Рішення

від 17.02.2021 по справі 761/27061/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27061/19

Провадження № 2/761/760/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Колзаковій К.А.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Сан Вей Тур про відшкодування збитків та компенсації,

в с т а н о в и в :

В липні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-8) до відповідача ПрАТ Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України , третя особа: ТОВ Сан Вей Тур , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь завдані матеріальні збитки та компенсацію у сумі 90 291,44 грн., а також понесені судові витрати у сумі 8000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у лютому-березні 2019р. він придбав у ТОВ Сан Вей Тур тур - поїздку до КНДР (Північної Кореї), а у березні 2019р. - авіаквитки до КНДР через КНР, оскільки прямих рейсів до КНДР немає, на загальну суму 16500,0 грн.

11 квітня 2019р. позивач був недопущений на рейс РS 287 сполученням Київ-Пекін представником відповідача ПрАТ Авіакомпанії Міжнародні авіалінії України . У акті про відмову в перевезенні позивача, було зазначено, що Пасажир слідував по копії Tourist card Кореї .

11 червня 2019р. позивач надіслав до відповідача пропозицію досудового врегулювання спору та вимогу про відшкодування майнових збитків у розмірі 72543,44 грн., проте його пропозиція була залишена без задоволення.

На думку позивача, авіаперевізник (відповідач) не мав права відмовити йому у перевезенні, оскільки у нього були наявні необхідні для цього документи, а саме: квиток, паспорт та копія Tourist card Кореї. Крім того, він мав право перебувати у зоні транзиту в м. Пекіні протягом 72 годин. Зазначає, що йому було відмовлено у перевезенні, у зв`язку з відсутністю візи для транзиту, не врахувавши, що в нього вже був квиток до м. Пхеньян, а оригінал візи він повинен був отримати в аеропорту м. Пекін.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019р. відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 жовтня 2019р. до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що його співробітники обґрунтовано відмовили позивачу у міжнародному перевезенні, з метою забезпечення безпеки польоту, оскільки останній повинен був надати візу КНДР. Так, відповідно до п. 4 ст. 98 Повітряного кодексу України (далі по тексту - ПК України), авіаційний перевізник зобов`язаний відмовити пасажиру в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в`їзду в Україну чи для в`їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України.

Також відповідач зазначав, що вина за відмову у перевезенні має бути покладена на позивача, оскільки оформлення візи та надання для перевірки авіаперевізнику документів для здійснення повітряного перевезення є обов`язком пасажира.

11 лютого 2020р. до суду надійшла заява третьої особи, в якій третя особа просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

В судовому засіданні 14 листопада 2019р. позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні 10 лютого 2020р. проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судове засідання 17 лютого 2021р., сторони, третя особа, своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, при цьому сторона позивача подала на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Решта учасників процесу поважності причин неявки не повідомили.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, третьої особи, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, 07 березня 2019р. позивач придбав авіаквитки сполученням:

- авіаквиток Київ-Пекін на рейс РS 287 на 11 квітня 2019р. (виліт з м. Києва о 10:50 год., прибуття в м. Пекін о 01:10 год.);

- авіаквиток Пекін-Київ на рейс РS 288 на 20 квітня 2019р. (виліт з м. Пекіна о 02:40 год., прибуття в м. Київ о 07:45 год.).

А також позивачем було придбано 22 березня 2019р. авіаквитки сполученням:

- авіаквиток Пекін-Пхеньян рейс JS 152 на 12 квітня 2019р. (виліт з м. Пекіну о 12:00 год., прибуття в м. Пхеньян о 15:00 год.);

- авіаквиток Пхеньян-Пекін рейс JS 151 на 19 квітня 2019р. (виліт з м. Пхеньяну о 09:00 год., прибуття в м. Пекін о 10:20 год.).

В судовому засіданні представник позивача звертав увагу, що позивач мав намір перебувати на території м. Пекіну, в режимі транзиту до наступного літака, близько одинадцяти годин. Транзит передбачає, що пасажир здійснює транзит через територію КНР з одного на інший міжнародний рейс протягом одного дня в межах одного аеропорту без необхідності перетинати кордон КНР.

11 квітня 2019р. позивача ОСОБА_1 в приміщенні Міжнародного аеропорту Бориспіль не було допущено на рейс РS 287 сполученням Київ-Пекін представником ПрАТ Авіакомпанії Міжнародні авіалінії України В. Бобко.

Того ж дня 11 квітня 2019р. співробітником відповідача ОСОБА_2 було складено та підписано Акт про відмову в перевезенні рейсом РS 287 РЕК. Причина для відмови у перевезенні, що вказана у даному Акті: Маршрут следования: Киев-Пекин-Пхеньян. Пассажир следовал по копии Tourist card Кореи. .

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2019р. позивач надіслав на адресу відповідача лист з проханням повернути вартість сплачених квитків.

19 червня 2019р. відповідно до листа за вих. № 04.2-02-18039 відповідачем повідомлено позивачу про те, що йому було відмовлено у перевезенні, на основі отриманої інформації від імміграційної служби КНР, на рейсі PS287 - 11 квітня 2019р., у зв`язку з ненаданням оригіналів документів, які б дозволили пасажиру перебувати в транзитній зоні Міжнародного аеропорту Пекін , а саме через відсутність оригіналу візи КНДР.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 8) ч. 1 ст. 1 ПК України авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом.

Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі по тексту - Монреальська конвенція), ПК України та Правилами повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 р. № 1239 (далі по тексту - Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно з пунктами 2, 3 глави 1 розділу ІІІ Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, пасажирський квиток є підтвердженням укладення договору повітряного перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру, зазначеному у квитку, на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує авіаперевізника здійснити перевезення пасажира і його багажу та надати інші послуги відповідно до договору повітряного перевезення, крім випадків, визначених у пункті 5 цієї глави.

В судовому засіданні представник позивача наголошував, що в досудовому порядку сторона позивача зверталась з запитом до посольства КНР, і згідно офіційної відповіді посольства КНР в Україні, транзитний режим на території м. Пекін діє за наявності квитків для вильоту в третю країну.

Також представник позивача зазначав, що у відповіді Корейської міжнародної туристичної компанії зазначено, що зважаючи на відсутність в Україні посольства КНДР, оригінал візи Tourist card видається туристам безпосередньо у м. Пекіні, зокрема у аеропорту у день, коли пасажир вирушає до КНДР. Для отримання дозволу на безвізове перебування у КНР турист повинен пред`явити авіаквиток до м. Пхеньяну та копію візи до КНДР.

На спростування зазначених обставин, стороною відповідача протягом всього часу розгляду справи в суді не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу.

Судом встановлено, що законних підстав для відмови у міжнародному перевезенні позивача не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з п. 4) ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивачем були понесені наступні витрати у сумі 72543,44 грн. (31 860,00 грн. передоплата за тур в КНДР + 24 183,44 грн. доплата за тур в КНДР + 16500,00 грн. оплата за авіаквитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, суд вважає, що саме відповідач повинен нести відповідальність за збитки, завдані позивачу порушенням умов договорів перевезення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідач не довів, що відмова у перевезенні позивача була обґрунтованою та законною, а вина за відмову у перевезенні лежить на позивачеві. Зокрема у відповіді від 19 червня 2019р. вих. № 04.2-02-18039 причина відмови у перевезенні обґрунтовується надходженням до відповідача інформації від імміграційної служби, в той час як у Акті про відмову у перевезенні причиною для відмови слугує слідування позивачем по копії візи Tourist card .

Правова відповідача в частині заперечень позовних вимог, у яких зазначено, що для безвізового транзитного перевезення до м. Пекіну позивач повинен був надати візу КНДР не заслуговують на увагу, з огляду на їх необґрунтованість.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 72543,44 грн.

Досліджуючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача компенсації на користь позивача за відмову у перевезенні проти його волі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позову з наступних підстав.

Положеннями ч. 16 ст. 100 ПК України визначено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 цього Кодексу, у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов`язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду.

За змістом ч. 4, 5 ст. 104 ПК України якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.

Аналізуючи положення ст. ст. 100 та 104 ПК України, вбачається, що процедура компенсації застосовується у випадках, коли авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс. У такому випадку крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір:

1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;

2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.

Судом встановлено, що позивачу, як пасажиру було відмовлено у авіаперевезенні з причини відсутності оригіналу візи КНДР.

При цьому ст. 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Вказана норма Монреальської конвенції щодо здійснення виплати тільки доведених фактичних збитків пасажирів також дублюється і в п. 2 Глави 2 Розділу XXVI Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, де зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.

Тобто обставин, передбачених ч. 1 ст. 104 ПК України, які б передбачали застосування ч. 5 ст. 104 ПК України (виплата компенсації зокрема у розмірі 600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів) судом не встановлено.

Ураховуючи наведені вище положення міжнародного законодавства та законодавства України, суд вважає, що авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення лише у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не вище ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції, а тому позовні вимоги про стягнення компенсації в сумі 17748,0 грн. задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019р. у справі № 761/21756/17 (провадження № 61-15579св19).

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,4 грн. Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн. не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з 2019 року, а тому не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані зокрема документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо) (ч. 3 ст. 137 ЦПК України); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Проте позивач не надав розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Тому суд дійшов висновку, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу немає.

Аналогічне положен ня закріплене в постанові КЦС Верховного Суду від 23 листопада 2020р. № 638/7748/18 (61-13573св19).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 15, 16, 22, 509, 611, 614, 908, 910 ЦК України; ст.ст. 1, 98, 100, 104 Повітряного кодексу України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Монреальською конвенцією, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України (код ЄДРПОУ 14348681, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лисенка, будинок 4), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Сан Вей Тур (код ЄДРПОУ 34531355, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 1-А) про відшкодування збитків та компенсації - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 72543 /сімдесят дві тисячі п`ятсот сорок три / грн. 44 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України на користь держави судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2021 року.

Суддя: