Рішення

від 04.03.2021 по справі 916/3149/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3149/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/3149/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 26; код ЄДРПОУ 38443006)

До відповідача: Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (66850, Одеська обл., Ширяївський район, с. Армашівка; код ЄДРПОУ 08680612)

про стягнення 3581108,81 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача : не з`явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» про стягнення 3581108,81 грн. боргу.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» обґрунтовано неналежним виконанням з боку Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору реалізації №01061/20-р від 01.06.2020р. та направлено на стягнення 3581108,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» від 03.11.2020р. вх. № ГСОО 3258/20 залишено без руху. Позивачу встановлено: усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» було подано заву про забезпечення вх. № ГСОО 2-4001/20, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на посіви соняшника 2020 року на площі 2073,69 га, які знаходяться на полях, що перебувають у використанні відповідача в районі с. Армашівка Ширяєвського району Одеської області та належать Державному підприємству „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» , та накладенням арешту на розрахункові рахунки Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» в межах суми заявленого позову, зокрема але не виключно на розрахунковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в Южне ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк» м. Одеса, МФО 328704.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2021р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.11.2020р. вх. № ГСОО 2-3258/20.

20.11.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.11.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3149/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "21" грудня 2020 р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 21.12.2020р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3149/20 на 30 днів до 24.02.2021р. Відкладено підготовче засідання на "27" січня 2021р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.01.2021р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3149/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "22" лютого 2021 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 22.02.2021р. о 12:00.

22.02.2021р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» було подано заяву, відповідно до ст. 126 ГПК України, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.02.2021р., було оголошено перерву по справі до 04.03.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2021р. повідомлено Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» про судове засідання, яке відбудеться "04" березня 2021 р. о 10:00.

04.03.2021р. до суду відповідачем - Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги визначені строки для розгляду справи, що встановленні Господарським процесуальним кодексом України, а також враховуючи відсутності обґрунтованих підстав задля перенесення розгляду справи, а також із врахуванням того, що відповідачем за весь час розгляду справи не було використано свого права на подання відзиву на позовну заяву, зазначене клопотання відповідача було залишено судом без задоволення.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем - Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання кореспонденції суду. (а.с. 59).

Також відповідачем 06.11.2020р. до суду було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, та, відповідно, 11.11.2020р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» був ознайомлений з матеріалами даної господарської справи, про що свідчить підпис представника відповідача на поданому ним клопотанні. (а.с. 36).

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувались судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних обґрунтованих клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.

01 червня 2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» (продавець) та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (замовник) було укладено Договір реалізації №01061/20-Р (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язуються прийняти та сплатити вартість посівного матеріалу сільськогосподарських культур, іменованих у подальшому товар, який на час складання цього Договору находиться у власності продавця.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, а також інші умови визначаються Сторонами в Додатках та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у видаткових накладних на передачу товару, що є невід`ємною частиною цього Договору. У випадках виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначаються у додатках до Договору та видаткових накладних на передачу товару привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у видаткових накладних на передачу товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар за договором реалізації №01061/20-р поставляється на умовах оплати вартості Товару, що вказано у Специфікаціях до Договору у загальній орієнтованій сумі 2958338,10 грн., з урахуванням п.п. 4.3. цього Договору у строк до 30 червня 2020 року.

Згідно до пункту 4.3. Договору, моментом фактичного відвантаження товару є дата вказана у видатковій накладній на передачу товару від виконавця до замовника.

Матеріали справи містять Специфікацію №1 від 01 червня 2020р. до укладеного між сторонами Договору, відповідно до якої узгоджено поставку товару на суму 2941771,80грн.

Відповідно до видаткової накладної №91 від 11 червня 2020р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств, відповідачу було поставлено товар - насіння соняшнику Шенон (Стандарт) та насіння соняшника Р64LE119 на загальну суму 29417771,80грн. Також, відповідачу було виставлено рахунок на оплату №95 від 11 червня 2020 року , який не було сплачено, отже загальна сума вартості товару, який було поставлено відповідачу складає 2941771,80 грн.

У пункті 4.4. Договору сторонами було узгоджено, що оплата вартості товару проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу : у разі якщо міжбанківський курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться в порівнянні до міжбанківського курсу гривни до іноземної валюти - (долар США). Продавець має право вимагати від Покупця сплати перерахованої суми вартості Товару у гривні по Договору . Перерахована сума вартості товару у гривні встановлюється як -А1- міжбанківський курс долара США на момент оплати; -А0- міжбанківський курс Долара США на дату підписання Договору; -СП- сума вартості Товару (платежу у гривні) визначена у додатку (ах) до Договору накладних на передачу Товару ; -ПСП- перерахована сума вартості Товару (платежу у гривні) по Договору.

Міжбанківський курс підтверджується інформаційними даними одного з банків за вибором продавця , в яких відкрито його рахунки. Міжбанківський курс Долара США на 28.09.2020 року становив 28,2673 грн. за 1 долар США, відповідно до розрахунку суми позову заборгованість відповідача складає 3581108,81 грн.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір набирає сили з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року , а в частині розрахунків до повного виконання Стонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» обґрунтовано неналежним виконанням з боку Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору реалізації №01061/20-р від 01.06.2020р. та направлено на стягнення 3581108,81 грн.

Суд зазначає, що відповідачем, який був належним чином повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань по даній справі, не було використаного свого процесуального права на подання відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, та не викладено своїх заперечень щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» .

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України виникли на підставі укладеного між ними 01.06.2020 року Договору реалізації №01061/20-р.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №91 від 11 червня 2020р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств, відповідачу було поставлено товар - насіння соняшнику Шенон (Стандарт) та насіння соняшника Р64LE119 на загальну суму 29417771, 80 грн. Також, відповідачу було виставлено рахунок на оплату №95 від 11 червня 2020 року, який, в порушення умов договору, не було оплачено відповідачем.

У пункті 4.4. Договору сторонами було узгоджено, що оплата вартості товару проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо міжбанківський курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться в порівнянні до міжбанківського курсу гривни до іноземної валюти - (долар США). Продавець має право вимагати від Покупця сплати перерахованої суми вартості Товару у гривні по Договору. Перерахована сума вартості товару у гривні встановлюється як -А1- міжбанківський курс долара США на момент оплати; -А0- міжбанківський курс Долара США на дату підписання Договору; -СП- сума вартості Товару (платежу у гривні) визначена у додатку (ах) до Договору накладних на передачу Товару ; -ПСП- перерахована сума вартості Товару (платежу у гривні) по Договору.

Також, із врахуванням умов, що узгоджено сторонами у п. 4.4. Договору, позивачем було додано довідку банку, відповідно до якої курс долара США станом на 28.09.2020р. становить - 28,2673.

З урахуванням викладеного та враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, позивачем було здійснено розрахунок суми позову, із врахуванням того, що відповідно до довідки банку „Південний» міжбанківський курс долара США станом на 28.09.2020р. становив 28,2673 грн., та у договорі було зафіксовано курс 27,05 грн. за 1 долар США, та перерахована сума вартості товару (платежу у гривні) по договору, за розрахунком позивача, становить - (28,2673-27,05) х 2941771,80 = 1,2173 х 2941771,80 = 3581108,81 грн.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору реалізації №01061/20-р від 01.06.2020р. щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи.

Однак, перевіривши розрахунок суми боргу, що заявлений позивачем до стягнення, суд зазначає, що останнім при обрахуванні суми, було допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим до стягнення підлягає сума боргу у розмірі (28,2673-27,05) х 2941771,80 = 1,2173 х 2941771,80 = 3581018,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» 3581018,81 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання правової допомоги №20 від 01.10.2020р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» (Клієнт) і Адвокатом Казарновським Олександром Львовичем, додаток до договору, відповідно до якого було узгоджено розмір адвокатської винагороди за виконання доручень, передбачених договором, а також розрахунок часу, витраченого на виконання доручень Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» на підставі Договору №20 від 01.10.2020р. у справі №916/3149/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача, господарський суд вважає, що грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 19999,50 грн., розрахованій пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 53715,28 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, приймаючи до уваги, що ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2021р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.11.2020р. вх. № ГСОО 2-3258/20, судові витрати позивача по сплаті 1051,00грн., понесені ним за подання заяви до суду, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» .

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (66850, Одеська обл., Ширяївський район, с. Армашівка; код ЄДРПОУ 08680612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Гюбі+» (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 26; код ЄДРПОУ 38443006) 3 581 018 (три мільйони п`ятсот вісімдесят одну тисячу вісімнадцять) грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 53715 (п`ятдесят три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 28 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19999 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 50 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

4.Витрати по сплаті 1051,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову від 03.11.2020р. вх. № ГСОО 2-4001/20 покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 15 березня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко