Рішення

від 12.03.2021 по справі 926/3378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3378/20

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» , м. Чернівці

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 7951,97 грн.

Представники сторін:

від позивача - Ігнат М.І.;

від відповідача - Сатонін В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернівецька міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 7951,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 15.12.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою вул. Руська, 248-Л, які розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 7310136600:35:005:0043 площею 0,0659 га. розташованій за адресою вул. Руська, 248-Л, право оренди на вищевказану земельну ділянку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» виникло 11.06.2019 року на підставі договору оренди землі №11103, тобто в період з 15.12.2018 року по 10.06.2019 року відповідач використовував дану земельну ділянку без правопосвідчувальних документів на землю. Тому, позивач просить стягнути з відповідача 7951,97 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 15.12.2018 року по 10.06.2019 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано до розгляду судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 28.12.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.01.2021 року.

19.01.2021 року до Господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні.

19.01.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано заяву Чернівецької міської ради щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Крім того, 19.01.2021 року позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

19.01.2021 року суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 02.02.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2021 року відкладено судове засідання на 17.02.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3378/20, призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2021 року.

У судовому засіданні 03.03.2021 року оголошено перерву до 12.03.2021 року.

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2018 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1979,30 кв.м. за адресою вул. Руська, 248Л, що підтверджується договором купівлі-продажу укладеним між малим приватним підприємством «Кордо» та відповідачем.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №214155816 від 26.06.2020 року вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136600:35:005:0043 площею 0,0659 га.

11.04.2019 року рішенням Чернівецької міської ради 69 сесії VII скликання №1714 товариству з обмеженою відповідальністю «Олгруп» надано земельну ділянку за адресою вул. Руська, 248Л, площею 0,0659 га. (кадастровий номер 7310136600:35:005:0043), в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) (для обслуговування нежитлових приміщень).

11.06.2019 року між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» укладено договір оренди землі №11103 за умовами якого на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 11.04.2019 року №1714 Орендодавець (позивач по справі) надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою вул. Руська, 248Л, земельна ділянка площею 0,0659 га., кадастровий номер - 7310136600:35:005:0043. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №914 від 10.06.2019р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 543530,00 грн. (пункти 1.1., 2.1. - 2.3. договору.)

11.06.2019 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових приміщень.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олгруп» в період з 15.12.2018 року по 10.06.2019 року використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником договору оренди.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд й в постанові від 09.02.2021 року у справі №922/3617/19.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.04.2015 №НВ-7301015832015 земельна ділянка площею 0,0659 га. за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248-Л з кадастровим номером 7310136600:35:005:0043 зареєстрована 17.11.2010 року в ЧРФ ДП «Центр ДЗК» . Вид використання: для обслуговування будівель виробничого призначення.

Як уже зазначалося, згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2018 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №214155816 від 26.06.2020 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» 15.12.2018 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1979,30 кв.м. за адресою вул. Руська, 248Л.

11.06.2019 року між сторонами укладено договір оренди землі №11103 для обслуговування нежитлових приміщень площею 0,0659 га. з кадастровим номером 7310136600:35:005:0043, яка знаходиться за адресою вул. Руська, 248Л.

Таким чином судом встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем нерухомого майна, яке належало йому у спірний період, що само по собі свідчить про фактичне використання товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування та використання ним за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Олгруп» як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею за період з 15.12.2018 року по 10.06.2019 року, а звідси - зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.06.2019 року №914, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» за період з 15.12.2018 року по 10.06.2019 року складає 7951,97 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 17.11.2020 року по справі №904/5968/19, яка трактується ним як те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олгруп» , набувши права власності на нерухоме майно, фактично стало орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника, при цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2018 року по справі №926/4165/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 19.06.2018 року, розірвано договір оренди землі №6664, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінтраст» та Чернівецькою міською радою. Кадастровий номер земельної ділянки - 7310136600:35:005:0043, яка знаходиться за адресою вул. Руська, 248Л.

Вищевказаний договір оренди земельної ділянки розірваний за рішенням суду не тільки по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст» , а в цілому і не може створювати зобов`язання для будь-яких сторін.

Крім того, при прийнятті даних рішень, суди встановили, що новий власник нежитлових приміщень - Мале приватне підприємство «Кордо» 22 квітня 2015 року звернулося до Чернівецької міської ради з листом про укладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із придбанням нежитлових приміщень, що на ній розташовані, при цьому, позитивної відповіді не отримала.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу наявності договору оренди спірної земельної ділянки у попереднього власника - Малого приватного підприємства «Кордо» .

Враховуючи викладене, суд відхиляє твердження відповідача як необґрунтовані.

Також, суд зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» та Чернівецькою міською радою 11.06.2019 року укладено договір оренди землі №11103 для обслуговування нежитлових приміщень площею 0,0659 га. з кадастровим номером 7310136600:35:005:0043, яка знаходиться за адресою вул. Руська, 248Л, що також спростовує твердження відповідача про перехід до нього якихось договірних зобов`язань пов`язаних з орендою землі від попередніх власників.

Поряд з цим, даний договір підписано сторонами з урахуваннями протоколу розбіжностей, яким, в тому числі, сторони домовились виключити пункт 11.1. з договору.

Так, даним пунктом передбачалось, що Орендар сплачує кошти за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 7951,97 грн., у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про те, що даний спір не може ґрунтуватись на нормах статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сторони врегулювали питання про відшкодування за фактичне користування земельною ділянкою в договорі, є хибним так як даний пункт сторонами виключений з договору в момент підписання, тобто він не створює жодних договірних зобов`язань між сторонами.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Олгруп» (58023, вул. Руська, 248-А, м. Чернівці, код 41614141) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Чернівецьке УК/м.Чернівці/, код ЄДРПОУ 37978173, UА598999980000031415611024002, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200) 7951,97 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Олгруп» (58023, вул. Руська, 248-А, м. Чернівці, код 41614141) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) 2102,00 грн. сплаченого судового збору

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .