Рішення

від 12.03.2021 по справі 910/20056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2021Справа № 910/20056/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ІНЖЕНЕРНА, будинок 22, офіс 207) до проДочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД (01030, місто Київ, ВУЛ. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 19-21А) стягнення заборгованості у розмірі 40 315 грн. 93 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство Компанія НІКА ПАЛЛАНТ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 344 811 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №60429918 від 02.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року позовну заяву Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД про стягнення заборгованості у розмірі 344 811 грн. 74 коп. залишено без руху.

04.01.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі № 910/20056/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.02.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.02.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

12.02.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

12.02.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

12.02.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, розглянувши заяви Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ про збільшення розміру позовних вимог та зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року, зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу Українипозивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяви Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ про збільшення розміру позовних вимог та зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року заяву Приватного підприємства Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" в частині долучення до матеріалів справи доказів від 12.02.2021 року по справі №910/20056/20 - протоколу опитування свідка від 21.01.2021 р., довіреності №223 від 01.09.2020 р., виписки по рахунку за період з 20.01.2021 р. по 24.01.2021 р., кредитного договору №015/Д2-1-КБ/241 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 27 березня залишено без розгляду.

15.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

15.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про компенсацію судових витрат.

15.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про перехід в загальне позовне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у задоволенні заяви Приватного підприємства Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" про перехід в загальне позовне провадження від 15.02.2021 року по справі №910/20056/20 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року повернуто Приватному підприємству Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 754 грн. 73 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №1563 від 17.12.2020 року.

18.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, якими просив поновити строк на подання доказів і залучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ про поновлення строку для подання доказів по справі № 910/20056/20 відмовлено.

23.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.03.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про врахування при розгляді справи заяви свідка ОСОБА_1 від 04.03.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року клопотання Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ про врахування при розгляді справи заяви свідка ОСОБА_1 від 04.03.2021 року по справі №910/20056/20 залишено без розгляду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 14.01.2021 року, 13.01.2021 року про вручення поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

02.09.2020 року між Приватним підприємством Компанія НІКА ПАЛЛАНТ (Продавець) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією САНТРЕЙД (Покупець) було укладено Договір поставки №60429918, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати та поставити, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар соняшник врожаю 2020 року насипом у відповідності до умов цього Договору. (а.с.93-107)

Згідно з п.4.1 Договору базова ціна товару без ПДВ за цим Договором складає 10125 грн. 00 коп. за 1 метричну тонну.

Покупець, у відповідності з порядком перерахунку за цим Договором, вправі самостійно скласти акт перерахунку базової ціни та надати такий акт Продавцю, який зобов`язаний його підписати, врахувати у своєму податковому та бухгалтерському обліку та надати Покупцю відповідний рахунок на оплату, а також коригуючі накладні на відповідні партії товару у порядку, визначеному Податковим кодексом України. (п.4.1.5 Договору)

У п.5.3 Договору визначено, що датою поставки та момент переходу права власності вважається дата (момент) документальної (у відповідній товарно - транспортній накладній та/чи акті приймання - передачі) фіксації факту видачі перевізником товару вантажоотримувачу у пункті поставки.

Відповідно до п.6.1 Договору Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний банківський рахунок Продавця. Покупець зобов`язується проводити оплату кожної партії Товару у два етапи:

- 80% вартості відповідної партії Товару сплачується Покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки Товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, а також після отримання усіх документів на Товар, що визначені у п.6.1.1. цього Договору;

- остаточний розрахунок проводиться Покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання Покупцем документів, визначені у п.6.1.1.(якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після б) завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації Продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

У п.6.1.1 Договору зазначено, що документи для часткової оплати:

а)Товарно-транспортні накладні на Товар з відміткою Вантажоотримувача про прийняття Товару по кількості та якості.

б) Оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії Товару;

в) засвідчена печаткою Продавця копія реєстру Вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із зазначенням ваги та якості прийнятого товару;

г) оригінал видаткової накладної або акту приймання - передачі на відповідну фактичну кількість поставленого товару;

д) оригінал чи засвідчена Продавцем (печатка та підпис) копія рахунку на оплату вартості поставленого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару.

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що документи для остаточної оплати

а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару;

б) засвідчена підписом та печаткою Продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію Продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН;

в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього Договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов`язується оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей Договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов`язань. (п.11.1 Договору)

Додатковою угодою від 02.09.2020 року до Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Сторони внесли зміни до п.п.2.1, 4.1 Договору. (а.с.107-109)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Позивач передав у власність Покупця товар, а Відповідач в свою чергу його прийняв, що підтверджується товарно - транспортними накладними №004334 від 01.09.2020 р., №004335 від 02.09.2020 р., №004337 від 03.09.2020 р., видатковими накладними №232 від 02.09.2020 року на суму 486 043 грн. 20 коп., №233 від 03.09.2020 року на суму 777 871 грн. 78 коп., №235 від 04.09.2020 року на суму 320 993 грн. 99 коп., а загалом на суму в розмірі 1 584 908 грн. 97 коп. (а.с.23-25, з.а.с.26-28) та здійснив оплату у загальному розмірі 1 584 908 грн. 97 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 02.09.2020 р. по 09.09.2020 р., платіжними дорученнями №20004903 від 20.01.2021 р. на суму 155574 грн. 36 коп., №20004902 від 20.01.2021 р. на суму 97208 грн. 64 коп., №20004904 від 20.01.2021 р. на суму 64198 грн. 00 коп. (а.с.36-39, 110-111)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Сторони склали Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №232 від 02.09.2020 р., Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №233 від 03.09.2020 р., Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №235 від 04.09.2020 р. (а.с.26-28), а Позивач виставив рахунки на оплату №233 від 02.09.2020 р. на суму 486043 грн. 20 коп., №234 від 03.09.2020 р. на суму 777871 грн. 78 коп., №236 від 04.09.2020 р. на суму 320993 грн. 99 коп. (а.с.29-31)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням Заяв про збільшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року та про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року, які прийняті Судом до розгляду, Позивач зазначає, що Відповідач здійснив оплату за отриманий товар з прострочкою платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД 3% річних у розмірі 2 974 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 10 905 грн. 07 коп., пеню у розмірі 12 061 грн. 11 коп., збитки у розмірі 14 375 грн. 51 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що всупереч умов Договору Позивачем не були надані документи, визначені п.п.6.1, 6.2 договору, з чим пов`язується виникнення у Відповідача зобов`язання із здійснення остаточної оплати за товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Позивач передав у власність Покупця товар, а Відповідач в свою чергу його прийняв, що підтверджується товарно - транспортними накладними №004334 від 01.09.2020 р., №004335 від 02.09.2020 р., №004337 від 03.09.2020 р., видатковими накладними №232 від 02.09.2020 року на суму 486 043 грн. 20 коп., №233 від 03.09.2020 року на суму 777 871 грн. 78 коп., №235 від 04.09.2020 року на суму 320 993 грн. 99 коп., а загалом на суму в розмірі 1 584 908 грн. 97 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємства Позивача без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.23-25, з.а.с.26-28) та здійснив оплату у загальному розмірі 1 584 908 грн. 97 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 02.09.2020 р. по 09.09.2020 р., платіжними дорученнями №20004903 від 20.01.2021 р. на суму 155574 грн. 36 коп., №20004902 від 20.01.2021 р. на суму 97208 грн. 64 коп., №20004904 від 20.01.2021 р. на суму 64198 грн. 00 коп. (а.с.36-39, 110-111)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Сторони склали Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №232 від 02.09.2020 р., Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №233 від 03.09.2020 р., Акт перерахунку ціни партії товару, поставленого згідно видаткової накладної №235 від 04.09.2020 р. (а.с.26-28), а Позивач виставив рахунки на оплату №233 від 02.09.2020 р. на суму 486043 грн. 20 коп., №234 від 03.09.2020 р. на суму 777871 грн. 78 коп., №236 від 04.09.2020 р. на суму 320993 грн. 99 коп. (а.с.29-31)

У п.5.3 Договору визначено, що датою поставки та момент переходу права власності вважається дата (момент) документальної (у відповідній товарно - транспортній накладній та/чи акті приймання - передачі) фіксації факту видачі перевізником товару вантажоотримувачу у пункті поставки.

Відповідно до п.6.1 Договору Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний банківський рахунок Продавця. Покупець зобов`язується проводити оплату кожної партії Товару у два етапи:

- 80% вартості відповідної партії Товару сплачується Покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки Товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, а також після отримання усіх документів на Товар, що визначені у п.6.1.1. цього Договору;

- остаточний розрахунок проводиться Покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання Покупцем документів, визначені у п.6.1.1.(якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після б) завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації Продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

У п.6.1.1 Договору зазначено, що документи для часткової оплати:

а) Товарно-транспортні накладні на Товар з відміткою Вантажоотримувача про прийняття Товару по кількості та якості.

б) Оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії Товару;

в) засвідчена печаткою Продавця копія реєстру Вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із зазначенням ваги та якості прийнятого товару;

г) оригінал видаткової накладної або акту приймання - передачі на відповідну фактичну кількість поставленого товару;

д) оригінал чи засвідчена Продавцем (печатка та підпис) копія рахунку на оплату вартості поставленого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару.

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що документи для остаточної оплати

а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару;

б) засвідчена підписом та печаткою Продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію Продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН;

в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього Договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії).

Відповідно до ст. ст. 655, 663, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Статтею 666 Цивільного кодексу України регламентовані правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, відповідно до якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Вказане свідчить, що виконання Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією САНТРЕЙД остаточної плати за отриманий товар обумовлено вчиненням Продавцем певної дії - передачею усіх документів на товар, що визначені у п.п.6.1.1, 6.1.2 цього Договору.

На підтвердження факту передачі Покупцю документів на товар за Договором поставки №60429918 від 02.09.2020 року Приватним підприємством Компанія НІКА ПАЛЛАНТ до матеріалів позовної заяви було надано таблиці, в яких зазначено тип документа та дату передачі. (а.с.35, з.а.с.35) Так, із вказаних таблиць вбачається, що були передані такі документи: договір з ТОВ Південь - агро Н-146, видаткові ТОВ Південь - агро №№22,23, податкові №№6,8,23,22 , витяг ТОВ Південь - агро , витяг з реєстру ПДВ ТОВ Південь - агро , 4-СГ ТОВ Південь - агро , 4-СГ ДП СПДКВСУ (№103), 29-СГ ТОВ Південь - агро , 29-СГ ДП СПДКВСУ (№103), договір підряду №44, договір підряду №200319, відомості з Держреєстру речових прав, рахунки №№234, 236. На вказаних листах міститься дата 25.09.2020 року та підпис особи.

Проте, Суд не приймає до уваги вказані таблиці на підтвердження належного виконання Продавцем його зобов`язань за Договором поставки №60429918 від 02.09.2020 року в частині передачі та отримання Покупцем документів, що визначені у п.6.1.1 та у п.6.1.2, оскільки зазначення дати та підпису на вказаних таблицях здійснено особою, яку неможливо ідентифікувати, так як не зазначено прізвище, ім`я, по-батькові, посадове становище особи, яка отримала вказані документи, відсутні будь - які документи на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД . Суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року заяву Приватного підприємства Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" в частині долучення до матеріалів справи доказів від 12.02.2021 року по справі №910/20056/20 - довіреності №223 від 01.09.2020 р. залишено без розгляду, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ про поновлення строку для подання доказів по справі № 910/20056/20 відмовлено. Також Суд зазначає, що перелік документів, що зазначений у таблицях, жодним чином не відповідає переліку документів, який повинен бути переданий Покупцю відповідно до п.п.6.1.1, 6.1.2 Договору, а видаткові ТОВ Південь - агро №№22,23, податкові №№23,22 не відповідають видатковим й податковим накладним, які містяться в матеріалах справи. За таких підстав, Суд не приймає до уваги таблиці (а.с.35, з.а.с.35) на підтвердження факту передачі Приватним підприємством Компанія НІКА ПАЛЛАНТ й отримання Покупцем документів на товар за Договором поставки №60429918 від 02.09.2020 року.

Таким чином, Суд зазначає, що всупереч вимог п.п.6.1.1, 6.1.2 Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Приватним підприємством Компанія НІКА ПАЛЛАНТ не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту передачі Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією САНТРЕЙД й отримання таких документів: товарно-транспортних накладних на Товар з відміткою Вантажоотримувача про прийняття Товару по кількості та якості №004600 від 01.09.2020 р., №004335 від 02.09.2020 р., №004337 від 03.09.2020 р.; оригіналів актів перерахунку ціни відповідної партії Товару від 02.09.2020 р., 03.09.2020 р., 04.09.2020 р.; оригіналів реєстрів Вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із зазначенням ваги та якості прийнятого товару; оригіналів видаткових накладних №232 від 02.09.2020 року, №233 від 03.09.2020 року, №235 від 04.09.2020 року; оригіналів рахунків на оплату вартості поставленого Товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії Товару №233 від 02.09.2020 р. на суму 486043 грн. 20 коп., №234 від 03.09.2020 р. на суму 777871 грн. 78 коп., №236 від 04.09.2020 р. на суму 320993 грн. 99 коп.; засвідчених підписом та печаткою Продавця роздруківок електронних квитанцій про реєстрацію Продавцем відповідних податкових накладних у ЄРПН.

В матеріалах справи наявні претензія №176 від 19.10.2020 року (а.с.40), проте Суд не приймає її до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надіслання її Позивачем та отримання Відповідачем.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією САНТРЕЙД було здійснено оплату у загальному розмірі 1 584 908 грн. 97 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 02.09.2020 р. по 09.09.2020 р., платіжними дорученнями №20004903 від 20.01.2021 р. на суму 155574 грн. 36 коп., №20004902 від 20.01.2021 р. на суму 97208 грн. 64 коп., №20004904 від 20.01.2021 р. на суму 64198 грн. 00 коп. (а.с.36-39, 110-111) Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також відсутність в матеріалах справи доказів відмови Відповідача від прийняття товару або звернення з вимогою про надання документів та відмови Відповідача від договору свідчать лише про те, що товар Відповідачем прийнято без зауважень та заперечень й відсутні підстави вважати товар не поставленим. В той же час, здійснення Відповідачем оплати за отриманий товар не може свідчити про належне виконання Позивачем його зобов`язань за Договором в частині передачі всіх документів відповідно до п.п.6.1.1, 6.1.2 Договору.

При зверненні до суду з урахуванням Заяв про збільшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року та про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року, які прийняті Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 26.09.2020 р. по 19.01.2021 р. у розмірі 2 974 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 10 905 грн. 07 коп. та пеню у розмірі 12 061 грн. 11 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов`язується оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Вищезазначені положення законодавства України безпосередньо кореспондуються з п. 6.1 Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року, за яким остаточний розрахунок проводиться Покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання Покупцем документів, що визначені у п.6.1.1.(якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після б) завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації Продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту передачі Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією САНТРЕЙД й отримання документів, що визначені у п.6.1.1. та у п.6.1.2 Договору, з яких можна встановити дату вчинення відповідної дії та визначити початок виникнення обов`язку Відповідача із здійснення остаточної оплати за отриманий товар.

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, у зв`язку з відсутністю доказів направлення та вручення Позивачем Відповідачу всього переліку документів відповідно до умов Договору поставки №60429918 від 02.09.2020 року, Суд приходить до висновку, що Позивач у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку визначеного Договором, у зв`язку з чим Відповідач був наділений правом не виконувати свій зустрічний обов`язок з оплати вартості поставленого товару у строки, визначені Договором.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з наявністю прострочення Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України з передачі документів, що визначені у п.6.1.1. та у п.6.1.2 Договору, Суд позбавлений можливості визначити строки платежу та встановити початок перебігу прострочки Відповідача із здійснення остаточної оплати за отриманий товар за Договором з метою застосування негативних наслідків фінансового характеру. Суд звертає увагу, що здійснення Позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних та пені саме з 26.09.2020 року не доведено жодними належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи взагалі не містять доказів передачі документів Відповідачу.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ в частині стягнення з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД 3% річних за загальний період прострочки з 26.09.2020 р. по 19.01.2021 р. у розмірі 2 974 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 10 905 грн. 07 коп. та пеню у розмірі 12 061 грн. 11 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом з урахуванням Заяв про збільшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року та про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2021 року, які прийняті Судом до розгляду, Позивач просив суд стягнути з Відповідача збитки, понесені по договору кредиту Кредитування траншами для корпоративних клієнтів №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-11-2-0/1 від 09.01.2015 року, укладеному з АТ Райффайзен Банк Аваль , у розмірі 14 375 грн. 51 коп.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги про стягнення збитків Позивач зазначає, що у зв`язку з простроченням Відповідача із здійснення оплати за отриманий товар, він зазнав збитків у вигляді сплачених процентів за Договором кредиту Кредитування траншами для корпоративних клієнтів №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-11-2-0/1 від 09.01.2015 року, укладеному з АТ Райффайзен Банк Аваль .

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та сплатою Позивачем процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних, оскільки, як встановлено вище у вказаному рішенні, Позивачем не доведено наявності прострочення Відповідача із здійснення остаточної оплати за отриманий товар, а обов`язок зі сплати процентів за договором кредиту Кредитування траншами для корпоративних клієнтів №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 року до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-11-2-0/1 від 09.01.2015 року жодним чином не пов`язаний із наявністю договору поставки від 02.09.2020 року (який укладено пізніше від зазначеного Позивачем договору кредиту 26.02.2020 р.) При цьому, Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній вказаний кредитний договір, оскільки наявна лише додаткова угода №010/Д2-1-КБ/432/1 від 17.06.2020 р. (а.с.41)

Крім того, Позивачем не було подано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі 14 375 грн. 51 коп., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого товару.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 14 375 грн. 51 коп., вини Відповідача у заподіянні збитків.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ в частині стягнення з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД збитків у розмірі 14 375 грн. 51 коп. є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

Позивачем також заявлено про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.2 ч.4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що позовні вимоги Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД про стягнення заборгованості у розмірі 40 315 грн. 93 коп. не підлягають задоволенню у повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Компанія НІКА ПАЛЛАНТ до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією САНТРЕЙД про стягнення заборгованості у розмірі 40 315 грн. 93 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 березня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин