Постанова

від 17.03.2021 по справі 925/1131/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 925/1131/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 року

у справі № 925/1131/20 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Жашківського підприємства теплових мереж

про стягнення 60 925,20 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Жашківського підприємства теплових мереж про стягнення 60925,20 грн за прострочення виконання зобов`язання з своєчасної оплати за поставлений природний газ згідно з договором постачання природного газу від 08.10.2018 №1507/18-БО-36, у тому числі: 41917,19 грн пені, 8422,46 грн 3% річних, 8698,32 грн інфляційних, 1887,23 грн збитків та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 1507/18-БО-36 від 08.10.2018 в частині здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк, визначений договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Жашківського підприємства теплових мереж на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 958,60 грн пені, 8422,46 грн 3% річних, 8698,32 грн інфляційних, 1887,23 грн збитків та 2102,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов до висновку про невірність розрахунку інфляційних втрат та наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 року у справі №925/1131/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 20 958,59 грн та ухвалити нове в цій частині, яким задовольнити вимоги щодо стягнення пені в розмірі 20 958,59 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені не було об`єктивно оцінено, чи даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та не було враховано інтересів позивача. За твердженням апелянта, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/1131/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 925/1131/20 та роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), та Жашківським підприємством теплових мереж (споживач) було укладено договір постачання природного газу №1507/18-БО-36.

Відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2018) постачальник передає споживачу з 01.10.2018 до 31.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 35 тис. куб.м.

Ціна за 1000 куб м природного газу за цим договором становить 7907,20 грн, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9 488,64 грн (пункт 5.2 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків сторонами узгоджено у розділі 6 договору. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Сторони погодили, що у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору - у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (пункт 6.3.2 договору).

У пункті 8.2 договору закріплено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (пункт 10.3 договору).

07.11.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №3 до договору, за умовами якої, зокрема, доповнено пункт 2.1 розділу 2 договору, згідно з яким постачальник передає споживачу з 01.11.2018 до 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 30 тис. куб. м. Пункт 12.1 договору викладено в редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

28.11.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №4 до договору, за умовами якої, розділи 1-12 договору викладено в новій редакції.

Пунктом 3.13 договору (в редакції Додаткової угод №4 від 28.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному у пункті 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у пункті 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору;

постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до підпункту 8) пункту 6.2 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018), споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

13.03.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №5 до договору, щодо застосування пунктів договору з 01.03.2019 та втрати чинності інших пунктів.

20.03.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №6 до договору, за умовами якої, пункт 2.1 договору викладено в новій редакції: постачальник передає споживачу з 01.10.2018 до 30.04.2019 (включно) природний газ обсягом до 123,002 тис. куб. м.

26.03.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №7 до договору, за умовами якої по тексту замінено назву позивача, у зв`язку з перейменуванням.

12.04.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №8 до договору, за умовами якої, у пункті 2.1 договору замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу визначений в обсязі 0 тис. куб. м.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 858 652,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019 та не заперечується учасниками справи.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, допустивши прострочення в оплаті позивачу поставленого ним протягом листопада 2018 року-березня 2019 року природного газу.

16.05.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію, а також лист від 18.11.2019, у яких позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13. та 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил в розмірі 1887,23 грн, за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу (15,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 року природного газу за договором (6,751 тис.куб.м).

Вищезазначені Акт-претензія та лист про зміну суми збитків отримані відповідачем 28.05.2019 та 03.12.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Листом від 04.06.2019 вих.№56 відповідач, через відсутність зайвих коштів, відмовився від повного відшкодування збитків з підстав того, що підприємство спожило у березні 2019 року природного газу у меншому обсязі ніж зазначено у договорі з незалежних від нього причин, а саме у зв`язку з підвищенням зовнішньої температури повітря споживачі зменшили споживання теплової енергії, що спричинило до зниження виробництва теплової енергії. А вже підсумовуючи березень 2019 року, перегляд та коригування обсягів природного газу в квітні було неможливим.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для нарахування позивачем 41 917,19 грн пені, 8 422,46 грн 3% річних, 8 698,32 грн інфляційних, 1 887,23 грн збитків та підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення нарахованих сум, що є предметом спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період листопад 2018 - березень 2019 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 858 652,18 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, оплату отриманого природного газу на загальну суму 858 652,18 грн. відповідач здійснював з простроченням платежу. Так, за умовами договору споживач зобов`язаний був здійснити розрахунок за отриманий природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 25-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) закріплено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснений позивачем розрахунок за загальний період з 27.12.2018 до 30.10.2019 у сумі 41917,19 грн. є арифметично вірним.

В той же час, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтовано тим, що Жашківське підприємство теплових мереж є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. Спожитий природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Основним прибутком підприємства є надходження грошових коштів від споживачів за теплову енергію. Основною причиною порушення зобов`язання по договору є велика дебіторська заборгованість на підприємстві що утворилася через несвоєчасні та здійснені не в повному обсязі платежі за спожиту теплову енергію. Прострочення зобов`язання перед позивачем виникло внаслідок відсутності коштів на підприємстві та неприбутковості підприємства. Відповідно до звітів про фінансові результати підприємства за 2016 рік збиток підприємства становив 915,9 тис.грн, за 2019 рік збиток підприємства становив 267,9 тис. грн.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Колегією суддів враховано, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору газ використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого згідно з договором № 1507/18-БО-36 від 08.10.2018 природного газу і заборгованість відповідача за вказаним договором відсутня.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав.

Також колегією суддів враховано, що предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України і не може впливати на його господарську діяльність.

А тому, оцінивши інтереси обох сторін та ступінь виконання зобов`язання, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів позивача та відповідача у даному спорі, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені на 50 %, а саме до 20 958,60 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що фінансовий стан відповідача та відсутність вини останнього у виникненні боргу не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.

Вказана позиція щодо можливості зменшення розміру неустойки узгоджується з численною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.02.2020 у справі № 925/259/19, від 23.01.2020 у справі № 920/432/19, від 13.08.2019.

В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 у справі № 925/1131/20 не оскаржується.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 у справі № 925/1131/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 у справі № 925/1131/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 у справі № 925/1131/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 06.11.2020 у справі № 925/1131/20.

5. Матеріали справи № 925/1131/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко