Постанова

від 10.03.2021 по справі 924/623/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Справа № 924/623/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2020 р. у справі № 924/623/20 (суддя Субботіна Л.О., повний текст рішення складено 02.10.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Борт-КЛ"

про стягнення 1 200 272, 64 грн

за участю представників сторін:

позивача - Думич Н.Б.;

відповідача - Хоптій М.В.; Гоцанюк Р.В.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" про стягнення 1 200 272, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару (дизельного пального) за видатковими накладними № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р., право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.07.2018 р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2020 р. у справі № 924/623/20 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 200 272, 64 грн заборгованості та 18 004, 10 грн витрат по оплаті судового збору.

Судове рішення обґрунтовано доведеністю факту поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого товару, право вимоги за якими (видатковими накладними) у встановленому порядку перейшло до позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що дизельне паливо товариство не отримувало, жодні товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі дизельного палива та будь-які інші документи, що свідчать про передачу дизельного палива - відсутні, тому дане дизельне паливо на баланс підприємства не надходило та відповідно у господарській діяльності товариства не використовувалось, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою, підписаною директором ТОВ "Жищинці Аграр", заявами свідків головного бухгалтера ТОВ "Жищинці Аграр" - Гаєвського В.В. та директора ТОВ "Жищинці Аграр" - Хоптинця С.А. Тобто фактично договір у спрощений спосіб не був укладений, так як відповідне дизельне пальне відповідачу не передано та дії пов`язані з поставкою товару не були вчинені.

Також скаржник посилається на заяву про вчинення злочину, з якою відповідач звернувся до слідчого СВ Городоцького ВП ГУ НП України в Хмельницькій області з приводу внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення посадовими особами ТОВ "Лерніс" та ТОВ "ТМБ-Захід" злочинів, передбачених ст. ст. 190, 366 КК України.

Суд першої інстанції безпідставно і необгрунтовано відхилив подані відповідачем докази, а саме: клопотання про виклик свідків, довідку за підписом директора ТзОВ "Жищинці Аграр" про відсутність товару, пояснення директора та бухгалтера про відсутність товару - дизельного пального, заяву про злочин та відомості про реєстрацію злочину в ЄРДР.

Скаржник вказує, що жодного повідомлення-вимоги, акту прийому-передачі до договору та договору про відступлення права вимоги не отримував, опис цінного листа стороною не підписано, фіскальний чек відправником не підписано, а по номеру відстеження "Укрпошти" (трекінг) листа дані про відправлення за номером 7901010804089 відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Тобто, відсутні будь-які правові підстави для стягнення боргу при неотриманні даних документів, а право позивача не порушено, так як не наступило зобов`язання по оплаті боргу в 7 - денний термін.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач зобов`язаний був провести оплату за отриманий товар не пізніше наступного дня після отримання товару (незважаючи на те, що в видаткових накладних не зазначено терміну оплати, незважаючи на те, що повідомлення - вимога не отримувалася), суд першої інстанції зробив висновок про необхідність оплати на наступний день після отримання товару, що вказує на неправосудність рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 21.01.2021 р. об 14:30 год.; зобов`язано ТзОВ "Жищинці Аграр" надати в судове засідання належним чином завірені копії наказів товариства, які підтверджують перебування керівника та працівників на самоізоляції.

ТзОВ "Жищинці Аграр" вимог ухвали суду від 21.12.2020 р. не виконало, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дані накази у товариства є, однак у зв`язку із віддаленістю знаходження ТзОВ "Жищинці Аграр" він не зміг їх подати суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД" надіслало до суду відзив на апеляційну каргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що подані відповідачем заяви свідків по формі і змісту не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, а тому висновок суду першої інстанції щодо відхилення заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як доказів з показаннями свідків з підстав недотримання форми повністю відповідає вимогам ст. ст. 87, 88 ГПК України. Також судом першої інстанції правильно та у відповідності до положень ст. ст. 77, 86 ГПК України надано оцінку і таким доказам як довідці за підписом директора ТзОВ "Жищинці Аграр" про відсутність товару та заяві про злочин і відомостям про реєстрацію злочину в ЄРДР у зв`язку з неналежністю та недопустимістю, оскільки саме звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою про злочин (тільки після відкриття провадження в даній справі) за відсутності вироку (ухвали) в кримінальному провадженні не спростовують факту поставки позивачем відповідачу дизельного пального, що підтверджується належними і допустимими доказами (видатковими накладними), які підписані і скріплені печатками постачальника (первісний кредитор) і одержувача (відповідач).

Окрім того, позивач вказує, що в судових засіданнях в суді першої інстанції представник відповідача визнав, що за результатами здійснення господарської операції з поставки ТзОВ "Лерніс" відповідачу 45 890 л дизельного пального на суму 1 200 272 грн ТзОВ "Лерніс", як продавцем при здійсненні поставки кожної партії товару складались і реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за результатами чого відповідач отримав можливість сформувати і скористатись податковим кредитом на відповідну суму ПДВ за такою господарською операцією, що і було зроблено відповідачем.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач ані після підписання видаткових накладних, ані станом на час проведення весняно-польових робіт в кінці квітня - травня 2018 року, чи в подальшому жодних листів, претензій з вимогою поставити йому товар, який за твердженням відповідача ніби-то не був йому поставлений ТзОВ "Лерніс" за видатковими накладними, не пред`являв, що додатково підтверджує факт здійснення поставки ТзОВ "Лерніс" відповідачу товару - дизельного пального.

Позивач вказує, що в апеляційній скарзі відповідач заперечує факт отримання ним повідомлення - вимоги позивача з доданими актом прийому-передачі по договору та договору про відступлення права вимоги, що надсилалось позивачем відповідачу 29.01.2020 р. (номер поштової накладної 7901010804089), посилаючись при цьому на додану роздруківку трекінгу "Укрпошти" і зазначаючи, що у зв`язку з неотриманням повідомлення-вимоги позивача строк виконання зобов`язання щодо оплати боргу в 7-денний строк не настав. Однак, як вказує позивач, обставини щодо надіслання позивачем відповідачу 29.01.2020 р. повідомлення - вимоги позивач зазначав у своїй позовній заяві в обґрунтування свого позову. Відповідач у своєму відзиві, поданому до суду, а також в подальшому в судових засіданнях не заперечував факту отримання ним повідомлення - вимоги позивача, надісланого 29.01.2020 р., чим фактично визнав таку обставину і відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач не вправі заперечувати таку обставину на стадії апеляційного перегляду рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД" надіслало до суду клопотання, в якому просить суд закрити провадження у справі на підставі ст. 264, ч. 4 ст. 260 ГПК України, оскільки апеляційним судом було помилково поновлено відповідачу строк апеляційного оскарження рішення суду та відкрито провадження у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" подало суду лист до якого долучено заяву про вчинення злочину до слідчого СВ Городоцького ВП ГУ НП України в Хмельницькій області з приводу внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення посадовими особами ТОВ "Лерніс" та ТОВ "ТМБ-Захід" злочинів, передбачених ст. ст. 190, 366 КК України, та скарги з приводу зловживань, бездіяльності правоохоронних органів та рейдерського захоплення майна.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2021 р. об 14:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" подало до суду відповідь на відзив, в якій просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив, скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 927, якими встановлені види дизельного пального та зазначає, що про те, що в спірних правовідносинах товар фактично не ідентифікований, без сертифіката відповідності, без зазначення якісних характеристик. Відповідач посилається на Технічний регламент модулів оцінки відповідності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 р. № 1585 та норми Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції ним заявлялося про здійснення коригування спірної операції в органах ДПІ. Станом на даний час таке письмове звернення на адресу продавця товару про проведення коригування долучено до матеріалів господарської справи, будь-якого реагування з боку продавця не відбувається.

Щодо податкових накладних № № 18, 19, 20, 21, 22, 23, то в них відсутні ідентифікуючі дані дизельного палива; сертифікат якості, товарно-транспортні накладні та ліцензії на товар відсутні, а підприємство-продавець змінило юридичну адресу та перемістилося в Донецьку область.

Відповідач звертає увагу суду, що жодної поставки товару не відбулося, документів долучених та направлених відповідачу з приводу існування боргу не направлено, а докази прав нового кредитора у зобов`язанні не відповідають вимогам ст. 517 ЦК України. Відповідач вказує, що ним направлено до правоохоронних органів заяву про злочин, до органів ДПС заяви щодо злочинних дій, пов`язаних із операціями із майном, яке фактично було відсутнє в наявності, у зв`язку з чим було спричинено збитки відповідачу в особливо великих розмірах. Вважає, що у зв`язку із винесенням неправосудного рішення, яке не грунтується на нормах матеріального права, дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, а в позові слід відмовити.

Також відповідач зазначає, що є необхідність, враховуючи отримання відзиву на апеляційне оскарження в судовому засіданні 21.01.2021 р. в поновленні строку на надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, цим Кодексом встановлені випадки неможливості такого поновлення.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає за можливе, для надання відповідачу можливості реалізувати право на подання відповіді на відзив, поновити йому даний строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД" надіслало до суду письмові пояснення, в яких вказує, що доводи відповідача про те, що згідно спірних видаткових накладних товар фактично був не ідентифікований не відповідає дійсності, оскільки у видаткових накладних чітко зазначено назву, вид, кількість товару, а згідно вимог законодавства (Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив) дозволеним до обігу у лютому 2018 року був вид екологічного класу дизпалива тільки Євро 5, який і поставлявся відповідачу. За якістю дизельне паливо, що постачалось відповідачу відповідало вимогам, встановленим ДСТУ 7688:2015 (ПАЛИВО ДИЗЕЛЬНЕ ЄВРО Технічні умови). При прийнятті товару відповідач жодних застережень чи претензій з приводу кількості і якості товару не пред`являв, а також не пред`являв жодних претензій і в подальшому.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" подало до суду клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи на підставі ст. 99 ГПК України. Просить поставити на вирішення експертизи наступні питання:

1) Чи відбулася поставка та отримання дизельного пального згідно наступних видаткових накладних: № 18 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, № 19 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 20 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 21 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 22 від 16.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, № 23 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн. ?

Повідомити, який вид дизельного пального згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 927 "Про затвердження технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив" та інших нормативних документів було поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" згідно даних видаткових накладних.

Зобов`язати ТОВ "Лерніс" та правонаступника ТОВ "Борт-КЛ" надати ряд документів: договір поставки пального; товарно-транспортні накладні; довіреності на отримання пального; інші первинні документи, що містять відомості щодо поставки ТОВ "Лерніс" дизельного пального щодо приймання-передачі дизельності пального та отримання ТОВ "Жищинці Аграр" дизельного пального; оборотно-сальдові відомості, регістри бухгалтерського обліку в розрізі контрагентів чи інші бухгалтерські документи, що містять відомості щодо стану взаєморозрахунків між ТОВ "Жищинці Аграр" та ТОВ "Лерніс".

Судово-економічну експертизу доручити Івано-Франківському відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.03.2021 р. об 16:00 год.; зобов`язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області та Городоцьке відділення Волочиського управління ГУ ДФС у Хмельницькій області надати суду письмові пояснення з відповідними доказами (у разі їх наявності) щодо:

- чи відображались господарські операції з поставки товару (дизельного пального) протягом лютого 2018 року на підставі видаткових накладних № 18 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, № 19 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 20 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 21 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 22 від 16.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, № 23 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн. в податковому обліку продавця - ТзОВ "Лерніс" (код 41072258, змінено найменування на ТзОВ "Борт -КЛ") та покупця - ТзОВ "Жищинці Аграр" (код 39929002);

- чи отримувались покупцем - ТзОВ "Жищинці Аграр" податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у вказаний період на підставі вказаних вище видаткових накладних та чи відображались у податкових зобов`язаннях реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні;

- чи формувався ТзОВ "Жищинці Аграр", як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі даних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними вище накладними.

На виконання вимог ухвали суду від 16.02.2021 р., Головне управління ДФС у Хмельницькій області надало відповідь про те, що управління не володіє такою інформацією, а повноваження щодо перевірок та звірки платників податків покладено на Державну податкову службу України.

Листом № 924/623/20/1641/21 від 09.03.2021, суд просив Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати суду письмові пояснення з відповідними доказами (у разі їх наявності) щодо:

- чи відображались господарські операції з поставки товару (дизельного пального) протягом лютого 2018 року на підставі видаткових накладних № 18 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, № 19 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 20 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 21 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 22 від 16.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, № 23 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн в податковому обліку продавця - ТзОВ "Лерніс" (код 41072258, змінено найменування на ТзОВ "Борт -КЛ") та покупця - ТзОВ "Жищинці Аграр" (код 39929002);

- чи отримувались покупцем - ТзОВ "Жищинці Аграр" податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у вказаний період на підставі вказаних вище видаткових накладних та чи відображались у податкових зобов`язаннях реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні;

- чи формувався ТзОВ "Жищинці Аграр", як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі даних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними вище накладними.

На виконання вимог суду, Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало суду письмові пояснення з відповідними доказами про те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "БОРТ-КЛ" на адресу ТОВ "Жищинці Аграр" за період з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. було виписано та зареєстровано 6 податкових накладних на загальну суму 1 200 272, 64 грн, в т.ч. ПДВ 200 045, 44 грн: податкова накладна № 1 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, в т.ч. ПДВ 24 025, 68 грн; податкова накладна № 2 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн; податкова накладна № 3 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн, податкова накладна № 4 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн, податкова накладна № 5 від 23.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, в т.ч. ПДВ 37 653, 60 грн, податкова накладна № 6 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн, в т.ч. ПДВ 34 494, 16 грн.

За даними ІС Податковий блок ТОВ "Жищинці Аграр", як покупцем, сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "БОРТ-КЛ" в сумі 200 045, 44 грн, який відображено в Розділі II "Податковий кредит" (рядок 6 Додатку 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року, реєстр. № 9048644277 від 20.03.2018 р.

23.02.2021 року ТОВ "Жищинці Аграр" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок реєстр. №9033243888 за лютий 2018 року та зменшено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ "БОРТ-КЛ" на суму ПДВ - 200 045 грн.

Додатково Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, ТОВ "БОРТ-КЛ" (податковий номер 41072258) знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській обл., а тому стосовно відображення податкових зобов`язань ТОВ "БОРТ-КЛ" відповідно до зазначених податкових накладних пропонує звертатися до податкового органу за місце реєстрації платника.

Крім того, за даними ІС Податковий блок щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України: ТОВ "БОРТ-КЛ" за лютий 2018 року задекларовано податкові зобов`язання на суму ПДВ 200045,44 грн по контрагенту ТОВ "Жищинці Аграр".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМБ-ЗАХІД" надіслало до суду заперечення проти клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, в яких позивач зазначає, що зважаючи на порушення відповідачем порядку і строків подання клопотання про призначення судової економічної експертизи в даній справі, неподання відповідачем клопотання про призначення економічної експертизи в суді першої інстанції, відсутність будь-яких поважних причин неподання такого клопотання відповідачем в суді першої інстанції, вважає, що клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи не підлягає задоволенню.

Окрім того, у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи всупереч ч. 1 ст. 99 ГПК України представник відповідача не зазначив жодного обґрунтування щодо необхідності призначення в даній справі судово-економічної експертизи, а лише процитував положення ч. 1 ст. 99 ГПК України та зазначив, що в даному випадку є необхідність призначити судово-економічну експертизу.

Позивач вказує, що для встановлення обставин щодо здійснення чи нездійснення ТзОВ "Лерніс" поставки товару (дизельного пального) відповідачу згідно видаткових накладних № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р. немає підстав і необхідності призначати судово-економічну експертизу, оскільки таке питання щодо здійснення чи нездійснення вищевказаної поставки є питанням правового характеру, яке віднесене до компетенції суду і саме суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів має встановити такі обставини.

Також питання, які відповідач просить поставити на вирішення судово-економічної експертизи не підлягають встановленню через проведення експертизи (перше питання), а друге питання не стосується обставин, що входять в предмет доказування по даній справі, оскільки при поставці відповідачу дизельного пального, відповідач у встановленому порядку жодних вимог і заперечень не пред`явив постачальнику, товар згідно видаткових накладних був прийнятий відповідачем без застережень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" подало до суду лист, до якого долучено копії уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи те, що позивачем заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі ст. 264 ГПК України, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні підстави для закриття апеляційного провадження, передбачені нормами цієї статті.

Колегія суддів також вказує, що з огляду на визначений процесуальним законом алгоритм, оцінка судом наведених скаржником причин пропуску процесуального строку та предмет їх поважності (або неповажності), з урахуванням у тому числі поданих своєчасно заперечень інших учасників справи, відбувається на етапі перевірки відповідності поданої апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства, за результатами чого суд приймає рішення про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою.

У даному випадку судом апеляційної інстанції в ухвалі від 21.12.2020 р. на виконання приписів статті 119 ГПК України за наслідками оцінки наведених скаржником причин пропуску процесуального строку та визнання їх поважними було вчинено процесуальну дію з поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та, відповідно, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а отже підтверджено відповідність апеляційної скарги вимогам статей 256, 258 ГПК України.

В свою чергу, нормами ГПК України не передбачено можливості для суду повторно вирішувати питання про поважність (або неповажності) причин пропуску строку на апеляційне оскарження вже після відкриття провадження у справі.

При цьому, посилання позивача, як підставу для закриття провадження у справі на положення ч. 4 ст. 260 ГПК України, судова колегія вважає помилковими, з огляду на те, що дана норма процесуального права передбачає, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 177 ГПК України одним і з завдань підготовчого провадження є з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Згідно із ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Таким чином, питання про призначення судової експертизи має порушуватись стороною на стадії підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України розпочавши розгляд справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи те, що відповідачем порушено порядок та строк подання клопотання про призначення судово-економічної експертизи в даній справі, а також при його подані до суду апеляційної інстанції не зазначено будь-яких поважних причин неподання такого клопотання до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає дане клопотання відповідача без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Окрім того, суд вважає за необхідне вказати, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Обгрунтовуючи клопотання про призначення у справі судової експертизи, відповідач жодним чином, в порушення ч. 1 ст. 99 ГПК України, не зазначає необхідність її призначення у справі. В свою чергу, для встановлення обставин щодо здійснення чи нездійснення поставки товару (дизельного пального) згідно видаткових накладних не потрібні спеціальні знання, оскільки вказане є питанням правового характеру, яке віднесене до компетенції суду і саме суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів має встановити такі обставини.

В судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просять задоволити її вимоги, рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник відповідача Гоцанюк Р.В. отримання пального заперечив,проте не заперечив,що ПДВ в розмірі 200045,44 грн. було відшкодовано їх підприємству .Також не заперечив , що на видатковимх накладних стоїть відтиск печатки їх підриємства .

Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в судові засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку.

При розгляді даної справи, ухвали суду від 21.12.2020 р., 21.01.2021 р. та 16.02.2021 р. направлялися на юридичну адресу третьої особи - ТОВ "Борт-КЛ" м. Дніпро, вул. Антоновича, 6, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, копії даних ухвал суду, які направлялися на юридичну адресу третьої особи були повернуті до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, протягом лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лерніс" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" прийняло дизельне пальне кількістю 45 890 літрів на загальну суму 1 200 272, 64 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 18 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, № 19 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 20 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 21 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, № 22 від 16.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, № 23 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн.

Видаткові накладні підписані від постачальника - ОСОБА_3 та скріплені відтиском печатки ТОВ "Лерніс", а від імені одержувача товару - ОСОБА_4 та скріплені відтиском печатки ТОВ "Жищинці Аграр".

В матеріалах справи відсутні докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" прийнятого дизельного пального на загальну суму 1 200 272, 64 грн.

31.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерніс" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМБ - ЗАХІД" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, у відповідності до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги сплати грошових коштів боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"), яке належить цедентові на підставі видаткових накладних на поставку дизельного пального кількістю 45 890 літрів у сумі 1 200 272, 64 грн.

За умовами п. 2 договору загальний розмір права вимоги цедента до боржника складає 1 200 272, 64 грн та ґрунтується на таких документах: видаткові накладні № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р.

У відповідності до п. 3 договору, за цим договором цедент відступає цесіонарієві право вимоги сплати грошових коштів у розмірі 1 200 272, 64 грн. Цесіонарій набуває право вимоги до боржника щодо сплати грошових коштів одночасно з підписанням сторонами цього договору.

Пунктом 5 договору визначено, що цедент гарантує дійсність права вимоги, що передається ним цесіонарієві. Цедент гарантує, що ним належно виконані всі обов`язки, які були підставою для виникнення в нього права грошової вимоги.

Оригінали документів, які послужили підставою для виникнення в цедента права вимоги, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору (п. 6 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

31.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерніс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМБ - ЗАХІД" підписано акт передачі - приймання по договору відступлення права вимоги від 31.07.2018 р., у відповідності до якого цедент передав, а цесіонарій отримав оригінали видаткових накладних, на підставі яких у цедента виникло право вимоги.

В матеріалах справи міститься довідка, підписана директором ТОВ "Жищинці Аграр", згідно якої повідомлено, що на протязі 2018-2020 років товариство дизельного пального від ТОВ "Лерніс" не одержувало та на балансі підприємства не рахувалось.

В заявах свідків головного бухгалтера ТОВ "Жищинці Аграр" ОСОБА_2 та директора ТОВ "Жищинці Аграр" ОСОБА_1 , вказані посадові особи відповідача повідомили, що в лютому 2018 року між керівництвом ТОВ "Жищинці Аграр" та представниками ТОВ "Лерніс" в с. Жищинці відбулася зустріч, на якій було обговорено питання про купівлю паливно-мастильних матеріалів, а саме дизельного пального для здійснення весняно-польових робіт. На підставі досягнутих усних домовленостей ТОВ "Лерніс" зобов`язувалось поставити 45890 л. дизельного пального на суму 1 200 272, 64 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Однак, як вказано у заявах, дизельне паливо на товариство не завозилось, жодних товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі дизельного палива та будь-яких інших документів, що свідчать про передачу дизельного палива не має, тому дане дизельне паливо на баланс підприємства не надходило та відповідно у господарській діяльності товариства не використовувалось. На думку вказаних осіб, дана операція містить шахрайські дії, з метою заволодіння активами ТОВ "Жищинці Аграр".

Також в матеріалах справи мітиться заява відповідача про вчинення злочину, з якою останній звертався до слідчого СВ Городоцького ВП ГУ НП України в Хмельницькій області з приводу внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення посадовими особами ТОВ "Лерніс" та ТОВ "ТМБ-Захід" злочинів, передбачених ст. ст. 190, 366 КК України.

29.01.2020 р. позивач звертався до відповідача з повідомленням - вимогою про заміну кредитора та сплату боргу від 18.12.2019 р., згідно якої вимагав протягом семи календарних днів сплатити борг у розмірі 1 200 272, 64 грн. Вказане повідомлення надіслано на адресу ТОВ "Жищинці Аграр" разом з копією договору про відступлення права вимоги від 31.07.2018 р. та актом передачі-приймання від 31.07.2018 р., що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів в розмірі 1 200 272, 64 грн за поставлений товар за видатковими накладними, право вимоги за якими (зобов`язаннями) перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.

За правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підтвердження вчинення правочину щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 1 200 272, 64 грн позивачем надано до суду підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р., які, на його думку, є документами, якими підтверджується здійснення господарської операції.Оригінали видаткових накладних були оглянуті апеляційним господаським судом

Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Відповідно до визначення, видаткова накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Тобто видаткова накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

В даному випадку документами, що підтверджують поставку відповідачу дизельного пального на загальну суму 1 200 272, 64 грн є підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р.

Оцінюючи вищевказані видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження постачання товару з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт постачання та прийняття товару без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача на видаткових накладних, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача. Відповідач в суді апеляційної інстанції не заперечував факт підписання повноважним представником спірних видаткових накладних та проставлення на них печатки товариства.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарських операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Як встановлено апеляційним господарським судом, ТОВ "БОРТ-КЛ" на адресу ТОВ "Жищинці Аграр" за період з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. було виписано та зареєстровано 6 податкових накладних на загальну суму 1 200 272, 64 грн, в т.ч. ПДВ 200 045, 44 грн: податкова накладна № 1 від 06.02.2018 р. на суму 144 154, 08 грн, в т.ч. ПДВ 24 025, 68 грн; № 2 від 07.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн; № 3 від 08.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн, № 4 від 12.02.2018 р. на суму 207 744 грн, в т.ч. ПДВ 34 624 грн, № 5 від 23.02.2018 р. на суму 225 921, 60 грн, в т.ч. ПДВ 37 653, 60 грн, № 6 від 23.02.2018 р. на суму 206 964, 96 грн, в т.ч. ПДВ 34 494, 16 грн.

ТОВ "Жищинці Аграр", як покупцем, було сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "БОРТ-КЛ" в сумі 200 045, 44 грн, який відображено в Розділі II "Податковий кредит" (рядок 6 Додатку 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року, реєстр. № 9048644277 від 20.03.2018 р. Окрім того, ТОВ "БОРТ-КЛ" за лютий 2018 року задекларовано податкові зобов`язання на суму ПДВ 200045,44 грн по контрагенту ТОВ "Жищинці Аграр".

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказаним підтверджується, що за результатами здійснення господарської операції з поставки товару на суму 1 200 272 грн за спірними видатковими накладними, продавцем за період з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. було виписано та зареєстровано податкові накладні, а покупцем (відповідачем у справі) сформовано податковий кредит в сумі 200 045, 44 грн

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Жищинці Аграр" відображались господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними в податковому обліку.

Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями (з відповідними доказами), наданими на вимогу суду Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області надало суду.

Колегія суддів зазначає, що хоча самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, однак вони, як докази у справі оцінюються судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами у справі.

З огляду на викладене, надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та віднесення відповідачем сум податків за отриманими від постачальника податковими накладними до податкового кредиту за спірними видатковими накладними.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що відповідач лише на стадії розгляду справи в суді став заперечувати обставини поставки йому товару за спірними видатковими накладними, ані після підписання видаткових накладних, ані станом на час проведення весняно-польових робіт в кінці квітня - травня 2018 року, чи в подальшому жодних листів, претензій з вимогою поставити йому товар, який за твердженням відповідача ніби-то не був йому поставлений ТзОВ "Лерніс" за видатковими накладними, не пред`являв, що додатково підтверджує факт здійснення поставки ТзОВ "Лерніс" відповідачу товару - дизельного пального.

При цьому, подання відповідачем 23.02.2021 р., тобто більше ніж через три роки після даної поставки уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та зменшення суми податкового кредиту по контрагенту ТОВ "БОРТ-КЛ" на суму ПДВ - 200 045 грн, не спростовує самого факту поставки товару та реальних правових наслідків господарських операцій, проведених відповідачем та його контрагентом.

Доводи відповідача про те, що згідно спірних видаткових накладних товар фактично був не ідентифікований не відповідає дійсності, оскільки у видаткових накладних чітко зазначено назву, вид, кількість товару, а згідно вимог законодавства (Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив) дозволеним до обігу у лютому 2018 року був вид екологічного класу дизпалива тільки Євро 5, який, як вказує позивач і поставлявся відповідачу. При прийнятті товару відповідач жодних застережень чи претензій з приводу кількості і якості товару не пред`являв, а також не пред`являв жодних претензій і в подальшому.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі про звернення до слідчого СВ Городоцького ВП ГУ НП України в Хмельницькій області із заявою про вчинення посадовими особами ТОВ "Лерніс" та ТОВ "ТМБ-Захід" злочинів, передбачених ст.ст. 190, 366 КК України, оскільки вказані доводи не можуть вважатись належним доказом підтвердження вищевикладених обставин за відсутності вироку (ухвали) суду. Сам факт відкриття кримінального провадження чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідачем та його контрагентом. При цьому судом першої інстанції правомірно враховано, що із вказаною заявою відповідач звернувся до правоохоронних органів лише під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на заяви свідків - головного бухгалтера ТОВ "Жищинці Аграр" Гаєвського В.В. та директора ТОВ "Жищинці Аграр" - Хоптинця С.А., оскільки дані заяви не містять адреси місця проживання, місця роботи свідків, РНОКПП або серія і номер паспорта, джерела обізнаності свідка про відповідні обставини, підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, підписи свідків на заяві не посвідчені нотаріусом, тобто вказані заяви свідків по формі і змісту не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, а тому не приймаються судом до уваги.

При цьому, судом враховується, що заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спростовують факт поставки товару з огляду на наявність підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних та відображення відповідачем даних господарських операцій в податковому обліку, не спростовують реальних правових наслідків господарських операцій, проведених відповідачем та його контрагентом.

Встановивши вказані вище обставини у справі, колегія суддів зазначає, що згідно ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерніс" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМБ - ЗАХІД" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає позивачу, а позивач набуває право вимоги сплати грошових коштів боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"), яке належить цедентові на підставі видаткових накладних на поставку дизельного пального кількістю 45890 літрів у сумі 1 200 272, 64 грн.

Згідно з п. 2 договору, загальний розмір права вимоги позивача до боржника складає 1 200 272, 64 грн та ґрунтується на таких документах: видаткова накладна № 18 від 06.02.2018 р., № 19 від 07.02.2018 р., № 20 від 08.02.2018 р., № 21 від 12.02.2018 р., № 22 від 16.02.2018 р., № 23 від 23.02.2018 р.

Відповідно до п. 3 договору, за цим договором цедент відступає позивачу право вимоги сплати грошових коштів у розмірі 1 200 272, 64 грн. Позивач набуває право вимоги до боржника щодо сплати грошових коштів одночасно з підписанням сторонами цього договору.

На виконання даного договору, 31.07.2018 р. між ТОВ "Лерніс" та ТОВ "ТМБ - ЗАХІД" було підписано акт передачі - приймання до договору відступлення права вимоги від 31.07.2018 р., у відповідності до якого цедент передав, а цесіонарій отримав оригінали видаткових накладних, на підставі яких у цедента виникло право вимоги.

В свою чергу, 29.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням - вимогою про заміну кредитора та сплату боргу, згідно якої вимагав протягом семи календарних днів сплатити борг у розмірі 1 200 272, 64 грн. Вказане повідомлення надіслано на адресу ТОВ "Жищинці Аграр" разом з копією договору про відступлення права вимоги від 31.07.2018 р. та актом передачі-приймання від 31.07.2018 р., що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист.

Отже, враховуючи положення ст. 514 ЦК України, до позивача, як нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача виконання зобов`язання за спірними видатковими накладними.

Колегія суддів відзначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Тобто положеннями ст. 204 ЦК України презюмується правомірність правочину. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 31.07.2018 р.

Доводи скаржника про неотримання повідомлення - вимоги позивача від 29.01.2020 р. з доданими актом прийому-передачі по договору та договору про відступлення права вимоги, що надсилалось позивачем відповідачу 29.01.2020 р. (номер поштової накладної 7901010804089), посилаючись при цьому на додану роздруківку трекінгу "Укрпошти", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з повідомленням - вимогою про заміну кредитора та сплату боргу від 29.01.2020 р., з долученими до нього копією договору про відступлення права вимоги від 31.07.2018 р. та актом передачі-приймання від 31.07.2018 р., зокрема поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, беручи до уваги встановлені апеляційним судом обставини прийняття відповідачем товару за спірними видатковими накладними на суму 1 200 272, 64 грн, оплату за який він не здійснив, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 272, 64 грн заборгованості обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2020 р. у справі № 924/623/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2020 р. у справі № 924/623/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 17 березня 2021 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.