Постанова

від 11.03.2021 по справі 910/9435/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Справа№ 910/9435/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (повне судове рішення складено: 07.12.2020)

у справі №910/9435/20 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод"

про відшкодування збитків у розмірі 707762,60 грн

УСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" про відшкодування збитків у розмірі 707762,60 грн, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20 позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" до Державного бюджету України 212328 грн 78 коп. та до бюджету міста Києва (фонду охорони навколишнього природного середовища; код отримувача 38021179, код класифікації доходів бюджету 24062100) 495433 грн 82 коп. шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" на користь Київської міської прокуратури 10616 грн 44 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що судом установлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод", яка виявилась у засміченні відкритих земельних ділянок; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Бортницький дослідно-механічний завод" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу до Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" про відшкодування збитків у розмірі 707762,60 грн відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем не було надано доказів наявності засмічення території. Також в апеляційній скарзі відповідач стверджує про подання позову органами прокуратури без наявних для цього підстав

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрите апеляційне провадження у справі №910/9435/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод", розгляд справи призначено на 23.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 розгляд справи відкладений до 11.03.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу з 03.02.2020 по 12.02.2020 на підставі наказу від 24.01.2020 № 64-п та направлення від 24.01.2020 № 2/4/000078 здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони навколишнього природного середовища ПрАТ "БДМЗ", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка, 64. За результатами перевірки установлено порушення вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. ст. 96, 163, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33, 43 Закону України "Про відходи".

У ході державного нагляду (контролю) установлено, що відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка, 64, допущено засмічення відкритої земельної ділянки змішаними відходами площею 40,5 кв.м (висота засмічення - 1 метр), а також засмічення відкритих земельних ділянок будівельними відходами: площею 17,5 кв.м. (висота засмічення - 0,6 метра), 4,95 кв.м. (висота засмічення - 0,5 метра), 17,2 кв.м (висота засмічення - 1 метр), 5,28 кв.м (висота засмічення - 0,8 метра), 8,75 кв.м. (висота засмічення - 0,6 метра).

Вимірювання здійснено за допомогою повіреної рулетки, про що свідчить свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 08.07.2019 № 23-25/0000649, видане ДП "Укрметртестстандарт".

Зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:232:0038) використовується ПрАТ "БДМЗ" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002, укладеного між Київською міською радою та ПрАТ "БДМЗ", строком на 25 років.

Результати зазначеної перевірки засвідчено в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 12.02.2020 № 37.

Зазначений акт підписано 12.02.2020 із отриманням його примірника генеральним директором ОСОБА_1 .

За результатами перевірки на адресу ПрАТ "БДМЗ" скеровано припис від 17.02.2020, який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий ПрАТ "БДМЗ" 20.02.2020 року.

Також за допущене порушення вимог статті 17 Закону України "Про відходи" позивачем 12.02.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000005 та 14.02.2020 постановою про накладення адміністративного стягнення № 000098 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП.

ПрАТ "БДМЗ" листом від 02.03.2020 № 11 повідомив позивача про вжиття організаційних заходів щодо ліквідації засмічення відкритих земельних ділянок з проханням продовжити кінцевий термін пункту 3 припису до 17.02.2020 у зв`язку з великим обсягом роботи.

Накладений відповідно до постанови від 14.02.2020 № 00005 про накладення адміністративного стягнення штраф сплачено 28.02.2020 ПрАТ "БДМЗ" у добровільному порядку.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.05.1998 за № 285/2725, розмір заподіяних ПрАТ "БДМЗ" державі збитків становить 707 762,60 грн.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензією від 04.03.2020 № 16/2020 про відшкодування шкоди в розмірі 707 762,60 грн, однак остання залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у установленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Згідно з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам; забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів. На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Згідно зі статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як указано вище, за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ "БДМЗ" складено акт, з якого убачається, що відповідач здійснював господарську діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим унаслідок засмічення відкритої земельної ділянки змішаними та будівельними відходами порушено вимоги ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. ст. 96, 163, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33, 43 Закону України "Про відходи".

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами установлюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - "Методика"), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007.

Згідно з п. 3.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

При цьому, пунктом 3.3 Методики установлено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до пункту 4.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Судом установлено, що розрахунок шкоди Державною екологічною інспекцією Столичного округу здійснено на основі акту перевірки від 12.02.2020 № 37 з урахуванням вимог Методики від 04.04.2007 № 149, відповідно до якого загальна сума збитків становить 707 762,60 грн. При цьому, в акті від 12.02.2020 № 37 зазначено ризик настання негативних наслідків від засмічення відкритих земельних ділянок товариством - погіршення якісного стану земель. У свою чергу, відповідачем розрахунок шкоди не заперечувався.

Щодо посилань відповідача на відсутність жодних доказів наявності засмічення території та надання ним відповідних фотографії в якості підтвердження відсутності засмічення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Порушення відповідачем вимог законодавства зафіксовано в акті перевірки від 12.02.2020 № 37, яким установлено факт засмічення відкритої земельної ділянки змішаними та будівельними відходами та ризик настання негативних наслідків від засмічення відкритих земельних ділянок.

Даний акт не визнано недійсним та в установленому порядку не скасовано, а відтак він є належним доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Відтак судом визнаються необґрунтованими твердження відповідача щодо відсутності предмета спору у справі внаслідок незасмічення земельної ділянки.

Суд зауважує, що предметом спору є відшкодування завданої державі шкоди в розмірі 707762,60 грн унаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що установлено проведеною перевіркою та зафіксовано у відповідному акті. Відтак, навіть у випадку виконання відповідачем приписів щодо ліквідації засмічення земельної ділянки, спір у справі продовжує існувати до моменту відшкодування відповідачем шкоди або встановлення обставин відсутності підстав для її відшкодування.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем зауважень до вказаного акту перевірки, хоча відповідачем в акті зазначалося про надання письмових пояснень, заперечень та зауважень протягом 10 робочих днів.

Також судом береться до уваги те, що, як указано вище, директором відповідача сплачено накладений відповідно до постанови № 00005 від 14.02.2020 про накладення адміністративного стягнення штраф у добровільному порядку.

Таким чином, судом установлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у засміченні відкритих земельних ділянок; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Щодо тверджень апелянта про подання позову органами прокуратури без наявних для цього підстав колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Так, представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведений порядок при поданні Київською місцевою прокуратурою № 2 Прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу даного позову був дотриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними листами прокуратури до Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо даного спору, яка зауважила на відсутності коштів на сплату судового збору.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (частина 2 статті 47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у п.4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України установлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Пункт 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначає, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Ураховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України та бюджету міста Києва (фонду охорони навколишнього природного середовища).

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги місцевої прокуратури № 2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне акціонерне товариство "Бортницький дослідно-механічний завод", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 у справі №910/9435/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 17.03.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна