Постанова

від 10.03.2021 по справі 569/3757/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 569/3757/20

провадження № 61-14023св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2020 року в складі судді: Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Ковальчук Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 28 вересня 1996 року між сторонами зареєстрований шлюб, відділом актів цивільного стану м. Мелітополя Запорізької області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 768. 27 листопада 2018 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/18370/17 шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі, спільними зусиллями та за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2008 року ними було набуто нерухоме майно, а саме: земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 17 700 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 655 683 грн, яка була зареєстрована на ОСОБА_2 .

Позивач указувала, що відповідно до довідки Управління комунальної власності Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-610 від 08 липня 2015 року заборгованість за земельну ділянку загальною площею 17 700 кв. м у ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2008 року відсутня. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2008 року ніким не скасований та не визнаний недійсним з підстав його фіктивності, є чинним і по теперішній час. Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, виконаний ТОВ НІКОС землевпорядна компанія на замовлення ОСОБА_2 , вказана земельна ділянка згідно експлікації земель складається з двох земельних ділянок площею 0,3397 га та 1,4303 га. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказані земельні ділянки внесені відомості до держреєстру, а саме: 1) земельна ділянка площею 0,3397 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:002:0141, реєстраційний номер: 357180156101; 2) земельна ділянка площею 1,4303 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:002:0142, реєстраційний номер: 357215756101. Власником вказаних земельних ділянок зазначено ТОВ Комфорт-Лайн , директором якого є ОСОБА_2 .

Позивач вважала, що згідно частини першої статті 60 СК України вказані земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , однак вибули із володіння ОСОБА_2 поза її волею шляхом створення певної схеми з метою зменшення обсягу майна подружжя, що підлягає поділу. На цей час сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу вищевказаного спільного майна та ОСОБА_2 не визнає його спільною сумісною власністю.

ОСОБА_1 просила:

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3397 га, кадастровий номер 5610100000:01:002:0141, реєстраційний номер: 357180156101 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1,4303 га, кадастровий номер 5610100000:01:002:0142 реєстраційний номер 357215756101 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,3397 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 5610100000:01:002:0141; реєстраційний номер: 357180156101, та на 1/2 земельної ділянки площею 1,4303 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 5610100000:01:002:0142 реєстраційний номер 357215756101.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що перешкод для проведення спрощеного провадження у цій справі, передбачених статтею 274 ЦПК України, судом не встановлено, тому справу слід розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3397 га, кадастровий номер 5610100000:01:002:0141, реєстраційний номер: 357180156101, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 1,4303 га, кадастровий номер 5610100000:01:002:0142, реєстраційний номер 357215756101, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ земельної ділянки площею 0,3397 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 5610100000:01:002:0141; реєстраційний номер: 357180156101.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ земельної ділянки площею 1,4303 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 5610100000:01:002:0142 реєстраційний номер 357215756101.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані за спільні кошти сторін в період перебування у шлюбі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2020 року залишено без змін.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 набув у власність спірні земельні ділянки, уклавши нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, проте від державної реєстрації прав на вказані земельні ділянки відповідач ухиляється. Будь-яких доказів про придбання спірних земельних ділянок за особисті кошти ОСОБА_2 не надано та презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно не спростовано. Ненадання ОСОБА_1 згоди на укладення відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2008 року також не свідчить, що спірне майно придбано за його особисті кошти. Оскільки спірні земельні ділянки були придбані відповідачем за нотаріально посвідченим договором, укладеним в порядку, встановленому законом, у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про віднесення їх спільного майна подружжя, яке підлягає поділу між сторонами.

Апеляційний суд відхилив посилання відповідача на необхідність розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження, оскільки предметом позову в даній справі є вимоги, що випливають із сімейних правовідносин, правове регулювання яких не представляє складності, а тому є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, у зв`язку чим мотивованою ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перехід у справі до загального позовного провадження залишено без задоволення.

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норми матеріального права щодо предмета позову, тотожного позову без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19. Суди застосували статті 120, 125 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 700/670/16-ц; від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 307/3902/14-ц, оскільки ОСОБА_2 єдиний власник цілісного майнового комплексу, розташованого на спірних земельних ділянках. Суди застосували статті 60, 69, 70 СК України без урахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц; від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18.

Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справі перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідача не було повідомлено про розгляд справи після оголошення перерви до 15 год 00 хв 04 червня 2020 року. Судді Ковальову І. М. було заявлено відвід, у задоволенні якого необґрунтовано відмовлено. Оскарженими рішеннями вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не залучено до участі у справі.

У січні 2021 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки в інших справах не є тотожними предмети спору.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року зазначено, що у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19; від 18 січня 2018 року у справі № 462/4152/16-ц; від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17; від 13 травня 2020 року у справі № 700/670/16-ц; від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 307/3902/14-ц; від 14 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16; від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19; від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц; від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц; від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що з 28 вересня 1996 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 27 листопада 2018 року.

29 серпня 2006 року ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав у Підприємства споживчої кооперації РІКОС-ПЛЮС будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору 30 серпня 2006 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на будівлі за зазначеною адресою, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до рішення Рівненської міської ради № 746 від 26 квітня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2006 року надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 17 700 кв. м у АДРЕСА_1 для надання у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_2 для обслуговування будівель та споруд, відвівши цю ділянку за рахунок земель, наданих у постійне користування підприємству споживчої кооперації Рівненський завод торговельного обладнання .

На підставі вказаного рішення міської ради на замовлення ОСОБА_2 ТОВ НІКОС землевпорядна компанія було виконано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу, в якому згідно плану відведення земельна ділянка у АДРЕСА_1 складається з двох земельних ділянок площею 3 397 кв. м та 14 303 кв. м.

Рішенням Рівненської міської ради № 1627 від 12 червня 2008 року затверджено проект землеустрою земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 17 700 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі ОСОБА_2 для обслуговування будівель та споруд. Також вказану земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу.

10 жовтня 2008 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2647.

За умовами вказаного договору продавець зобов`язався продати у власність покупця земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 17 700 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що вартість земельної ділянки становить 655 683 грн.

Відповідно до довідки Управління комунальної власності Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-610 від 8 липня 2015 року у ОСОБА_2 по розрахунках за земельну ділянку загальною площею 17 700 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2008 року відсутня.

17 січня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання за нею права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 17 700 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування будівель і споруд. Свої вимоги ОСОБА_5 мотивувала тим, що 10 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 позичили у неї кошти в сумі 657 000 грн, однак, відповідач позикове зобов`язання не виконав. Також вказувала, що було визначено спосіб забезпечення виконання вказаного зобов`язання, а саме за рахунок нерухомого майна, що було власністю ОСОБА_2 . Внаслідок чого ОСОБА_5 просила суд про визнання за собою права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 17 700 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для обслуговування будівель та споруд. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2014 року було визнано мирову угоду, пунктом 3 якої визнано за ОСОБА_5 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 17700 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка призначена для обслуговування будівель та споруд. Постановою апеляційного суду Рівненської області від 6 лютого 2018 року ухвалу Рівненського міського суду від 17 березня 2014 року про затвердження мирової угоди скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2019 року у справі № 569/678/14-ц, що набрало законної сили, та яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у сумі 657 000 грн відмовлено за безпідставністю, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано фіктивним договір позики, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо надання грошових коштів в розмірі 657 000 грн зі строком повернення 17 жовтня 2013 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2019 року встановлено, що отриману ОСОБА_5 відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2014 року земельну ділянку поділено на дві земельні ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:002:041 площею 0,3397 га та з кадастровим номером 5610100000:01:002:042 площею 1,4303 га. Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ Комфорт-Лайн від 20 травня 2014 року, оформлене протоколом № 01, ОСОБА_5 внесла до статутного капіталу ТОВ Комфорт-Лайн обидві земельні ділянки, у зв`язку з чим отримала частку 98,40 % у статутному капіталі. Згідно протоколу № 4 загальних зборів учасників ТОВ Комфорт-Лайн від 18 грудня 2017 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора ТОВ Комфорт-Лайн .

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ТОВ Комфорт-Лайн 02 липня 2014 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0141, площею 0,3397 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а 03 липня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0142, площею 1,4303 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

13 лютого 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення у цивільній справі № 569/14094/19, яким позов ОСОБА_2 до ТОВ Комфорт-Лайн в особі директора ОСОБА_2., ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про скасування записів про державну реєстрацію задоволено повністю. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ТОВ Комфорт-Лайн за № 6202245 від 02 липня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0141, площею 0,3397 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ТОВ Комфорт-Лайн за № 6204573 від 03 липня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0142, площею 1,4303 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 за №5611106 від 12 травня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0141, площею 0,3397 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 за №5611556 від 12 травня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5610100000:01:002:0142, площею 1,4303 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно частин першої, другої статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частина четверта статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено, що: враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета .

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 200/14300/18 (провадження № 61-10945св20) вказано, що в пункті 7 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. При залишенні рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що спір у справі, що переглядається, є спором щодо спадкування, а тому справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині .

У пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

у пункті 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10 жовтня 2008 року № 2647 вартість земельної ділянки становить 655 683 грн (Т. 1, а. с. 15);

згідно встановлених рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2020 року у справі № 569/14094/19 обставин, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:002:0142, площею 1,4303 га становить 650 000 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:002:0141, площею 0,3397 га становить 350 000 грн (Т. 1, а. с. 81-84);

05 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (Т. 1, а. с. 158, 159);

ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення (Т. 1, а. с. 187, 188);

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначав про те, що він звертався із заявою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проте суд першої інстанції скоротив розгляд справи до 2 днів, що призвело до неповного вивчення усіх обставин справи, викладення суперечливих висновків у судовому рішення, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права (Т. 1, а. с. 219, 220).

Таким чином ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому ця справа не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

У пункті 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення , якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, не надав оцінки відповідним доводам апеляційної скарги, не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Оскільки встановлено підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

Доводи касаційної скарги про те, що судді Ковальову І. М. було заявлено відвід, у задоволенні якого необґрунтовано відмовлено, колегія суддів відхиляє.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2020 року узадоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. В ухвалі зазначено, що: ознайомившись із заявою про відвід, проаналізувавши її доводи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав передбачених статтею 36 ЦПК України для задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді від розгляду даної справи . За таких обставин, встановивши, що відсутні підстави для відводу, суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року скасувати.

Передати справу № 569/3757/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов