Постанова

від 24.02.2021 по справі 910/7798/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа№ 910/7798/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Філімончук І.М.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Монастиренко О.Ю. Сахошко М.О;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року (повний текст рішення підписаний 28.09.2017 року)

у справі № 910/7798/17 (суддя Головіна K.I.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (далі - відповідач 2) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі використовують спірну земельну ділянку для розміщення споруд всупереч вимог земельного законодавства, а саме без правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Крім того, позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка засмічена побутовими відходами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі № 910/7798/17 позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю СВМП Путна та Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 12558,67 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд та побутових відходів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна на користь Київської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2 400,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали на користь Київської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2 400,00 грн.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідачі користуються спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю СВМП Путна звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі № 910/7798/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що він є законним власником нежитлового приміщення, загальною площею 174 кв.м, яке розташоване на земельній ділянці (код ділянки 90:106:0009), загальною площею 12558,67 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4, а тому разом з Товариством з обмеженою відповідальністю ВП Побутрембудматеріали має право на отримання своєї відповідної частки спірної земельної ділянки у користування.

Також, скаржник зазначив, що користування спірною земельною ділянкою, яка знаходяться під правомірно придбаними об`єктами нерухомості, а також необхідними для обслуговування цих об`єктів, не може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки в розумінні суті ст.212 Земельного кодексу України навіть за відсутності переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/7798/17 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що він згідно із договорами купівлі-продажу є законним власником гаражного боксу № 179 площею 264,7 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці (код ділянки 90:106:0009), загальною площею 12558,67 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4, а тому відповідно до вимог ст. ст. 377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України має право на отримання своєї відповідної частки спірної земельної ділянки у користування.

Також, скаржник вказав, що навіть за відсутності переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку користування спірною земельною ділянкою не може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/7798/17 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/7798/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Путна" 5280,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали 5280,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив с того, що матеріалами справи підтверджено, що розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості (гаражний бокс та будівля магазину) не є демонтованими, і право власності на кожен з об`єктів нерухомого майна зареєстровано за відповідачами відповідно, а тому користування спірною земельною ділянкою, на якій розташовані правомірно набуті у власність об`єкти нерухомості не може вважатися самовільним зайняттям відповідачками земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі №910/7798/17 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 року у справі № 910/7798/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив с того, що апеляційний суд ухилився від встановлення обставин у даній справі та дійшов передчасного висновку щодо належності Товариству з обмеженої відповідальності "СВМП "Путна" права власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.10.2018 року, справу №910/7798/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

З метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді Коротун О.М. при розгляді даних апеляційних скарг, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України, суддею Коротун О.М. було заявлено самовідвід.

Північний апеляційний господарський суд заяву про самовідвід судді Коротун О.М. від розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 задовольнив та передав матеріали справи на повторний автоматизований розподіл своєю ухвалою від 10.10.2018 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018 року, було сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/7798/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/7798/17.

26.10.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшли письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного Суду по справі №910/7798/17, відповідно до якого відповідач 2 просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали задовольнити.

Крім того, представник відповідача 2 письмових поясненнях, зокрема, зазначив, що вимоги позивача порушують законне право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали , що гарантується Конституцією України та Цивільним кодексом України, оскільки позивач вимагає звільнення земельної ділянки, шляхом знесення будівель та споруд - вчинення таких дій порушують охоронювані законом права Товариства, а саме право власності на об`єкт нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 4.

При цьому, представник відповідача 2 у письмових поясненнях зазначив, що станом на сьогодні товариство є законним власником нерухомого майна, що підтверджується документами, при цьому, варто звернути увагу на те, що право власності Товариства на нерухоме майно ніким не оспорюється.

07.11.2018 року через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем 1 було подано заяву про зупинення провадження у даній справі до вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду справи №2-4461/2010 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна на постанову Апеляційного суду міста Києва

Північний апеляційний господарський суд клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна про зупинення провадження у справі № 910/7798/17 до вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду справи №2-4461/2010 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна на постанову Апеляційного суду міста Києва залишив без задоволення своєю ухвалою від 07.11.2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 року оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі № 910/7798/17 до 05.12.2018 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 року, у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., на лікарняному з 20.11.2018 року, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7798/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

04.12.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про витребування у Київської міської ради належним чином завіреної копії документів, а саме: рішення виконкому міськради від 16.09.1986 року №904 "Про відведення земельних ділянок виконавчим комітетам Дарницької, Дніпровської, Подільської, Ленінградської та Шевченківської районних рад народних депутатів для будівництва автостоянок з правом встановлення металевих гаражів"; лист управління капітального будівництва від 25.05.2000 року №046-635. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" належним чином завірену копію документа, що підтверджує прийняття на баланс площадку під установку металевих гаражів по вул. Канальна.

Північний апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали про витребування доказів своєю ухвалою від 05.12.2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 на 21.01.2019 року.

21.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року продовжено строк розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 до 06.03.2019 року. Оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг до 06.03.2019 року у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

06.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Побутрембудматеріали про призначення у справі №910/7798/17 комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи частково. Призначено у справі №910/7798/17 комплексну будівельно-технічну, земельно-технічну експертизу.

18.04.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист №7777/19-41 від 15.04.2019 року з клопотанням експерта про надання додаткової інформації, необхідної для виконання експертизи та погодження для проведення судової експертизи залучення інженерів-геодезистів Салтанову Вікторію Вікторівну, Дощечкіна Олександра Івановича, з якими КНДІСЕ укладені відповідні трудові угоди, для проведення топографо-геодезичних робіт, в якості спеціалістів, та узгодити проведення експертизи у більш розумний строк, яке підлягає задоволенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 року, зокрема, задоволено клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. про залучення спеціалістів та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи. Матеріали справи №910/7798/17 передано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи, призначеної згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 року.

27.09.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи № 910/7798/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/7798/ та призначено до розгляду на 09.11.2020 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7798/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Михальська Ю.Б, Скрипка І.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Михальська Ю.Б, Скрипка І.М. Призначив розгляд апеляційних скарг у справі № 910/7798/17 на 08.12.2020 року своєю ухвалою від 09.11.2020 року.

08.12.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача 2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.12.2020 року було оголошено протокольну ухвалу про перерву на 20.01.2021 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року продовжено строк розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року та відкладено розгляд апеляційних скарг на 10.02.2021 року.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 до 24.02.2021 року своєю ухвалою від 10.02.2021 року.

23.02.2021 року представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

23.02.2021 року представник відповідача 2 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі №910/7798/17 скасувати.

Представник відповідача 1 у судове засідання 23.02.2021 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали , апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали задоволенню частково, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2011 року була здійснена державна реєстрація права власності відповідача-1 на нежитлову будівлю магазину загальною площею 174,00 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 4, на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2010 року у справі № 2-4461.

Крім того, 06.02.2013 року було зареєстровано право власності відповідача-1 на гаражний бокс № 179, загальною площею 264,7 кв.м, розташований у обслуговуючому кооперативі Дарницького району м. Києва "Позняки-4" гаражно-обслуговуючий кооператив" по вул. Канальній, 4. на підставі договору купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого 20.07.2012 року приватним нотаріусом Микитченко О.В. Київського міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за №164 і згідно із витягом індексний номер 1613101 з Державного Реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії СЕІ №995149, виданого 26.03.2013 року Шаманською А.С. державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 27973980000 (т. 1, а.с. 35, 36).

У подальшому відповідач-1 відчужив на користь відповідача-2 вищевказаний гаражний бокс № 179 на підставі договорів купівлі-продажу частки гаражного боксу від 19.02.2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмака І.П., та зареєстрованих у реєстрі за №№ 219, 222, а також надав нотаріально посвідчену заяву від 19.02.2016 року, зареєстровану в реєстрі за № 221, якою надав згоду на вилучення (виділення) та передачу із земельної ділянки з обліковим кодом 90:106:009 в платне користування (оренду) відповідачу-2 частки від земельної ділянки площею 6279,60 кв.м, для обслуговування нежитлової будівлі (гаражного боксу).

Продавець - відповідач 1 передав, а покупець - відповідач -2 прийняв гаражний бокс № 179 площею 264,7 кв.м, відповідно до умов договорів купівлі-продажу гаражного боксу, загальною вартістю 235000,00 грн без ПДВ та який розташований за адресою: м. Київ, вул. Канальна,4 гаражно-обслуговуючий кооператив ПОЗНЯКИ-4 , про що свідчать акти приймання-передачі від 19.02.2016 року № 222 та від 19.02.2016 року № 219.

11.01.2017 року головним спеціалістом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ваньчуком Я.Б. було проведено обстеження земельної ділянки, загальною площею 12558,67 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4, код ділянки 90:106:0009 (далі - спірна земельна ділянка), за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0023-02 (далі - акт № 17-0023-02).

З акту № 17-0023-02 вбачається, що за результатами обстеження були встановлені наступні обставини: згідно бази даних міського земельного кадастру спірна земельна ділянка обліковується за споживчо-виробничим малим підприємством "Путна" (правонаступником якого є відповідач-2); земельна ділянка огороджена, на ній розміщені споруди невизначеного призначення та влаштовано сміттєзвалище; рішення Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані; на частину зазначеної території відповідач-2 - ТОВ ВП Побутрембудматеріали 03.03.2016 року було подано клопотання до Київради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу АЗК з об`єктами дорожнього сервісу (К-26394). До вказаного клопотання були долучені документи, які свідчать про належність гаражного боксу площею 264,7 кв.м відповідачу-2; згідно з інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за адресою: вул. Канальна, 4, зареєстроване право власності відповідача-1 - ТОВ СВМП Путна на нежитлову будівлю магазину площею 174 кв.м; у діях землекористувачів земельної ділянки вбачаються ознаки порушення дотримання вимог земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

Крім того, 30.06.2017 року головним спеціалістом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ваньчуком Я.Б. було повторно проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0033-02 (далі - акт № 17-0033-02), та встановлено, що на час проведення перевірки майно, яке належить на праві власності відповідачам - демонтовано.

Разом з цим, висновки акту обстеження земельної ділянки від 11.01.2017 року та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.06.2017 року спростовані за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з виїздом на місце, зокрема встановлено, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (гаражний бокс площею 264,7 кв.м. та нежитлова будівля магазину площею 174 кв.м.), земельна ділянка не огороджена та не охороняється, ознаки засмічення території не виявлено (т.2 а.с.12-14).

Таким чином, висновок місцевого господарського суду, що об`єкти нерухомого майна, що належали на праві власності відповідачам-1 і 2 та були розміщені на спірній земельній ділянці, станом на 30.06.2017 року - демонтовані, зроблений безпідставно та спростовується вище зазначеним доказом.

Так, предметом спору в даній справі є правомірність користування відповідачами земельної ділянки (код ділянки 90:106:0009), загальною площею 12558,67 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Пунктом 47 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, встановлено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Статтею 21 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені документи, що можуть би отримані заявником за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав складаються рішення державного реєстратора та витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, які надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.

Тобто, документом, який свідчить про наявність права власності на нерухоме майно, зокрема й земельну ділянку, є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. ч. 8, 9 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Отже, згідно із законодавством України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України гарантує власнику нерухомого майна, що попередні власники та/або користувачі земельної ділянки зобов`язані передати у власність або на іншому речовому праві земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно без зміни її цільового призначення. В той самий час, чинне законодавство не забороняє більш того, не зобов`язує нового власника спочатку оформити земельну ділянку під об`єктом нерухомості з тим самим цільовим призначенням, яке існувало до зміни власника нерухомого майна. В такому разі особа має звернутися з відповідною заявою в межах чинного законодавства до органів державної влади про таке оформлення (ст.123 Земельного кодекс України). Про що орган державної влади в межах своєї компетенції та в спосіб, визначений Конституцією України та чинним законодавством має прийняти відповідне рішення.

Оскільки, земельна ділянка належить до комунальної власності міста, виключно Київська рада має право розпоряджатися нею. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, колегія суддів дійшла висновку, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст. 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1056/18.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а скаржниками не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою. Ті ж докази на які містять посилання в апеляційних скаргах, зокрема (рішення Київської міської ради №357 від 12.04.1990 року (т 2, а.с. 27) та Розпорядження представника президента Харківської районної адміністрації м. Києва про введення в експлуатацію об`єктів житлового цивільного та комунального призначення №359 від 30.09.1992 року з додатком (т. 2, а.с. 28, 29), розпорядження Харківської районної державної адміністрації №417 від 14.06.2000 року (т 1, а.с. 110), звернення на переоформлення правовстановлюючих документів не підтверджують право користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надані відповідачем-1 на підтвердження його заперечень, а саме - податкове повідомлення-рішення № 0058251203 від 28.11.2016 року про нарахування земельного податку та штрафних санкцій за його несплату, оскільки такі докази не підтверджують право відповідача-1 на володіння (користування) спірною земельною ділянкою в розумінні наведених раніше положень Земельного кодексу України, отже, не є належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського-процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів відзначає, що у акті про результати камеральної перевірки податкової звітності № 9005/26-51-12-03/21454018 від 17.10.2016 року зазначено, що за даними земельного кадастру правовстановлюючий документ щодо відведення спірної земельної ділянки землекористувачем не оформлювався, а земельна ділянка використовується згідно технічного звіту.

Щодо посилань відповідача, що право власності нерухомого майна на спірній земельній ділянці зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" на підставі рішення Святошинського районного суду від 28.12.2010 року у справі № 2-4461 (т.1 а.с. 89-91), колегія суддів відзначає наступне.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14.02.2018 року у справі №2-4461 вказане рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2010 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" в задоволені позову.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження відповідача-1, що він є законним власником нежитлового приміщення, загальною площею 174 кв.м, яке розташоване на земельній ділянці (код ділянки 90:106:0009), загальною площею 12558,67 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Канальна, 4.

Посилання відповідача 1 на висновки акту обстеження земельної ділянки від 11.01.2017 року та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.06.2017 року не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відповідача 1 в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач 1 користуються спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а сукупність встановлених судом обставин дозволяє суду кваліфікувати таке використання вказаної земельної ділянки відповідачем 1 як самовільне її зайняття, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна .

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2, як власник об`єкта нерухомого майна звертався із клопотанням № К-26394 від 03.03.2016 року до Департаменту земельних ресурсів при Виконавчому органі Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту відводу даної земельної ділянки.

Своїм листом від 01.04.2016 року за № 057022-6110 Департаменту земельних ресурсів при Виконавчому органі Київської міської ради повернув через приймальню Київради з земельних питань додані дo клопотання документи для видачі зацікавленій особі на доопрацювання (т.2 а.с. 10-11).

Колегія суддів приймає до уваги посилання позивача, що відповідач-2 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу АЗС з об`єктами дорожнього сервісу, тобто вказавши інше цільове призначення.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи 10.07.2017 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем 2 був укладений договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва для реконструкції нежитлового приміщення №179 під станцію технічного та сервісного обслуговування водіїв і пасажирів з офісними приміщеннями загальною площею 264,70 кв.м. по вул. Канальній, 4, у м. Києві.

Так, матеріалами справи підтверджується факт вжиття відповідачем 2 заходів по оформленню частини спірної земельної ділянки, а отже відсутність у нього оформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування до нього приписів ст. 212 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 року у справі №910/9259/17.

При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження відповідача 2, що матеріали справи не місять належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що договори купівлі-продажу від 19.02.2016 року, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 визнано нікчемними, недійсними чи такими, що припинили свою дію.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 2 правомірно, зокрема, на підставі договорів купівлі-продажу частки гаражного боксу від 19.02.2016 року, загальною вартістю 235000,00 грн без ПДВ, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмака І.П., та зареєстрованих у реєстрі за №№ 219, 222 (які не визнано недійсним), актів приймання-передачі від 19.02.2016 року № 222 та від 19.02.2016 року № 219, володіє нежитловими приміщеннями, розташованими на спірній земельній ділянці, колегія суддів дійшла висновку, що за таких обставин спірна земельна ділянка, з урахуванням ст. 120 Земельного кодексу України, не може вважатись самовільно зайнятою відповідачем - 2.

Водночас, Київською міською радою подано позов про звільнення всієї земельної ділянки орієнтовною площею 12558,67 кв.м, не розрізнивши при цьому, яка частина спільної земельної ділянки є самовільно зайнятою відповідачем 2, а право на яку належить відповідачу 2 відповідно до вимог закону.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та будівельно-технічної експертизи від 10.09.2020 року №7777/19-41/7845/20-41/7846/7847/20-43, зокрема, відповідно до якої на час проведення дослідження визначити площу та геометричну форму земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування спірного об`єкту нерухомого майна, враховуючи його цільове призначення неможливо.

Висновок експертизи про площу земельної ділянки необхідну для використання за іншим цільовим призначенням судом до уваги не приймаються.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Враховуючи зазначене, зобов`язання відповідача 2 в даному випадку в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд, фактично означає знесення належного відповідачу 2 на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 902/889/16 та від 21.01.2019 року у справі №910/22093/17.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" , яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача 2, зокрема, що вимоги позивача порушують законне право власності охоронювані законом права Товариства, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" частковому задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВМП "Путна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/7798/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/7798/17 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі № 910/7798/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та в цій частині прийняти нове, яким відмовити Київській міській раді у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали у повному обсязі, в частині судового збору - рішення змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна (02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, будинок 1/38, ідентифікаційний код 21454018) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот гривен 00 коп.).

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року у справі № 910/7798/17 залишити без змін.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (08835, Київська обл., Миронівський район, с. Росава, вул. Бібліотечна, будинок 21А, ідентифікаційний код 24888504) 5 280,00 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят гривен 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/7798/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту 15.03.2021 року.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка