Постанова

від 17.03.2021 по справі п/320/1207/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/1207/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Білоцерківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Білоцерківська міська рада Київської області про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Білоцерківська міська рада Київської області (далі - третя особа) про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі відповідача за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул. Княгині Ольги, буд. 11, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті №1063 від 21.12.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Білоцерківська міська рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. Апелянт зазначив, що станом на час постановлення оскаржуваного рішення відповідачем усунуто більшу кількість порушень (7 з 17), а тому можна дійти висновку про відсутність застосування до відповідача таких заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), як повне зупинення експлуатації будівлі відповідача, оскільки саме функціонування закладу не створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Щодо інших пунктів порушень апелянт та відповідач постійно намагаються знаходити можливості, в тому числі й фінансові, для усунення всіх порушень. Апелянт зазначив, що повне зупинення експлуатації будівлі відповідача порушить право на освіту здобувачів освіти. Крім того, на думку апелянта Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області, як територіальний орган, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю звертатись до суду, в той час, як єдиним суб`єктом, який наділений такими повноваженнями є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, як центральний орган виконавчої влади.

Також апеляційну скаргу було подано й відповідачем, проте остання повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року.

Відповідачем було подано до суду також відзив на апеляційну скаргу, в якій фактично відображено усі доводи апеляційної скарги Білоцерківської міської ради Київської області.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Крім іншого, від представників позивача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Проте, відповідно до частини першої ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга, зокрема на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Крім іншого, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у зв`язку з оголошенням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 законодавцем було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та доповнено пункт 3 Прикінцевих положень останнього нормою, за якою, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.

У подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон №731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року, було викладено п. 3 Прикінцевих положень КАС України в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Cуд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. .

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків 06 серпня 2020 року.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.12.2019 по 21.12.2019 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області було проведено позапланову перевірку щодо дотримання Білоцерківською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Білоцерківської міської ради Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами вказаного позапланового заходу було складено Акт №1063 від 21.12.2019, в якому зафіксовано наступні порушення:

- не обладнано будівлі на території об`єкту системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм ДБН В.2.5-56:2014;

- будівля об`єкту не обладнана пристроями блискавко-захисту будівель відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко-захисту будівель і споруд" (будівлі та приміщення об`єкту);

- не обладнано світильники з лампами розжарювання в пожежонебезпечних зонах захисним суцільним склом (ковпаком) з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з негорючого матеріалу;

- допускається влаштування підсобки під сходовою клітиною;

- не забезпечені сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей;

-не змонтовано над евакуаційними виходами у будівлі школи світлові покажчики з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення або такі, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення;

- не забезпечено сходові клітини дверима з пристроями для самозачинення;

- допускається у приміщеннях громадського призначення, в яких можливе перебування 50 та більше осіб, опорядження (облицювання) стін з матеріалів, пожежна небезпека яких не нижча ніж: Г2, В2, Д2, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування до 1500 осіб; Г1, В1, Д1, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування 1500 та більше осіб;

- не внесено зміни у проектну документацію на встановлення перегородок на об`єкті (1-й поверх коридор);

- не обладнано сертифікованими протипожежними дверима з нормованою межею вогнестійкості (приміщення електрощитової);

- не обладнано сертифікованими протипожежними дверима з нормованою межею вогнестійкості (приміщення які відрізняються класом вогнестійкості);

- не заведено журнал обліку технічного обслуговування кран-комплектів;

- не проведено технічне обслуговування усіх наявних пожежних кранів внутрішнього протипожежного водогону з перевіркою на працездатність шляхом пуску води та з послідуючою реєстрацією результатів у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кранів;

- не укомплектовані кран-комплекти пожежними рукавами однакових з ними діаметрами та стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентилів;

- не поновлено покажчики біля місць розташування пожежних гідрантів (об`ємні із світильником або плоскі із застосуванням світло відбивних покриттів) з нанесеними на них: літерним індексом ПГ, цифровим значенням відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кінцева);

-керівник та особа, відповідальна за протипожежний стан, не пройшли спеціальне навчання з питань пожежної безпеки в організаціях, навчальних центрах чи закладах, які мають досвідчених фахівців з питань пожежної безпеки, необхідне програмно-методичне та матеріально-технічне забезпечення за програмами погодженими в органах державного нагляду у сфері пожежної безпеки з послідуючим складанням заліків комісії та отриманням посвідчення відповідного зразку;

- не здійснено навчання керівного складу з питань цивільного захисту.

Позивач, встановивши, що заклад функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про застосування заходів реагування.

З приводу вказаних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно ч. 5 ст. 4 даного Закону, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (ч.2 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).

Положеннями ч. 2 ст. 51 та ч. 3 ст. 55 цього Кодексу передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що у разі встановлення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовуються виключно за рішенням адміністративного суду.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту підприємства до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як було зазначено вище по тексту, під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - Білоцерківською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Білоцерківської міської ради Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено 17 порушень вимог законодавства.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановілено, що частина порушень усунута, а саме пункти 3, 4, 12, 13, 14, 15, 16 акту перевірки від 21.12.2019 №1063, що підтверджується відповідними доказами.

Разом з тим, відповідачем не було усунуто порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 17 акту перевірки від 21.12.2019 №1063.

Вказані обставини підтверджуються й доводами апеляційної скарги. Як зазначив апелянт інші порушення будуть усуненні після отримання відповідного фінансування.

Колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

Таким чином, забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної пожежної безпеки, зазначені в Акті перевірки, призводять до загрози життю та здоров`ю людей (дітей) у випадку виникнення пожежі.

З характеру порушень, встановлених актом перевірки та які не усунуті на час розгляду справи, останні є суттєвими, оскільки можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища і як наслідок можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем та третьою особою не спростовано наявність порушень, що встановлені в акті перевірки, не надано доказів їх усунення у повному обсязі.

Вказані в акті перевірки порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі відповідача, що у свою чергу унеможливлює забезпечити безпеку людей, в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №320/7019/18 вказав, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.

З огляду на зазначене, враховуючи, що кожне із виявлених порушень навіть саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх сукупність вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування, доводи апелянта про неспівмірність обраного заходу реагування є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зупинення експлуатації будівлі є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відновлення експлуатації будівлі після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (ч. 5 ст. 4 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Відтак, відповідача не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування після усунення всіх виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №809/443/16 (адміністративне провадження №К/9901/36946/18).

В даному випадку, відповідачем не було надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів звернення до позивача із повідомленням про усунення ним усіх порушень.

Відтак, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації (роботи) об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті №1063 від 21.12.2019, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Доводи апелянта про обмежені фінансові можливості, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність або недостатність фінансових ресурсів, необхідних для усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, не є підставою для ухилення від виконання обов`язку по дотриманню таких вимог.

Стосовно посилань апелянта про те, що Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області, як територіальний орган, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю звертатись до суду, в той час, як єдиним суб`єктом, який наділений такими повноваженнями є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, як центральний орган виконавчої влади, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять, зокрема, органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

При цьому, приписами підпункту 48 пункту 3 вищевказаного Положення № 1052 закріплено, що основними завданнями ДСНС є: звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Враховуючи наведено, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта в цій частині.

Також, безпідставними є посилання апелянтів на те, що станом на теперішній час позивачем було подано 24 позови до закладів освіти комунальної власності міста Білоцерківської міської територіальної громади з вимогою зупинити роботу, оскільки, вказані обставини не мають відношення до даної справи.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких