави рухомого майна № 460312/3/1 від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна .

Між тим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2017 року це рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 1 а.с. 181).

За позовом ОСОБА_1 до ТОВ Екопік-Україна , приватного підприємства Вікі та ПАТ Банк Морський ( справа № 487/6361/17) про визнання договорів недійсними 17 грудня 2019 року договір про відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року за договором № 460312-КЮ від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна , договір від 18 липня 2014 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 480 від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна , договір від 01 вересня 2014 року про відступлення прав за договором застави рухомого майна № 460312/3/1 від 15 березня 2012 року, укладеним між ПАТ Банк Морський і ТОВ Екопік-Україна визнано недійсними.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що рішення суду від 17 грудня 2019 року набрало законної сили 17 січня 2020 року. Проте постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції від 17 грудня 2019 року скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними відмовлено повністю.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2019 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Екопік-Україна , приватного підприємства Вікі ПАТ Банк Морськой (цивільна справа № 487/5713/17), визнано недійсним договір іпотеки № 480 від 15 березня 2012 року. Це рішення було досліджено судом першої інстанції та на нього посилається суд першої інстанції в оскарженому рішенні.

Між тим, 20 січня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення суду першої інстанції від 12 грудня 2019 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07 жовтня 2019 року (справа № 915/1997/14) ліквідована юридична особа - Приватне підприємство Вікі .

Згідно зі статтею 12 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року

№ 898-IV (далі - Закону) у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами частини 1, 4 статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону . Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або; відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону .

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Частиною 3 статті 37 Закону визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В іпотечному договорі від 15 березня 2012 року сторони договору передбачили, що при порушені Позичальником умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов даного Договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку (підпункт 4.1.1. Договору).

Пунктом 5 цього Договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог із предмета іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець/Позичальник не задовольнлять вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного Договору (підпункт 5.1.1. Договору).

За приписами підпункту 5.1.3. Договору у разу настання випадку, передбаченого підпунктом 5.1.1. Договору, а також інших, передбачених цим Договором випадків, які надають право іпотекодержателю на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю попередження про своє право на реалізацію Предмета іпотеки згідно з умовами цього Договору через 30 (тридцять) днів з часу отримання Іпотекодавцем такого попередження.

Ціна договору купівлі-продажу визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12 липня 2001 року № 2628-111 на рівні не нижче звичайної. У разі зниження вартості предмету іпотеки Іпотекодержатель має право здійснити переоцінку вартості предмета іпотеки, шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки. Висновок суб`єкта оціночної діяльності є остаточним і оскарженню не підлягає ( підпункт 5.1.5. Договору).

За домовленістю сторін на дату підписання Договору іпотеки узгоджена загальна заставна вартість предмету іпотеки складала 30 214 355 грн (підпункт 1.5. Договору).

З огляду на зазначене, вказане вище застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Отже у даному випадку цей Договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому є обов`язковим дотримання сторонами Договору порядку визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки та узгоджені належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

З урахуванням викладених норм Закону та умов договору іпотеки від 15 березня 2012 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони Договору передбачили відповідне застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачали передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з частиною 2 статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині 1 статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, який діяв на час проведення державної реєстрації іпотечного майна (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 57 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10 , 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та статті 37 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

З огляду на наведені вимоги закону та надані сторонами докази, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що іпотекодавцю не надходила вимога іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного Договору (підпункт 5.1.1. Договору). При цьому посилання суду першої інстанції на підпункти 2.1.6 та 2.4.1. Договору є безпідставними, оскільки умови Договору, викладені в цих пунктах не регулюють підстави, порядок і способи звернення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, що є предметом спору у цій справі.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 , та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта від 12 травня 2006 року № 211.

З матеріалів справи вбачається, що договір про іпотечний кредит, вимога про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки та повідомлення про вручення поштового відправлення були надані державному реєстратору.

Так, 05 серпня 2014 року на адресу позичальника за кредитним договором - ПП Вікі та майнового поручителя (іпотекодавця) - ОСОБА_1 , який є директором ПП Вікі іпотекодержателем - ТОВ Екопік-Україна була направлена вимога про погашення заборгованості за договором кредиту та попереджено, що у разі несплати буде звернено стягнення на іпотечне майно. Зазначена вимога відповідно до зворотного поштового повідомлення ПП Вікі отримана 08 серпня 2014 року (т. 1 а.с. 162-165).

Повторна письмова вимога тим же особам була надіслана представником іпотекодержателя через засоби поштового зв`язку 03 жовтня 2014 року та отримана позивачем відповідно до поштового зворотного повідомлення 29 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 166-169).

Ці документи були надані державному реєстратору та містяться в матеріалах реєстраційної справи, копія якої була надана до суду першої інстанції.

Отже доводи скарги в частині відсутності обґрунтування та оцінки письмових доказів щодо наданих письмових вимог на адресу позичальника та іпотекодавця заслуговують на увагу.

Разом з тим, в матеріалах справи й зокрема в реєстраційній справі відсутня оцінка нерухомого майна на момент його відчуження, що є обов`язковим відповідно до вимог закону.

Статтею 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

При цьому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості про вартість нерухомого майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Крім того, правильно встановлено, що оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності (станом на 26 лютого 2015 року) не проводилась.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що така оцінка була проведена ТОВ Єкопік-Україна та надана державному реєстратору є безпідставними з огляду на те, що по-перше, в переліку документів, що були надані державному реєстратору та містяться в реєстраційній справі відсутній звіт про оцінку майна; по-друге, відповідно до звіту про оцінку майна, який було проведено в м. Суми суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 датою оцінки заначено 02 березня 2015 року, а періодом складення звіту зазначено 02-17 березня 2015 року , а представник ТОВ Екопік-Україна звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції 26 лютого 2015 року. Отже ці обставини свідчать про те, що на час держаної реєстрації права власності ТОВ Екопік-Україна на предмет іпотеки звіт про оцінку вартості предмета іпотеки державному реєстратору не надавався.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 15 березня 2016 року державний реєстратор не дотримався вимог Закону , зокрема не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема не надання державному реєстратору оцінки вартості предмету іпотеки, право власності на який реєструвалося за ТОВ Екопік-Україна .

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц.

Судом першої інстанції зазначив про встановлення фактів, що ТОВ Екопік - Україна , як іпотекодержатель скористалося судовим способом захисту своїх прав та звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості з боржника ПП Вікі та ОСОБА_1 в солідарному порядку, а після цього ТОВ Екопік-Україна було звернуто стягнення на іпотечне майно.

Проте суд першої інстанції помилився в своїх висновках, оскільки такі висновки не відповідають доказам, що містяться в матеріалах справи.

Так, 26 лютого 2015 року здійснено державну реєстрації прав власності ТОВ Екопік- Україна номер запису про право власності 8947440.

03 лютого 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Екопік-Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ПП Вікі , за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Екопік-Україна заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 178 117 грн 07 коп.

Позивач в позовній заяві як на одну із підстав своїх позовних вимог зазначав, що за одним і тим же зобов`язанням ТОВ Екопік-Україна двічі звернуто стягнення, спочатку в судовому порядку, а потім в позасудовому.

Між тим зазначена позивачем та підтримана судом першої інстанції підстава, є помилковим розумінням норм права, що регулюють спірні правовідносини сторін.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

З обставин справи вбачається, що ТОВ Екопік-Україна в позасудовому порядку відповідно до умов іпотечного договору зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, а потім звернулося до суду з позовом про стягнення з боржника за кредитним договором, що на думку ОСОБА_1 свідчить про застосування судом подвійного стягнення.

Між тим за приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598 , статті 599-601 , 604-609 ЦК України не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

Також відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону Про іпотеку ).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону Про іпотеку ).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України .

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Такий правовий висновок щодо застосування наведених норм права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинен враховуватися при застосування судом відповідних норм права.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням виправленої описки, пославшись на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2019 року у цивільній справі № 487/6361/17, яким визнано недійсним, зокрема договір від 18 липня 2014 року про відступлення прав вимоги первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 15 березня 2012 року, дійшов висновку, що заяву про державну реєстрацію прав власності на підставі договору про іпотеки від 15 березня 2012 року подано неналежною особою - ТОВ Екопік-Україна . Такий висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки на час ухвалення оскарженого рішення, рішення Заводського районного суду від 17 грудня 2019 року не набуло законної сили та було оскаржено ТОВ Екопік-Україна до апеляційного суду. За результатами перегляду цивільної справи № 487/6361/17 постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Також є безпідставним посилання суду першої інстанції на рішення того ж суду від 12 грудня 2019 року, яким визнано недійсним договір іпотеки від 15 березня 2012 року, оскільки це рішення також не набрало законної сили та 20 січня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

З огляду на зазанечене, колегія суддів вважає, що перехід права власності до ТОВ Екопік-Україна на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , був здійснений без проведення оцінки вказаного нерухомого майна на момент переходу такого права власності, а тому вимоги позову в частині скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним набуття ТОВ Екопік - Україна права власності на іпотечне майно не підлягають задоволенню, оскільки такі обставини є предметом доказування у справі, що розглядається, та самостійна така вимога не відновлює порушене право власності позивача.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на те, що підставами для набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. Поряд із підставами існують і способи набуття права власності. Правові наслідки у вигляді набуття права власності породжуються тільки наявністю підстави набуття права власності як конкретного завершеного юридичного факту або складу. За обставинами справи право власності від ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Екопік-Україна на підставі умов договору іпотеки, що містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки через державну реєстрацію прав власності на іпотечне майно за іподекодержателем. Отже достатнім відновленням прав попереднього власника - позивача буде скасування державної реєстрації прав власності на нового власника та поновлення запису про держану реєстрацію попереднього власника.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував тотожність позовних вимог щодо правомірності дій державного реєстратора, які вже були розглянуті у справі № 487/5565/16-ц, за результатом перегляду якої постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову останнього до державного реєстратора, та не закрив провадження у справі (не відмовив у відкритті), не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України ).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. ЦПК України встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

За змістом пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Закриття провадження у справі (відмова у відкритті провадження), серед іншого, можлива за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, необхідність застосування пункту 2 частини 1статті 186 ЦПК України або пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про закриття провадження у справі (відкриття провадження у справі) рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі (відмова у відкритті провадження у справі) необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз.

Зазначені підстави для закриття провадження у справі (відмови у відкритті провадження у справі) спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили. У цих випадках спір остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається.

У цивільній справі № 487/5565/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ Екопік-Україна про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 01 листопада 2017 року звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів - ТОВ Екопік-Україна , Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації міністерства юстиції України Молдованової Г.М., третьої особи - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Таким чином, у цивільній справі № 487/5565/16-ц, на яку посилається скаржник, наявний іншій склад учасників цивільного процесу, зокрема, відповідачів.

Таким чином у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі та закритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 186 та пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Також посилання у скарзі з тих же підстав на тотожність спору в адміністративній справі № 814/1433/16 не заслуговує на увагу, оскільки провадження у цій справі було закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції при зверненні до суду.

Твердження скаржника про не врахування та ненадання відповідної оцінки судом першої інстанції звіту про оцінку іпотечного майна від 02 березня 2015 року є безпідставними, оскільки за встановленими обставинами справи такий звіт до суду першої інстанції ТОВ Екопік-Україна не надавався та він відсутній в матеріалах справи.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що у даній справі ТОВ Екопік - Україна повинно бути єдиним відповідачем, проте спір пред`явлено та вирішено до державного реєстратора, то вони є помилковими з огляду на те, що при розгляді спору про скасування рішення, запису державного реєстратора, щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку цивільного судочинства, належним відповідачем має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений відповідний запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі, не змінює його цивільно-правового характеру (див. постанови Великої Плати Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 911/1681/18, від 05 червня 2019 року у справі № 911/1580/18).

В даному випадку ОСОБА_1 просив скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно, оскільки саме це рішення було підставою для внесення запису до державного реєстру про право власності на це майно за ТОВ Екопік-України , а тому позивач вважає, що цей державний реєстратор повинен бути співвідповідачем у справі.

Таким чином, апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Оскільки рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2020 року підлягає скасуванню, підстави для зупинення його виконання, визначені ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року також відсутні.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору .

Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України ).

З урахуванням задоволених позовних вимог, з відповідача ТОВ Екопік-Україна на користь ОСОБА_1 , за подання позову до суду першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн , за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ Екопік-Україна підлягає стягненню судовий збір у розмірі- 12 960 грн

Отже, шляхом взаємозаліку витрат, всього з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ Екопік-Україна судовий збір у розмірі 12 320 грн (12 960 грн - 640 грн).

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна , державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним набуття права власності на іпотечне майно, скасування реєстрації речового права, визнання права власності на іпотечне майно задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни про проведення державної реєстрації права власності на нежитловий об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна індексний номер: 19776904 від 04 березня 2015 року, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових права на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності номер 8947440 на нежитловий об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12337548101) на підставі іпотечного договору від 15 березня 2012 року зі змінами до нього за Товариством з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна (код ЄДРПОУ 33535542) та поновити запис про право власності на нежитловий об`єкт, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екопік-Україна (код ЄДРПОУ 33535542, місцезнаходження за адресою: м. Київ вул. Січових Стрільців, буд. 21 офіс 501), на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 12 320 (дванадцять тисяч триста двадцять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року.