Рішення

від 15.03.2021 по справі 640/25211/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Київ № 640/25211/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен"

до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2019 №1792, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен" (01021, м. київ, вул. Інституцька, буд. 13-а, офіс 2, код ЄДРПОУ 40018977) з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 41348526), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.12.2019) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №1792 від 12.12.2019 Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен";

- визнати протиправними та скасувати вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.12.2019 №014156-19, 014151-19, 014157-19, 014152-19, 014153-19, 014154-19, 014155-19 про демонтаж конструкцій, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен".

Позовні вимоги мотивовано тим, що розміщення рекламних конструкцій на об`єктах та території залізничного транспорту не являється розміщенням зовнішньої реклами і не потребує отримання дозволу органу місцевого самоврядування, а тому відповідно винесений відповідачем наказ про демонтаж являється протиправним. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що укладені Позивачем договори №№№ 115/114-3-175143/НЮ від 15.02.2017, ПЗ/ДН-6-1906 від 25.03.2019, №ПЗ/П4-2-195542/НЮ від 28.03.2019, ПЗ/ПЧ-З-195547/НЮ від 28.03.2019, ПЗ/РПЦ-195623/НЮ від 09.04.2019 з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" не дають йому законного права на розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території м. Києва. Крім того, зі змісту пункту 6.1. вищезазначених договорів, які надавались Позивачем до позовної заяви, вбачається, що термін їх дії закінчився, а саме: договір від 28.03.2019 №ПЗ/П4-2-19554217/НЮ - 30.04.2019; договір від 15.02.2017 №ПЗ/П4-3-175143/НЮ - 30.04.2017; договір від 25.03.2019 №ПЗ/ДН-6-1906 - 30.04.2019; договір від 09.04.2019 №ПЗ/РПЦ-195623/НЮ -30.04.2019; договір від 28.03.2019 №ПЗ/ПЧ-3-195547/НЮ - 30.04.2019.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). Рекламні конструкції позивача розміщені на землях смуг відведення залізниці, які відповідно до положень законодавства є землями залізничного транспорту. Також, позивач підкреслив, що дію договорів, відповідно до яких було розміщено рекламу, було подовжено сторонами до 30.06.2024.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" є юридичною особою, яка здійснює свою господарську діяльність за наступними видами: код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (основний); код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; код КВЕД 74.90.

12.12.2019 Управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на офіційному сайті було оприлюднено Наказ № 1792 від 12.12.2019 року "Про демонтаж рекламних засобів", серед яких конструкції Позивача, які з 2017 року розміщуються на території земель транспорту (у відповідності до cm. 18 ЗУ " Про рекламу ") у відповідності до укладених з AT Українська залізниця в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Договорів під номерами №115/114-3-175143/НЮ від 15.02.2017, №ПЗ/ДН-6-1906 від 25.03.2019, №ПЗ/П4-2-195542/НЮ від 28.03.2019, №ПЗ/ПЧ-З-195547/НЮ від 28.03.2019 та №ПЗ/РПЦ-195623/НЮ від 09.04.2019.

Вказаному вище Наказу передували скеровані на адресу Позивача вимоги під № 012459-19 від 20.11.2019, 012458-19 від 20.11.2019, 012456-19 від 20.11.2019, 012453-19 від 20.11.2019, 012463-19 від 20.11.2019, 012462-19 від 20.11.2019, 012461-19 від 20.11.2019, 012460-19 від 20.11.2019, 012452-19 від 20.11.2019, 012464-19 від 20.11.2019, 012466-19 від 20.11.2019, 012465-19 від 20.11.2019, 012457-19 від 20.11.2019 про усунення зазначених в них порушень, а саме здійснення демонтажу конструкцій, які було встановлено самовільно.

Зазначені вимоги було прийнято у зв`язку з встановленими в актах обстеження від 06.11.2019, від 11.11.2019 та від 14.11.2019 порушеннями, а саме самовільно встановлених позивачем рекламних щитів.

Згодом, на поштову адресу Позивача були надіслані чергові Вимоги від Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та акти обстеження від 19.12.2019 з доданими фотокартками рекламних засобів та вимог № 014156-19. 014151-1.9, 014157-19,014152-19, 014153-19, 014154-19, 014155-19 від 19.12.2019 про демонтаж конструкцій з огляду на самовільне встановлення РЗ (п. 3.3.1 розділу III).

Зазначені обставини щодо прийняття відповідачем Наказу №1792 від 12.12.2019 та вимог від 19.12.2019 №014156-19, 014151-19, 014157-19, 014152-19, 014153-19, 014154-19, 014155-19 про демонтаж конструкцій, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен", зумовили звернення останнього до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Закон України Про рекламу визначає декілька видів реклами, зокрема, за способом її розміщення реклама поділяється на зовнішню, внутрішню, рекламу на транспорті, рекламу на телебаченні і радіо тощо.

Так, відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу :

- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 16 Закону України Про рекламу , розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України Про рекламу передбачено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що реклама на транспорті є окремим видом реклами і має певні відмінності від інших видів, зокрема, зовнішньої реклами, та має окремий порядок регулювання розповсюдження реклами. Для розміщення реклами на транспорті дозвіл виконавчого комітету органу місцевого самоврядування не потрібен, необхідне лише погодження з власником об`єктів транспорту або уповноваженими ним органами. Натомість, розміщення зовнішньої реклами в обов`язковому порядку потребує отримання дозволу виконкому відповідної місцевої ради.

Отже, для оцінки правомірності рішень відповідача щодо здійснення демонтажу рекламних конструкцій позивача за розміщення реклами без дозволу, необхідно встановити правовий режим рекламної конструкції.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі № 21-18а13.

Позиція позивача обґрунтована тим, що реклама, розміщена ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН , належить до реклами на транспорті, у зв`язку з чим, у силу вимог статті 18 Закону України Про рекламу , її розміщення не потребує дозволу, отже, рішення відповідача, які ґрунтуються на висновку про самовільне розміщення реклами, тобто без наявності відповідного дозволу, є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, висновок позивача щодо віднесення його реклами до реклами на транспорті ґрунтується на тому, що вона розміщена на землях залізничного транспорту, зокрема, землях АТ Українська залізниця , з яким позивачем було укладено договори про надання рекламних послуг, які фактично складають територію підприємств транспорту загального користування (залізничного транспорту).

Проте, суд не погоджується з наведеною позицією ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН з огляду на наступне.

Буквальне тлумачення понять зовнішня реклама та реклама на транспорті , визначення яких міститься у статті 1 Закону України Про рекламу , у системному зв`язку з положеннями статей 9, 11 Закону України Про транспорт , статті 6 Закону України Про залізничний транспорт , що визначають правовий режим майна та земель транспорту (залізничного транспорту), та положеннями Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Правила № 2067), дозволяє встановити, що ідентифікуючою ознакою зовнішньої реклами є її розміщення на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях або на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання. Разом з тим, реклама на транспорті розміщується на зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту або території підприємств транспорту загального користування.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, напрацьованою під час розгляду ним справи № 815/4570/17 (постанова від 19 червня 2018 року).

Так, матеріалами справи підтверджується, що реклама ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН не розміщена на зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування, а знаходиться на спеціальній рекламній конструкції (щит, що стоїть окремо, суцільний), яка тимчасово розміщена шляхом монтажу на території регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця .

Відповідно до п. 2 Правил № 2067, спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Отже, за способом розміщення реклама ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН , визначена в оскаржуваних частинах наказу №1792 від 12.12.2019 та оскаржуваних вимогах, є зовнішньою рекламою, а не рекламою на транспорті, у зв`язку з чим її розміщення потребує отримання дозволу у порядку, визначеному статтею 16 Закону України Про рекламу .

А оскільки позивачем не було надано доказів отримання такого дозволу, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних наказів відповідача.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Еф Джі Промоушен" - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа