Постанова

від 01.09.2021 по справі 910/7147/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Справа№ 910/7147/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Демидової А.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.09.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021

у справі № 910/7147/20 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю МБК Оселя

2) ОСОБА_1

про стягнення 218 554,51 грн

та зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю МБК Оселя

про визнання частково недійсним договору поруки, визнання припиненим договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Висот Укрбуд Монтаж" (далі - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості у сумі 218 554,51 грн. за кредитним договором від 02.10.2017 р. та договором поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення позичальником - ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" (відповідачем-1) зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення кредиту за договором від 02.10.2017 р., внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість. Також позивач вказує, що обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя (фізичної особи) - ОСОБА_1 (відповідача-2) в силу договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., яким забезпечувалось кредитне зобов`язання.

У позові АТ КБ "Приватбанк" просило солідарно стягнути з ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 191 272,77 грн., заборгованість по процентах в сумі 17 852,12 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 5 561,47 грн., а також комісію за користування кредитом у сумі 3 868,15 грн., що разом становить 218 554,51 грн.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними п. 1.1.1 та п. 1.2 договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., визнання договору поруки припиненим. У зустрічному позові, посилаючись на ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивач зазначив, що банк без узгодження із поручителем збільшив суму зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим збільшився і обсяг відповідальності поручителя, що на думку відповідача-2, порушує його права та інтереси. Також зазначив, що умови п. 1.2 договору поруки щодо заміни боржника без будь-якої згоди поручителя є несправедливими та порушують принцип добросовісності господарського.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20 позов АТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 218 554,51 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 191 272 грн. 77 коп., заборгованість по процентах в сумі 17 852 грн. 12 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3 868 грн. 15 коп., пеню у сумі 5 561 грн. 47 коп. та судовий збір у сумі 3 278 грн. 32 коп.

Відмовлено у задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Оселя" про визнання частково недійсним договору поруки, визнання припиненим договору поруки задоволено частково. Визнано припиненим договір поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р., укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 102 грн. 00 коп.

Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішення судом першої інстанції у даній справі, позивач звернувся до Північного апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі № 910/7147/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Одночасно апелянт просить суд поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у справі № 910/7147/20.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснень

01.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача 2 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 для розгляду апеляційної скарги позивача сформовано колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 поновлено процесуальний строк для апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києві від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк", зупинено дію оскаржуваного рішення, призначено справу № 910/7147/20 до розгляду в судовому засіданні 15.06.2021.

В зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченка Б.О. розгляд справи 15.06.2021 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 призначено розгляд справи на 29.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 в зв`язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача-2 розгляд справи відкладено на 20.07.2021.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 в зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги позивача сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Демидова А.М., Сулім В.В.

Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 прийнято справу № 910/7147/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Демидова А.М., Сулім В.В., розгляд справи відкладено на 01.09.2021.

В судовому засіданні 01.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позиції учасників справи та явка представників у судове засідання

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20.

Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залиши без змін.

Відповідач 1 Товариство з обмеженою відпоівдальністю МБК Оселя повноважного представника - не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатній обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, відповідач- 1 про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасника спору у судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка зазначеного вище представника відповідача-1 у судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Крім того, судова колегія, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представника відповідача-1 у судове засідання за умови належного повідомлення його про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.10.2017 р. ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" (в подальшому змінено назву на ТОВ "МБК Оселя", клієнт) звернулось до АТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку, у якій зазначило, що погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), тарифами банку (далі - Умови).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку від 02.10.2017 р., клієнт (ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" в особі директора товариства ОСОБА_1), підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку: http://privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитки печатки складають договір банківського обслуговування. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку, смс-ресурс зазначений банком.

На підставі зазначеної заяви банком, окрім обслуговування розрахункової картки ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж", здійснювалось також надання кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача-1 № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

При цьому, заява ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" про відкриття поточного рахунку від 02.10.2017 р., а також Умови та Правила надання банківських послуг і тарифи банку, були розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які включають в себе не тільки умови договору банківського рахунку, а й умови кредитного договору, що є договором змішаного типу.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

У відповідності до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт банк, смс-повідомлення або інших).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту здійснюється банком протягом: одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п. 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

У разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім)% річних для договорів незабезпечених порукою.

Також пунктом 3.2.1.4.4 Умов встановлено обов`язок клієнта сплачувати банку 1-го числа кожного місяця винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами.

Отже, кредитування ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" за послугою кредитний ліміт, визначеною Умовами, полягало у проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту, за користування якими відповідач-1 зобов`язаний був сплачувати банку відсотки.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що на виконання умов кредитного договору від 02.10.2017 р. банк надавав клієнту (ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж") кредитний ліміт - спочатку у розмірі 10 000,00 грн., а з 25.09.2019 р. - 200 000, 00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з особового рахунку клієнта № 26003054345727 та довідка банку станом на 17.02.2020 р.

У подальшому, позичальник протягом тривалого періоду (з 02.10.2017 р. по 13.02.2020 р.) користувався вказаним кредитним лімітом, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, та будь-яких заперечень щодо умов кредитування (зокрема, розміру кредитного ліміту, процентної ставки, комісії) не висловлював.

Разом з тим, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів позичальник (відповідач-1) виконав неналежним чином, надані йому 191 272,77 грн. кредитного ліміту не повернув та не сплатив банку відсотки у сумі 17 852,12 грн., а також комісію за користування кредитом у сумі 3 868,15 грн., нараховані за період з 30.11.2019 р. по 17.02.2020 р.

Листом від 10.01.2020 року банк повідомив відповідача-1, що у разі непогашення у строк до 12.02.2020 р. наявної у нього заборгованості у загальній сумі 209 834,30 грн., кредитний договір буде розірвано з 13.02.2020 р.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що 22.01.2019 року між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № Р1548161257534928252 (далі - договір поруки). Предметом вказаного договору є надання поручителем поруки перед кредитором за виконання ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (угода-1) та приєднання до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" (угода-2).

Відповідно до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов (Угода-1) визначає сплату:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2 угоди-1 - 21 % річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3 угоди-1 - 42 % річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15 угоди-1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використанні ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.11 угоди-1 у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 та/або Угодою-2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Також сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).

За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновк суду першої інстанції, що зі змісту наведених норм вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов`язує припинення договору поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України зі зміною основного зобов`язання за відсутності на це згоди поручителя та зі зміною (збільшенням) обсягу відповідальності поручителя.

Зі змісту договору поруки № Р1548161257534928252 від 22.01.2019 р. слідує, що порукою забезпечується виконання ТОВ "Висот Укрбуд Монтаж" зобов`язань, зокрема, за угодою приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" (угода-1) Умов та правил надання банківських послуг із розміром 10 000, 00 грн.

З наявних у справі довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 18.02.2020 р. та розрахунку заборгованості вбачається, що банк змінив розмір кредитного ліміту 21.06.2019 р. та 25.09.2019 р., який збільшився спочатку до 100 000,00 грн., а потім - до 200 000,00 грн.

Крім того, розділом 3.2.1.4 Умов встановлено, що нарахування відсотків здійснюється у розмірі 21 % для договорів, забезпечених порукою, а потім, у зв`язку з виявленим порушенням сплати відсотків в залежності від періоду такого порушення, відсотки сплачуються у розмірах 56 % та 68 %, у той час, як процентна ставка у договорі поруки становить 21 % річних (за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2) та 42 % річних (за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3). Такі зміни кредитного ліміту та процентної ставки суд вважає збільшенням суми кредитного зобов`язання позичальника, а відтак - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Правомірним є відхилення судом першої інстанції і доводів позивача про те, що ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання боржником кредитного зобов`язання, погодивши обсяг (суму) кредитного зобов`язання, розмір відсотків та інші умови без обмежень відповідальності, суд відхиляє, оскільки порука є видом забезпечення зобов`язання, істотною умовою якого є визначення основного зобов`язання, його змісту, розміру, обсягу відповідальності поручителя, а не загальне розуміння основного зобов`язання, оскільки договором поруки (розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт") було чітко встановлено, що поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання за кредитним договором в порядку та в строки, що визначені цим договором (основне зобов`язання), а саме - сплатити банку кредит у сумі 10 000,00 грн, а позивач просить стягнути з поручителя вже інший розмір основного зобов`язання - 191 272,77 грн., якого поручитель під час укладення договору поруки не погоджував.

Колегія суддів вважає обґрунтованим і висновок суду першої інстанції щодо відхиляє доводів позивача про надання згоди поручителем на внесення змін до кредитного договору, оскільки його обізнаність (чи поінформованість) про такі зміни не містить погодження або заперечення поручителя щодо зміни обсягу його відповідальності, тобто не є волевиявленням сторони, а отже - не є згодою. У той же час, вказана обставина не заважала сторонам укласти додатковий договір поруки з метою визначення обсягу відповідальності поручителя щодо майбутніх (збільшених) кредитних зобов`язань.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 зазначено, що завданням суду при здійсненні правосуддя у силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів у контексті ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 167 Господарського кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними у залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити у суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20 - без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк .

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/7147/20.

4. Справу № 910/7147/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.287 та ст.288 Господарського процесуального кодексу України.

В зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці 13.09.2021 повна постанова складена та підписана суддями 14.09.2021.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.М. Демидова

В.В. Сулім