Ухвала

від 12.02.2021 по справі 2-2016/11

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №2-2016/11

Провадження №6/463/3/21

УХВАЛА

про відмову у видачі дубліката виконавчого листа

12 лютого 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мармаша В.Я.

за участі секретаря с/з Заставної С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву начальника Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тетяни Глушко, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Універсал Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-2016/11,-

в с т а н о в и в:

Начальник Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №2-2016/11.

Заяву мотивує тим, що згідно даних АСВП на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 34017466 щодо виконання виконавчого листа № 2-2016/11, виданого 20.01.2012 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ Універсал Банк 649515,18 грн. боргу за кредитним договором та 1820 грн. судових витрат у справі. Боржником по даному виконавчому провадженні є ОСОБА_2 .

27.06.2013 року державним виконавцем Пасічником Андрієм Йосиповичем (який станом на 06.10.2020 року звільнений із займаної посади) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У зв`язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що провідним спеціалістом виконавчий документ стягувачу не скеровано та такий на сьогоднішній день втрачено, а тому представник ДВС з метою вирішення питання про відновлення втраченого виконавчого провадження або його матеріалів звернувся до суду 19.10.2020 із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, яку просить задовольнити та видати дублікат виконавчого листа.

Учасники справи в судове засідання з розгляду даної справи не з`явилися із невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, документів про поважність причин неявки у судове засідання не представили. Їхня неявка у відповідності до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу .02.2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали заяви та додані до неї письмові документи, а також перевіривши зібрані у справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 липня 2011 року у справі № 2-2016/11 вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк 649515,18 грн. боргу за кредитним договором № 11-1/636к-07 від 12.09.2007р. та 1820 грн. судових витрат у справі.

З поданої представником відділу ДВС заяви вбачається, що для примусового виконання вищезазначеного судового рішення Личаківським районним судом м. Львова 20.01.2012 видано виконавчий лист № 2-2016/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ Універсал Банк 649515,18 грн. боргу за кредитним договором та 1820 грн. судових витрат у справі. Вказаний виконавчий лист пред`явлено для примусового виконання до Сокальського районного відділу ДВС. У зв`язку із чим 27.08.2012 державним виконавцем ВДВС Сокальського РУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34017466. 27.06.2013 року державним виконавцем Пасічником Андрієм Йосиповичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Жодних документів щодо зазначених вище виконавчих дій заявником суду не надано.

Звертаючись до суду з вказаною заявою представник ДВС обґрунтовує необхідність видачі дубліката виконавчого листа тим, що такий після винесення постанови про його повернення стягувачу не скеровано стягувачу та виконавчий лист на сьогоднішній день втрачено. Причин втрати виконавчого листа заявник не зазначає.

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII ). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України ; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України ). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу Перехідні положення ГПК України ). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви .

Вказану вище позицію підтримав і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 січня 2020 року у справі № 2-5171/10 (провадження № 61-16396св19).

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що визначальним при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа є дотримання заявником строку звернення до суду з відповідною заявою, а саме: до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 липня 2011 року ) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 липня 2011 року ) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно з вимогами статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону .

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону .

Оцінюючи обґрунтованість та мотивованість поданої заяви на предмет її відповідності обставинам справи та вимогам зазначеного вище законодавства та судової практики суд виходить з наступного.

Виданий Личаківським районним судом м. Львова 20.01.2012 року виконавчий лист №2-2016/11 для примусового виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 липня 2011 року було пред`явлено до виконання у відділ ДВС в межах 1-річного строку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції на час пред`явлення виконавчого листа до виконання).

З моменту пред`явлення виконавчого документа до виконання і аж до винесення 27.06.2013 року державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу строки пред`явлення виконавчого документа до виконання було перервано на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

У зв`язку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 27.06.2013 року перебіг строку було поновлено відповідно до вимог статті 23 Закону № 606-XIV , а відтак з вказаного часу виник новий 1-річний строк (який закінчився 27.06.2014 року) для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Протягом вказаного строку жодна особа (ні стягувач, ні державний виконавець) не зверталися в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. Виконавчий документ не було повторно пред`явлено до виконання, а відтак стягувач не скористався своїм правом, передбаченим частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону .

Протягом наступних семи років стягувач не звертався до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для такого пред`явлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 ).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року .

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 01 серпня 2018 року (в справі № 553/1951/14-ц, провадження № 61-20552св18) тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року . Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Зважаючи на це суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають до застосування саме норми статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а не Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року , незважаючи на те, що представник ДВС звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу в період дії нового закону, оскільки строк пред`явлення до виконання спірного виконавчого документа сплив ще до набрання чинності новим законом Про виконавче провадження .

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив ще 27.06.2014 року, з вимогою про його поновлення шляхом подання відповідної заяви до суду стягувач не звертався та судом така не вирішувалась, а представник ДВС звернувся до суду із заявою лише в жовтні 2020 році, тобто в порушення вимог підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У зв`язку з цим суд вважає, що без врахування заявником зазначених вище вимог закону на даний час відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа, а тому у задоволенні заяви суд відмовляє.

Керуючись підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ст. 258, 260, 261 ЦПК України, -

постановив:

у задоволенні заяви начальника Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тетяни Глушко, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Універсал Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-2016/11 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя В.Я. Мармаш