Постанова

від 24.02.2021 по справі 160/2216/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/2216/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 р. (суддя Кучма К.С.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог

в с т а н о в и В:

22.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, що в подальшому уточнював, до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, де просив визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу від 22.08.2020 р. №Ф-11512-50/67 на суму 23 785,08 грн та ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу від 11.11.2019 р. №Ф-11512-50/67 на суму 26 539,29 грн і від 17.02.2020 р. на суму 29 293,44 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 р. залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що реєстрація 17.02.2020 р. припинення підприємницької діяльності ФОП не звільняє позивача від обов`язку зі сплати заборгованості з єдиного внеску, що виникла раніше, а посилання позивача на те, що працював в ТОВ Білдінг М енд Д не підтверджено належним чином.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в період з лютого 2018 р. по березень 2019 р. працював в ТОВ Білдінг М енд Д та товариство сплачувало єдиний внесок до Пенсійного фонду України, що підтверджено довідками, які надає до апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, інші особи, які приймають участь у справі, до суду не з`явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрований як фізична особа - підприємець 18.10.2006 р. та 17.02.2020 р. здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відповідачем за 2017 р. нарахована заборгованість за несплату єдиного внеску - 8448 грн (704 грн х 12 міс), за 2018 р. - 9828,72 грн (819,06 грн х 12 міс) та за 2019 р. -11016,72 грн (918 грн х 12 міс.).

Також встановлено, що відповідачем складені вимоги про сплату боргу:

- 22.03.2019 р. - №Ф-11512-50/67 на суму 23 785,08 грн;

- 11.11.2019 р. - №Ф-11512-50/67 на суму 26 539,26 грн;

- 17.02.2020 р. - № Ф-11512-50/67 на суму 29 293,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно розрахунку податкових вимог:

- від 22.03.2019 р. - №Ф-11512-50/67 на суму 23 785,08 грн - за 2017 р. нарахована заборгованість на загальну суму - 8448 горн; за чотири квартали 2018 р. - 9828,72 грн та за два квартали 2019 р. - 5508,36 грн;

- від 11.11.2019 р. - №Ф-11512-50/67 на суму 26 539,26 грн - за 2017 р. нарахована заборгованість на загальну суму 8448 горн; за чотири квартали 2018 р. - 9828,72 грн та за три квартали 2019 р. - 8262,54 грн;

- від 17.02.2020 р. - № Ф-11512-50/67 на суму 29 293,44 грн. - за 2017 р. нарахована заборгованість на загальну суму 8448 горн; за чотири квартали 2018 р. - 9828,72 грн та за чотири квартали 2019 р. - 11016,72 грн.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваним вимогам в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що в податкових вимогах від 22.03.2019 р., від 11.11.2019 р. та від 17.02.2020 р. суми боргу за 2017 та 2018 роки є ідентичними, а за 2019 р. в зв`язку зі збільшенням періоду - збільшувалася і сума боргу. Тому суд вважає за необхідне податкові вимоги від 22.03.2019 р. - №Ф-11512-50/67 та від 11.11.2019 р. - №Ф-11512-50/67 скасувати.

Як слідує з матеріалів справи, за період з 01 лютого 2018 р. по 31 березня 2019 р. за позивача сплачувало єдиний соціальний внесок його роботодавець: ТОВ Білдінг М енд Д , що підтверджено довідкою Пенсійного фонду України.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 440/2149/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах та зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що податкова вимога від 17.02.2020 р. - № Ф-11512-50/67 прийнята на суму 29 293,44 грн., а саме, - за 2017 р. нарахована заборгованість на загальну суму 8448 грн ( 704 х 12 місяців); за чотири квартали 2018 р. - 9828,72 грн ( 819,06 х 12 місяців) та чотири квартали 2019 р. на суму 11 016,72 грн ( 918,06 х12 місяців).

Судом встановлено, що за період з 01 лютого 2018 р. по 31 березня 2019 р. за позивача сплачував єдиний соціальний внесок його роботодавець: ТОВ Білдінг М енд Д , в зв`язку з чим єдиний соціальний внесок за 2018 р. за позивача сплачено за 11 місяців та за 2019 р. - за три місяці, а тому податкова вимога в частині боргу за 11 місяців 2018 р. (819,06 х 11 місяців) на суму 9009, 66 грн та три місяці 2019 р. (918,06 х 3) на суму 2754,18 грн, а всього на суму 11 763,84 грн - підлягає скасуванню.

Таким чином, податкова вимога від 17.02.2020 р. - № Ф-11512-50/67 в частині податкового боргу за 2017 р. на суму 8448 грн, за 1 місяць 2018 р. на суму 819,06 грн та за 9 місяців 2019 р. на суму 8 262,54 грн, а всього на суму 17 529,60 грн є правомірною, що прийнята в межах наданих повноважень та підлягає виконанню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 315,317, 322,325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.08.2019 р. форми Ф № 11512-50/67 про сплату боргу в розмірі 23 785,08 грн та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Ф № 11512-50/57 про сплату боргу в розмірі 26 539,26 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 р. форми Ф № 11512-50/67 про сплату боргу в розмірі 29293,44 грн в частині періоду з 01.02.2018 р. по 31.03.2019 р. на суму 11 763,84 грн.

В іншій частині податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 р. форми Ф № 11512-50/67 про сплату боргу за період: 2017 рік, січень 2018 року та з 01.04. по 31.12.2019 року на суму 17 529,60 грн - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова