Рішення

від 17.03.2021 по справі 922/3440/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р.Справа № 922/3440/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання - Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників процесу:

позивача - не з`явився;

відповідача - Коротченко В.І, самопредставництво;

в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" (вх. № 5675 від 10 березня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7", місто Харків,

до Приватного підприємства "Інвіт", місто Харків,

про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3440/20.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, за правилами загального позовного провадження, перебувала справа № 922/3440/20 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" до Приватного підприємства "Інвіт" про витребування ключів від нежитлового приміщення з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144 та про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення.

01 березня 2021 року, рішенням господарського суду Харківської області, позов задоволено повністю. Витребувано у Приватного підприємства "Інвіт" ключі від нежитлового приміщення з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144. Зобов`язано Приватне підприємство "Інвіт" усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144, шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення. Стягнуто з Приватного підприємства "Інвіт" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 4 204,00 грн.

10 березня 2021 року до канцелярії суду від позивача, в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. № 5675), яким стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу .

Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і заява позивача підлягає розгляду в тому самому порядку. 11 березня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" (вх. № 5675 від 10 березня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення, призначено судове засідання на 17 березня 2020 року.

В засідання суду 17 березня 2021 року позивач не з`явився, водночас від позивача надійшло клопотання про розгляд без його участі. Відповідач в судовому засіданні 17 березня 2021 року не заперечив проти заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" про ухвалення додаткового рішення.

17 березня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача про розподіл судових витрат, з урахування думки відповідача, суд зазначає наступне.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні суду від 01 березня 2021 року по справі № 922/3440/20 не було здійснено розподіл судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу судових рішень Верховного Суду вбачається, що сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).

Як встановлено судом, в позовній заяві представник позивача зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яку він поніс і яку очікує понести в зв`язку з розглядом справи - сума витрат на правову допомогу 5 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України понесені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", положенням Господарського процесуального кодексу України.

Роботи та послуги адвоката, витрати, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не має підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема, ордер.

В господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката є, в тому, числі ордер (ухвали Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 922/699/17, від 18 червня 2018 року у справі № 910/15163/17 та інші).

В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1028346 від 26 жовтня 2020 року, що підтверджує повноваження Хрустовської Ольги Петрівни як адвоката на представництво в суді інтересів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7", а відтак, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Хрустовської Ольги Петрівни професійної правничої допомоги позивачу.

Системний аналіз норм законодавства визначає дві форми винагороди (гонорара) адвоката - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

В підтвердження вартості послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги адвокатом Хрустовською Ольгою Петрівною, було надано суду рахунок на оплату № 1 від 23 жовтня 2020 року, в якому визначений перелік послуг адвоката за які проводиться оплата, а також вказана загальна ціна послуги - 5 000,00 грн., а також прибутковий касовий ордер від 23 жовтня 2020 року на суму 5 000,00 грн.

При цьому, суд констатує, що рахунок на оплату № 1 від 23 жовтня 2020 року, в якому визначений перелік послуг адвоката за які проводиться оплата, має фіксований розмір гонорару адвоката (5 000,00 грн.) та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, у даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу або заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), відсутність заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням встановлених обставин, на думку суду розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача не становитиме надмірний тягар для останнього.

Даний правовий висновок суд обґрунтовує наступним.

Як свідчать матеріали справи спір у справі № 922/3440/20 є спором якій поглинає в собі декілька правових категорій (оренда нежитлових приміщень, доведення підстав для передання допоміжних приміщень в оренду та встановлення їх правової долі в якості допоміжних приміщень в складі житлового фонду). Крім того, спірні правовідносини регулюються не тільки нормами Цивільного кодексу України, а й Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Житловим кодексом УРСР. Тобто, адвокатом проведена велика робота, спрямована на доведення позиції свого клієнта (позивача у справі), яка підтверджується наявними в матеріалах справи заявами по суті справи та клопотанням в порядку ст. 80 ГПК України, а також протоколами судових засідань, які підтверджують факт присутності адвоката позивача на всіх засіданнях, в яких повноцінно була надана правова допомога.

Поміж зазначеного, суд зазначає, що весь спектр послуг визначений у рахунку на оплату № 1 від 23 жовтня 2020 року, виконаний в повному обсязі адвокатом Хрустовською Ольгою Петрівною, зокрема, позовна заява була підготовлена та подана до суду (підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду), подано до заяв по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив) чисельні докази, які на її думку, як адвоката, підтверджували позицію клієнта, сформовано документи процесуального характеру (в тому числі відповідь на відзив, яка прийнята до розгляду ухвалою суду), а також в повній мірі здійснено представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

З урахуванням зазначеного та з огляду на складність справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, а також його присутність у всіх судових засіданнях в межах даної справи, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення 5 000,00 грн. вартості витрат на надання правової (професійної) допомоги позивачу, оскільки дана сума відповідає критерію реальності таких витрат у цій справі, у зв`язку з чим компенсація вартості виконаної роботи підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

В світлі викладеного, враховуючи системний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, суд, керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд в повному обсязі покладає на відповідача витрати позивача, пов`язані із наданням правової допомоги.

Керуючись статтями 42, 123, 129, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" (вх. № 5675 від 10 березня 2021 року) про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Інвіт" (61145, місто Харків, вулиця Новгородська, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 24132752) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-7" (61093, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144, ідентифікаційний код юридичної особи 23328252) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 17 березня 2021 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3440/20