Постанова

від 23.02.2021 по справі 607/25602/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25602/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/42/21 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 305010300

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Вальчук В.Ю.

сторін - позивача ОСОБА_1 , представника відповідача

Головного Управління Національної поліції в

Тернопільській області - Стукало М.С.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року, постановлене суддею Ромазаном В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28.04.2015 року зареєстровано кримінальне провадження № 32015210000000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України відносно службових осіб TOB «МЕЛВІС» . Підставою для реєстрації кримінального правопорушення був рапорт начальника кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_2 , у якому зазначено, що службові особи TOB «МЕЛВІС» , використовуючи своє службове становище, отримавши 18 квітня 2007 року свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму ІНФОРМАЦІЯ_1 » , яка є аналогом комп`ютерної програми «Фінанси без проблем» фірми Хакерс Дизайн, реалізовуючи протягом 2007-2015 років вказану програму, вчиняли дії з незаконного її розповсюдження, порушуючи авторські права. 23.08.2018 року слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області вищевказане кримінальне провадження закрито за відсутності події злочину. Вчиненням слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області стосовно нього негласних слідчих дій обмежувалися його права та було завдано йому моральної шкоди. Зокрема, мало місце здійснення втручання у його приватне спілкування шляхом отримання в оператора стільникового зв`язку ПАТ ВФ Україна 15 доступів до інформації за період з 01.07.2017 року до 13.06.2018 року про трафіки з`єднань його мобільного телефону. Під час проведення процесуальних дій (допитів та виїмок) органом досудового розслідування було розповсюджено неправдиві відомості про ніби-то незаконне розповсюдження комп`ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС» службовими особами TOB «МЕЛВІС» , що створило йому, як автору комп`ютерної програми «ІСУ «МЕЛВІС» перешкоди у користуванні майновими правами передбаченими ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права . Також погіршилися стосунки з діловими партнерами. На підставі наведеного, розмір завданої йому моральної шкоди оцінив у сумі 2 295 000 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої місячної заробітної плати (3 400 дол. США) в середньому по Україні розробника комп`ютерних програм (Project Manager) за 27 місяців впродовж яких порушувались його права внаслідок процесуальних дій у кримінальному провадженні № 32015210000000062 від 28.04.2015 року (3400 дол. CШA х 27 місяців х 25 грн за 1 дол. США = 2 295 000 грн).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 155 000 грн заподіяної моральної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ГУНП просить скасувати рішення суду, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, всупереч об`єктивним обставинам справи та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ненадання судом належної правової оцінки відсутності інформації про оголошення підозри позивачу в ході досудового розслідування справи й тій обставині, що запобіжні заходи у вигляді будь-якого виду обмежень волі (домашній арешт, тримання під вартою) відповідно до позивача не застосовувалися.

Вважає, що позивач не надав переконливих доказів, які б свідчили про причинно - наслідковий зв`язок між діями органу досудового розслідування та завданою йому шкодою, таких як висновків медичних установ, які би підтверджували факт погіршення його стану здоров`я внаслідок ведення відносно нього досудового розслідування.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні угода, лист, претензія чи будь - який інший документ, яким би було зафіксовано факти розірвання відносин між ОСОБА_1 та його клієнтами з підстав проведення відносно нього досудового розслідування. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ствердили, що їм нічого не відомо про таке розповсюдження інформації (щодо досудового розслідування) зі сторони працівників поліції, до них особисто з такою інформацією ніхто з поліцейських не звертався.

На думку апелянта, судом першої інстанції належним чином не аргументовано розрахунок строку в кількості 31 місяця та є незрозумілим, з якої дати розпочато відлік такого строку й коли цей строк закінчується. Звертає увагу на те, що в позовній заяві позивач вказав, що моральна шкода йому завдавалась досудовим розслідуванням впродовж 27 місяців, а не 31, і саме таку кількість місяців ним враховано при обчисленні розміру моральної шкоди в сумі 2 295 000 грн.

З урахуванням того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача здійснювалося різними правоохоронними органами (Державною фіскальною службою України, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Прокуратурою Тернопільської області), а не тільки ГУНП в Тернопільській області, вважає безпідставним пред`явлення позову до Держави Україна в особі лише Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не надано жодного рішення суду, яким би ті чи інші дії органу досудового розслідування ГУНП в Тернопільській області були визнані незаконними, вважає, що сам лише факт закриття кримінального провадження не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування.

У своєму відзиві позивач ОСОБА_1 відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідтавною та необґрунтованою. Зазначає, що доказами вчинення відносно нього процесуальних дій, якими було завдано моральної шкоди є матеріали кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року, досліджені судом у ході розгляду даної цивільноїх справи. Крім того, в ході судового розгляду були допитані свідки, які підтвердити факт завдання йому моральної шкоди незаконними діями органу досудового розслідування.

З урахуванням того, що свої висновки про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди не обгрунтовував фактом погіршення стану його здоров`я, вважає безпідставним твердження апелянта щодо необхідності надання медичного висновку, яким підтверджується факт погіршення стану його здоров`я.

Зауважує, що органом досудового розслідування за відсутності події злочину стосовно нього провадились процесуальні та слідчі дії, якими створювались штучні перешкоди у реалізації майнових та немайнових прав, гарантованих Конституцією України та Законом «Про авторське право і суміжні права» , внаслідок чого йому як автору завдано значної не тільки моральної, але й майнової шкоди від недоотриманих прибутків за створені ним комп`ютерні програми.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУНП в Тернопільській області до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2015 року органами слідчого управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області зареєстровано кримінальне провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України відносно службових осіб ТОВ «Мелвіс» .

З витягу з кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року вбачається, що «…службові особи ТОВ «Мелвіс» використовуючи своє службове становище, вчинили дії по незаконному розповсюдженню комп`ютерної програми, чим порушили авторське право…» .

30.04.2015 року вказані матеріали кримінального провадження за підслідністю було передано до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області для подальшого розслідування.

11.06.2015 року підслідність вказаного кримінального провадження прокуратурою Тернопільської області визначено за слідчим управлінням УМВС України у Тернопільській області.

20.08.2015 року за результатами досудового розслідування кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

19 серпня 2015 року старшим слідчим СУ УМВС України в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №32015210000000062, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 284 КПК України: у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Мелвіс» складу кримінального правопорушення.

19 жовтня 2015 року заступником прокурора Тернопільської області винесено постанову, якою постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області від 19.08.2015 року про закриття кримінального провадження №32015210000000062 скасовано, проведення розслідування доручено слідчому управлінню УМВС України в Тернопільській області.

21.10.2015 року підслідність вказаного кримінального провадження прокуратурою Тернопільської області визначено за Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області.

26 січня 2016 року заступником начальника СВ Гусятинського відділення поліції ПВП ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32015210000000062 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

14 листопада 2016 року заступником прокурора Тернопільської області скасовано постанову заступника начальника СВ Гусятинського ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області від 26 січня 2016 року про закриття кримінального провадження № 32015210000000062.

В подальшому досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області.

23 серпня 2018 року старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України .

Керівником (директором) юридичної особи - ТОВ «Мелвіс» (місцезнаходження Тернопільська область, Гусятинський район, с. Котівка, вул. Шевченка, 127) є ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційною карткою ТОВ «Мелвіс» про включення відомостей про юридичну особу.

Згідно наявної у матеріалах кримінального провадження № 32015210000000062 інформації з Державної служби інтелектуальної власності України від 28.07.2015 року, за даними Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, станом на 28.07.2015 року ДСІВ було здійснено реєстрацію авторського права на твори, зокрема на комп`ютерну програму «Інформаційна система управління «Мелвіс» (« ІНФОРМАЦІЯ_1 » ) автор ОСОБА_1 , видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 18.04.2007 року № НОМЕР_1 , що є чинним. Відповідно до документу, що підтверджує створення твору у порядку виконання службових обов`язків та належність авторських майнових прав на службовий твір, на час реєстрації майнові права на твір належали спільно ОСОБА_1 та ТОВ «Мелвіс» . Вказана обставина підтверджена копією рішення про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності, а також свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 виданого 18.04.2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Зі змісту повідомлення прокурора відділу прокуратури Тернопільської області від 02.08.2018 року про особу, щодо якої проводились негласні слідчі (розшукові дії), адресованому ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог ст. 253 КПК України конституційні права ОСОБА_1 були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, в ході зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 32015210000000062 від 28.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України. Матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 255 КПК України знищено.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Мелвіс» , одноосібним керівником якого є ОСОБА_1 , під час проведення негласних слідчих дій, в оператора стільникового зв`язку ПАТ «ВФ Україна» за адресою м. Київ вул. Лейпцизька, 15 було отримано доступ до інформації за період з 01.07.2017 року до 13.06.2018 року про трафіки з`єднань мобільного телефону, який належав позивачу.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні тривало з 28.04.2015 року до 19.08.2015 року (5 місяців), з 19.10.2015 року до 26.01.2016 року (4 місяці), з 14.11.2016 року до 23.08.2018 року (22 місяці), всього 31 місяць.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 пояснили, що керівником ТОВ «Мелвіс» є ОСОБА_1 , який є розробником програмного продукту ІСУ «Мелвіс» , що використовувався підприємцями та юридичними особами у своїй діяльності та має зареєстроване авторське право на зазначений продукт. Після того, як партнери позивача по господарській діяльності дізналися про порушення стосовно посадових осіб «ТОВ Мелвіс» кримінального провадження, ОСОБА_1 втратив своїх потенційних клієнтів у господарській діяльності, оскільки існувало негативне ставлення підприємців до позивача. Також, ОСОБА_1 став замкнутим, у нього змінився спосіб життя внаслідок порушеного зазначеного кримінального провадження, що вплинуло на його ділову репутацію як керівника ТОВ «Мелвіс» .

За ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року за № 266/94-ВР з наступними змінами і доповненнями відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду , громадянинові відшкодовуються моральна шкода у наведених випадках в статті 1 цього Закону.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ).

При цьому, ч.ч. 5, 6 ст. 4 зазначеного Закону передбачають, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 своєї постанови № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ визначено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01.09.2020 року становить 5 000 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок обмеження його конституційних прав внаслідок порушення кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають вимогам законів, що регулюють спірні правовідносини й зроблені з урахуванням наявних у справі доказів.

Встановивши, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, стосовно службових осіб ТОВ «Мелвіс» , одноосібним керівником якого є ОСОБА_1 , яке в подальшому було закрите за відсутності події злочину, проводились негласні слідчі дії, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які обмежували права позивача й мало місце здійснення втручання у приватне спілкування ОСОБА_1 шляхом отримання в оператора стільникового зв`язку ПАТ «ВФ Україна» доступу до інформації за період з 01.07.2017 року до 13.06.2018 року про трафіки з`єднань мобільного телефону, який належав позивачу, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року за № 266/94-ВР з наступними змінами і доповненнями підстав внаслідок проведення процесуальних дій, що обмежують права громадян, для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Погоджується колегія і висновками суду в частині визначення періоду, що складає 31 місяць - час, протягом якого проводилося досудове розслідування за виключенням періодів, коли мало місце закриття кримінального провадження, виходячи з якого слід обраховувати розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.

Вірними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції й в частині застосування при розрахунку розміру завданої позивачу моральної шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 січня 2020 року ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет на 2020 рік» у розмірі 5 000грн., що існувала на день ухвалення судового рішення, як такими, що узгоджуються з відповідними роз`ясненнями, викладеними Пленумом Верховного Суду України в п. 9 своєї постанови № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області в частині ненадання судом належної правової оцінки відсутності в матеріалах справи інформації про оголошення підозри позивачу в ході досудового розслідування справи й тій обставині, що запобіжні заходи у вигляді будь-якого виду обмежень волі (домашній арешт, тримання під вартою) відповідно до позивача не застосовувалися, колегія суддів відхиляє з підстав, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає відшкодування шкода, завданої громадянинові не лише внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення чи незаконного застосування зопобіжних заходів, але й внаслідок вчинення інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, що й мало місце в даному випадку.

Відхиляються колегією судів також доводи апеляційної скарги відповідача в частині відсутності в матеріалах справи переконливих доказів, які б свідчили про причинно - наслідковий зв`язок між діями органу досудового розслідування та завданою позивачу шкодою, таких як висновків медичних установ, які би підтверджували факт погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 внаслідок проведення відносно нього досудового розслідування; відсутності угод, листів, претензій чи будь - який інших документів, якими би були зафіксовані факти розірвання відносин між ОСОБА_1 та його клієнтами з підстав проведення відносно нього досудового розслідування, оскільки суд при прийнятті рішення в даній справі не обґрунтовував своїх висновків про наявність підстав для стягнення моральної шкоди фактами погіршення стану здоров`я позивача, в той час реакція позивача навіть у вигляді переживань (що безумовно впливали на якість життя, роботи, відносин тощо), як в нормальної особи, відносно якої мали місце незаконні дії органу досудового розслідування впродовж більш як двох років без оголошення піздозри, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не аргументовано розрахунок строку тривалості кримінального провадження в кількості 31 місяць колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою за № 15855/9/2-2019 від 09.12.2019 року, яка підтверджує тривалість такого строку. Крім цього, на думку колегії суддів, з урахуванням тієї обставини, що матеріали негласних слідчих, внаслідок проведення яких мало місце обмеження прав ОСОБА_1 знищено, а відповідачем ГУНП не спростовано, що такі дії проводилися протягом меншого строку, ніж тривало досудове розслідування, судом першої інстанції вірно взято до уваги для визначення розміру моральної шкоди увесь період протягом якого тривало досудове розслідування за виключенням часу, коли кримінальне провадження закривалося, а саме: з 28.04. по 19.08.2015 року (5 місяців), з 19.10.2015 року по 26.01.2016 року (4 місяці), з 14.11.2016 року по 23.08.2018 року (22 місяці), тобто всього 31 місяць. Початок і закінчення вказаних періодів, доказом чого є винесення у вказані дати відповідних постанов, підтверджуються також оглянутими судом апеляційної інстанції матеріалами кримінального провадження № 32015210000000062 від 28.04.2015 року.

Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги відповідача в частині ненадання судом належної правової оцінки факту безпідставності пред`явлення ОСОБА_1 позову до Держави Україна лише в особі лише Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в той час як досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача здійснювалося різними правоохоронними органами (Державною фіскальною службою України, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Прокуратурою Тернопільської області, а не тільки ГУНП в Тернопільській області), оскільки не пред`явлення позову до інших юридичних осіб, якими проводилося досудове розслідування не спростовує факту заподіяння моральної шкоди діями ГУНП в Тернопільській області.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги відповідача в частині не надання судом належної правової оцінки факту відсутності в матеріалах справи судового рішення про визнання незаконними тих чи інших дій органів досудового розслідування, оскільки сам по собі факт закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав (за відсутності події злочину в даному випадку) є доказом незаконності дій органу досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними. Відповідний правовий висновок викладено Великою палатою Верховного Суду в п. 29 постанови від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17 та в постанові від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17, правовідносини в яких є подібними з тими, що й у даній справі.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, без належного дослідження обставин не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Тернопільським міськрайонним судом дана належна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, їх не спростовують, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 01 березня 2021 року.

Головуючий

Судді