Постанова

від 03.03.2021 по справі 813/2361/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/2361/17 пров. № А/857/13962/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (суддя - Карп`як О.О., час ухвалення - 10:58 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складення повного тексту - 01.10.2020 року),

в адміністративній справі №813/2361/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області №49-ос від 30.05.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у зв`язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу"; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи або іншій рівнозначній посаді в Городоцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області; 3) стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав заперечення на позовну заяву, просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області №49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, або рівнозначній посаді Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. Стягнуто з Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29396,95 гривень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року у справі №813/2361/17 - змінено, виклавши резолютивну частину постанови в новій редакції. Адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду Львівської області №49-ос від 30.05.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контрольно - перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи або рівнозначній посаді Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) з 31.05.2017. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2017 по 08.11.2017 включно в розмірі 29136 грн. 80 коп.. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області №49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, або рівнозначній посаді Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління ПФУ у Львівській області) з 31.05.2017 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2017 року по 22.09.2020 року включно в розмірі 215412,48 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 22.09.2020 року не погодився відповідач ГУ ПФУ у Львівській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є необґрунтованим та безпідставним, при його винесенні порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідженні та неповністю з`ясовані усі обставини справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в процесу реорганізації Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Городоцьке об`єднане управління) шляхом приєднання до нього управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області відбулася зміна структури та чисельності штату управління згідно із постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2016 №29-1 «Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України» . Зокрема, ліквідовано відділ контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи. Після реорганізації функції ведення обліку надходжень платежів передані фінансово-економічному відділу Городоцького об`єднаного управління (юрисдикція району), а функції контрольно-перевірочної роботи - Управлінню контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Головне управління) (юрисдикція області). Відповідно працівникам, які виконували функції ведення обліку надходжень платежів, були запропоновані посади у фінансово-економічному відділі Городоцького об`єднаного управління, а працівникам, які здійснювали контрольно-перевірочну роботу (в тому числі ОСОБА_1 ) - запропоновано зайняти посади в Головному управлінні за умови проходження конкурсу (посада державної служби, яка належить до вищої групи оплати праці). ОСОБА_1 подала заяву до конкурсної комісії, тим самим погодившись із пропозицією, відповідно інші посади їй не були запропоновані. Однак конкурсного відбору позивач не пройшла, так як не здала тест на знання законодавства, що підтверджує її професійний рівень. Наказом Городоцького об`єднаного управління від 30.03.2017 №16-ос «Про попередження працівників Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо зміни найменування структурних підрозділів, зміну істотних умов праці, скорочення чисельності та штату і наступним вивільненням" працівників управління, в тому числі і ОСОБА_1 , персонально під розписку, повідомлено про наступне вивільнення з 30.05.2017 року. З метою виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, було проаналізовано продуктивність праці та кваліфікацію кожного працівника. В результаті проведеного порівняльного аналізу, начальником управління визначено працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці ніж позивач. З урахуванням переважного права залишення на роботі та в результаті проведеного порівняльного аналізу відповідно до ст.42 КЗпПУ двадцяти спеціалістам запропоновано посади в новостворених структурних підрозділах. Одночасно, начальником Городоцького об`єднаного управління повідомлено про відсутність посад, які можна запропонувати решту працівникам управління, в тому числі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим надати згоду на розірвання трудового договору згідно п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ч.1 ст.40,49-2 КЗпПУ. Зазначає апелянт, що судом не взято до уваги, що начальник управління наділений правом призначати на посади та звільняти з посад начальників структурних підрозділів управління Фонду, інших державних службовців та працівників управління Фонду. Оскільки, станом на день винесення рішення судом першої інстанції від 22.09.2020 року у справі №813/2361/17 Городоцьке об`єднане управління реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області, відсутні рівнозначні та нижчі посади, а переведення на вищу посаду можливе лише за результатом конкурсу. Також зазначає апелянт, що судом при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2017р. по 22.09.2020р. не враховано суму допомоги по безробіттю в розмірі 34910,28 грн., яку позивач отримала за цей час з Державного центру зайнятості України. З урахуванням наведеного вважає апелянт, що судом не врахованого, що управлінням вжито та дотримано всіх передбачених законом заходів при проведенні звільнення ОСОБА_1 згідно вимог трудового законодавства, тому відсутні правові підстави для поновлення на попередній посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2017р. по 22.09.2020р..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 22.09.2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 07 жовтня 2003 року призначена на посаду головного спеціаліста з кадрового забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі. Цього ж числа прийняла присягу державного службовця. З 27 червня 2006 року переведена на посаду спеціаліста I категорії відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів. З 03 лютого 2014 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів Управління в Мостиському районі Львівської області. З 31 березня 2016 року звільнена зі займаної посади за переведенням до Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області. З 01.04.2016 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи Городоцького ОУПФУ Львівської області. Вказане підтверджується записами у трудовій книжці позивача та відповідними наказами (а.с. 96-105, 138-140 Т.2).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» , Городоцьке об`єднане управління ПФУ у Львівській області реорганізовано шляхом злиття управління ПФУ в Городоцькому районі Львівської області та управління ПФУ в Мостиському районі Львівської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Городоцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області реорганізовано шляхом приєднання до нього Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області.

Структура новоствореного Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області затверджена відповідно до постанови ПФУ від 22.12.2019 №29-1 «Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України» , якою не передбачено відділів з контрольно-перевірочної роботи на рівні управлінь фонду в районах, містах, районах у містах, оскільки функції контрольно-перевірочної роботи передані до Головних управлінь Фонду в областях.

Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області 22.02.2017 року затверджено новий штатний розпис та нову структуру об`єднаного управління, який введено в дію наказом по управлінню 30.03.2017 року №40 «Про введення в дію структури та штатного розпису Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області» із штатною чисельністю 101 одиниця з 30.03.2017 року (а.с. 42, 83 Т.1, 115-116 Т.2).

30 березня 2017 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення (а.с. 128 Т.1, 142 Т.2).

Наказом начальника Городоцького ОУПФУ від 30.05.2017р. №49-ос ОСОБА_1 звільнено 30 травня 2017 року з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи у зв`язку з реорганізацією, скорочення штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 125 Т.2).

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач звернулася з вказаним позовом до адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, з врахуванням наступного.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (надалі - Закон України №889-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 цього Закону передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами статей 42, 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців та працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Частиною першою статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з цієї підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно роз`яснень визначених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з наступними змінами та доповненнями), при розгляді трудових спорів, пов`язаних із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що Городоцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі.

Для перевірки переважного права на залишення на роботі повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015р. у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Колегія суддів враховує, що в результаті проведення реорганізації в об`єднаному управлінні, згідно постанови Пенсійного фонду України від 22.12.2016 року №29-1 «Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України» відбулися зміни структури та чисельності штату управління, що в свою чергу призвело до ліквідації відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, в якому працювала ОСОБА_1 , та деяких посад інших спеціалістів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області 22.02.2017 року затверджено новий штатний розпис та нову структуру об`єднаного управління, який введено в дію наказом по управлінню 30.03.2017 року №40 «Про введення в дію структури та штатного розпису Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області» із штатною чисельністю 101 одиниця з 30.03.2017 року.

Наведеними вище положеннями законодавства визначено, що обов`язковою умовою, яка покладається на роботодавця, при наступному вивільненні працівника є зобов`язання власника або уповноваженого ним органу одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації в цій же установі.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Порушення цієї обов`язкової для роботодавця умови вважається порушенням процедури звільнення.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що з моменту попередження позивача 30.03.2017 року про майбутнє вивільнення у зв`язку з реорганізацією до дня звільнення - 30.05.2017 року роботодавцем не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади, яку він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988, Городоцьке об`єднане управління реорганізовано шляхом приєднання УПФУ в Яворівському районі, в штаті якого було 54 одиниці.

Структура новоствореного Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області затверджена відповідно до постанови ПФУ від 22.12.2016 №29-1, якою не передбачено відділів з контрольно-перевірочної роботи на рівні управлінь фонду в районах, містах, районах у містах, оскільки функції контрольно-перевірочної роботи передані до Головних управлінь Фонду в областях.

Начальником Городоцького об`єднаного управління відповідно до ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» була скерована службова записка на ім`я голови профспілкового комітету працівників Городоцького об`єднаного управління ПФУ у Львівській області від 28.12.2016 №295, якою повідомлено про майбутні зміни структури та штатного розпису об`єднаного управління, скорочення на рівні 11,2% від діючого штатного розпису та одночасно додано список осіб, що користуються переважним правом на залишення на роботі на підставі п.1-3 ч.2 ст.42 КЗпП України та список працівників, що мають гарантії при прийнятті на роботу у відповідності до ст.184 КЗпП України.

12 квітня 2017 року начальником Городоцького об`єднаного управління на ім`я голови профспілкового комітету Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області скеровано службову записку №171, якою повідомлено про введення в дію з 30.03.2017 року нової структури Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області, у зв`язку з чим припинено діяльність відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, працювала позивач, скорочення посад у структурних підрозділах та про створення нових структурних підрозділів і посад (а.с. 143-144 Т.1).

У відповідності до примірної структури затвердженої постановою ОУПФУ складено, та в подальшому затверджено головним управління ПВУ у Львівській області новий штатний розпис об`єднаного управління на 2017 рік, який був введений в дію наказом по об`єднаному управлінню від 30.03.2017 №40 «Про введення в дію структури та штатного розпису Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області» із штатною чисельністю 101 одиниця.

З урахуванням переважного права залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України 20 спеціалістам запропоновано посади в новостворених структурних підрозділах. Одночасно, начальником об`єднаного управління повідомлено про відсутність посад, які можна запропонувати решті працівникам управління, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у зв`язку з чим надати згоду на розірвання трудового договору згідно п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ч.1 ст.40, 49-2 КЗпП України.

21 квітня 2017 року відбулися збори профкому, порядком денним яких було вирішення питання про надання згоди профкому на звільнення вищезгаданих працівників (а.с. 80 Т.1). Листом від 21.04.2017 №5 повідомлено начальника Городоцького об`єднаного управління ПФУ Львівської області про надання згоди на звільнення відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 145 Т.1).

Згідно листа відповідача від 30.08.2017 №5057/11, з 30.03.2017 року по 30.05.2017 року в Городоцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України були наявні вакантні посади: головного спеціаліста юрисконсульта - 1 посада, головного спеціаліста фінансово - економічного відділу - 6 посад (у містах Городку, Мостиська, Новояворівськ). Окрім того, вказано щодо осіб, які працювали у відділ контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи разом з ОСОБА_1 та яким запропоновано посади в Городоцькому об`єднаному управлінні ПФУ Львівської області після реорганізації у березні 2017 року та мають переважне право у залишенні на роботі на підставі п.1, п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України зазначено п`ять осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Згідно пояснень відповідача функції щодо проведення контрольно-перевірочної роботи передано ГУ ПФУ у Львівській області, тому для збереження кадрового потенціалу відповідачем тільки ОСОБА_10 було запропоновано нижчу посаду в ГУ ПФУ у Львівській області та оголошено конкурс на інші вакантні посади.

Також в письмових поясненнях від 24.02.2020 відповідач зазначає про наявність вакантних посад в Городоцькому ОУ ПФУ у Львівській області станом на 30.03.2017 року посад: головного спеціаліста - юрисконсульта - 1 посада; головний спеціаліст фінансово - економічного відділу - 5 посад.

Відповідно до штатного розпису Городоцького ОУПФУ Львівської області (затвердженого начальником ГУ ПФУ у Львівській області 26.01.2017 року) Відділ контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи складався з 10 посад: начальник відділу - 1 посада; заступник начальника відділу - 1 посада; головний спеціаліст - 7 посад; провідний спеціаліст - 1 посада (а.с. 138 Т.1).

Штатний розпис управління ПФУ в Яворівському районі Львівської області (затвердженого начальником ГУ ПФУ у Львівській області 26.01.2017 року) передбачав Відділ контрольно-перевірочної роботи, який складався з 10 посад, а саме: начальник відділу - 1 посада, головний спеціаліст - 4 посади (а.с. 119 Т.2).

Відповідно до штатного розпису Городоцького ОУПФУ Львівської області (затвердженого начальником ГУ ПФУ у Львівській області 22.02.2017 року) Відділ контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи відсутній (а.с. 115-116 Т.2).

Отже, судом першої інстанції достовірно встановлено, що відбулось фактичне скорочення займаної позивачем посади.

Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав суду незаперечних доказів, що одночасно з попередженням про звільнення 30.03.2017 та в подальшому до закінчення двомісячного терміну попередження позивачу були запропоновані всі вакантні посади в Городоцькому ОУ ПФУ у Львівській області чи в ГУ ПФУ у Львівській області. Натомість, іншим працівникам таке право забезпечено.

За наведених правових норм та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнивши позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» , відповідач не вжив передбачених законом заходів з метою працевлаштування позивача, що є порушенням процедури звільнення.

Щодо застосуванні положень статті 42 КЗпП України в частині перевірки переважного права на залишення на роботі позивачки при скороченні штату, суд апеляційної інстанції правильною вважає позицію суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу інформації, вказаної у службовій записці від 28.12.2016 №295, при визначенні відповідачем осіб, які мають переважне право у залишенні на роботі проаналізовано лише кількість утриманців та стаж роботи. Однак відповідачем не обґрунтовано причин не включення позивача у список таких осіб з врахуванням того, що стаж державної служби її складає 13 років 2 місяці та на її утриманні є дитина віком 7 років. Натомість, згідно вказаної службової записки до осіб, що мають переважне право у залишенні на роботі включено осіб, які не мають утриманців або ж мають менший стаж роботи, ніж позивач.

Відповідно до Порівняльної таблиці щодо переважного права залишення на роботі, поданої відповідачем під час розгляду справи в суді на вимогу суду, стаж державної служби ОСОБА_1 становить 13 років 2 місяці (в т.ч. на посаді 9 місяців), відсутні дисциплінарні стягнення, на утриманні дитина віком 7 років. За наведеного у позивача були наявні підстави для застосування переважного права на залишенні на роботі. Однак, така таблиця не містить інформації щодо дисциплінованості працівників, показники продуктивності праці, а лиш містить інформацію про освіту, стаж на посаді державної служби, заохочення та соціальні гарантії.

Крім того, відповідач не представив доказів проведення при прийнятті спірного рішення серед працівників, посади яких підлягають скороченню, такої оцінювальної перевірки із дослідженням їхніх документів та інших персональних відомостей для визначення працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Порівняльну таблицю щодо переважного права працівників складено відповідачем тільки на вимогу суду при судовому розгляді справи. Проте, не надано суду документи та інші відомості присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі реорганізації відповідачем було проведене формальне, поверхневе дослідження питання про переважне право залишення працівників (в тому числі позивача) на роботі, посади яких підлягають скороченню. Детальний аналіз проведений лише при розгляді справи в суді.

Судом враховується і те, що згідно з ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно наявного в матеріалах справи протоколу зборів профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Городоцького об`єднаного управління від 21.04.2017, розгляд питання про надання згоди на звільнення, зокрема, ОСОБА_1 , проводився у відсутності позивача та інших працівників, які підлягали звільненню. Відсутня в матеріалах справи і заява позивача про розгляд подання за її відсутності.

Зазначене свідчить про порушення норм законодавства, що регламентує порядок отримання згоди профспілкового органу на звільнення працівника.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем трудового законодавства при проведенні звільнення позивача, зокрема, про недотримання відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу вимог ст.42, ч.3 ст.49-2, а також ч.3 ст.43 КЗпП України, внаслідок чого підставно встановив, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника Городоцького об`єднаного управління №49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області та поновлення позивача на вказаній посаді, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Колегія суддів апеляційного суду також враховує, апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції від 22.09.2020 року не містить обгрунтувань в частині щодо висновків суду першої інстанції про визначення періоду вимушеного прогулу (із 31.05.2017 року по 22.09.2020 року - 828 робочих дні) та щодо розрахунку грошового розміру середнього заробітку позивача за період вимушеного прогулу (в сумі 215412,48 грн.).

Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо неправомірного визначення судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із отриманням позивачем у вказаний період допомоги по безробіттю в сумі 34910,28 грн., то колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу у зв`язку з відсутністю у чинному законодавстві будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана правова позиція міститься у поставові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі №826/808/16 та постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року по справі №813/2067/16.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в адміністративній справі №813/2361/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 15.03.2021 року