Постанова

від 15.03.2021 по справі 527/245/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/245/19 Номер провадження 22-ц/814/537/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю представника відповідача - адвоката Голубенка В.П., позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Мельника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства Зоря

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2020 року, постановлене суддею Павлійчук А.В. (повний текст виготовлено 07 грудня 2020 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Зоря , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним,

в с т а н о в и в:

31.01.2019 ОСОБА_1 , в особі адвоката Мельника О.В., звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 15.11.2014 №26, укладений між ним та СФГ Зоря , зареєстрований реєстраційною службою Глобинського РУЮ Полтавської області 13.05.2015 №21272271, скасувавши його державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що йому, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 5320684900:00:012:0123, площею 5,69 га, що розташована в межах Куп`єватівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, яку він у вересні 2002 року, за усною домовленістю, без укладення письмових договорів, передав у платне користування СФГ Зоря .

У 2016 році позивач, дізнавшись від односельців, що інші орендодавці отримують від СФГ Зоря більшу, ніж він, орендну плату, звернувся до директора фермерського господарства із вимогою про повернення земельної ділянки. У поверненні земельної ділянки йому було відмовлено, повідомлено про укладення 15.11.2014 між ним та СФГ Зоря договору оренди землі №26 та вручено примірник такого договору, в розділі 1 п.п.1.1 якого зазначено, що земельна ділянка знаходиться на території Іваноселищенської сільської ради Глобинського району.

14.09.2016 він, ОСОБА_1 , звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області в суд із позовом до СФГ Зоря про зміну умов договору в частині збільшення розміру орендної плати та, на вимогу суду, відповідач надав оригінал договору оренди від 15.11.2014 №26, у якому в розділі 1 п.п.1.1 зазначено місце розташування земельної ділянки - на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району.

Під час ознайомлення із матеріалами справи №527/1863816-ц він виявив, що на обох примірниках договорів, в актах прийому передачі межових знаків на зберігання та погодження меж земельної ділянки від 17.01.2014 містяться не його підписи, відсутня відмітка про державну реєстрацію договору оренди та відсутній акт прийому передачі земельної ділянки.

Із наведених підстав, посилаючись на те, що договір оренди укладений без його згоди, як власника земельної ділянки, просить визнати його недійсним згідно ст.203 ЦК України, що є підставою для скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26.11.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі №26 від 15.11.2014, укладений між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Зоря , зареєстрований реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 13.05.2015 за номером 21272271.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі №26 від 15.11.2014, укладеного між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Зоря , який зареєстрований реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 13.05.2015 за номером 21272271.

Стягнуто із селянського фермерського господарства Зоря на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору 768,40 грн. та витрат на експертизу 9 577,00 грн., разом 10 345,40 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що орендодавець ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір оренди землі, що підтверджується висновком експерта №1629 за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 14.04.2020, та не укладав будь-яких письмових договорів оренди земельної ділянки із СФГ Зоря . Указані обставини є підставою для визнання договору оренди землі від 15.11.2014 №26 недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

СФГ Зоря подало апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилаючись на обставини, встановлені у справі №527/1863/16-ц, доводить, що позивач знав про наявність спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного в письмовій формі 15.11.2014 між ним та СФГ Зоря за №26, яким було узгоджено суттєві умови такого зобов`язання і, які, за виключенням орендної плати, повністю влаштовували орендодавця.

Із 2002 по 2020 роки ОСОБА_1 постійно отримував орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями і не заперечується ним самим, що також свідчить про дійсність договору.

Заперечує посилання позивача на його чисельні звернення до керівництва СФГ Зоря про повернення земельної ділянки, як такі, що не ґрунтуються на доказах, та доводить, що позивач постійно вимагав збільшити розмір орендної плати, узгодженої сторонами в договорі та на території Глобинського району.

Вважає, що позивачем не доведена незаконність дій СФГ Зоря та не наведено обґрунтування недійсності чи нікчемності спірного правочину, а зміст оскаржуваного рішення та його правове обґрунтування стосуються лише питання розірвання договору оренди землі, а не визнання його недійсним, що є порушенням ст.265 ЦПК України.

Посилаючись на позицію Верховного Суду по справі №910/9452/17 від 13.02.2018 просить застосувати до вимог позову про визнання недійним договору оренди землі від 15.11.2014 №26 строк позовної давності, який відповідачем обраховується із 2002 року, коли сторонами було узгоджено усі істотні умови зобов`язання.

Зазначає, що в тексті оскаржуваного рішення відсутня інформація, що третя особа - сектор з питань державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області є правонаступником реєстраційної служби Глобинського районного управління юстиції Полтавської області.

Вважає, що районний суд порушив вимоги ст.93 ЦПК України та принцип змагальності сторін (ст.12 цього Кодексу), проігнорувавши заяву відповідача із запитаннями, адресованому позивачу по суті позову.

Припускає, що позивач, будучи недобросовісним орендодавцем, скористався тим, що при укладенні договорів оренди їх примірники роздавалися всім власникам, та поставив у договорі оренди не свій підпис.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Голубенко В.П. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.

Позивач та його представник - адвокат Мельников О.В. заперечили проти доводів апеляційної скарги. Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ №036780 від 03.09.2002, виданого згідно рішення 16 сесії 23 скликання Куп`єватівської сільської Ради народних депутатів від 28.02.2002, належить земельна ділянка площею 5,69 га, що розташована на території Куп`єватівської сільської Ради народних депутатів./а.с.14-17/

Згідно договору оренди землі від 15.11.2014 №26, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ Зоря (орендар), за умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове (10 років, починаючи з дати його державної реєстрації) платне (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату укладення договору і складає 3314 грн. на рік) користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Івановоселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Договір зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.05.2015 за №21272271, де строк дії договору вказано - 15 років з правом пролонгації./а.с. 26-28/.

Відповідно до п.2.1. цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6946 га ріллі, згідно державного акту ПЛ (серія) №036780, кадастровий номер земельної ділянки, що передається в оренду: 5320684900:00:012./а.с.20-25/

Відповідно до висновку експерта №1629 за результатами судово-почеркознавчої експертизи, складеного 14.04.2020 Полтавським відділенням Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи на договорі оренди землі №26 від 15.11.2014 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою./а.с.160-166/

У відзиві на позовну заяву, зареєстровану районним судом 30.05.2019, відповідачем СФГ Зоря заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності./а.с.55-63/

Задовольняючи позов та визнаючи недійсним спірний договір оренди землі, районний суд виходив із того, що матеріали справи містять всі належні допустимі та достовірні докази того, що позивач не підписував та не укладав будь-яких письмових договорів оренди земельної ділянки із СФГ Зоря , а тому порушене відповідачем право позивача, як власника земельної ділянки, правове обґрунтування стосовно розірвання договірних відносин та повернення об`єкта оренди є підставою для задоволення цього позову.

Відхиляючи доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності, районним судом враховано, що відповідач не оспорює належність позивачу земельної ділянки, а тому право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком щодо відсутності підстав для відмови в позові за строком давності, визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо визнання договору оренди землі недійсним, з огляду на наступне.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентовані положеннями статті 367 ЦПК України, частинами першою, п`ятою якої визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Згідно сталої позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, що спростовує доводи апеляційної скарги про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки №26 підтверджується висновком експерта №1629 за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 14.04.2020, то оспорюваний договір оренди є неукладеним.

Доводи апеляційної скарги про обізнаність орендодавця із умовами оренди та фактичне отримання ним орендної плати із 2002 по 2020 роки на правильність таких висновків не впливають, оскільки ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо недобросовісної поведінки орендодавця, який скористався тим, що при укладенні договорів оренди їх примірники роздавалися всім власникам, та поставив у договорі оренди не свій підпис. Таким чином відповідач визнає, що договір оренди землі підписаний не орендодавцем, а іншою особою.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги позицію Верховного Суду по справі №551/1010/17 від 27.01.2021 згідно якої, ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним та припинення його дії.

Враховуючи, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 є неукладеним, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання цього правочину недійсним та припинення його дії необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Відмова в задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту своїх прав не позбавляє позивача можливості в подальшому заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Зоря - задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2020 року- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Зоря , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.03.2021.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська