Рішення

від 22.02.2021 по справі 910/7147/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021Справа № 910/7147/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя";

2) ОСОБА_1

про стягнення 218 554,51 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя"

про визнання частково недійсним договору поруки, визнання припиненим договору поруки

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Хитрова Л. В.;

від відповідача-1 (за первісним позовом) - не з`явився;

від відповідача-2 (за первісним позовом) - Прийменко О. О.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва із позовом звернулось Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Висот Укрбуд Монтаж" (далі - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості у сумі 218 554,51 грн. за кредитним договором від 02.10.2017 р. та договором поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення позичальником - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" (відповідачем-1) зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення кредиту за договором від 02.10.2017 р., внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість. Також позивач вказує, що обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя (фізичної особи) - ОСОБА_1 (відповідача-2) в силу договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., яким забезпечувалось кредитне зобов`язання.

У позові АТ КБ "Приватбанк" просило солідарно стягнути з ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 191 272,77 грн., заборгованість по процентах в сумі 17 852,12 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 5 561,47 грн., а також комісію за користування кредитом у сумі 3 868,15 грн., що разом становить 218 554,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач-1 (ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж"), належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що він, як поручитель, під час укладення кредитного договору не був ознайомлений з усіма умовами і правилами надання/повернення кредитних коштів позичальником (відповідачем-1), що були змінені після підписання кредитного договору. Також вказав на відсутність у поручителя солідарного обов`язку зі сплати кредитної заборгованості, оскільки згода на збільшення розміру кредитного зобов`язання, забезпеченого договором поруки ним не надавалась.

У підготовчому засіданні за клопотанням позивача було змінено найменування відповідача-1 - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" на ТОВ "МБК Оселя", про що була постановлена ухвала, занесена до протоколу судового засідання від 12.10.2020 р.

Також у підготовчому засіданні відповідач-2 - ОСОБА_1 , разом з відзивом, подав зустрічний позов до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними п. 1.1.1 та п. 1.2 договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., визнання договору поруки припиненим. У зустрічному позові, посилаючись на ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивач зазначив, що банк без узгодження із поручителем збільшив суму зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим збільшився і обсяг відповідальності поручителя, що на думку відповідача-2, порушує його права та інтереси. Також зазначив, що умови п. 1.2 договору поруки щодо заміни боржника без будь-якої згоди поручителя є несправедливими та порушують принцип добросовісності господарського.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 р. зустрічний позов був прийнятий судом до спільного розгляду із первісним позовом. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучене Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - ТОВ "МБК Оселя", третя особа).

За зустрічним позовом відповідач (АТ КБ "Приватбанк") надав суду відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що всі умови, як кредитного договору, так і договору поруки були погоджені сторонами. Також вказав, що починаючи з дати підписання кредитного договору, позичальник постійно користувався послугами банку, зокрема, банківським кредитним лімітом, а тому директору ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" ОСОБА_1 були відомі всі зміни, внесені до Умов та правил надання банківських послуг, у тому числі, щодо можливості банку у односторонньому порядку змінювати умови кредитування. При цьому договір поруки містить умови про майбутню згоду поручителя на збільшення відповідальності за кредитним договором.

Під час розгляду справи по суті представник позивача за первісним позовом (АТ КБ "Приватбанк") свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити. Проти вимог зустрічного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у зустрічному позові.

Представник відповідача-1 за первісним позовом (ТОВ "МБК Оселя") належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Позиція відповідача-1 щодо первісного та зустрічного позовів суду невідома.

Представник відповідача-2 за первісним позовом (Цимбал П. В.) у судовому засіданні позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк", заявлені до поручителя, не визнав з підстав, зазначених у своєму відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача-2. Вимоги зустрічного позову підтримав, просив їх задовольнити.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Установлено, що 02.10.2017 р. ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" (яке змінило свою назву на ТОВ "МБК Оселя", клієнт) звернулось до АТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку, у якій зазначило, що погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), тарифами банку (далі - Умови).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку від 02.10.2017 р., клієнт (ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" в особі директора товариства Цимбала П. В.), підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку: http://privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитки печатки складають договір банківського обслуговування. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку, смс-ресурс зазначений банком.

Також установлено, що на підставі зазначеної заяви банком, окрім обслуговування розрахункової картки ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж", здійснювалось також надання кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача-1 № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

При цьому, заява ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" про відкриття поточного рахунку від 02.10.2017 р., а також Умови та Правила надання банківських послуг і тарифи банку, були розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які включають в себе не тільки умови договору банківського рахунку, а й умови кредитного договору, що є договором змішаного типу.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

У відповідності до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт банк, смс-повідомлення або інших).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту здійснюється банком протягом: одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п. 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

У разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім)% річних для договорів незабезпечених порукою.

Також пунктом 3.2.1.4.4 Умов встановлено обов`язок клієнта сплачувати банку 1-го числа кожного місяця винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами.

Отже, кредитування ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" за послугою кредитний ліміт, визначеною Умовами, полягало у проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту, за користування якими відповідач-1 зобов`язаний був сплачувати банку відсотки.

Судом встановлено, на виконання умов кредитного договору від 02.10.2017 р. банк надавав клієнту (ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж") кредитний ліміт - спочатку у розмірі 10 000,00 грн., а з 25.09.2019 р. - 200 000, 00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з особового рахунку клієнта № НОМЕР_1 та довідка банку станом на 17.02.2020 р.

У подальшому, позичальник протягом тривалого періоду (з 02.10.2017 р. по 13.02.2020 р.) користувався вказаним кредитним лімітом, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, та будь-яких заперечень щодо умов кредитування (зокрема, розміру кредитного ліміту, процентної ставки, комісії) не висловлював.

Разом з тим, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів позичальник (відповідач-1) виконав неналежним чином, надані йому 191 272,77 грн. кредитного ліміту не повернув та не сплатив банку відсотки у сумі 17 852,12 грн., а також комісію за користування кредитом у сумі 3 868,15 грн., нараховані за період з 30.11.2019 р. по 17.02.2020 р.

Листом від 10.01.2020 року банк повідомив відповідача-1, що у разі непогашення у строк до 12.02.2020 р. наявної у нього заборгованості у загальній сумі 209 834,30 грн., кредитний договір буде розірвано з 13.02.2020 р.

За змістом ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач-1 (позичальник) доказів сплати кредиту, відсотків та комісії у повному обсязі не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що вимоги, заявлені до позичальника, є обґрунтованими.

Доводи відповідача-2 про те, що надані банком роздруковані з сайту АТ КБ "Приватбанк" Умови та Правила є неналежними доказами у даній справі, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни до Умов та Правил в односторонньому порядку, суд до уваги не приймає. Так, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет).

Відповідно до ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Суд зазначає, що розміщені на офіційному сайті Умови та правила надання банківських послуг фактично є електронним доказом, оригінал якого зберігається на сервері хостинг-провайдера, який надає банку послуги хостингу сайту, а тому є належними доказами у даній справі.

При цьому посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2017 р., яка на думку відповідача-2 має бути застосована у спірних правовідносинах, де суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що за умови відсутності у заяві про приєднання до договору домовленості сторін про сплату відсотків, пені, штрафів, витяги з тарифів та Умов не можуть розцінюватись як стандартна форма кредитного договору, суд відхиляє з огляду на те, що вказана постанова касаційного суду стосується інших правовідносин - що виникають з договорів споживчого кредитування та регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", у той час, як у даній справі предметом розгляду є кредитування юридичної особи з метою ведення власної господарської діяльності, а не споживчих потреб.

Здійснивши перерахунок заявлених сум на підставі вищенаведених умов договору, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача-1 підлягає заборгованість за кредитом в сумі 191 272,77 грн., заборгованість по процентах в сумі 17 852,12 грн. та комісія за користування кредитом у сумі 3 868,15 грн.

Крім того, за прострочку зобов`язання (основного боргу, відсотків та комісії) позивач нарахував пеню у сумі 5 561,47 грн. за період з 25.11.2019 р. по 13.02.2020 р., яку просив стягнути з відповідача-1.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, сплати винагороди, передбачених п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок такого порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушень зобов`язань, передбачених п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 Умов, здійснюється на протязі 15 років, починаючи з дня, коли таке зобов`язання мало бути виконане клієнтом.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням зазначених умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з позичальника пені у сумі 5 561,47 грн. є правомірними.

Отже, позовні вимоги, заявлені до ТОВ "МБК Оселя", підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених до поручителя (відповідача-2 - ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення суми кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом встановлено, що 22.01.2019 року між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № Р1548161257534928252 (далі - договір поруки). Предметом вказаного договору є надання поручителем поруки перед кредитором за виконання ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (угода-1) та приєднання до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" (угода-2).

Так, розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов (Угода-1) визначає сплату:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2 угоди-1 - 21 % річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3 угоди-1 - 42 % річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15 угоди-1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використанні ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.11 угоди-1 у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 та/або Угодою-2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Також сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).

За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов`язує припинення договору поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України зі зміною основного зобов`язання за відсутності на це згоди поручителя та зі зміною (збільшенням) обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з аналізу наведеної правової норми, порука припиняється, за наявності двох умов: 1) внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; 2) ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя (які передбачають збільшення обсягу відповідальності) в разі: збільшення розміру ліміту, підвищення розміру процентів; відстрочення виконання кредитного зобовязання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/7389/17.

Зі змісту договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р. слідує, що порукою забезпечується виконання ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" зобов`язань, зокрема, за угодою приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" (угода-1) Умов та правил надання банківських послуг із розміром 10 000, 00 грн.

Разом з тим, з наявних у справі довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 18.02.2020 р. та розрахунку заборгованості вбачається, що банк змінив розмір кредитного ліміту 21.06.2019 р. та 25.09.2019 р., який збільшився спочатку до 100 000,00 грн., а потім - до 200 000,00 грн.

Крім того, розділом 3.2.1.4 Умов встановлено, що нарахування відсотків здійснюється у розмірі 21 % для договорів, забезпечених порукою, а потім, у зв`язку з виявленим порушенням сплати відсотків в залежності від періоду такого порушення, відсотки сплачуються у розмірах 56 % та 68 %, у той час, як процентна ставка у договорі поруки становить 21 % річних (за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2) та 42 % річних (за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3). Такі зміни кредитного ліміту та процентної ставки суд вважає збільшенням суми кредитного зобов`язання позичальника, а відтак - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання боржником кредитного зобов`язання, погодивши обсяг (суму) кредитного зобов`язання, розмір відсотків та інші умови без обмежень відповідальності, суд відхиляє, оскільки порука є видом забезпечення зобов`язання, істотною умовою якого є визначення основного зобов`язання, його змісту, розміру, обсягу відповідальності поручителя, а не загальне розуміння основного зобов`язання.

Договором поруки (розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт") було чітко встановлено, що поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання за кредитним договором в порядку та в строки, що визначені цим договором (основне зобов`язання), а саме - сплатити банку кредит у сумі 10 000,00 грн.

У той же час, позивач просить стягнути з поручителя вже інший розмір основного зобов`язання - 191 272,77 грн., якого поручитель під час укладення договору поруки не погоджував.

Щодо другої умови припинення поруки - внесення змін до основного зобов`язання без згоди поручителя, суд врахував наступне.

Позивач послався на п. 1.1.1 договору поруки, згідно з яким якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, забезпечене цим договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди, тощо), тому позивач стверджував, що відповідач-2 (поручитель) був обізнаний про внесені зміни до кредитного договору, а значить - висловив свою згоду.

Проте, необхідно зазначити, що за своєю правовою природою надання згоди поручителем на внесення до основного зобов`язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя). Зокрема, порука є видом забезпечення виконання зобов`язань, яка має договірний характер, а тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).

Так, за загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя, і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил щодо одностороннього правочину, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, у разі відсутності такої згоди на збільшення обсягу зобов`язання та, відповідно, не позбавляють необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 910/13109/18.

Разом з тим, згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, що свідчить про відповідне волевиявлення сторони договору поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13).

З наведених підстав суд відхиляє доводи позивача про надання згоди поручителем на внесення змін до кредитного договору, оскільки його обізнаність (чи поінформованість) про такі зміни не містить погодження або заперечення поручителя щодо зміни обсягу його відповідальності, тобто не є волевиявленням сторони, а отже - не є згодою. У той же час, вказана обставина не заважала сторонам укласти додатковий договір поруки з метою визначення обсягу відповідальності поручителя щодо майбутніх (збільшених) кредитних зобов`язань.

Отже, врахувавши встановлені у справі обставини, норми діючого законодавства та правові позиції суду касаційної інстанції у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що порука, яка виникла на підставі укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., є припиненою, тому позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості, процентів, комісії та пені, у заявлених позивачем сумах до відповідача-2 - ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Відповідно, виходячи з наведених мотивів, суд вважає, зустрічні позовні вимоги відповідача-2 про визнання договору поруки припиненим такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними п. 1.1.1 та п. 1.2 договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., суд виходив з наступного.

Так, згідно з п. 1.1.1 договору поруки, якщо під час виконання угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою-1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди, тощо). Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у випадку смерті або ліквідації боржника за угодою-1 або угодою-2 та/або зміні боржника внаслідок правонаступництва та/або переведенні боргу на будь-яку іншу особі (нового боржника), поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання угоди-1 і/або угоди-2 за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за угодою-1 і/або угодою-2 у розмірі і порядку, визначеному умовами угоди-1 і/або угоди-2. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так само у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

У якості підстав для визнання недійсними п.п. 1.1.1, 1.2 договору поруки позивач за зустрічним позовом зазначає, що умовами цих пунктів передбачено збільшення обсягу відповідальності поручителя та заміну боржника без будь-яких узгоджень із поручителем.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст договору поруки, суд зазначає, що умови, викладені у п. 1.1.1 та п. 1.2 договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин. При цьому положеннями параграфу 3 глави 49 ЦК України (Порука) не передбачено визнання недійсним договору поруки у разі збільшення відповідальності поручителя без узгодження із останнім таких змін. Отже, під час встановлення обставин збільшення відповідальності поручителя без його згоди мають застосовуватись положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка визначає припинення поруки, а не визнання договору поруки недійсним.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що умови п. 1.2 договору поруки, якими передбачена заміна боржника, за якого поручився позивач, внаслідок смерті/ліквідації/правонаступництва боржника без додаткових на те узгоджень, підлягають визнанню недійсними, як такі що є несправедливими та порушують принцип добросовісності господарського зобов`язання, посилаючись на те, що боржник - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" був змінений банком у односторонньому порядку на ТОВ "МБК Оселя", також є безпідставними.

Так, зміна найменування юридичної особи не впливає на правосуб`єктність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування. Такі зміни не порушують вимог ЦК України та ГК України та не свідчать про заміну боржника у зобов`язанні. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.08.2020 р. по справі № 923/37/20.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулась лише зміна найменування позичальника - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" (ідентифікаційний код 39683499) на ТОВ "МБК Оселя" (39683499) та його фактичного місцезнаходження (зміна адреси). Тобто, заміни боржника (позичальника) за кредитними зобов`язаннями не було здійснено.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даному випадку, за висновком суду, ОСОБА_1 не довів належними та вірогідними доказами наявність підстав, відповідно до яких п. 1.1.1 та п. 1.2 договору поруки мають бути визнані недійсними, а тому у цій частині зустрічного позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення первісного та зустрічних позовів судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 218 554,51 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 39, ідентифікаційний код 39683499) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 191 272 (сто дев`яносто одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 77 коп., заборгованість по процентах в сумі 17 852 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 12 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3 868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 15 коп., пеню у сумі 5 561 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн. 47 коп. та судовий збір у сумі 3 278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 32 коп.

Відмовити у задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" про визнання частково недійсним договору поруки, визнання припиненим договору поруки задовольнити частково.

Визнати припиненим договір поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., укладений між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

У решті зустрічних вимог - відмовити

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 лютого 2021 року.

Повний текст рішення складений 15 березня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.