Постанова

від 02.03.2021 по справі 925/1235/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 925/1235/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Гуцал О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

від 22.12.2020

про часткову відмову у задоволенні скарги на дії приватного

виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О.

у справі №925/1235/19 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про стягнення 2 976 523, 49 грн

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" (надалі - відповідач, скаржник) звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргою №1826 на дії приватного виконавця Хорішко О.О.

Скаржник просив суд визнати протиправними дії приватного виконавця Хорішко О.О. стосовно відкриття виконавчого провадження №63792112 від 02.12.2020 та, відповідно скасувати постанову про відкриття даного виконавчого провадження, скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди, скасувати постанову про арешт коштів боржника, скасувати постанову про розмір мінімальних витрат за вказаним виконавчим провадженням.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначив, що заява стягувача не містить належних та допустимих доказів, на підставі яких приватний виконавець прийняв оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження. На дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №63792112 у приватного виконавця не було відомостей про наявність у боржника коштів на рахунку у банках, що розташовані у місті Києві. Відтак, не маючи підтвердження знаходження майна боржника у виконавчому окрузі м. Київ та, взявши до уваги лише той факт, що у боржника відкриті рахунки в банківських установах м. Києва, прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться за межами його виконавчого округу.

Приватний виконавець Хорішко О.О. проти скарги відповідача заперечував, з огляду на те, що Закон України "Про виконавче провадження" надає право відкрити виконавче провадження щодо боржника, як за місцем знаходження в м. Черкаси так і за місцем знаходження його коштів на банківських рахунках у м. Києві.

Також приватний виконавець звертав увагу суду, що питання оскарження постанов приватного виконавця про стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів повинні вирішуватися в силу положень ст. 74 Закон України "Про виконавче провадження" виключно адміністративним судом.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 відмовлено відповідачу у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О. в частині вимог про визнання дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження №63792112 протиправними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63792112 від 02.12.2020.

В решті вимог скарги боржника провадження закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником не доведено порушення прав останнього відкриттям виконавчого провадження та фактичним стягненням у цьому виконавчому провадженні грошової заборгованості з відповідними витратами.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач не навів обгрунтованих підстав для визнання протиправними дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження №63792112, не довів належними та допустимими доказами підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2020.

Водночас, господарський суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду скарги приватний виконавець вже прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.12.2020, якою одночасно припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, а відтак в частині вимоги щодо скасування постанови про арешт коштів боржника від 02.12.2020 провадження закрито у зв`язку з тим, що предмет спору на час розгляду скарги відсутній.

Щодо вимог скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди за №63792112 від 02.12.2020 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за №63792112 від 02.12.2020, господарський суд з посиланням на приписи Закон України "Про виконавче провадження" наголосив, що названі вимоги повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, що також є підставою для закриття провадження по скарзі в цій частині.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 частково, ухвалити нове рішення про задоволення заяви №1826 від 09.12.2020 в частині визнання дій приватного виконавця Хорішко О.О. протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63792112.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.01.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. на лікарняному, вирішити питання щодо руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" у визначений господарським процесуальним законодавством строк було неможливо.

По виходу головуючої судді Зубець Л.П. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О.

27.01.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази направлення апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами (лист з описом вкладення та квитанція про відправлення цінного листа) приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1235/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.03.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач, приватний виконавець у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подали.

У судове засідання 02.03.2021 учасники справи представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку судового рішення у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін, приватного віконавця.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 02.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення заборгованості в сумі 2 976 523,49 грн, з яких: 472 611,84 грн пені, 1 034 743,45 грн як 3 % річних та 1 469 168,20 грн інфляційних втрат на підставі договору №1213/1718-ТЕ-36 про постачання природного газу від 22.09.2017, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2020 у справі №925/1235/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача зазначені вище грошові кошти.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у даній справі рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №925/1235/19 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2020 залишено в силі.

07.12.2020 судом зареєстровано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішко О.О. від 04.12.2020 ВП №63792112 про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 04.12.2020 у даній справі. З постанови вбачається, що вимоги наказу суду виконані повністю, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті. Також приватним виконавцем повернуто до суду оригінал наказу суду від 16.11.2020.

10.12.2020 відповідачем подано скаргу №1826 від 09.12.2020 на дії приватного виконавця Хорішко О.О.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О. в частині вимог про визнання дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження №63792112 протиправними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63792112 від 02.12.2020. В решті вимог скарги боржника провадження закрито.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-рп(ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 ГПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Статтею 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач обґрунтовує скаргу тим, що приватний виконавець, діяльність якого поширюється на виконавчий округ м. Києва, не мав права приймати до виконання наказ суду по даній справі про стягнення грошового боргу з відповідача, який знаходиться у м. Черкаси за місцем знаходження його банківських рахунків у м. Києві.

З цього приводу слід зазначити, що за загальним правилом ч. 2 ст. 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно положень ч. 7 ст. 26 Закону у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Згідно вимог розділу ІІІ Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 Інструкції з організації примусового виконання рішень - у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Матеріали справи містять копію заяви позивача про примусове виконання рішення від 30.11.2020 №39/3-3547-20 з доданою до неї інформацією про рахунки боржника в т.ч. у АТ "Альфа-Банк" та ПАТ "КБ "Акордбанк" м. Києва.

На підтвердження наявності коштів на рахунку у АТ "Альфа-Банк" позивач подав приватному виконавцю також і деталі трансакції по рахунку відповідача з офіційного ресурсу http://spending.gov.ua отримувачем коштів за яким виступило ПрАТ "Черкаське хімволокно". Номер цього рахунку збігається із одним з номерів рахунків відповідача у АТ "Альфа-Банк", які позивач приклав до своєї заяви приватному виконавцю про примусове виконання рішення. Приватним виконавцем також отримано інформацію з Державної фіскальної служби України про банківські рахунки боржника-відповідача, на яких в подальшому накладено арешт коштів.

Зі свого боку, заперечуючи проти недостовірності інформації у приватного виконавця про банківські рахунки та кошти на них станом на час відкриття виконавчого провадження, скаржником не надано доказів, що станом на час відкриття виконавчого провадження 02.12.2020 згідно постанови приватного виконавця, у відповідача не було відкритих рахунків у банківських установах м. Києва та коштів на них, за рахунок яких можна здійснити стягнення та погашення боргу.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Грошові кошти боржника, розміщені на банківських рахунках, є майном, а тому приватний виконавець, на території виконавчого округу якого розташоване це майно, має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з його виконання.

Такий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №910/13508/15, від 01.10.2020 у справі №914/3703/15 та від 19.08.2019 у справі №922/1293/15.

Касаційний господарський суд прийшов до висновку, що зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону вбачається, що в разі коли місце проживання, перебування боржника фізичної особи та місцезнаходження боржника юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку поширюється його компетенція, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. У заяві про примусове виконання рішення, обґрунтовуючи підстави звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, позивач (стягувач) зазначив, що боржник (відповідач) має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві. Зважаючи на викладене та враховуючи те, що в розумінні глави 13 ЦК України грошові кошти є майном, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а тому майно відповідача розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на який поширюється його компетенція. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ВС від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

За результатами розгляду скарги місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач не довів порушення приватним виконавцем норм чинного законодавства при відкритті ним виконавчого провадження за місцем знаходження банківських рахунків боржника у м. Києві.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2020 ВП №63792112.

Частиною першою статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 8 статті 19 Закону визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника, що він був належним чином повідомлений про всі судові рішення, які приймалися у даній справі, знав про видачу наказу суду та мав достатньо часу для добровільного виконання рішення суду, маючи на своїх банківських рахунках достатньо грошових коштів для сплати боргу.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність порушення прав відповідача відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем та фактичним стягнення ним грошової заборгованості з відповідача на користь позивача з витратами виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвала Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні скарги відповідача на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О. в частині вимог про визнання дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження №63792112 протиправними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63792112 від 02.12.2020, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду названого рішення в частині закриття провадження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, переглядаючи спір по суті заявлених вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати незаконними дії приватного виконавця при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження та порушення прав чи інтересів скаржника, а тому відсутні підстави для задоволення як скарги на дії приватного виконавця в оскаржуваній частині, так і апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно".

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 місцевим господарським судом було дотримано норми процесуального права, повно та всебічно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2020 у справі №925/1235/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно".

4. Матеріали справи №925/1235/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.03.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова